За небажання влади створити справжній антикорупційний суд заплатить кожен

Гліб Вишлінський
Виконавчий директор Центру економічної стратегії, член Ради коаліції Реанімаційний Пакет Реформ

Щоб оживити кредитну програму з Міжнародним валютним фондом і отримати наступний транш після вже майже річної перерви, потрібно зробити один головний крок.

І цей крок, як пише Гліб Вишлінський у своєму блозі на УП, абсолютно не відповідає міфам про "непопулярні рецепти МВФ".

Це швидке створення незалежного антикорупційного суду, яке перетворить справді непопулярне "спортивне полювання" (зловив-випустив) на дуже популярні реальні терміни у в'язниці для корупціонерів.

Непопулярний цей крок лише для гравців та вигодонабувачів системи корупції та безкарності. І непопопулярний він для президента, який у разі створення справді незалежного антикорупційного суду втратить головний політичний важіль – роздачу безкарності за допомогою системи, доведеної до досконалості Януковичем.

Саме тому робиться все можливе, щоб або створити беззубий і підконтрольний суд, або створювати його роками, або хоча б відтягти його запуск до часу після виборів президента у 2019 року. Водночас намагання вбити Національне антикорупційне бюро наприкінці минулого року відкрило очі навіть найбільш позитивно налаштованим до влади міжнародним партнерам. Швидка і жорстка реакція МВФ та Світового банку на президентський законопроект, який не відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії, свідчить про низьку ймовірність зручного для влади сценарію.

Отже, або Україна створить найближчим часом справді незалежний антикорупційний суд, або залишиться без міжнародного фінансування.

Яка ціна другого варіанту?

Протягом 2018-19 років Україна має виплатити $7,5 млрд. за зовнішнім боргом з державного бюджету. Ще близько $2,5 млрд. має бути сплачено за іншими державними зобов'язаннями. Це більше половини валютних резервів Нацбанку, не кажучи про те, що в уряду немає й гривні, щоб купити ці $7,5 млрд. без жорсткого скорочення видатків.

Отже, або Україна відмовиться платити за боргами, що призведе до жорсткої фінансової кризи та нового витка девальвації гривні, або ж влада спробує перекредитуватися в приватних кредиторів. Така "позичка до зарплати" обійдеться нам дуже дорого. Відсотки за кредитами МВФ, Світового банку та Євросоюзу – 1-3% річних, тоді як за приватними єврооблігаціями, випущеними минулого року, ми платимо 7,4%. Очевидно, що в разі затримки фінансування від МВФ за новими облігаціями ми будемо платити ще більше.

Отже, ми будемо переплачувати за такими позиками не менше 5% річних. За кожний мільярд доларів ми щороку будемо платити зайві 50 мільйонів доларів на рік, а всі $7,5 млрд.обійдуться нам майже в $400 млн. на рік. Це майже по 300 грн. на рік з кожного українця або ж це дорівнює всій субвенції з держбюджету на ремонт та утримання місцевими бюджетами доріг. Це також додаткові валютні витрати, які не даватимуть гривні нарешті зміцніти.

Такою є лише пряма ціна небажання влади добудувати вертикаль, яка здолає безкарність корупції. Втрати для економіки і добробуту громадян від останньої нам надто відомі. Добре, що, нарешті, МВФ взявся за причину економічних проблем України, а не за їхні симптоми.

Гліб Вишлінський Виконавчий директор Центру економічної стратегії, член Ради коаліції Реанімаційний Пакет Реформ УП