Сім років у СІЗО за злочин, якого не скоював. На кого працює правоохоронна система Черкащини

Погрозами та катуванням у райвідділку міліції узимку 2011 року з Олександра Єременка вибили зізнання у вбивстві. Сім років поспіль він чекав на законну справедливість у Черкаському СІЗО. Такий запобіжний захід без визначення терміну та події, з настаннями яких він мав би бути припиненим, йому обрав Соснівський райсуд Черкас. У справі Єременка було три обвинувальні вироки. Два з них апеляція скасувала за недостатністю доказів та істотних порушень закону. Днями чоловіка звільнили з-під варти, бо він відбув наперед покарання за чужий злочин.

Проте справа досі не завершена – Олександрові, попри вимоги ст. 62 Конституції України (особу вважають невинуватою, доки її вину не доведуть у законному порядкові і встановлять обвинувальним вироком), ще доведеться відстоювати свою невинуватість у судах, а прокуратурі області - встановлювати винних у жорстокому поводженні з ним та фальсифікації документів. Поліція ж, у разі ухвалення виправдувального вироку, буде змушена шукати справжнього винного у вбивстві семирічної давнини.

Надиктоване зізнання

Сім років тому морозної зимової ночі, під час чергової зміни на підприємстві, Олександр Єременко виявив у безлюдному місці побитого чоловіка. Намагався допомогти йому, викликав швидку та міліцію, залишив інформацію про себе. Лікарі не змогли врятувати постраждалого, а Єременка через кілька днів затримали як підозрюваного у вбивстві.

У Соснівському райвідділі міліції Черкас Олександра били, катували струмом, йому погрожували. Так, під моральним та фізичним тиском він був змушений підписати фіктивне зізнання, яке стало основою доказів його вини.

«Явка з повинною» була написана, як пізніше довела комплексна психологічно-лінгвістична експертиза, під тиском і під диктовку осіб з юридичною освітою та іншим, ніж в Олександра, типом мислення і стилем висловлювань.

До всього, експерти характеризували Олександра Єременка як неконфліктну та соціально адекватну людину. Як розповідає мати Олександра, син не раз рятував чуже життя. Вона боїться, що його таки змусять відповідати за чужий злочин.

Двічі, у 2012 та 2013 роках, апеляційний суд Черкаської області скасовував обвинувальні вироки першої інстанції за недостатністю доказів вини Олександра Єременка та істотні порушення закону. Останній, третій, розгляд призупинили у 2015 році на час розслідування прокуратурою області кримінальної справи щодо застосування недозволених методів слідства працівниками міліції до Єременка.
Слідчі місяцями, не провівши жодної слідчої дії, з 2013 року затягували розслідування. Двічі незаконно закривали це провадження, в якому саме Олександра Єременка визнано потерпілим. Лише після скарг потерпілого і його представника слідчий суддя, а за ним і процесуальний прокурор скасували постанови про закриття.
У свою чергу Придніпровський райсуд задовольнив скаргу адвоката Єременка на бездіяльність слідчого прокуратури і зобов’язав прокуратуру до кінця вересня 2015 року провести необхідні слідчі дії і належне розслідування.

Про цей випадок два роки тому розповідали місцеві ЗМІ.

Покарання без вироку

З того часу мало що змінилося. І поки правоохоронні органи шукали винних у катуванні потерпілого Олександра та фальсифікації, у справі, де докази для обвинувачення у особливо тяжкому злочині були зібрані забороненими методами, цього чоловіка утримували у камері Черкаського СІЗО.

Днями апеляційний суд області, так і не розпочавши розгляд справи за обвинуваченням Єременка по суті, звільнив його з-під варти. Хтозна, скільки б ще він чекав цього, якби не норма закону, за якою він задовго до проголошення остаточного вердикту вповні відбув покарання за злочин, якого не скоював. Відповідно до так званого «закону Савченко», Олександр Єременко відсидів за ґратами 13 років.

Колегія суддів Апеляційного суду Черкаської області читає ухвалу про звільнення Олександра Єременка з-під варти.

Навряд чи цей чималий відрізок часу молодий чоловік згадуватиме як найкращий період свого життя. Дружина Олександра з маленькою донькою (востаннє він бачив її восьмимісячною, а нині вона - другокласниця), вочевидь, не витримавши тягаря, виїхала з Черкас. Його мати назавжди втратила здоров’я.

Попри пережите, Олександр з усіх сил намагається повернути собі нормальне життя та не втрачати віри у справедливість, спроможність служителів Феміди хоч і через багато років, але забезпечити його право на справедливий суд.

Олександр Єременко у перший день волі після семирічного ув'язнення

«В першу чергу, хочу побачити рідних, треба не опускати руки, я знайду себе, буду працювати. І зрештою, я буду добиватися, я думаю у нашій країні є ж виправдувальні вироки. Хоча, правда, ще не чув. Провів скільки часу у такому місці і не чув ні від кого. Але ж вірю… Закон у нас є для тих, хто багатший. Чим людина багатша, тим легше і швидше для неї стираються сторінки і Конституції, і Кодексу. Через те, що ніхто не хоче чути чи бачити», - ділиться планами та своїми переживаннями після звільнення Олександр Єременко.

Чи вдасться Олександрові Єременку повернутися до нормального життя, такого, яке він мав до зими 2011 року, коли не міг пройти повз людину, яка потребувала допомоги?

Як переконують кримінологи, критичним з точки зору ресоціалізації особи є щонайменше трирічний термін ув’язнення. За висновками Ганни Маляр, експертки з кримінології, жорсткі умови утримання у місцях неволі та кримінальна субкультура згубно впливають на психіку.

Досі досудове розслідування щодо побиття Єременка та фальсифікації документів, хід якого контролює омбудсман, так і не завершене. Тому протягом ось уже двох років суд не може належно почати розгляд справи, у якій Олександр Єременко досі є підсудним.

Результати об’єктивного і фахового розслідування дадуть змогу апеляційній інстанції винести законне рішення у справі та притягнути до відповідальності службових осіб, причетних до катування людини та, фактично, підробки матеріалів слідства. А також змусять тепер уже працівників поліції шукати справжніх злочинців, причетних до вбивства морозної січневої ночі сім років тому на околиці Черкас.

Думка експерта

«Високі Європейські стандарти мають бути не лише на папері та в рішеннях Європейського суду з прав людини, не лише в мріях пересічних громадян, таких як Олександр Єременко, які не втратили навіть після 7 років в СІЗО і не збираються втрачати людські якості та совість, а й у повсякденному житті і професійній діяльності представників правоохоронних органів та Феміди, які мають врешті самі прагнути стати взірцем для суспільства, а не бути джерелом правового нігілізму», - пояснює юрист Юрій Радько.

Він також додає, що державні правоохоронні та судові органи зобов’язані керуватися у своїй діяльності Законом та Європейськими стандартами.

«Результати їхнього послідовного і системного використання, принциповості і вимогливості до самих себе, дійсно можуть сприяти ефективності попередження злочинності та правопорушень, відновленню довірив до суді та правоохоронців, а основне – необхідним сприятливим умовам для забезпечення реалізації гарантованих Конституцією України прав громадян в національних органах, а не лише в ЄСПЛ», - каже експерт.

Мирослава Білецька, для «Ні корупції!»