Якими бачать перспективи розвитку малого і середнього бізнесу українські експерти?

Любомир Чорній, старший експерт в Програмі USAID

“За малим бізнесом – майбутня динаміка розвитку!”, – переконливо повторював під час інтерв`ю Любомир Чорній, старший експерт в Програмі USAID Лідерство в економічному врядуванні, член Координаційної Ради Нацплатформи МСБ.

Обговорювали найгостріші питання для українського бізнесу, а також те, як бізнес-асоціації можуть бути захисниками інтересів малого і середнього бізнесу.

Пане Любомире, які на сьогодні найбільші проблеми розвитку бізнесу в Україні?

Якщо говорити загалом, то, як на мене, найбільше питання для бізнесу – це постійна зміна правил. Бізнесу стає дедалі складніше відстежувати зміни регуляторного поля – як на рівні законів, так і на рівні підзаконних актів. Більше того, бізнес не розуміє, яких змін йому очікувати далі: якщо якась зміна відбулася сьогодні, це зовсім не означає, що вона існуватиме через рік.

Саме регуляторне поле для бізнесу є складним, постійно змінюваним, дуже суперечливим і непрогнозованим. Тому іноземним інвесторам дуже важко “заходити” в таке середовище. Якщо говорити про системний бізнес, який хоче “прийти” і розвиватися в Україні, то йому дуже важко  прогнозувати майбутні процеси і планувати свою діяльність на довгострокову перспективу.

Для малого ж бізнесу дуже дорого відстежувати такі зміни і практично неможливо забезпечувати їх дотримання в повній мірі.

То основна проблема в налагодженні ефективної комунікації?

Проблема комунікації тут справді є, але водночас є й інша, не менш важлива, проблема… в Україні не визначена політика (основні мета і завдання, загальні підходи та інше) щодо зміни регулювань для бізнесу.

За таких умов ні уряд, ні парламентські політичні сили не декларують, що саме буде змінюватися і як. В підсумку ми отримуємо ситуацію, коли бізнес не розуміє, наскільки йому стало “краще жити”, а натомість щоденно бореться за виживання: то перевірки, то кадрові питання, то зловживання місцевої влади…

З цієї точки зору було б добре, якщо б в Україні була цілісна політика, зрозумілий чіткий план щодо здійснення реформ в інтересах бізнесу і, щоб хтось відповідав та звітував про його реалізацію. Тоді можна було б говорити вже і про комунікацію… Зараз, на жаль, реальність зовсім інша.

Можливо, у вирішенні відповідних проблем допоможе нещодавно затверджена урядом стратегія?

Скажу так: уряд декларує, що він постійно робить щось для малого і середнього бізнесу. Відтак, було б дуже добре розуміти, що в сфері регулювання у нас в країні ставляться одні завдання, а, наприклад, у сфері державної підтримки пріоритетних галузей економіки – інші, у сфері інтернаціоналізації бізнесу (зокрема, нарощування експорту продукції українських виробників) – ще інші, і так далі. “Під такі завдання” можна було б “підбирати” відповідні інструменти, які б були реальні для наших умов.

Декілька місяців тому уряд затвердив Стратегію розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року. Така стратегія мала б дати відповіді на всі ці питання. Однак, я не впевнений, що інструментарій, який необхідний для досягнення цілей, визначених Стратегією,  обрано правильно і конкретизовано; сумніваюся, що він буде забезпечений необхідними фінансовими ресурсами і що в нього буде відповідна інституційна база (мережа агенцій, яка зможе впроваджувати визначені інструменти).

Які кроки має зробити влада, щоб підтримати малий і середній бізнес?

Зрозуміло, що бізнесу потрібні кошти,  але це, перш за все, питання банків: якщо облікова ставка Нацбанку буде знижуватися, тоді знизиться і вартість кредитних ресурсів в Україні. Проте, єдиний виправданий засіб втручання Уряду у ці питання – ефективна економічна політика (з чим є проблеми).

З іншого боку, бізнесу необхідна консультативна підтримка і доступ до інформації. Сьогодні ні одне, ні інше, бізнесу з боку держави, переважно, не надається. Зараз складно навіть відстежувати зміни в законодавстві, не те що отримати інформацію про нові ринки чи інші можливості експорту товарів.

Водночас, Україні потрібна інфраструктура підтримки бізнесу: це вже згадана можливість отримувати інформацію, а також консультації, допомга в оформленні певних документів, можливість знайомитися з інноваціями та новими технологіями тощо… а зараз цього практично немає. І це стосується не тільки експорту, а й будь-якої підприємницької діяльності. Так, аби зареєструвати підприємство, людині потрібно зрозуміти, яку ліцензію чи які дозволи необхідно отримати для початку відповідної діяльності, на які кадрові питання слід звернути увагу, які сертифікати чи свідоцтва отримати (оформити) і так далі. І тут є значне поле для діяльності Уряду – створювати таку інфраструктуру і допомагати у її розвитку.

То, можливо, бізнесу потрібно тісніше вести діалог з владою?

Кожен має займатися своєю справою! Органи влади мають формувати і реалізовувати політику, аби бізнесу було зручно сьогодні, і зрозуміло,  що і в якій перспективі буде змінюватись, й реалізувати це не тільки шляхом зміни законодавства, але й шляхом створення та розвитку спеціалізованих інформаційних ресурсів, консультативних центрів і агенцій тощо.

Має формуватися мережа, як державних так і недержавних інституцій, які надаватимуть бізнесу інформацію. В цьому питанні Україна дуже сильно відстає від будь-якої європейської країни. Якщо, наприклад, подивитися на Польщу чи Німеччину, то там кожен підприємець чи бажаючий започаткувати власну справу знає, куди звертатися за консультацією або де знайти необхідного йому консультанта.

Зараз малий бізнес, як ніколи, потребує захисту. Що робити і де шукати підтримки?

Мені здається, що зараз в Україні найкращий час для розвитку членських бізнес-асоціацій. За останні роки ми маємо реальні приклади, коли бізнес, який представляє певну галузь чи сферу, об`єднується, щоб захищати свої інтереси і пропонувати суспільству чи ринку кращі моделі розвитку. Такі асоціації здебільшого є самофінансованими. У нас вони почали виникати у різних галузях і сферах й, насправді, вони здебільшого не шукають зовнішнього фінансування… Їм достатньо членських внесків; але і бізнес зі свого боку вимагає досягнення певного результату: щоб належним чином були представлені його інтереси, щоб процеси, пов`язані зі зміною регулювань, відбувалися зрозуміло і, мабуть, за цим – майбутнє.

То на що, перш за все, зараз спрямовувати свої зусилля малому і середньому бізнесу?

Мені здається, що бізнесу, зокрема, малому і середньому, зараз потрібно думати над оптимізацією своєї діяльності за тими напрямами, де можна досягти реального ефекту: як вкладати менше ресурсів і досягати кращого результату… зокрема, за рахунок використання нових технологій та розробок в організації бізнес-процесів, впровадження різноманітних виробничих інновацій, кооперації між різними секторами і видами бізнесу тощо. Це класичний підхід: потрібно шукати “свою нішу”, освоювати і розвивати її, прагнути реальних результатів у своєму сегменті, не розпорошувати зусилля.

З іншого боку, малому бізнесу треба об’єднуватися, створювати нові “справжні”  бізнес-асоціації, в яких можна не тільки разом відстоювати свої права та інтереси, а й обмінюватися інформацією, досвідом, поширювати інновації. Від держави, як мені здається, реальної підтримки найближчим часом очікувати не варто.

І на завершення… Які тенденції розвитку малого бізнесу в Україні зараз найбільш помітні? Що б Ви хотіли особливо відзначити?

Малий бізнес – “живучіший” у порівнянні з великим та середнім (і це доводить статистика). Малий бізнес – чутливіший до збідніння (падіння купівельної спроможності) людей. Однак, він швидше адаптується, швидше знаходить нові рішення…

Тенденція останніх п`яти-шести  років – це зростання ваги малого бізнесу в економіці країни не тільки за кількістю суб`єктів, а й за його значенням для економіки країни. Все більше людей починають працювати в малому бізнесі. Тому його економічні результати є більш помітними від року до року. На мою думку, за малим бізнесом – майбутня динаміка розвитку!

Національна платформа МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ