Як у часи Януковича регіонал Грицак «прихватизував» санаторій, який будувала вся Україна

Сьогодні екс-мер Трускавця та члени його родини володіють 98 % власності курортного комплексу «Карпати».

Колишній міський голова Трускавця Лев Грицак кілька місяців тому потішив городян автобіографічною книгою «Дерева моєї долі». У своїх мемуарах екс-керівник трускавецьких регіоналів стверджує, що він «погодився записатися в Партію регіонів з метою самозахисту». Бо отримав повідомлення від друзів з правоохоронних структур, що проти нього планують відкрити справу, аби обезглавити успішний санаторій «Карпати» й прибрати його рук.

«Рекет був, звісно, і до Януковича. Але щоб так явно, цинічно, напролом…», - обурюється очільник «Карпат». Хто б говорив! Процес прихватизації санаторію Лев Ярославович розпочав задовго до свого вступу у лави одіозної партії!

 «Карпати»: від державного підприємства – до приватного

Будівництво санаторію розпочалося у 1980 році за кошти колгоспів та інших організацій. Вони були вказані як пайовики у статуті «Карпат», зареєстрованому у 1991 році Трускавецьким міськвиконкомом. Згідно з цим документом, майном санаторію володіли 28 учасників товариства, більшість із яких були сільськогосподарськими підприємствами. Окрім них, власниками майна «Карпат» у той час були ще промислові підприємства, а також Фонд державного майна України. Свою частку в санаторії «Карпати» мали також його працівники.

Зрозуміло, що приватні особи, як-от нинішній керівник готельно-курортного комплексу Лев Грицак, який був призначений головним лікарем «Карпат» у 1986 році, та члени його родини фінансової участі у зведенні санаторію не бралиПроте зуміли спритно прибрати його до рук. Як кажуть у Трускавці, без команди нових власників в санаторії миша не пискне.

Тему перших кроків прихватизації санаторію, здійснюваних паном Грицаком, надзвичайно ґрунтовно у 2006 році дослідила «Аргумент-ГАЗЕТА». У публікації «Пігулки від жадібності, або Як продавалися «Карпати» (№10, 15 березня, 2006 р.) оприлюднено наступні факти: 20 грудня 1996 року у Трускавецькому міськвиконкомі  було зареєстроване доповнення до статуту «Карпат», де серед засновників несподівано з’явилося колективне підприємство «Крутогори». Але не було визначено конкретної частки цієї фірми, бо грошового внеску в будівництво санаторію КП «Крутогори» не робило.

Допоки Лев Грицак не став головою міста у 2002 році, йдеться далі у публікації «Аргумент- Газети», про «Крутогори» ніхто нічого не чув. Саме Грицак видав розпорядження № 771-р від 12.11.2003 р. про реєстрацію нової редакції статуту КП «Крутогори», у додатку до якої був визначений перелік членів цього підприємства в кількості 481 працівників санаторію «Карпат» та 49 інших фізичних осіб.

11 липня 2005 року КП «Крутогори» знову змінюється. Тепер ця фірма - споживчий кооператив. Її новими засновниками стали шість фізичних осіб і одна юридична – ТОВ «Дайвіс» з Алушти. Частка цього підприємства в «Крутогорах» несподівано сягнула  67%. А засновниками «Дайвіс» стають ТОВ «Гарант-СВ»  і «Київінвестпром». Саме «Київінвестпром» згодом виступить засновником ТОВ «Санаторій «Карпати». Станеться це 1 січня 2006 року.

Дивно, що на той час почесний президент санаторію Лев Грицак виступив у ролі альтруїста й дав шанс маловідомим фірмам отримати вплив на «Карпати». Аби зрозуміти ситуацію, слід згадати 2003 рік. Тоді у жовтні було видано розпорядження (№716) міського голови Лева Грицака, згідно з яким санаторій «Карпати» став закритим акціонерним товариством. Статутний фонд підприємства був 12.6 млн. грн., з яких працівники санаторію володіли часткою на 10,6 млн. Тобто до 14 жовтня 2003 р. 81,38% «Карпат» належали працівникам.

Журналісти «Аргумент-ГАЗЕТИ» наголошують, що 16 січня 2003 р. ЗАТ «Санаторій «Карпати» перетворилося у ТзОВ зі статутним фондом 18,6 млн грн. Статутний фонд зріс ще на 6 млн. грн. за рахунок нового учасника – компанії «Київінвестпром», котра отримала 34,54% акцій товариства. Частка «Крутогорів» зменшилась до 53,65%. Це означало, що зведений на «мозолях колгоспників» санаторій «Карпати», який, на думку експертів, вартує понад 30 млн. доларів США, практично перестав бути державною власністю.

Варто наголосити, що, приватизуючи санаторій «Карпати» через підставні фірми, Лев Грицак надавав їм неабиякі дивіденди … ресурсом трускавецької громади. Так, наприклад, 1 червня 2004 року «Гарант-СВ» було продано колишнє міське управління архітектури на вул. Суховоля, 46 за ціною трикімнатної квартири і віддано близько 1 га землі на вул. Стебницькій!

А працівники санаторію «Карпати», які володіли у 2003 р. часткою у 81,38%, недовго тішились своєю власністю. У 2006 році їхня частка зменшилась до 17%. Не виключено, що й ці відсотки також можуть розчинитися у повітрі, якщо мерові вдасться утриматися при владі, -  таким висновком завершилося у 2006 році розслідування «Аргумент- ГАЗЕТИ» стосовно того, хто ж насправді є власником «Карпат».

Що й казати, респект колегам- журналістам! Вони як у воду дивилися! Сьогодні  Лев Грицак та члени його родини володіють 98% майна санаторію. Крихти - по кілька сотих відсотка - поділили між собою фермерські господарства, кооперативи та фізичні особи. А у працівників оздоровчого закладу - дірка від бублика!

У Трускавці «диханіє спирає»…

Лев Грицак зник з  політичної орбіти Трускавця у 2010 році після того, як  програв місцеві вибори. Й членство у Партії регіонів, співпрацею з якою він не гребував, тільки б не втратити майно, нажите «непосильною працею», його не врятувало. Позбувшись насидженого мерського крісла, Лев Ярославович повернувся  до керівництва санаторію й з неабияким ентузіазмом взявся завершувати процес прихватизації «Карпат». Так би мовити, «рятував» цей ласий шматок від рейдерської атаки друзів-регіоналів!

У вересні 2011 році Лев Грицак реєструє ТзОВ «Істина –Х» з розміром статутного капіталу 27 мільйонів гривень. І це той Лев Ярославович, який за період другої каденції свого мерства (2006-2010 р.р.) отримав зарплатню як держслужбовець –   340 тис. гривень з копійками!

Серед засновників «Істини-Х» – уся дорога родина Лева Ярославовича: мати, дружина, сини, свати та приватні структури, у яких Грицаки є засновниками.

Варто зауважити, що Лев Грицак є кінцевим бенефіціарним власником таких підприємств: ТОВ «Ромашка-Плюс» (статутний капітал – 3 млн. грн.), ТОВ «Лемар-Євросервіс» (статутний капітал – понад 10 млн. грн.), приватна виробничо-торговельна фірма «Троянда»  (статутний капітал - 9 млн. грн.). У всіх цих підприємствах Лев Грицак значиться керівником із 2011 року.

А у лютому 2013 році, за даними аналітичної системи YouControlсини Грицака Юрій та Ярослав реєструють ТЗОВ «Лікувально-діагностичний центр «Юсла» зі статутним капіталом у 9,1 млн. грн. Зрозуміло, що хлопці, які тільки вийшли зі студентської лави, не заробили цих коштів. Це - також внесок Грицака! Як й інша власність, що належить синам та матері Лева Ярославовича. Одне слово, «добрий господар», як і належиться, обдарував статками найрідніших людей.

Сьогодні саме фірми «Юсла» та «Істина –Х» володіють 98, 34 % власності ТЗОВ ГКК «Карпати». Таке найменування юридичної особи зареєстроване у 2016 році. Керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТзОВ ГКК «Карпати» є Лев Грицак.  Юрій  та Ярослав Грицаки – вказані підписантами!

Відсоток же власності, що належить фермерським господарствам, – мізерний. Це означає, що зведений у 1980 році за кошти колгоспів та інших організацій санаторій трансформувався у майно родини екс-очільника трускавецьких регіоналів. А той у свою чергу не так давно, вкотре помінявши свої політичні уподобання, повернувся у лави Юліної «Батьківщини»!

Однак це далеко не єдине надбання бізнес-імперії Грицаків. Якщо промоніторити реєстр речових прав на майно, то кількість земельних ділянок, ринків, квартир, відпочинкових будиночків, ресторанів, готелів, що належать членам родини, вразить найбагатшу уяву. І ці статки у переважній більшості здобуто за час перебування Лева Ярославовича на посаді міського голови Трускавця!

Ситуація нагадує уривок з п’єси Карпенка-Карого «Сто тисяч», коли герой твору Іван Калитка мріяв: «Їдеш день – чия земля? Калитчина. Їдеш два – чия земля? Калитчина. Їдеш три - чия земля?.... Диханіє спирає…»

Виглядає на те, що мрії захланного Калитки вдалося втілити в життя у  Трускавці. 

Дарина КРАВЕЦЬ, Джерела Трускавця