“Усі казали, що нічого в мене не вийде. А я добився суду”

Сергій Чагаров у селі Гатне біля Києва показує на огороджену зеленим парканом територію: ”Це землі Інституту аграрних наук. У змові з його керівництвом, райрадою і депутатами села йде дерибан ділянки. Щодо цього Наці­ональне антикорупцїйне бюро України відкрило кримінальну справу”

— На випуску з 9-го класу до мене підійшла перша вчителька і сказала: "Я переглядала твори. Ти написав: "Хочу допомагати людям". Може, це було знаком, — говорить Сергій Чагаров, 16 років. 11-класник живе у Гатному Києво-Святошинського району. Останній рік розслідує незаконні забудови в селі. Пише скарги в прокуратуру.

Гатне має 3 тис. населення. До нього від найближчого метро їду маршруткою з 10 хв. Уздовж Одеської траси минаємо ресторани та щити з рек­ламою сучасних житлових комплексів у навколишніх селах.

Сергія Чагарова зустрічаю на автобусній зупинці біля гіпермаркету. Він не­сміливо посміхається. Має чуба солом'яного кольору й сірі очі. Пропонує поговорити в кафе у торговельному центрі.

На другому поверсі сідаємо за столик із м'якими диванами. Сергій шморгає носом і кашляє, очі почервоніли — другий день хворіє, має температуру. Хочу пригостити гарячим чаєм. Хлопець ніяковіє й відмовляється.

— 2015-го в нас почали готувати землю під будівництво житлового комплексу "Озерний гай". Це 48 гектарів особливо цінних земель на березі озера. Там я провів півжиття — ходив купатися, гуляли з друзями. Тепер не можу туди вільно потрапити — стоїть паркан і шлагбаум, — Сергій говорить тихо й неквапно. Протягом години розмови не змінює пози — тримає зібрано коліна, на них поклав притиснуті до боків руки.

— Тоді крім мене це нікого не обурювало, — продовжує. — Удома про проблему не говорили. Став сам цікавитися, як земля перейшла у власність забудовника. Як умів, писав запити в сільську раду, в суд. Сільська влада не відповіла, бо неповнолітній, пояснювали.

Від місцевої активістки дізнався, що 2007-го сільрада прийняла рішення передати в оренду землі та дозволити їх забудовувати.

Почав шукати інформацію, як повернути ділянку. Бігав по державних центрах безплатної правової допомоги. Безрезультатно. Писав у всі відомі антикорупційні організації — "Транспаренсі Інтернейшнл", "Чесно". Порадили скаржитися до уповноваженого президента з прав людини. Там мені допомогли відкрити адміністративне провадження на сільського голову, показали, як пишуться документи. Це зарядило.

Півроку переписувався з прокуратурою Київської області та Генеральною. Усі казали, що нічого в мене не вийде. А я добився суду.

Вам погрожували?

— Приходили СМСки від одного з членів виконкому, що мене заберуть в колонію. Писали, що я Ґонґадзе на рівні села. Що матір позбавлять батьківських прав, а мене відправлять у дурдом. (Нещодавно матері Сергія прийшов лист від служби дітей та сім'ї про перевірку виконання нею батьківських обов'язків. — ГПУ).

Батька звинуватили, ніби незаконно захопив земельну ділянку. У кінці його городу є територія, яку у 2000-х моя сім'я засипала, бо там був великий смітник. У ті часи ми по-всякому допомагали сільській раді. Мама ще отримала подяку за фінансування потреб села. У ці заслуги також включили прибраний смітник. Тепер це назвали захопленням території.

З кишені "кенгурушки" Сергій дістає смартфон.

— Сюди записав усі свої розмови з нашими депутатами, — стукає пальцем по телефону в лівій руці. — Цієї зими заступник сільського голови запросив мене до кабінету. Він 15 років працював у правоохоронних органах. Почав розказувати, що не тим займаюся у своєму віці. Що в мене кишка тонка.

Під час розмови мене трошки трясло від хвилювання. Та й усе. Кого там боятися?

Вас виховували нікого не боятися?

— Ніхто так не виховував. У мене всі в родині добрі, але не активні. Мама спершу відмовляла лізти в це. Зараз підтримує. Я її не переконував. До неї жителі села підходили й розказували.

Казали, що ви молодець?

— Ой, тільки не кажіть так, — Сергій червоніє. — Я не люблю виступати, не вмію підбурювати людей. Можу тільки своєї писаниною боротися. Викладаю інформацію в соцмережах, листуюся з державними установами. Із сільськими активістами збираємося раз на півроку. Решту часу спілкуємося через інтернет, по телефону.

13 липня Сергій Чагаров звернувся у поліцію. На засіданні сільської ради йому погрожував депутат районної ради від "Блоку Петра Порошенка" Олександр Паламарчук. Перед цим хлопець розкритикував у соцмережі фотографії чоловіка. Той показав, як відпочиває з дружиною на Мальдівах, відвідує найдорожчий нічний клуб Одеси та винаймає вертоліт, щоб пролетіти над Броварами.

— Я й до цього його недолюблював, — говорить Сергій. — Під час місцевих виборів 2015-го він підкладав палки в колеса конкуренту — громадському активісту Олександру Бахмутову. Він теж судиться за незаконні передачі земель.

Потім Паламарчук перед громадою вигороджував місцеву владу, яка допомагає дерибанити наші землі. Я привселюдно йому перечив. А тут раптом побачив у його "Інстаграмі" фотографії з жінкою під час відпочинку. Виявилося, вона ще й з російським громадянством. Я принциповий у цьому. Теж хочу у Пєтєрбург поїхати, може. Але не зараз.

Про шикарне життя під час війни написав у соц­мережі. Після цього прийшов на засідання сільської ради. Там мене побачив Паламарчук. Підійшов, взяв за вухо і підняв. Потім схватив за шию, почав трясти. Сказав: "Чума прищава, хто ти такий розказувати, маю я право відпочивати чи ні? Не улибайся, бо твоя улибка зараз упаде".

Потім до мене підійшов його брат Ігор, член виконкому та адвокат сільської ради, дав ляпаса.

Я викликав поліцію. Ті сказали, що я неповнолітній і без батьків писати заяву не можу. Її склали інші активісти зі свідків.

Згодом ми вибачилися один перед одним. Мені не потрібно було його жінку в це вплутувати.

Паламарчука виключили з партії. Але кайф я отримаю хіба тоді, коли йому вручать підозру від прокуратури. Посадити не посадять. Але якщо суд йому випише хоча б штраф, бути депутатом він не зможе.

Чому ви пішли проти чиновників?

— Вони там усі крадуть. Не можу ­бачити, як хтось не має що їсти, а інші на них нажи­ваються.

Виходимо на подвір'я. Сергій просить не фотографувати його перед входом, бо тут багато знайомих. Прошу познайомити з мамою.

— Ні, ні! — махає руками. — Я не хочу сім'ю у свої справи втягувати.

"Приїздили до нас додому, вимагали гроші"

Батьки Сергія Чагарова розлучені. Хлопець живе з матір'ю. Ким вона працює, просить не казати.

— Раніше батьки вирощували печериці, — розповідає Сергій. — Дехто з нинішніх депутатів тоді займалися рекетом. Приїздили до нас додому, вимагали гроші. Тепер з ними перетинаємося на засіданнях.

Після закінчення 9-го класу хотів ­вступити у Києві на "редагування та видавничу ­справу".

— Але навчання тільки платне. Довелося відмовитися, — пояснює. — Я ­взагалі двоєшник. Завжди ­гулять хотілося. ­Тільки з 8-го класу взявся за ум, бо треба вступати. Добре йдуть гуманітарні науки. Найкраще знаю українську. Ким хочу бути? Ким Бог дасть.

Gazeta.UA

Читайте також: “Недитячі пристрасті” || Матеріал Дмитра Гнапа для “Слідства.Інфо”