Олена Терещенко: Наша влада перед забудовниками стоїть у позі «чего изволите»

 

Напередодні цієї публікації, пізнім вечором, на Подолі згорів ще один старовинний будинок 19 століття. Нема ніякого сумніву – за кілька місяців на його місці виросте чергова безталанна висотка. Власне, унікальні пам’ятки архітектури, які й надають неповторного шарму Києву, знищують заради мільйонних прибутків забудовників - людей, які «нагнули» не лише Київраду, а й парламент. І які цинічно зневажають не лише закони, а й суспільну думку та суспільні настрої.

Що із цим усім нам робити та як жити далі – у буквальному сенсі, адже безжально знищується наш життєвий простір! – ми говоримо з Оленою Терещенко  -  громадською активісткою та депутаткою Київради VII скликання. 

Олено, здається, ситуація із забудовою столиці сьогодні набагато гірша, ніж була за «папєрєдніків» нинішньої влади. Чи я помиляюсь?

Не помиляєтесь. Тому що, на жаль, Революція Гідності не змінила систему. А система у нас така, що будь-які рішення приймаються не в органах влади. Вони «спускаються» туди з неформальних центрів керування країною. Всі наші парламентські політичні сили - це бізнес-клуби, які фінансуються відповідними олігархічними групами і, зрозуміло, лобіюють їхні інтереси.

Те саме і в Київраді. В земельній комісії (постійна комісія Київської міськради з питань містобудування, архітектури та землекористування – ред.) сидять або лобісти будівельних корпорацій, або керівники цих корпорацій. Будівельна мафія зрослася з чинною владою, вірніше - вона і є владою. А з іншого боку – застосовують примітивні маніпуляції, якими киян вводять в оману.

Тобто?

Приміром, вкидається меседж, що в Києва немає генплану, а тому в місті панує будівельне свавілля. Насправді, це робиться для того, щоб прийняти генплан «імені Черновецького-Попова». На нього вже витрачено понад 20 мільйонів бюджетних коштів - шляхом процедури закупівлі послуг на його розробку у спеціально створеної під цю аферу установи. Але у нас є чинний генеральний план розвитку міста, який був затверджений у 2002 році і мав діяти до 2020-го. І який, беручи до уваги останні зміни у містобудівному законодавстві, тепер є безстроковим.  

Однак ще в 2008 році Черновецьким було ухвалено протиправне рішення розпочати розробку нового генплану.

Навіщо?

Та щоб легалізувати всі протиправні землевідводи!

У них іншого виходу немає, тому що мова йде про особливо цінні земельні ділянки в історичному центрі міста, на відчуження яких потрібний дозвіл Верховної Ради. А до парламенту за такими дозволами не зверталися, починаючи з 1991 року.

Всі земельні рішення, які приймала Київрада часів Черновецького-Попова і які вона приймає зараз, - не внесені до генерального плану міста.

Вони, звісно, стверджують, що цілком законно змінюють цільове призначення земельних ділянок. Але якщо ми звернемося до розробника документа – до ПАТ «Київпроект», вони підтвердять, що ті три тисячі змін, котрі нібито було внесені генплану, - це казки.

Тому єдиний вихід – негайно провести ревізію чинного генплану, виявити всі протиправно захоплені земельні ділянки, відчужені з власності громади, повернути їх у судовому порядку і покарати, звісно, всіх тих чиновників, які ці схеми покривали або були у них задіяні.

А новий генплан – це афера на мільярди, певно. Його навіть регіонал Попов боявся затвердити, тому вигадав «перший референдум киян» з величезним бюджетом на його промоцію. Пам’ятаєте намети з агітаторами, біг-борди, з яких нам Руслана, космонавт Каденюк та інші зірки розповідали, що новий генплан – це нові зелені зони, це не більше 16 поверхів в історичному центрі (у той час як чинний генплан забороняє там будівництво вище 9 поверхів) та купа інших «переваг»?  Насправді ж новий генплан у 1,5 рази збільшує житлову забудову в існуючих межах міста. Тобто, в кожному київському дворі мають ще щось збудувати. Ну, референдум провести ми не дали, ми зривали так звані «громадські слухання», роз’ясняючи киян що насправді відбувається.

У відповідь - з’явилася маленька поправка у законі про містобудівну діяльність, якою громадські слухання були переведені у абсолютно «віртуальний» режим.

Але не може містобудівна документація обговорюватися в електронному режимі! Тому що, по-перше, хто знатиме, що в газеті «Хрещатик» надруковано оголошення, що на якомусь сайті щось обговорюють? А навіть, якщо ви про це дізнаєтесь - ви не є фахівцем у містобудівній документації і не зможете в ній розібратись. А  навіть, якщо ви у всьому розібралися, але не написали зауваження у відповідній формі, - то їх ніхто розглядати не буде. А навіть якщо і написали - то не факт, що ваші зауваження дійдуть, якщо ви не відправили адресату лист із повідомленням…

Тому новий генеральний план – це, повторюю, величезна афера. До речі, і партія «Удар», і Кличко особисто виступали проти нього. Але вже після Майдану Київрада почала приймати так звані детальні плани територій. Які були розроблені не на базі чинного генплану, а на підставі нового, віртуального, ніким не затвердженого «документу». Тобто, таким чином вони намагаються легалізувати новий генплан, демонструють невідворотність його затвердження.

Навіть містобудівна рада (дорадчий орган при Головному архітекторі Києва, ліквідована в 2013 р. – ред. ), ще коли існувала, під своїми висновками дописувала маленькими літерами: рекомендуємо привести у відповідність до чинного генерального плану. А Київрада дружно голосувала, не звертаючи на ті приписки увагу.

По-друге, чинний генплан Києва має розроблятися виключно на основі історико-архітектурного опорного плану столиці.

Це документ, в якому мають бути зафіксовані усі об’єкти культурної спадщини, цінні природні ландшафти, земелі історико-культурного призначення… Кажучи простими словами, в ньому має бути зафіксовано все, що потребує збереження, вся наша історична, архітектурна спадщина. Мінкульт та Департамент культури КМДА заявляють, що історико-архітектурного плану міста не існує і лобіюють розробку нового. Насправді, він існує – як частина чинного генплану, я особисто бачила його у розробника. І доопрацьовувати потрібно саме цей документ.

У Чкаловського скверу, проти забудови якого зараз бореться наша громада, навіть немає детального плану територій, у забудовників нема жодного законного дозвільного документа.

Без детальних планів територій вести будь-яке будівництво заборонено, але це нікого не зупиняє. Зараз депутати Київради затвердили майже всі детальні плани територій міста, окрім Пирогова (Пирогів - житловий мікрорайон в південній частині Києва, на його території  Національний музей народної архітектури та побуту України – ред.). Вони просто не можуть директора музею звільнити, а директор не погоджується віддати частину охоронної території під забудову.

Ну, а ваш Чкаловський сквер - там взагалі жах що відбувається. Там пам’ятка, яка має свою охоронну зону, і в цій охоронній зоні ніхто навіть чхнути не може відповідно до чинного законодавства. Знаєте, проблема не у тому, що законодавство погане. У нас є закон України про охорону культурної спадщини, і при всіх його недоліках, якщо б він працював, то б не було у нас з вами жодних проблем. У тому числі – й по Чкаловському скверу…

У вас є відповідь на запитання: що нам із цим усім робити?

У нас проблема системна, розумієте? І захищаючи один чи інший будинок, ми цю проблему не вирішимо. Звісно, це потрібно робити, - захищати кожну пам’ятку, - але передусім треба змінювати систему.

А систему можна змінити, лише маючи ефективні правоохоронні органи та незалежну судову систему.

Без цього ми нічого не вирішимо. Має бути дієвий механізм притягнення до відповідальності. І почати треба з пана Ахмєтова за те, що він зробив на Андріївському узвозі ще в 2011 році! І примусити його відновити протиправно знесені будинки. Але поки відбувається все навпаки.

Щойно почалося нове будівництво - за замком Річарда, на горі Уздихальниця.

Крім реставрації з реконструкцією (яка заборонена, між іншим!) замку Річарда, практично впритул будується два котеджі з підземним паркінгом. Повторю - це відбувається на території декількох охоронних зон: комплексної пам’ятки містобудування «Замкова гора - Андріївський узвіз», території державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ» і пам’ятки ландшафту та історії місцевого значення «Історичний ландшафт київських гір і долини річки Дніпро».

А за адресою Андріївський узвіз, 12-14 нахабно зводять багатоповерхівку. Забудовник, компанія «Маркон», ще у 2012-му році почав вирубати дерева на Замковій горі, грянув велетенський скандал, вони зачаїлися. Але з’явилися вже після Революції Гідності і знову почали будувати там, де будувати не можна! Яким чином все це відбудеться, як видаються історико-містобудівні обґрунтування Мінкультом - незрозуміло. Але єдина київська вулиця, яка ще донедавна лишалася в своєму первинному вигляді – вже спотворена.

Так само знищується Щекавиця і Юрковиця (знаходиться на Татарці, сучасна вулиця Отто Шмідта) - унікальний природний ландшафт, якому півтора мільйони років, де розташована пам’ятка археології національного значення «Городище та могильник».

А поряд з Юрковицею – знищується Смородинський археологічний комплекс IV-IIIдо нашої ери, де знаходяться унікальні рукотворні печери, які колись з’єднували Кирилівську церкву і Києво-Печерську Лавру. Забудовники знахабніли до того, що за адресою Смородинський узвіз, 11 зводять багатоповерхівку! Прокуратура та поліція не реагують, слідчо-оперативна група виїжджати на виклики відмовляється…

В Україні, взагалі, існує 142 тисячі об’єктів культурної спадщини. А до державного реєстру занесені лише 5 тисяч. По Києву у нас - 12 тисяч таких об’єктів, а в реєстрі лише близько тисячі.

У скандалі із забудовами на Смородинському узвозі, якщо не помиляюсь, звучало прізвище чиновника з президентської адміністрації.

Так, журналісти програми «Схеми» нещодавно ідентифікували власника одного з тамтешніх будинків, скандально відомого «куратора НАЗК» від адміністрації президента – Олексія Горащенкова. Він досі не зміг ввести свій будинок в експлуатацію - на безкоштовно наданій йому Київрадою земельній ділянці, яка знаходиться на території охоронної зони археологічного комплексу.

Аналогічна ситуація з пам’яткою архітектури на бульварі Шевченка, 34. Це колишня садиба Терещенків, там обиралася Директорія УНР (найвищий орган державної влади – ред.). Нинішній власник будівлі свідомо доводить її до руйнування, щоб звести на її місці черговий «Парус». Впритул до неї компанія «Інтергалбуд», яка належить ек-регіоналу Володимиру Зубику, вже розпочала будівельні роботи без будь-яких дозвільних документів…

Те, що «Інтергалбуд» вчинив на Десятинному провулку - знищив стародавні будинки, підмурки палацу князя Володимира, - кияни ніколи не пробачать!

А разом із Дирекцією з обслуговування іноземних представництв ця кампанія взагалі розробила унікальну схему знищення пам’яток архітектури…

Яку?

Під виглядом реконструкції будинок зносять, потім ділянку передають під комерційну забудову. Як це було на Мельникова, 51. Земельну ділянку разом з розташованим на ній будинком в стилі модерн дворянки Олени Згорської, Дирекція з обслуговування іноземних представництв отримала в користування за одну гривню.

А потім вони там щось оформили нібито для реконструкції під резиденцію посла Казахстану. В результаті, будинок був знесений в один день.

Коли це було?

Ще в 2010 році… Маєток Згорської досі перебуває в переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини, хоча на його місці вже кілька років височить багатоповерхівка з рекламою «Інтергалбуду»….А посольство Казахстану відписалося, що воно до цього скандалу непричетне. Я як зверталася в 2010 році до прокуратури, так по сьогоднішній день і пишу. Влада змінюється, а практика відписок – ні.

А чого варта схема з будинком на вул. Богдана Хмельницького, 12-14, яких рухнув і поховав пі собою людей? Будинок був відселений ще у 2004 році. Але якимось чином у 2013 році там виникло ОСББ. Потім це ОСББ почало трощити стіни, сусідній будинок, - «будинок Брандмана» - підпалювався тричі. Все це тому, що на їхньому місці передбачалося зведення величезної багатоповерхівки.  

…Словом, коли у нас правоохоронні органи запрацюють, коли недобросовісні власники і чиновники будуть знати, що покарання – невідворотне, що є 298 стаття Кримінального кодексу, – ось тоді це припиниться.

А поки ж у нас зводять «Театр на Подолі» і президент приїжджає, щоб всіх привітати…

Тобто, гарант дотримання законодавця приїжджає привітати з завершенням будівництва об’єкту, який зведений з порушенням цього самого законодавства та на якому відмита купа бюджетних коштів.

Можете уточнити, про яке саме законодавство йде мова?

Приміром, закон України про охорону культурної спадщини. Тому що, як я вже казала, на Андріївському узвозі проходить перетин декількох охоронних зон, що унеможливлює будь-яке будівництво на цій території. І, до речі, новозбудований театр знаходиться в буферній зоні Софії Київської, але чи було про це повідомлено ЮНЕСКО?

А щодо позиції президента… Є у нас такий палац Терещенків, на бульварі Шевченка, 12. Тепер це музей Тараса Григоровича Шевченка, пам’ятка національного значення. У 2013 році всі радісно готувалися до 200-річного ювілею Кобзаря і, до речі, до приїзду самого Путіна. Ну, і вирішили «оновити» музей, призначили директором Дмитра Стуса. І що вони роблять з цим нещасним музеєм? Вони замуровують центральний вхід, «двері добра», до яких, ще за часів Терещенків,  люди йшли з останньою надією, і нікому там не відмовляли в проханнях. Замуровують також вікна, знімають цінну ліпнину з гербами, прибудовують жахливий скляний атріум. І це все зроблено під виглядом реставрації, на яку було виділено понад 55 мільйонів бюджетних. Коштів. З двадцяти двох залів музею залишили сім, експозиція розпочинається з портрету Катерини II…

Будівля до сих пір не введена в експлуатацію, але там вже на повну проводяться різні заходи. І президент, на жаль, на ці заходи із задоволенням приїздить..

Повертаючись до театру. Переважна більшість киян була категорично проти його зведення. Чому на ваш погляд, президент не боїться цього суспільного негативу?

Він не враховує досвід попередників. А це помилка.

З іншого боку,  мені здається, він щиро вірить, що  корпорація «Рошен» подарувала місту новий театр.  Ну але ж не можна, категорично не можна вирішувати проблеми в одній сфері культури за рахунок створення невідворотних наслідків в іншій…

Я думаю, президент не орієнтується у законодавстві з питань охорони культурної спадщини. А його радники у цих питаннях -  не кияни, вони не розуміють Київ.

Директорка департаменту культури КМДА Діана Попова абсолютно щира в своєму прагненні «покращити» місто.

Її колега, заступниця міністра культури Тамара Мазур нещодавно висловлювала свої пропозиції щодо «удосконалення пам’яток» забудовниками. Вони всі хочуть щось «покращити».  Вони не розуміють цінності культурної спадщини. У США, у Філадельфії, дерев’яний будиночок, який був свідком проголошення незалежності, - є гордістю американців. У нас свідок проголошення української незалежності – будинок, який знаходиться навпроти Софії Київської, на Володимирській, 21, з балкона якого Грушевський проголошував четвертий Універсал, знищують? З нього протиправно знятий охоронний статус, він спеціально доводиться до руйнування. Вже є проект зведення на його місці багатоповерхівки вищої, ніж сама Софія і трирівневим підземним паркінгом.

І проект будівництва в буферній зоні об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО був погоджений Мінкультом!

Такий самий проект готовий до будівництва замість центрального гастроному. Теж зі шпилем, вищим за ЦУМ. А той будинок теж несе історичну пам’ять - це був легендарний готель «Кане», в якому у 2018 році розміщалася резиденція гетьмана Павла Скоропадського, це був центр політичного життя тодішньої Української Держави.  

Чому на Поштовій площі, на місці сенсаційних археологічних знахідок має бути зведений черговий торговий центр? І взагалі - як будівництво транспортної розв’язки могло перетворитися на будівництво торгового центру? І це все - за рахунок міста, а зовсім не якогось міфічного інвестора, який «інвестує» лише у комунікації для свого ж торгівельно-розважального центру…

Досі питання створення Музею на місці розкопок не вирішено, велика частина цінних артефактів втрачена! Потрібно провести повноцінні археологічні дослідження,  а про розміщення торгового центру, в будь якому форматі, навіть і мови не може йти! З 2015 року я у різний спосіб  намагаюся донести це до  міського голови.

Є шанси?

Там та сама гоп-компанія орудує, що й у Гостинному дворі. "Завгосп" і довірена особа Януковича Андрій Кравець Гостинний двір спотворив, а Фонд державного майна ніяк не може розірвати договір оренди з підконтрольною йому Укрреставрацією.

Колишній депутат Київради, а тепер нардеп Максим Микитась є родичем Кравця і забезпечує йому потужне парламентське лобі. Тому з підконтрольним їх родині «Укрбудом» також ніхто впоратися не може. Там дуже потужна підтримка, у тому числі – й  правоохоронних органів. Тому, звісно, вони тиснуть на міського голову.

Олено, я була свідком театру абсурду біля Сінного ринку, коли, начебто, сама міська влада привезла бетонні блоки, але так і не заблокувала будівництво. Невже вони не розуміють, що, будучи обслугою у забудовників, вони знищують своє політичне майбутнє, що люди не пробачать їм того, що зараз забудовники витворяють з містом?

У Віталія Володимировича все ще є шанс проявити свою політичну волю і зупинити всі протиправні будівництва, які ведуться в місті.

Тому що наступний рік оголошений роком культурної спадщини, - і в Україні, і у світі. А якщо на нього хтось тисне, то громада його завжди підтримає. І у випадку з Сінним ринком, і у випадку з Поштовою площею. Ми готові йому підставити своє плече. Ось ви підставите, Галино, своє плече пану Віталю?

З великим задоволенням…

Ось я теж підставлю. На нас двох він може розраховувати (сміється).

Але кияни мають знати, що, не зважаючи ні на що, це – наше місто і крім нас ніхто його не врятує.

Тому кожен має ну хоча би дві години на тиждень виділяти для якоїсь громадської роботи.  

Поки ми, кожен із нас, не зрозуміє, що ми маємо це робити, - ми ніколи не відбудемося як відповідальне громадянське суспільство.

І не потрібно думати, що нас дуже мало. Бо це не означає, що ми не можемо щось вирішити. Завжди невеличка купка людей, які вірять в те, що вони роблять, змінюють світ.

Ще одна велика перепона - абсолютна безбоязність чиновників. Вони ставлять свої підписи на документах, за які їх можна притягати до кримінальної відповідальності. Значить,  в державі існує кругова порука: Що їм надають гарантії?

Так, звісно,  у них навіть бартер існує. Ось наприклад, з моїх джерел мені стало відомо, що протиправно зведений «Театр на Подолі» поміняли на «Будинок з ромашками».

Як це?

Ну ось так. В Мінкульті «підмахнули» усі дозволи для театру, а в департаменті культури КМДА – «підмахнули» підписи, необхідні для виключення з переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини (тобто, фактично для знесення) будинку з ромашками. Один іншого попросили – ви нам те, а ми вам це.

Яким чином знесли «будинок з ромашками», який був на обліку як об’єкт культурної спадщини? В «Укрбуду» була документація на будівництво, але у документах була умова збереження цього будинку. Яким чином департамент культури в особі Діани Попової наважився позбавити його охоронного статусу і виключити з переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини?  А на підставі листа заступниці міністра культури пані Мазур, який, до речі, мав виключно рекомендаційний характер. А «Укрбуд» Микитася – раз і зніс. Без дозволів. Ну, не вписувався «будинок з ромашками» в його новий комплекс. І як це все можна пережити? Здоровий глузд таке може витримати?  А правоохоронні органи не бачать там складу злочину.

До речі, підпис Мазур стоїть і на висновках Мінкульту щодо ситуації в Чкаловському, вона так само не вбачала там ніякої загрози ні для історичного середовища, ні для історичних пам’яток, які його оточують. Але хто їм надає гарантії їхньої «недоторканності»?

Ніхто не в змозі надати хоч якісь гарантії, все дуже швидко змінюється і незабаром доведеться відповідати перед законом і перед киянами. Порушено достатньо кримінальних проваджень, у тому числі, в яких фігурує і пані Мазур.

І ви знаєте, що найпечальніше? Вони щиро вважають об’єкти культурної спадщини «избушками», які, можливо, «были уместны в 19 столетии, а тепер - уже нет».

 Галина Плачинда, видання МИР