Аслунд: українська влада не бореться з корупцією, вона з неї живе

Шведсько-американський економіст Андерс Аслунд вважає, що українські високопосадовці не зацікавлені в боротьбі з корупцією, бо контролюють економіку і отримують від цього прибутки.

Про це він розповів в інтерв’ю ЕП.

Андерс Аслунд — шведсько-американський економіст і дипломат, старший науковий співробітник аналітичного центру Atlantic Council. Він спеціалізується на вивченні перехідних економік і корумпованих держав.

Близько 30 років свого життя Аслунд присвятив дослідженню економіки України, Росії та країн колишнього СРСР. У 1990-х роках він був радником українського уряду, потім працював у Балтії та Киргизії.

У 2014 році Аслунд увійшов до експертної ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. Він завжди добре обізнаний в українських справах, оперує останніми цифрами і прогнозами щодо зростання економіки, інфляції або курсу національної валюти.

На думку економіста, значення цих показників, як, зрештою, і рівень життя українців, залежатиме від того, чи почне українська влада боротися з корупцією.

Зараз на порядку денному головні теми — МВФ та Антикорупційний суд. Чи отримає Київ фінансування фонду? Що буде, якщо не отримає? Про це і про перспективи України — в інтерв'ю з Аслундом.

— Як ви оцінюєте економічний розвиток України у 2017 році?

— У 2017 році основними економічними досягненнями України стали макроекономічна стабільність і малий дефіцит державного бюджету. Водночас, було й багато серйозних невдач. Насамперед слід згадати про провал судової реформи. Але найбільше фіаско року — із створенням Антикорупційного суду.

Щороку сума виведених з України коштів становить близько 5% ВВП (119 млрд грн. — ЕП). Це гроші,  які не інвестуються в економіку країни. Ключовою проблемою України є недостатній захист права власності.

Найгірше те, що нічого не зроблено, щоб виправити ситуацію. Це відлякує іноземних інвесторів, які не поспішають вкладати гроші в Україну.

Так, сьогодні рівень прямих іноземних інвестицій в країну становить близько 18% ВВП, але якби були проведені всі необхідні реформи, Україна могла б мати іноземні інвестиції на рівні 25-30% ВВП.

— Україна має шанси на економічне зростання без боротьби з корупцією на найвищому рівні?

— Ні. Тому що у вас є високопосадовці, які думають, що можуть красти компанії та займатися рекетом великого бізнесу. У вас Служба безпеки України та Генеральна прокуратура займаються вимаганням грошей у компаній за надуманими  приводами. І всі це бачать.

Недостатній рівень захисту прав власності — основна причина, через яку іноземці не хочуть мати власність в Україні. Не корупція, а крадіжка їх активів.

Я не бачу, щоб було щось зроблено для покращення інвестиційного клімату. В порівнянні з 2017 роком темпи економічного зростання будуть незначними. Мабуть, можна очікувати, що зростання ВВП становитиме 3%, але не більше. Це мізерний темп.

— Який максимальний рівень економічного зростання могла б мати Україна за умови проведення всіх необхідних реформ?

— У два-три рази вищі — десь 6-8% на рік. Ефект величезний: коли економіка зростає в рік на 7%, то через десять років ВВП країни збільшується удвічі. Тобто через десять років ви будете мати удвічі більше грошей.

Якщо рахувати в доларах, це означає, що заробітна плата українців у доларовому еквіваленті могла б подвоїтися.

— На початку 2018 року гривня почала різко девальвувати і лише наприкінці січня укріпила свої позиції. На вашу думку, чому так сталося, і чого чекати далі?

— Курс гривні залежить від співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Очевидно, що Адміністрація президента не зацікавлена в подальшому співробітництві з МВФ.

Я б не очікував, що до виборів президента, які відбудуться у 2019 році, МВФ чи Європейський союз дадуть Україні кредити. Через це гривня залишатиметься слабкою.

Зараз обсяг міжнародних резервів України становить 18 млрд дол, але через малий обсяг імпорту цих резервів недостатньо.

Українська влада дбає про власне збагачення, а не про добробут населення. Майбутнє гривні залежить від довіри до влади. Якщо до керівництва країни немає довіри, то, скоріш за все, справи йтимуть не дуже добре. Важко сказати, наскільки погано, але катастрофи не буде.

— Наскільки катастрофічною може бути ситуація з Антикорупційним судом і судовою реформою?

— Я ознайомився з листом голови місії МВФ Рона ван Родена до голови Адміністрації президента Ігоря Райніна. У ньому чітко сказано, що запропонований президентом законопроект про Антикорупційний суд не відповідає критеріям МВФ і зобов'язанням України.

По-перше, процес обрання суддів за цим законопроектом не буде незалежним і позбавленим корупції. Далі — гірше: суддів такого антикорупційного суду будуть обирати самі корупціонери.

По-друге, критерії обрання суддів цілком нерелевантні і мають на меті дві речі: щоби під ці критерії підпадало якомога менше людей, і щоб ці люди були поганими суддями.

Таким чином, кваліфікованих суддів у такому суді буде мало, а компетенція самого суду буде нерелевантною. Цьому антикорупційному суду не передаватимуть справи про корупцію, а натомість завалять купою інших справ.

Отже, цей законопроект є спробою зробити з Антикорупційного суду неантикорупційний суд.

— Як ви оцінюєте ймовірність зриву програми співпраці з МВФ через невиконання Україною своїх зобов'язань?

— Я не думаю, що до президентських виборів 2019 року МВФ чи Євросоюз надаватимуть Україні фінансування. Я не думаю, що президент Порошенко чекає грошей МВФ.

Ми бачили, що у вересні Україна розмістила єврооблігації на 3 млрд дол під 7,375% річних, але необхідних реформ не відбувається. Україна буде розміщувати облігації на європейському ринку, доки не трапиться фінансова криза.

Якщо ж Україну спіткає фінансова криза, вона буде повністю спричинена українськими можновладцями.

— Ви вважаєте, що Україна зможе вийти на зовнішні ринки без програми МВФ?

— Це буде повторення того, що робив Віктор Янукович у 2011 році. Янукович думав, що він зможе продавати облігації на ринку, і він це робив до 2012 року. Тоді процентна ставка збільшилася до 10%, а попиту на облігації не було.

Тож деякий час можна продавати євробонди. У 2018 році Україна, напевне, зможе продати облігацій на кілька мільярдів доларів.

Справа в тому, що така політика — це стратегія уникнення економічного зростання. Хтось запитає, чому високопосадовці можуть бути зацікавлені в уникненні економічного зростання.

Відповідь така: вони живуть на прибутки з монополій. Вони отримують прибутки, бо контролюють економіку. Якщо в економіки багато інвесторів, топові чиновники матимуть менше контролю над економікою, тоді зникнуть прибутки і вони стануть біднішими.

Зазвичай в дуже бідних країнах дуже багаті керівники, бо вони не обмежені в доступі до фінансових ресурсів. Немає ніякого взаємозв'язку між багатством керівництва держави та багатством народу.

Це можна побачити на прикладі республік колишнього Радянського Союзу. Єдиною країною в регіоні, де гарантується право власності, є Грузія. Це те, що потрібно Україні.

Отже, головне питання — чи забезпечать очільники держави право власності.

— Тобто ви думаєте, що вони радше переплатять за облігації, ніж візьмуться до боротьби з корупцією?

— Саме так, бо вони зацікавлені в корупції, вони з неї живуть. Генпрокурор Юрій Луценко, мабуть, отримує багато грошей за те, що не бореться з корупцією. Якби він боровся з корупцією, він би нічого не заробляв, крім своєї невеликої зарплати.

 Під час доповіді на Варшавському безпековому форумі ви заохочували інвестувати в Україну більше. Ви казали, що фінансова допомога, яку Україна отримує, — це мізер порівняно з тим, що отримувала Польща.

Чи вважаєте ви, що зараз інтерес до України серед її прихильників за кордоном знизиться?

— Я всіляко виступаю за надання Україні більшої фінансової допомоги, але за умови проведення реформ. Чим більше грошей, тим більше можливостей провести реформи.

Ми бачимо низку хороших реформаторів в Україні. Це міністр фінансів Олександр Данилюк, в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв, голова Національного антикорупційного бюро Артем Ситник, антикорупційний прокурор Назар Холодницький і загалом керівництво Нацбанку.

Вони справді борються за реформи, і міжнародні організації охоче з ними співпрацюють.

За кордоном було певне розчарування після відставки попереднього складу Кабміну, зокрема, відставки колишнього міністра фінансів Наталії Яресько, екс-міністра економіки Айвараса Абромавічуса та екс-міністра інфраструктури Андрія Пивоварського.

У вересні 2017 року Україна отримала доступ до ринку єврооблігацій, і з цього моменту реформи пішли на спад. Адже Україна отримала доступ до міжнародних фінансів без умов. Так ситуація пішла у неправильному напрямку, але я все ще вірю, що все налагодиться.

ЕП