Про охорону в дитсадках Рівного і чергові побори з батьків, або Яке управління освіти потрібно місту

Ми часто чуємо про те, що батьки здають гроші на потреби навчальних закладів, зокрема садочків, тому що з бюджету не виділяється достатньо коштів, і навчальні заклади змушені звертатися до батьків за допомогою. Ось знову начальник управління освіти Рівного В.Харковець пропонує батькам за власні кошти купити і поставити в навчальних закладах камери спостереження

Про батьківські внески

За батьківські кошти (а батьки, не забуваймо, вже платять податки в бюджет міста, з якого в т. ч. фінансуються дошкільні навчальні заклади) робляться поточні ремонти в комунальних дитсадках, купуються меблі в комунальні дитсадки, побутова хімія, оплачується пожежна безпека тощо, тобто все те, що має бути оплачене з міського бюджету.

Зрозуміло, що бюджет обмежений, і дійсно на все коштів не вистачає, але забезпечити всі базові потреби дитсадків, щоб умови перебування дітей відповідали Санітарному регламенту (напр., посуд, постіль, рушники, миючі засоби, меблі, вогнегасники, лакофарбова продукція, чистка подушок і матрасів) можливо. І це має бути головним завданням управління освіти. Зрештою щороку наприкінці літа представники управління перевіряють готовність навчальних закладів до нового навчального року, і ще жодного разу я не чула про те, що хоча б один заклад не готовий або чимось не забезпечений. А вже у вересні на батьківських зборах піднімається питання нестачі в закладі елементарного. Хоча на це коштів у бюджеті Рівного має вистачити – вже третій рік поспіль маємо перевиконання бюджету. Немає лишень бажання фінансувати такі видатки ні в міського голови, ні в начальника управління освіти, ні в міських депутатів.

Опитування рівня фінансування батьками дитячих садочків Рівного, проведене в соцмережах, показало: за приблизними підрахунками, недофінсування садочків сягає біля 10 млн. грн. на рік.

Напевно, реальний рівень недофінсування не знає і управління освіти. Таке враження складається в результаті аналізу отриманих нещодавно примірників кількох запитів від завідуючих дитсадків до управління освіти на фінансування у 2018 році. Усі вони різні і виглядає так, що складені у довільній формі.

Окрім того, до управління освіти додатково подаються листи на фінансування окремих потреб, які "несподівано" виникають протягом року, наприклад: придбання ще однієї пральної машини чи ремонту всього обладнання харчоблоку.

Очевидно, що для завідуючих не є проблемою підрахувати, скільки рулонів туалетного паперу, кусків мила і т.д. використовується в одній групі за місяць, за рік. Помножити це на 11 місяців. І відобразити в бюджетному запиті. Так само, кожна завідуюча може сказати, скільки реально прального порошку на місяць, на рік потрібно для прання білизни у пральні садочку. Скільки миючих потрібно для кухні. Скільки стільчиків, столів, ліжечок вже замінили, скільки ще можуть прослужити рік-три, а скільки потрібно замінювати найближчим часом. Скільки пральних машин потрібно для прання білизни. Не проблема також підрахувати, скільки реально потрібно лакофарбової продукції для проведення поточного ремонту влітку (фарбування батарей, дверей, лакування підлоги).

А чомусь вони цього не роблять. А управління освіти їх про це і не питає. Усіх влаштовує, що це купується за кошти батьків.

Чому б управлінню освіти Рівного не провести тендер на закупівлю якісного(!) прального порошку та інших безпечних для дітей миючих засобів для всіх садочків міста? Закупити велику партію по оптових цінах, чітко прописавши в тендерних умовах терміни поставки і розвезення по всіх садочках відповідно до заявленої кількості. Адже миючі засоби, які використовують у ДНЗ, повинні мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи про дозвіл на застосування в дошкільних навчальних закладах (п. 5.3 Інструкції з  організації  харчування дітей у дошкільних навчальних закладах)

Тому під час закупівлі мийних засобів обов’язково слід вимагати у постачальників або продавців супровідні документи, що підтверджують наявність такого висновку. Чи контролює хтось, які миючі засоби приносять батьки або купуються батьківськими комітетами садочків?

Чому б управлінню освіти не закупити якісну, сертифіковану лакофарбову продукцію за оптовими цінами? Зараз виходить так, що батьки купують лаки, фарби самі або ж разом з вихователями. Зрозуміло, що переважно купується найдешевше або що є в магазині. Наскільки така продукція є безпечною для використання в приміщеннях у яких перебувають діти - напевне, більшість цим питанням не переймається.

Чи знають в управлінні освіти, наприклад скільки відсотків меблів у дитячих садочках потребують заміни?

Про завідуючих дитсадків.

То це через завідуючих гроші не виділяють?

А давайте це запитання сформулюємо по іншому: чи мають завідуючі дитсадочків особисто звертатися до депутатів за фінансуванням? Для чого тоді управління освіти, яке мало б зібрати з усіх ДНЗ реальні потреби закладів, здійснити їх калькуляцію (порахувати що і скільки коштує) та подати цей кошторис на бюджетну сесію?

Управління освіти вже давно мало б напрацювати якусь внутрішню інструкцію, чітку форму для подачі від ДНЗ та шкіл запитів на фінансування, в яких детально розписано усі потреби навчальних закладів, виходячи від кількості дітей у кожному з них та стану обладнання та меблів. А вже депутати міської ради при голосуванні за бюджет мали б вирішувати, що із запропонованого можна профінансувати цього року, а що перенести на наступний. Не думаю, що в такому випадку депутати відмовилися б фінансувати туалетний папір для дітей, придбання миючого для харчоблоків чи заправку вогнегасників.

А зараз так виходить, що дитячі садочки фінансуються в «ручному режимі». Оскільки в запитах не відображені реальні потреби ДНЗ, начальник управління освіти чи фінансів, чи наприклад, міський голова, можуть визначати рівень фінансування закладів, виходячи із своїх власних міркувань.

Кожна завідуюча ДНЗ для забезпечення свого закладу не має просити кошти у депутатів, мера чи батьків. Має бути чіткий алгоритм дій: завідуючі подають перелік необхідного до управління освіти за встановленою формою, а начальник управління освіти – відстоює кожну цифру в управлінні фінансів та на депутатських комісіях. Така процедура дозволить депутатам чітко розуміти, що і в якій кількості потрібно для задоволення базових потреб кожної дитини. І навряд чи в якогось депутата підніметься рука урізати фінансування найнеобхіднішого для дітей.

А ще, крім наведення порядку з обліком потреб ДНЗ та їх вартості, це убезпечить керівників навчальних закладів від неправомірного тиску чи «прохань» з боку депутатів чи мера (когось влаштувати в садок поза чергою чи проагітувати батьків на виборах тощо). Хоча, може це і є причиною відсутності такого алгоритму.

Про управління освіти.

Ось і зараз у пресі піднімається питання щодо охорони навчальних закладів. Начальник управління освіти Рівного В.Харковець знову демонструє відсторонену позицію, говорить, що грошей немає - купуйте камери спостереження за батьківські кошти. Але В.Харковцю як багаторічному начальнику управління освіти, напевне відомо, що Законом України «Про дошкільну освіту» (ст. 19 ч.2) забезпечення охорони життя, здоров'я та захист прав учасників освітнього процесу та обслуговуючого персоналу в закладі дошкільної освіти покладено саме на органи місцевого самоврядування. Позиція Міносвіти щодо цього є однозначною.

І ні батьки, ні батьківські комітети не можуть виступати замовниками послуг. Не можуть сторонні особи розпоряджатися чужим майном, вирішувати питання охорони закладу, який знаходиться у комунальній власності міста. Такого роду господарські та адміністративні договори можуть підписуватися лише засновниками закладу, в даному випадку - управлінням освіти. Згідно з законом.

То яке ж управління освіти потрібно місту? Управління, яке усвідомлює проблему добровільних внесків і не закриває очі на те, що навіть забезпечення базових потреб дітей та навчальних закладів фінансується батьківським коштом. Яке не перекидає проблеми навчальних закладів на плечі батьків. Яке чітко розуміє, чого і скільки потребує кожна дитина у кожному з навчальних закладів. І не сподівається, що керівники закладів усі організаційні та фінансові «дірки» закриють коштом спонсорів та батьківських комітетів. Для того потрібно ухвалити лише кілька організаційних рішень. Головне – бажання.

Олена Пінчук, для "Ні корупції!"