Де шукати мільярди Януковича?

© depositphotos / viz-arch

Куди зникли гроші Януковича? Остаточної відповіді на це запитання в Україні досі так і не знайшли.

Вивезення кешу було б важким і трудомістким, і вивезти понад 2—3 мільярди не видається за можливе.

За різними даними, капітали Сім'ї або зберігаються на якихось банківських рахунках, або були вивезені з України КамАЗами в лютому 2014 р., коли Янукович утікав із країни. Однак насправді кожна з цих версій правильна лише частково. І ось чому. 

Корупційні гроші в Україні зазвичай передаються кешем, тобто готівкою. На рахунок у банк таких грошей не переведеш, особливо якщо їх багато. Саме з цієї причини в деклараціях українських депутатів і чиновників завжди наявні такі великі суми готівкою. Що уявити в європейських політиків майже неможливо.

Янукович та його оточення, як і інші українські чиновники, отримували велику частину корупційних грошей у сумках та валізах. Різниця була тільки в обсягах. Якщо корупційний дохід середнього бюрократа можна виміряти в тисячах доларів, то Сім'я складувала мільярди. Зберігати такі гроші в кеші було б надзвичайно важко. А транспортувати мільярди готівкою за стислий термін — просто неможливо. 

За різними даними, втікаючи з країни, Янукович вивіз до Росії від 2 до 30 млрд дол. готівкою. Зокрема, суму 2 млрд називала у своєму Фейсбуку журналістка Соня Кошкіна. А суму 32 млрд згадав в одному зі своїх інтерв'ю колишній генпрокурор Ігор Махніцький. Ця цифра видається неймовірною, якщо просто уявити собі, що таке 1 млрд дол. готівкою. Така сума у 100-доларових банкнотах зайняла б простір як дві двокімнатні квартири-хрущовки, а важить такий обсяг банкнот близько 10 тонн. Отже, тільки для перевезення 2—3 мільярдів кешу Януковичу знадобилася б ціла автоколона, не кажучи вже про більшу суму. Тому вивезення кешу було б важким і трудомістким, і вивезти понад 2—3 мільярди не видається за можливе, особливо в такий стислий термін. 

Очевидно, що зберігав свої награбовані скарби Янукович ще й якось інакше. Як саме? Факти, згадані у відкритих джерелах, свідчать, що, дуже ймовірно, це могли бути облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). У такій ситуації вони справді були оптимальним інструментом для збереження незаконно нажитих мільярдів. 

Перш ніж докладно вивчити цю версію, розберемося, що ж таке ОВДП. 

В Україні з моменту проголошення незалежності діє ринок внутрішньої державної позики. Час від часу держава змушена позичати на різні потреби. При цьому гроші вона залучає з допомогою облігацій. Це державні цінні папери, які розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку. 

Якщо пояснювати зовсім просто — той, хто купує державні облігації, дає державі в борг під відсоток. Через певний час держава зобов'язана буде викупити свої облігації, але вже за вищою ціною. Таким чином, купівля ОВДП — один із найбільш надійних інструментів вкладення грошей у нашій країні. Особливо коли покупець облігацій сам працює у вищих ешелонах влади і точно знає, що уряд викупить ОВДП й виконає свої зобов'язання. 

Розміщення, обслуговування та погашення ОВДП здійснює Міністерство фінансів України, а депозитарну діяльність із цих паперів веде НБУ. До 2011 р. емісія ОВДП в Україні здійснювалася виключно в національній валюті — гривні. Це дозволяло державі залучати кредитні кошти без ризику для економіки на випадок девальвації. Але в жовтні 2011 р. вперше в Україні було випущено ОВДП, прив'язані до курсу долара. А у квітні 2012 р. було випущено вже валютні ОВДП.

З кінця 2010 р. оточення Януковича стало монополізувати тіньовий ринок конвертаційних центрів, або т.з. "податкових ям". Як відомо, ці організації займаються оготівковуванням і відмиванням чорної готівки. Досить швидко з цього ринку були усунуті всі непідконтрольні Сім'ї компанії та дрібні гравці. Ті, хто залишився, мусили працювати тільки під дахом структур, близьких до президента. Докладно про це писав у 2010 р. журнал "Фокус"

Таким чином, на 2011 р. у руках Сім'ї опинилися всі найбільші українські конвертаційні центри, що безперервно генерували величезний потік чорного кешу. У буквальному сенсі, це були мішки з грішми, які доводилося кудись дівати. Найсумніше, що країна тим часом балансувала на межі дефолту і бюджет потерпав від нестачі грошей. 

Уряд Миколи Азарова намагався залучити в країну кредит МВФ, щоб заткнути діри в бюджеті. І спочатку кредити давали, однак згодом фінансування з боку МВФ було призупинене на три роки, оскільки Україна не виконувала умов програми кредитування. 

У цій ситуації, щоб уникнути дефолту, уряд мусив залучити в бюджет порівнянні грошові ресурси з іншого джерела. І уряд знайшов вихід. Гроші вирішили позичити з допомогою валютних облігацій. 

3 вересня 2011-го в інтерв'ю DT.UA тодішній голова НБУ Сергій Арбузов повідомив, що НБУ спільно з Мінфіном уже практично завершив розробку програми з випуску валютних ОВДП. 

16 грудня 2011 р., за інформацією Мінфіну, були розміщені перші ОВДП, номіновані в доларах США на суму 207 млн дол. Випускали валютні ОВДП і наступного року. Наприклад, 14 лютого 2012-го відбувся аукціон із розміщення ОВДП, на якому було продано великі обсяги держоблігацій. А 29 травня 2012 р. Мінфін збільшив держборг відразу на 4 млрд грн (500 млн дол. за курсом тих років), розмістивши валютні ОВДП із погашенням через рік, два і три

Такі ініціативи уряду викликали шквал критики експертів. Зокрема, колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник вважав, що позичати в іноземній валюті напередодні девальвації — це самовбивча політика. А президент асоціації українських банків Олександр Сугоняко заявив, що вважає валютні операції маразмом

І все-таки валютні ОВДП продавалися. Але хто їх купував — залишалося загадкою. 11 вересня 2012-го у ЗМІ стала з'являтися інформація, що через недовіру до України приватні інвестори не купують валютних ОВДП, а міжнародні організації відмовляються мати справу з урядом через регулярне невиконання ним узятих на себе зобов'язань.

Попри такі скептичні оцінки, обсяги випуску та продажу валютних ОВДП лише збільшувалися. Розквіт цих операцій випав на наступний, 2013 р., який став лебединою піснею Януковича та Сім'ї. За даними НБУ, у 2013 р. було розміщено валютних ОВДП та казначейських зобов'язань на рекордну суму — 3,25 млрд дол. США. 

"У січні Мінфін також проводив аукціони щовівторка, однак кілька разів відступав від попереднього графіка, оголошуючи додаткові аукціони. Згідно з даними Державної казначейської служби, з початку року по 28 січня обсяг залучення на внутрішньому ринку становив 6,64 млрд грн при плані 12,35 млрд грн, а на аукціонах 29 січня було продано ОВДП на 322 млн дол. та 100 млн грн", — писало в січні 2013-го видання "Контракти"

У пресі почали перейматися питанням: хто ж купує валютні облігації? Очевидно було, що папери купує якийсь "фінансовий монстр", котрий має мільярди вільних гривень (за попереднім курсом). Але в Україні попросту не було компаній, котрі володіли вільними ліквідними коштами в такому обсязі. 

16 січня 2013 р. на сайті minfin.com.ua вийшла стаття під назвою "Хто купує українські ОВДП мільярдами?" Автор аналізував кілька великих угод із купівлі облігацій, які відбулися в січні.

"3 січня була подана ОДНА заявка на суму трохи більше 1 млрд грн. Хто ж цей таємничий покупець, спроможний із панського плеча вкласти мільярд вільних гривень одномоментно (позаплановий аукціон), та ще в доволі-таки сумнівні папірці...

Те саме сталося 8 січня. тільки одна заявка, цього разу 531 млн дол., або 4,25 млрд грн, підозрюю, що це був той самий Пан, що й 3 січня. Тоді логічне запитання: що ж це за фінансовий монстр, який у змозі з тижневою регулярністю віддавати 1, а потім — понад 4 млрд грн, отримуючи натомість папір, по суті, банкрута? Чи не сам собі цей банкрут "позичає"? А ось гривневі 5-річні ОВДП, очевидно, більше не задовольнили цього Пана...

І знову, 15 січня, Пан позбувається непосильно нажитих мільйонів, позичаючи країні-банкруту ще майже 340 млн грн!" — ішлося в статті

Пояснити те, що відбувалося, можна була так: або держава позичала гроші сама собі, або в ОВДП вкладалися великі обсяги кешу, ніде не враховані й отримані незаконним шляхом. Але хто в Україні міг провертати схеми, здатні приносити стільки нелегальних грошей? Вочевидь, тільки хтось дуже впливовий і могутній. 

21 листопада 2013 р. КМУ призупинив процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Після цього в Києві розпочалися акції протесту, які досить швидко переросли в серйозні сутички та силове протистояння. За дивним збігом обставин, тоді ж — у листопаді-грудні 2013 р.— розміщення й викуп валютних ОВДП нерезидентами стали відбуватися набагато активніше, ніж раніше. За повідомленнями експертів і ЗМІ, у цей період цінні папери активно викуповувалися банками з російським капіталом. 

"У день оголошення про призупинення процесу євроінтеграції нерезиденти купили рекордний обсяг боргових зобов'язань уряду — на 2,4 млрд грн (300 млн дол.). А в день відкриття саміту Східного партнерства невідомі нерезиденти купили їх ще на 1,6 млрд грн (200 млн дол.). Ці суми ідентичні обсягам розміщення валютних ОВДП на аукціонах 19 і 26 листопада. Після розгону демонстрації на Майдані Незалежності та ескалації політичної напруженості нерезиденти докупили в понеділок боргів уряду на 308 млн грн. Учора вранці в їхньому портфелі містилися ОВДП на 9,3 млрд грн. Це рекордний показник із 4 травня 2011 р." — писало російське видання "Коммерсантъ"

"Оскільки західні інвестори тепер дуже ретельно оцінюють наші країнові ризики, йдеться про купівлю ОВДП саме російськими інвесторами", — коментував ситуацію виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко.

Усього за період 2010—2013 рр. обсяг ОВДП, викуплених нерезидентами, збільшився у 27 разів, із 430 млн грн до майже 12 млрд! 

Якщо скласти всі вище перелічені факти в один пазл, очам відкриється така картина.

З кінця 2010 р. в Україні почали працювати "централізовані" конвертаційні центри, що діяли під керівництвом близького до Януковича Олександра Клименка. Отримані кримінальні доходи від їхньої діяльності необхідно було десь розміщувати і гарантувати їхнє збереження при можливій девальвації національної валюти. У період 2010—2013 рр. існував високий ризик дефолту у зв'язку з тим, що економічні показники країни погіршувалися рік у рік. Золотовалютні резерви України зменшувалися, і було очевидно, що рано чи пізно курс гривні впаде. Це означало, що мільярди гривень, "зароблені" на діяльності "конвертів", необхідно було перевести в іноземну валюту. І зберігати або в доларах/євро, або у валютних облігаціях. 

У 2011 р. ще один представник Сім'ї, Сергій Арбузов, став випускати валютні ОВДП. І хоча він заявляв, що ці папери купуватимуть переважно банки з іноземним капіталом, насправді його розрахунок не виправдався. Економічні експерти відзначали складнощі з купівлею ОВДП і зробили висновок, що ці цінні папери випускаються тільки для "обраних". Справді, валютні облігації щоразу купував якийсь анонімний інвестор, про якого не було жодної інформації. При цьому президент, уряд і НБУ ніяк не коментували таке внутрішнє запозичення й намагалися не привертати до нього увагу. Хоча це було нехарактерно для влади, — навпаки, залучення навіть невеликих коштів зазвичай супроводжувалося гучними заявами про успішну роботу і розвиток економіки.

Швидше за все, цим таємним інвестором і була т.з. Сім'я на чолі з чинним на тоді президентом. У 2012—2013 рр. ці люди акумулювали у своїх руках чималу суму коштів, отриманих корупційним шляхом, які необхідно було десь ховати. ОВДП були ідеальним сховищем для цього кешу.

Вкладенням грошей в ОВДП керував голова НБУ Сергій Арбузов. Непублічність розміщення валютних ОВДП у 2012—2013 рр. разом із зазначеними вище обставинами дозволяє зробити висновок, що, практично, всі валютні та індексаційні ОВДП на початок 2014 р. належали Януковичу, його оточенню та російським інвесторам. 

Прийшовши до влади, Янукович був упевнений, що повністю контролює ситуацію в країні і його влада непохитна. Тому він сміливо вкладав власні гроші в українські ОВДП, точно знаючи, що поверне самому собі борг!

21 січня 2014 р. були розміщені валютні ОВДП на суму 199 млн дол. США. Це було останнє розміщення валютних облігацій при владі Януковича. Через місяць йому довелося в паніці виїхати з Києва. Сталося непередбачуване. Влада, що здавалася непохитною, вислизнула з рук. І гроші, які Сім'я кілька років стригла й складувала у вигляді облігацій, зависли в охопленій революцією Україні. Ніхто не очікував такого ось кінця. 

Уже 2016 р. видання "Економічна правда" опублікувало документи, які свідчили, що ОВДП використовувалися не тільки як інструмент збереження коштів, а й для виведення грошей із державних банків.

Держбанк укладав контракт на продаж ОВДП, а інший держбанк, як правило, через день-два купував таку саму кількість ОВДП. Між собою вони не укладали жодних контрактів, а залучали посередників, зокрема компанії ОТП, ICU і таку собі компанію-торговця "Фондовий актив". Ці компанії проводили між собою низку угод. Проводячи ці угоди, вони штучно завищували вартість цінних паперів перед їх подальшим продажем іншому банку. Різниця, за якою держбанки купували і продавали ЦП, осідала в посередників, переважно в компанії "Фондовий актив". Як випливає з документів, тільки з 7 червня 2012 р. по 13 липня 2012-го з "Ощадбанку" та "Укргазбанку" таким чином було виведено 120—180 млн грн

Як удалося з'ясувати журналістам, компанія "Фондовий актив" пов'язана з добре відомою тепер українцям компанією ICU (Інвестиційний капітал України). Її, своєю чергою, пов'язують із Петром Порошенком. До речі, за підсумками 2012 р., ICU стала лідером за кількістю угод з ОВДП. Її частка становила 10,29%. На другому місці опинився "Сбербанк России".

Утім, це вже зовсім інша історія, про яку варто написати окремо. Адже із втечею Януковича з України епопея з ОВДП не закінчилася. З украдених Януковичем грошей тільки малу частину було повернуто в український бюджет. 

Що ж сталося з іншими мільярдами? Відповідь на це запитання нам ще належить знайти.

Єгор Фірсов. Дзеркало тижня