Життя «по-новому» відкладається. Чому чесні нікому не потрібні

В  Україні йде непомітне «вимивання» з органів влади політиків, котрі заважають дерибану.

Якщо щодня здійснювати насильство над психікою і уважно вивчати стрічку новин, Україна постає таким собі особливим корупційним анклавом. Де пиляють, відкатують і рейдерять тотально – знизу і доверху ієрархічної чиновницької та політичної драбинки. Від міністерств, де крадуть зі збитків на мільярдних потоках, до сільрад, де відщипують гектари від власності місцевих громад.

Створюється враження, що серед обранців і призначенців взагалі немає людей, котрі не уражені схильністю до клептоманії в особливо великих розмірах. Втім, копнувши глибше, можна зрозуміти, що такі люди в незначних кількостях все-таки існують. Однак вік їх нетривалий, бо система пожирає диваків, котрі наївно вважають, що брати чуже недобре.

Долі Дон-Кіхотів

Своєрідним індикатором існування цього рідкісного виду людей, є тенденція їх тихого вимивання з посад. То тут, то там подають у відставку міські голови або виникають локальні скандали зі зміщенням голів місцевих рад. Важко судити про причини в кожному конкретному випадку, але в низці як добровільних, так і примусових звільнень є пункт, який чітко визначає причини – неможливо жити «по-новому», якщо працюють старі схеми.

Одна з ілюстрацій – історія швидкого завершення кар’єри Олега Зонтова, добровольця АТО і громадського діяча, котрий рік виконував обов’язки мера Слов’янська після одіозної Нелі Штепи. Зонтова, котрий наївно вважав, що смутні часи грабежу жителів місцевою владою канули в лету, «пішли» свої ж – однопартійці з «Солідарності».

Олег Зонтов. Фото УП.

Ця історія описана в матеріалі УП «Чому чесний мер нікому не потрібен»: «Спробувавши поламати звичні схеми, що панували в місті довгі роки , він навіть від колись своїх прихильників почув презирливе: “Ти, що Дон Кіхот? Вирішив не брати?”. Така реакція пролунала на пропозицію “завести” в місто 10 мільйонів гривень на екологічні програми, з умовою, що половину доведеться віддати як відкат. “Хлопці, я в такі ігри не граю”, – відповів в.о. мера. Через кілька місяців його змістили з посади голови міського відділення президентської партії “Солідарність” ». Після чого Зонтова «завалили» на найближчих виборах …

Відома також історія з відстороненням від посади мера Миколаєва, – Олександра Сенкевича. За відставку якого місцеві депутати проголосували, зібравшись на позачергову сесію за спільною ініціативою фракцій БПП і «Опозиційного блоку» при явному сприянні місцевого губернатора …

Олександр Сенкевич

Цікаво, що на їх рішення не вплинув навіть натовп місцевих жителів, котрі прийшли підтримати свого мера.

А ось мер міста Борщів на тернопільщині – Роман Сельський – не став чекати «перевороту», який готували «демократичні сили» міськради знову ж таки разом з колишніми регіоналами. І вже через п’ять місяців після виборів сам подав у відставку … Так само вчинив і мер міста Снігурівка Миколаївської області Олексанр Левченко, який заявив, що втомився від «інтриг і брудних пліток».

Технології «фантомних» сесій

Старі «схемщики», – як явні, так і прикриті новими партійними парасольками «демократичних сил», – зачищають свої звичні вотчини від «інородних тіл», які намагаються «жити по-новому». Всі «відставки» які ми згадуємо, відбулися в 2016-2017 роках. Ця тенденція стосується не тільки мерів, які, як правило, були обрані з рекордними показниками довіри виборців, але і голів місцевих рад.

З найбільш яскравих прикладів – нещодавня історія зі зняттям глави хустівського районної Ради Олександра Пацкана. Ситуація з правової точки зору брудна, втім, як і більшість «спецоперацій» подібного роду. Пацкана змістили в ході незаконної сесії, яку скликала комісія з питань бюджету (подібних повноважень у комісії немає). Формальним приводом «невідкладного» засідання були зміни до районного бюджету, і «Будівництво каскаду малих електростанцій». При цьому глава райради на засіданні не був присутній (так як його розпорядженням сесія була призначена на іншу дату), а система електронного підрахунку голосів загадковим чином вийшла з ладу … Після розгляду актуального питання «малих електростанцій», з голосу було внесено пропозицію звільнити главу райради, яке, як неважко здогадатися, тут же проскочило «таємним голосуванням». Зараз йде судова тяганина – Олександр Пацкан намагається довести незаконність сесії, а отже і її рішення з причини «політичної змови».

У цій історії глибинні причини скандалу (які традиційно лежать в площині земельно-грошових інтересів) не озвучують.

Причинно-наслідкові зв’язки, типові в такого роду історіях, проявилися в процесі зсуву глави Києво-Святошинської райради Олександра Тигова. Процес претендує на пальму першості за рівнем цинізму: він отримав широкий резонанс в якості моделі «рейдерського захоплення» влади в найбагатшому районі столиці і привів до того, що вже рік Києво-Святошинська рада працює і приймає рішення без легітимного керівництва.

Олександр Тигов

Тигова прибрали за допомогою тієї самої технології проведення «фантомної» сесії. Причому провели її не просто незаконно, а з особливим цинізмом: частина депутатів (26 з 46-ти), не сповістивши інших колег, провернули «переворот» у приміщенні районної держадміністрації, та ще в присутності голови РДА! Що вказує на патронат «перевороту» з боку офіційної влади. Питання недовіри Тигову було розглянуто блискавично, на його місце «обрали» громадянина Гедульянова – особистість в районі досі нікому не відому, котра матеріалізувалася на виборах в списку БПП.

Унікальність цього нахабного «перевороту» ще й у тому, що, змовники не мали печатки райради. Але вийшли з цієї ситуації з воістину рейдерською витонченістю – виготовили дублікат-фальшивку. Що само по собі вже тягне на «кримінал». Але виявилося, що підробка – це дитячий лепет в порівнянні з тим, що сталося далі …

До і після Тигова

А саме: в цьому ж тісному колі було прийнято рішення про роздачу депутатам-змовникам земельних ділянок! Мабуть, в якості бонусів за участь в «акції». Рішення новоявлений глава райради Гедульянов скріпив все тієї ж підробленою печаткою! Правда, через деякий час ці ділянки були заарештовані Печерським судом, рішення якого описує аферу такого рівня, якому позаздрили б відомі персонажі романів Ільфа і Петрова …

Звільнений Тигов виявився непоступливим: суд першої інстанції і апеляційний вже визнали незаконність його усунення. Але Києво-Святошинські змовники не здаються, і, в очікуванні рішення касації, прискореними темпами «пиляють» район. І, як неважко здогадатися, процвітають. Громадянин Гедульянов, котрого слідство підозрює у виготовленні підробленої печатки, раптом вибився, що називається, в люди, увійшовши до п’ятірки найбагатших депутатів району . Хоча до «перевороту» був, згідно, декларації, практично злидарем.

Відомий політик і Народний депутат кількох скликань Юрій Кармазін в одному з інтерв’ю розповів про «витівки», які почалися в Києво-Святошинському районі після захоплення влади. За його словами, в Вишневому через компанію, зареєстровану в офшорному Белізі, були виставлені на продаж 10 гектарів землі за 5 мільйонів доларів. На місці, де повинні були побудувати стадіон, дитсадок і православну школу. «Після захоплення Києво-Святошинської райради десятки різних типів отримали земельні ділянки біля села Дмитрівка, різні фірми забрали майно з комунальної власності, десятки фірм «виграли тендери» на 1,5 мільярди гривень з районного бюджету» – стверджує Кармазін .

І цей процес набирає обертів уже більше року! А якщо уявити, скільки земель і бюджетних грошей розпилюється після кожного подібного «захоплення влади»? При цьому тільки одиниці з мерів та голів місцевих рад, кого «сковирнули» в ім’я солодкого дерибану,  не махнули рукою, вважаючи, що з Системою боротися марно. Зонтов в Слов’янську продовжує бути головним болем для місцевих схемщиків – об’єднує активістів і створює громадську раду при міськадміністрації, щоб контролювати розподіл бюджету. Тигов в Києво-Святошинському районі бореться в судах і збирає базу корупційних оборудок нелегітимної районної влади.

Але більшість з тих, кого «пішли», дійсно йдуть …

Те «життя по-новому», яке вони собі уявляли, відкладається до кращих часів.

"Політика і культура"