Державні субвенції: хто скільки «напросив» на округ

Дуже часто народні обранці в соціальних мережах і на зустрічах з виборцями хизуються тим, що “привели” гроші на округ. Ми вирішили розібратися в тому звідки беруться ці кошти. Таким чином і натрапили на Постанову Кабінету Міністрів № 395 щодо надання у 2016 році субвенції з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, яку і проаналізували. Крім того, ми з’ясували, що роблять народні депутати, щоб ці кошти отримати.

Загалом ми дійшли до трьох головних висновків:

  1. Процес виділення даних субвенцій з державного бюджету є дуже “політизованим”.
  2. Механізми формування та процедури затвердження переліку об’єктів (заходів), на які виділяються кошти, є непрозорими та значною мірою незрозумілими.
  3. Суми коштів, що виділяються на різні регіони України, є абсолютно нерівномірними.

Давайте розглянемо далі детальніше.

Що ж таке та субвенція

Субвенції – це форма грошової допомоги місцевим органам влади з боку держави для виконання конкретно визначеної цілі (цілей). Щоразу така грошова допомога закладається в Державний бюджет України, але сума та перелік державних субвенцій із року в рік можуть змінюватися. У бюджеті зазвичай передбачені наступні субвенції:

  • медична;
  • освітня;
  • на формування інфраструктури ОТГ;
  • на погашення різниці між фактичною вартістю комунальних послуг, що постачалися населенню;
  • на реалізацію заходів, спрямованих на розвиток системи охорони здоров’я у сільській місцевості;
  • на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій.

Крім того, існує і Державний фонд регіонального розвитку, звідки також активно залучаються кошти на місця.

Для нашого ж дослідження, зокрема, через незрозумілі механізми та принципи розподілу коштів, найбільш цікавою виявилася субвенція “на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій”. Тому нами була й проаналізована відповідна Постанова Кабінету Міністрів України № 395 від 24 червня 2016. Але якщо бути більш точним, то ми дослідили розподіл коштів згідно з Додатком №3 до цієї постанови, який встановлює досить великий перелік із 3 714 об’єктів (заходів) на загальну суму 2 мільярди 452 мільйони 792 тисячі 671 гривню.

Чому саме 2016, а не 2017 рік? По-перше, календарний рік закінчився, а, отже, суми видатків є остаточними, і змін більше не буде. По-друге, відбулися не лише всі процедури по освоєнню коштів, зокрема тендери, але й самі роботи та заходи, що були передбачені кошторисами (що може бути цікавим для ще одного дослідження). І, зрештою, по-третє, пройшли і назавжди залишися в інтернет-просторі піар-акції тих людей, які ці субвенції (як вони самі вважають) “вибивали”, “лобіювали”, “приносили”, “залучали” чи “ініціювали”.

Сім раз відміряй — один раз відріж

Як же розподіляються державні субвенції? Насправді питання не з легких. Адже офіційні нормативні документи не дають чіткої відповіді. Так, у постанові, що нас цікавить, зазначається: “Переліки об’єктів та заходів, що фінансуються у 2016 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, формуються та затверджуються відповідними місцевими держадміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування”. Цю інформацію, у відповідь на запити, підтверджує і Кабмін. А ще дає посилання на постанову часів уряду Азарова № 106 від 6 лютого 2012 року “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій”, яка з деякими змінами діє й досі.

Постановою, зокрема, визначено, що головним розпорядником субвенції є Мінфін, роз’яснюється, на які заходи та об’єкти можуть спрямовуватись субвенції, а також наводяться умови надання таких субвенцій. Проте у документі не згаданий механізм виділення та розподілу коштів.

Крім того, ще донедавна даний документ не встановлював механізмів участі народних обранців у розподілі субвенцій, окрім погоджень з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте це зовсім не означало того факту, що нардепи не брали участі у цьому процесі. Відтак, лише 27 вересня 2017 року врешті-решт до згаданої вище постанови “про порядок та умови” були внесені відповідні зміни, і “пропозиції  народних обранців” щодо розподілу субвенційних коштів нарешті були “узаконені”. Крім того, у 2017 році при Мінфіні була утворена спеціальна комісія для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенції, у якій, до речі, “не менше 50% місць” отримали члени Бюджетного комітету Верховної Ради.

Таким чином, сам процес розподілу субвенцій вже офіційно став “політизованим”, але від цього, на жаль, не більш прозорим.

Кому скільки дав Кабмін

Аналіз “переліку об’єктів (заходів), що фінансуються у 2016-тому році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій” також дає невтішні для громадськості висновки. По-перше, це знову ж таки абсолютна непрозорість процесу, а, по-друге, відсутність рівномірності розподілу коштів між областями.

Так, дві сусідні і цілком співставні за кількістю населення та площею області – Тернопільська та Івано-Франківська, отримали діаметрально протилежні суми коштів. Перша – 31 мільйон гривень, а друга у 5,5 разів більше – 169 мільйонів гривень.

Крім того, відзначаючи “значну участь” народних депутатів у процесі формування та виділення державних субвенцій, нами був проведений і моніторинг розподілу відповідних коштів по округах. Його результати наступні: понад 20 мільйонів гривень для своїх потреб отримали 27 виборчих округів, від 15 до 20 мільйонів гривень отримав 61-й виборчий округ, а от сума від 10 до 15 мільйонів гривень дісталася ще 29 округам. У свою чергу, понад 40% округів недоотримали коштів із державних субвенцій. Так, 38 округів отримали менше, ніж 10 мільйонів гривень, а ще 43 округи не отримали коштів зовсім. Це, на нашу думку, найбільш яскраво демонструє не лише нерівномірність розподілу субвенцій, але й відверту заангажованість процесу.

У свою чергу, понад 30 мільйонів гривень державних субвенцій отримали виборчі округи 8 народних обранців. Так, 168-й округ Валерія Писаренка, що на Харківщині, отримав аж 68 мільйонів гривень субвенцій на 3 великі інфраструктурні проекти. Це найвищий показник по Україні. На другому місці умовного рейтингу – 160-й округ Ігоря Молотка – 44 мільйони гривень, що виділені для проведення 117 заходів. Замикає ж трійку лідерів, із майже 40 мільйонами гривень субвенцій для здійснення 19 проектів, 97-й виборчий округ, що на Київщині. Інтереси округу в Раді представляє Павло Різаненко.

Одразу 3 округи з Франківщини потрапили до топ-отримувачів державних субвенцій: ВО 86 (Анатолій Дирів), ВО 83 (Олександр Шевченко) та ВО 88 (Юрій Тимошенко). Вони одержали від 35 до 40 мільйонів гривень субвенцій. Замикають вісімку “рекордсменів” 50-й округ Євгенія Гєллєра (Донеччина) та 99-й округ Костянтина Яриніча (Кіровоградщина) – по 34 мільйони гривень.

Таким чином,  можна помітити майже алегоричну ілюстрацію фрази: “Одним усе, а іншим – нічого”. 

Детальніше розгледіти карту можна тут

В яку фракцію вступати?

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала також і НЕрівномірність фракційного розподіл державних субвенцій.

Найбільшу кількість субвенцій як у грошовому, так і в кількісному еквіваленті отримали 72 округи депутатів-мажоритарників від фракції “Блоку Петра Порошенка” – 1 мільярд 62 мільйони гривень та 1 837 субвенцій відповідно. На другому місці – 26 округів нардепів з групи “Партія “Відродження” із 446 мільйонами гривень та 361 субвенцією.

Трохи більше, ніж 322 мільйони гривень було направлено до 18 мажоритарних округів фракції “Народного фронту”, в той час як до 41-го округу позафракційних народних обранців сукупно надійшла приблизно така ж сума – 290 мільйонів гривень субвенцій. У свою чергу, 19 округів нардепів з групи “Воля народу” змогли використати 239 мільйонів гривень.

Незважаючи на значну кількість мажоритарників (16), фактично не отримали субвенцій округи депутатів від фракції “Опозиційного блоку” – лише 46 мільйонів гривень. Половина з цих коштів, до речі, дісталася округам Юрія Солода (ВО 47) та Сергія Матвієнкова (ВО 57).  Обидва округи знаходяться на Донеччині.

Лише 26 мільйонів гривень були направлені до 4 мажоритарних округів, чиї інтереси у Раді представляють члени фракції “ВО “Батьківщина” і лише 5,5 мільйонів гривень до 2 округів нардепів від “Самопомочі” (усі до 116 округу Ірини Подоляк).

Усе найкраще  — дітям

Постанова Кабміну “Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету” хоч і встановлює певні спрямування субвенцій, але детальний аналіз об’єктів (заходів) демонструє абсолютну “різноплановість” витрачання державних коштів. Так, навіть в одному й тому ж регіоні чи окрузі кошти могли спрямувати як на великі інфраструктурні об’єкти, капітальні ремонти лікарень, доріг чи шкіл, так і на абсолютно “нелогічні” придбання на зразок м’ясорубки, сценічних костюмів чи будівництва дитячих майданчиків. І якщо в першому випадку виділення коштів здається цілком закономірним, то в другому хочеться перепитати, чи це все серйозно.

Наразі неможливо абсолютно точно відповісти, чому так трапилося, що Кабмін не виконує своїх же постанов та розпоряджень. Чи виною у всьому стають так звані “пропозиції” народних депутатів? Громадянська мережа ОПОРА ще досі чекає копії усіх нардепівських “побажань”, що надійшли на адресу Кабміну. Але навіть зараз можна ствердно відповісти: “Так, народні обранці найбільше впливають на розподіл державних субвенцій”.

Але повернімося до “наших баранів”: нами був зроблений розподіл коштів у відповідності до категорій об’єктів, на які вони були направлені. Таким чином, можна більш детально описати розподіл коштів у межах окремих округів.

У 2016 році найбільше “попіклувались” про освітні заклади – для них було виділено 987 мільйонів гривень субвенцій. Сотні шкіл, ліцеїв, дитячих садочків та різних закладів позашкільної освіти 1 782 рази скористувалися таким правом державного фінансування.

Найбільше ж “пощастило” школам 130-го виборчого округу, що на Миколаївщині. Там, стараннями депутата-мажоритарника Андрія Вадатурського у близько ста школах округу на загальну суму в понад 13 мільйонів гривень відбулась заміна вікон. Схожа ситуація і у 198-му виборчому окрузі Сергія Рудика, що на Черкащині, – понад 9 мільйонів гривень та 77 субвенцій для освітніх закладів на ту ж заміну вікон, капітальні ремонти та придбання техніки.

“Не пас задніх” й екс-спікер Верховної Ради, а нині депутат-мажоритарник Володимир Литвин. Так, для навчальних закладів його 65-го округу, що на Житомирщині, було виділено понад 10 мільйонів гривень на цілий спектр із 74 заходів та робіт: від реконструкцій та капітальних ремонтів до придбань меблів, принтерів, бойлерів, електроплит та навіть музичних центрів.

Та, мабуть, найбільше “свято” для школярів відбулось в окрузі Сергія Лабазюка: лише на закупівлю комп’ютерної техніки для шкіл 188-го виборчого округу (Хмельниччина) було виділено близько 5 мільйонів гривень.

Загалом же, субвенції для навчальних закладів на суму в понад 5 мільйонів гривень були направлені до 83 виборчих округів.

Майже втричі менше коштів з державних субвенцій було виділено для 379 медичних закладів – 316 мільйонів гривень.

У сфері охорони здоров’я найбільше коштів було направлено для потреб 99-го виборчого округу, що на Кіровоградщині, – для 4 закладів було виділено 28,5 мільйона гривень субвенцій. Примітно, що депутат-мажоритарник від цього округу Костянтин Яриніч є членом комітету з питань охорони здоров’я.

У виділенні субвенцій значно менше “пощастило” будинкам культури, бібліотекам, музеям та іншим закладам соціально-культурної сфери – лише 169 мільйонів гривень та 292 субвенції відповідно.

У цій сфері найбільше коштів (13,5 мільйона гривень) було направлено на будівництво “Центру дозвілля молоді” у селі Салгани, що на Одещині. До слова, це єдині субвенції, які у 2016 році отримав 141-й округ Віталія Барвіненка.

А от за кількістю субвенцій на заклади соціально-культурної сфери лідером знову став 65-й округ Володимира Литвина – 28 будинків культур тепер можуть похизуватися новими ремонтами, технікою чи “сценічними костюмами для учасників художньої самодіяльності будинку культури”.

При розподіленні державних субвенцій не забули і про ЖКГ, благоустрій та розвиток інфраструктури. На цю сферу було виділено 585 субвенцій загальною сумою 559 мільйонів гривень. Ремонтували практично все.

Найбільша кількість цих субвенцій була направлена до 134 виборчого округу Геннадія Чекіти, що в Одесі, де відбулось 59 капітальних ремонтів у сфері ЖКГ загальною вартістю 12,5 мільйона гривень. Для порівняння, таку ж суму було направлено до 168-го округу, що у Харкові, лише на один захід – реконструкцію рекреаційної зони саду імені Т.Г. Шевченка. Крім цього, ще 27,5 мільйона гривень надійшло до цього округу, чиї інтереси у Раді представляє Валерій Писаренко, на реконструкцію місцевого зоопарку.

Ще один великий інфраструктурний проект був підтриманий на Київщині. Так, на 97-й округ Павла Різаненка було направлено понад 23,5 мільйона гривень на “каналізаційні очисні споруди у смт Баришівка”.

Майже 24 мільйони гривень надійшло до 201-го округу Миколи Федорука на капітальний ремонт та придбання обладнання для “Міжнародного аеропорту “Чернівці”. У свою чергу, понад 21 мільйон гривень для реконструкції скверу імені Тараса Шевченка у м. Умань “залучив” мажоритарник від 200-го округу Антон Яценко. До речі, у сквері відкрили один з найбільших фонтанів України.

А от 177-й виборчий округ, чиї інтереси у Раді представляє Віктор Остапчук, отримав понад 15 мільйонів гривень субвенцій на реконструкцію водопроводу в м. Ізюм, газифікацію с. Піски-Радьківські та с. Курилівка, реконструкцію водопроводу в м. Куп’янськ.

Активно витрачалися кошти з державних субвенцій і на ремонти дорожнього покриття. На такі заходи було виділено понад 359 мільйонів гривень.

Наймасштабніші в цьому плані роботи відбулись в окрузі вже загаданого вище Валерія Писаренка, де лише на реконструкцію майдану Павлівського було виділено майже 28 мільйонів гривень.

Активні дорожні роботи пройшли і на Закарпатті. Так, 71-й округ Павла Балоги отримав 24,5 мільйона гривень субвенцій. Усі з них були направлені на ремонти доріг.

Хвиля асфальтування зачепила і м. Івано-Франківськ – 18,5 мільйона гривень на “капітальні латання” доріг у 83-му окрузі Олександра Шевченка.

Загалом же 24 округи можуть похизуватися тим, що їхні дороги заасфальтували на суму понад 5 мільйонів гривень.

Серед майже 2,5 мільярда гривень державних субвенцій знайшлося “якихось” 63 мільйони гривень на будівництво 323 дитячих та спортивних майданчиків. Найбільше таких подарунків “дісталося” дітям 19-го виборчого округу, що на Волині. В окрузі депутата-мажоритарника Ігоря Гузя було встановлено 80 майданчиків загальною вартістю майже 6,5 мільйонів гривень.

Так само “пощастило” і 210-му виборчому округу Олега Дмитренка, що на Чернігівщині. Там, на 12 мільйонів гривень було закуплено 60 “дитячих ігрових спортивних майданчиків”. До речі, у сусідньому 209-му виборчому окрузі Олександра Кодоли встановили ще 34 майданчики.

“Не забули” про дітей і Геннадій Чекіта (ВО 134, м. Одеса), Сергій Рудик (ВО 198, Черкащина) та Ігор Молоток (ВО 160, Сумщина). Сумарно у їхніх трьох округах відбулось 80 робіт по ремонту та встановленню дитячих та спортивних майданчиків загальною вартістю 8,5 мільйона гривень.

Таким чином, кошти державних субвенцій дуже часто були направлені на абсолютно різні за своєю суттю та проблематикою проекти. І власне цей факт, на нашу думку, є одним із найбільших викликів для системи субвенцій соціально-економічного розвитку окремих територій. Адже це означає, що зовсім не існує прозорого механізму оцінки пропонованих проектів, а їхнє затвердження цілком ймовірно відбувається шляхом “переговорів та домовлянь”. І, таким чином, у цій системі будівництво 100 дитячих майданчиків завжди буде дорівнювати реконструкції лікарні, аби ти тільки зміг “домовитись”.

Ти не ти, коли не похвалився прозвітував

Українське народне прислів’я говорить: “Зроблено – сказано”. Певно, саме тому народні депутати чимдуж розповідають про залучені кошти на округ. Послуговуючись у своїх звітах термінами “вибити”, “залучити”, “посприяти виділенню”, “привезти”, “з моєї ініціативи”, “за підтримки”, парламентарі ніби натякають виборцям “кому вони мають бути вдячні” і “за кого треба знову проголосувати” наступного разу.

Так, народний депутат з Черкащини Сергій Рудик (ВО 198) на своїй Фейсбук-сторінці зазначає: “З “вибитих” мною у минулому році коштів цільової субвенції з держбюджету замінено вікна у двох сільських школах, Юрчинському будинку культури, а також встановлено дитячий майданчик”. У іншому повідомленні в соціальній мережі нардеп додає: “Таким чином, мій доробок в частині дитячих майданчиків для дітлахів Черкаського району складає 7… Працюємо далі”. Усе це нардеп ілюструє фотографіями “з інспектуванням” та урочистим перерізанням червоної стрічки.

Про урочисті відкриття звітує й інший парламентар. Так, на особистому сайті народного депутата Ігоря Гузя (ВО 19, Волинська область) зазначається: “У Іваничівському, Любомльському та Володимир-Волинському районах встановили та відкрили 66 дитячих та спортивних платформ для активного дозвілля дітей. Кошти на їх встановлення спрямували з минулорічної державної субвенції за пропозицією народного депутата Ігоря Гузя. Вартість кожного становить майже 80 тисяч гривень. Брали участь в урочистих відкриттях цих платформ нардеп Ігор Гузь та його помічники”. Подається і коментар нардепа: “Майданчики в моєму виборчому окрузі – це був пріоритет субвенції з держбюджету минулого року. Вдалося охопити багато сіл, і тепер діти мають де проводити час: вони більше граються на свіжому повітрі, і не сидять за телевізором».

Не применшує свого внеску у виділенні коштів на округ і Антон Яценко (ВО 200, Черкащина): “За мого сприяння було виділено кошти з державного бюджету у сумі більше 21 млн гривень на реконструкцію скверу імені Тараса Шевченка”. Нардеп підкреслює: “Цей проект був у моїй передвиборчій програмі 2014 року, і я, як і обіцяв, реалізував його”.

Активно про залучені кошти з держбюджету на соцекономрозвиток звітує і нардеп із Сумщини Ігор Молоток (ВО 160). Парламентар переконаний, “що тільки предметна робота на благо міста, а не політичні чвари, здатні привести до позитивних змін!”.

Розповідає про депутатську допомогу і мажоритарник з Полтавщини Юрій Бублик (ВО 145). Нардеп часто вживаєтерміни “з моєю допомогою”, “за моєї підтримки” щодо ремонтів комунальних установ чи придбань інвентаря для навчальних закладів, забуваючи при цьому зазначати, що заходи відбуваються за кошти державних субвенцій.

Зрештою, звітувань депутатів-мажоритарників щодо “залучення” субвенцій можна знайти безліч. Більш цікавими є факти звітування депутатів-списочників. Так, офіційний сайт Дніпропетровської територіальної організації партії “Блок Петра Порошенка” опублікував наступний матеріал: “Футбольне поле, бігові доріжки, місця для тренувань легкоатлетів і баскетболістів – все це включає в себе багатофункціональна спортивна арена «Трудові резерви». Ініціатором реконструкції стадіону виступив Президент Федерації футболу України, народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка» Андрій Павелко. Завдяки його втручанню об’єкт вдалося передати з балансу Міносвіти в комунальну власність. Будучи главою Бюджетного комітету Верховної Ради, Андрій Павелко домігся виділення додаткових коштів на реконструкцію стадіону”. Таким чином, можна відзначити факт врахування пропозицій щодо розподілу субвенцій від депутата-списочника. Звісно з єдиним, але важливим застереженням, що це голова Бюджетного комітету Верховної Ради.

Насамкінець, підсумовуючи всі звітування депутатів, наведемо коментар одного з депутатів-мажоритарників, що побажав залишитись анонімним: “Дехто дійсно спрямовує кошти на серйозні інфраструктурні проекти, проте дехто з депутатів дивиться на це крізь призму майбутньої передвиборчої кампанії. Бо тоді їм потрібно буде зайти в кожне село, в кожну школу, в кожен клуб, дитячий садочок і сказати: а оцей телевізор я вам купив, а оці вікна я вам поставив, дитячий майданчик я побудував, а оцю дірку в даху я залатав. І так по всьому округу”.

Що кажуть самі депутати

Представники Громадянської мережі ОПОРА звернулись до народних обранців за коментарями з приводу розподілу державних субвенцій, але не почули від них однакових позицій. Так, нардепи по-різному висловлювалися щодо необхідності депутатської участі у процесі виділення субвенцій. Крім того, думки парламентарів розійшлися й щодо особливостей процедур та механізмів виділення коштів на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій.

Народний депутат Олександр Лівік (ВО 131, Миколаївська область) зазначає: “Не функція депутата займатися господарською діяльністю чи добиватися виділення коштів, головна функція депутата – законодавча». Але у той же час парламентар не приховує, що користується правом на депутатське звернення з приводу розподілу коштів, тому підкреслює: “Якщо ж депутат і повинен займатись відповідною діяльністю, то це повинно бути максимально прозоро та законодавчо врегульовано”.

Не погоджується зі своїм колегою Олександр Кірш (ВО 169, Харківська область): “Ця субвенція дуже потрібна. Поясню чому. От до мене у приймальню часто звертаються люди, особливо щодо питань ЖКГ. І що мені залишається робити — лише писати звернення до місцевої влади й сподіватися, що на наше питання звернуть увагу? Але в них теж є титульний план робіт і навіть за бажання не завжди можна просто взяти й включити до цього плану конкретні адреси. А так я зібрав усі звернення з приймальні, систематизував і вніс пропозиції, щоб цю субвенцію використати саме для вирішення питань людей, які зверталися в приймальню. У депутата обов’язково повинні бути можливості вирішувати проблеми округу, від якого він обраний. Інакше навіщо тоді взагалі потрібні округи?”.

Про політичну заангажованість розподілу каже Володимир Парасюк (ВО 122, Львівська область): “Голосуєш за держбюджет – отримуєш “бонус” у вигляді виділення коштів на виборчий округ. Не голосуєш – не отримуєш нічого. І можна тоннами писати звернення та запити в міністерства, збирати підписи разом з громадянами, щоб виділили кошти на ремонт дороги чи ще якогось інфраструктурного об'єкту. Це такий спосіб маніпуляції та тиску провладної більшості. Тому виділення субвенцій на округ – ціна політичних торгів за Державний бюджет”.

У свою чергу, голова фракції “Народного фронту” та мажоритарник від 204-го виборчого округу (Буковина) Максим Бурбак такі звинувачення заперечує: "Теза про те, що субвенції – це хабар для народного депутата – неправда. Проте парламентар може виступати інструментом донесення інформації до Кабміну про важливість фінансування якогось об'єкту. Але насправді, коли розглядається питання про розподіл коштів субвенцій і уряд розглядає пропозиції, перевага, по-перше, надається тим об'єктам, які здаються у поточному році, по-друге, вітається співфінансування проектів місцевими бюджетами, адже якщо громада виділила кошти для фінансування проекту, то відповідно вона контролюватиме як розподіл цих грошей, так і якість виконання робіт, і, по-третє, дуже важливою є сама якість підготовки проектів для отримання субвенцій, адже дуже часто вони подаються із застарілою проектно-кошторисною документацію".

Заперечує існування переваг для конкретних депутатів і Роман Мацола (ВО 190, Хмельницька область): “Що стосується  якихось преференції, чи квот – то мені про таке невідомо. Залучені з держбюджету кошти – це підсумок налагодженої співпраці між мешканцями, органами місцевого самоврядування, органами державної влади та мною як народним депутатом”.

Підтримує таку позицію і нардеп із Волині Ігор Гузь (ВО 19): “Насправді можна використовувати багато можливостей від різних міністерств. І преференції отримують лише ті, хто постійно ці можливості шукає. Адже кошти вдається залучити лише тоді, коли є нормальна робота із міністерствами, є готовність вчасно подати аргументовану та розписану пропозицію для фінансування”.

Над процедурами виділення коштів на соціально-економічний розвиток до розмови з представниками ОПОРИ не замислювався народний депутат Андрій Вадатурський (ВО 130, Миколаївщина): “До цього я навіть не замислювався над питанням, що комусь на округ виділяється більше грошей, а комусь менше. Я ні з ким не змагаюся, адже одну справу робимо. Але я постійно працюю на окрузі, напрацьовуємо проекти, збираємо підписи… І вже в КМУ я борюсь за виділення коштів на кожен з цих проектів, доводжу їх важливість. Хто проявляє ініціативу і хоче допомогти, тому також завжди допомагають”.

У свою чергу, досить критичну позицію висловив мажоритарник від 223 округу (м. Київ) та член Бюджетного комітету Юрій Левченко: “Звісно, коли ти “правильно” голосуєш на засіданнях Бюджетного комітету, а потім і у залі – ти отримуєш певні преференції при виділенні коштів. І тут мова йде не лише про гроші на соціально-економічний розвиток… Особисто я жодного разу пропозицій по субвенціях до Кабміну не писав, адже мені майже прямо сказали, що їх не підтримають, бо я часто голосую “проти” і критикую багато ініціатив”. Крім того, нардеп додає: “Окрім питання відвертого піару на бюджетних коштах, досить важливим є і питання особистого збагачення депутатів. Я, звісно, не маю детальної статистики, бо вона, безумовно, є дуже складною, але, на мою особисту думку, не менше 80% відповідних робіт виконуються наближеними фірмами до відповідних народних депутатів”.

Що робити і як з цим жити

Безумовно, можна дуже довго “забивати цвях у домовину” депутатських субвенцій. Але усі ми маємо прекрасно розуміти той факт, що “ніхто не буде пиляти гілку, на якій сидить”. Система “вибивання” коштів на округи існує не один рік. Буде існувати і далі, особливо зважаючи на тепер вже офіційне залучення народних депутатів до процесу розподілу субвенцій шляхом подання пропозицій.

Тож що робити небайдужій громадськості? Першочерговий рецепт може бути наступним. Спершу варто вимагати повної прозорості механізмів і формату формування пропозицій щодо переліку об’єктів (заходів), що планується фінансувати за рахунок субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. Далі відповідний перелік пропозицій має якісно оцінюватись за чітко визначеними критеріями, Кабмін підтримує лише найкращі проекти. Одночасно громадськість має вимагати рівномірності розподілу коштів субвенцій по регіонах (округах) країни. І лише після цього у активістів з’являться реальні можливості контролю цільового використання коштів державних субвенцій та викорінення корупційних схем.

В іншому випадку, є великий ризик того, що всі ці дитячі майданчики, вікна, двері, електроплити чи м'ясорубки за наші з вами кошти й надалі будуть такою собі “узаконеною гречкою” для потенційних виборців.

P.S. Дані, які використовувалися в матеріалі щодо розподілу коштів по депутатських округах, не оприлюднюються Кабінетом Міністрів України, тому збиралися нами машинним способом. Це могло вплинути на їх повноту та точність.

Матеріал підготовлено в рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа та партнерами. 

Громадянська мережа ОПОРА

Читайте також:

Десятина на церкву? Як на Черкащині вікна у школах-садочках вставляють

Депутат сприяє, адвокат освоює: на Черкащині набудували майданчиків на 1.2 млн грн.

Зекономили 87 гривень та обійшли Прозорро – як у Кам’янці площу ремонтують