ЛайфХак. Українською – ламання системи

До "побутової", якщо так можна казати, корупції, як не дивно, люди ставляться терпляче. Чомусь вважається звичним те, що дратує, але оточує нас майже кожного дня.

Ми якось звикли, що освітні послуги, які надає держава  у вигляді садочків, шкіл, а зокрема й весь той сталий мікроклімат, що існує усередині - він ніби незвичайно святий і втручатися в ті процеси - собі дорожче.

Але до цього звикли і безпосередні організатори тих процесів - директори шкіл, завідувачки садочків, вчителі, виховательки тощо... І так швидко звикли, що почали самі розшукувати межі  тієї "святості". Да так впевнено та швидко, що батьки охнули: виявилося, що держава - це добре, але без грошей батьків - школи та садочки ну зовсім вимруть. І почали створюватися міфічні батьківські комітети [порятунку], які ніби через "самоорганізацію" підтримують заклади освіти...

Тільки но... Тпру! В Україні, у більшості випадків  школи а) державні, б) комунальні. Тобто, кожен громадянин що працює, на утримання тих освітніх закладів  щомісячно платить немаленькі податки і не зобов'язаний робити це двічі. І саме завдання держави - забезпечити ефективність надання освітніх послуг.

Проте. Ось, Одеса. Центр міста. Муніципальний садочок. Вихователька зупиняє мамочку і дуже недвозначно повідомляє: якщо та не віддасть 800 "благодійних" гривень за 4 місяці, дитина з нового навчального року до садочка може не приходити. І навіть роз'яснення є для нетолерантних - "туалетний папір, миючі засоби, канцтовари  - купляються за рахунок батьків".

Група молодша. Дітиночці-кровиночці 3 рочки. Звісно, якщо що - кровопійці з неї всю кровушку вип'ють. І тому несуть батьки ті грошики, не задумуючись.

Лише одна мама поставила питання. Ні. Не садочку. Звернулася до громадської організації та запиталася, чи дійсно вона повинна ті благодійні внески нести? А ми, звісно, попрохали відповідний Відділ освіти надати документальні підтвердження вимог виховательки.

Зрозуміло, що завтра почнуться "розборки", бо подібних документальних розпоряджень немає і бути не може. Зрозуміло, що завідувачка "ні до чого і то перегиби на місцях". Але ж за своїх підлеглих та за їхні дії саме завідувачка несе відповідальність. То що, виходить, що ось все це садочково-шкільне здирництво це незаконно?

Пригадаємо ще один нещодавний одеський випадок. Нововідкритий садочок, також в центрі міста. Дитинка звертається до мами, каже, що вихователька б'ється та лається. Мати, звісно, звертається, за роз'ясненням до завідувачки. Завдувачка - замість негайного проведення перевірки - через те, що з виховательок не вистачає, встає на її захист. Мати розгублена. Її не чують. В її уяві завідувачка є остання інстанція, яка повинна стояти на захисті прав батьків.

Для отримання послуг, які надає держава, зовсім не є обов'язком знати порядок та розділення освітніх інституцій. Тому мати дитинки пішла за порадою до громадської організації. У свою чергу, нами був оформлений лист до Відділу освіти, з вимогою негайного з'ясування обставин та вирішення питань.

Два дні. Рівно два дні знадобилося, щоб завідувачка закладу істерично зателефонувала мамочці з докором - що це ще за "листи з Києва"? І вихователька розпочала натякати-тиснути: "напишіть, що ви нічого не писали!"

До честі мами - вона відмовилася щось підписувати. То ж, очікувано, наслідки ігнорування неетичної поведінки виховательки неминучі. Як і дисциплінарні рішення відносно завідувачки.

Два приклади, об'єднані однією темою: для впливу на ситуацію у більшості випадків достатньо розуміння рівня ієрархії установ. Через дрібниці типу здирництва чи перевищення повноважень або неетичної поведінки когось з персоналу, жоден чиновник не ризикне власним статусом.

Ще один приклад. Вже шкільний.  Школа у селищі Змієвського району Харківської області. Дитинка-майбутній першокласник. Батькам виділили клас, в якому ті змушені були своїм коштом зробити ремонт (НУШ, привіт!). Як повідомила мати дитинки - за це директор пообіцяла нові парти. Але згодом "нові парти" з повідомлення вчительки перетворилися у старі, пофарбовані, проте "для речей ще потрібна нова шафа..." Батьки засумували і звернулися за порадою.

Як не дивно, але батьки навіть самотужки встигли розшукати телефон Урядової гарячої лінії, розповіли про ситуацію, почали з'ясовувати обсяги фінансування школи. Звернулися з запитами до відділу освіти.

І гроші знайшлися. Вже за тиждень (!) директорка зібрала батьківські збори та повідомила, що нові (навіть інтерактивні) парти закуплені і до початку навчального року  займуть місце у класах. Але й дорікнула, що "через її голову не варто було "стрибати", бо вона за 11 років директорування такого не вислуховувала".

Як вважаєте, якщо батьки чемно купили б нову шафу і погодилися на старі парти, чи мали б діти тієї школи реалізацію програми Нової української школи?

Зазначені приклади є ні чим іншим як ламанням системи. Системи, що є звичною та старанно відбудованою чиновниками для вільного власного життя.  Таких прикладів завдяки активності громадян стає все більше, тож благодатного грунту для "побутової" корупції - все менше.

А щодо зазначених на початку "батьківських комітетів" - є лише одне виправдання існуванню тих "комітетів", точніше - Батьківських рад. Вони повинні займатися контролем діяльності адміністрації навчальних закладів. Велику кількість шкільних (або навіть садочкових) непорозумінь можна було б вирішити через таку раду.

Вчитель пресує дитину? А чим займається батьківська рада? Саме час вказати про відповідальність (і притягти, доречі).

Директор влаштовує показове ігнорування повноважень? І тут повинна втрутитися Рада: запитати, де є проблема, чому не подані документи на фінансування тощо. У клінічних випадках - подати вимогу на притягнення до відповідальності, або навіть на заміну директора, якщо цей є неспроможним.

Більшість проблем у школах  відбувається через недбале ставлення адміністрації до власних обов'язків (часто-густо - через особисті стосунки з чиновниками РУО, які намагаються реалізувати власні амбіції за рахунок адмінресурсу).

Тому, завдання такої Ради - контроль виконання адміністрацією норм, передбачаючих існування закладу.

І до Батьківської ради повинні входити не "скажені мамки, що люблять керувати аби чим", а фахові правники, педагоги, аудитори, медійники. Важко, але можливо, якщо думати про результат.

Олекса Ярославцев

Даний блог створено вказаним тут автором у рамках проекту "Блогери України проти корупції", за підтримки фонду Black Sea Trust. ГО "ІМІ" та Black Sea Trust можуть не погоджуватися з думкою автора блогу.