В обіймах багатоголової гідри, або Як врятувати новий Верховний Суд

14 вересня Вища рада правосуддя розпочала розгляд кандидатур на посади суддів нового Верховного Суду.

Від того, хто стане новими суддями, залежить доля судової реформи. Це наш історичний шанс отримати чесні судові рішення принаймні в останній касаційній інстанції, а також тест на здатність оновити решту судової системи.

Вадим Міський, керівник відділу адвокації Реанімаційного Пакету Реформ.

Головні завдання судової реформи — зробити по-справжньому незалежною судову гілку влади та оновити суддівський корпус, аби відновити довіру до правосуддя в Україні.

І чи не найбільшою проблемою став саме старий суддівський корпус, що нагадує лернейську багатоголову гідру з грецької міфології, в якої на місці відрубаної голови виростали дві нові. Після кожної спроби позбутися старих скомпрометованих та корумпованих суддів ми знову бачили їх у судових органах чи на конкурсах. 

"Недоброчесна тридцятка" кандидатів, що опинилася серед фіналістів конкурсу, може пройти далі й потрапити до списку, поданого на підпис президентові. Втім, кого подадуть на призначення — дізнаємося не раніше 25 вересня, адже члени Вищої ради правосуддя залишили собі час "для обдумувань" після співбесід із кожним кандидатом.

Відновлення права на справедливий суд: з чого все починалося...

Історія оновлення Верховного Суду України розпочалася у червні 2016 р., коли 335 народних депутатів ухвалили зміни до Конституції в частині правосуддя, ініційовані президентом Петром Порошенком. Тоді гарант фактично перебрав на себе роль модератора судової реформи в країні. Саме він утворив Конституційну комісію та Раду з питань судової реформи — органи, які долучилися до розробки законодавчої бази реформи, а також став автором трьох законів про зміни в системі правосуддя. І це важливий момент, до якого ми ще повернемося. 

Найцікавіша новація конституційних змін — суддя обов'язково має бути доброчесним. Крім того, оновлений орган суддівського самоврядування — Вища рада правосуддя (ВРП) — відтепер несе відповідальність за доброчесність та професійність суддівського корпусу: звільняє і переводить суддів, дає згоду на арешт чи відсторонення служителів Феміди. Призначає суддів на посаду, за поданням Вищої ради правосуддя, президент. 

Тим часом новим Законом "Про судоустрій і статус суддів" було започатковано процес створення нового Верховного Суду. Замість діючого ВС і трьох вищих спеціалізованих судів на конкурсній основі має постати абсолютно новий Верховний Суд, що налічуватиме 200 суддів. У його складі діятимуть чотири касаційні суди. Це досить унікальний і сміливий прецедент не тільки для України, а й для світової практики. 

Наразі майже завершився конкурс на 120 вакантних місць у чотирьох касаційних судах у складі Верховного Суду: господарському, адміністративному, цивільному та кримінальному. На конкурс надійшли заявки від 846 претендентів, тобто на одне місце претендували по 7 кандидатів. Важливою новацією стала можливість кандидувати людям "не з системи" — юристам і науковцям. Це був шанс на "вливання свіжої крові" в судову систему. Але, на превеликий жаль, переважна більшість кандидатів до ВС — старі добре відомі кадри — судді, котрі працювали у старих структурах. Багато їх виносили рішення проти активістів Революції Гідності, порушували права та свободи людини, нажили сумнівні статки — одне слово, роками підривали довіру до судової влади. 

 Плачевний фінал конкурсу в новий Верховний Суд: пройшли недоброчесні

До фіналу конкурсу вийшло 120 кандидатів, яких рекомендувала призначити ВККС. Майже 80% їх — діючі або колишні судді. Більше половини фіналістів працювали на найвищих щаблях системи — у Верховному та вищих спеціалізованих судах: ці суди будуть ліквідовані після створення нового Верховного Суду, а отже більшість нових суддів навіть не змінять насидженого крісла. 

"Перемогою" можна вважати той факт, що до нового ВС переважно не проходять мільйонери, які сколотили свої статки на суддівських посадах. Позитивним фактом стало добровільне зняття з конкурсу нинішнього голови ВС Ярослава Романюка, який дивним чином на конкурсі отримав тестову справу, схожу на ту, що була в його практиці, а також голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, до якого навідувалося НАБУ з обшуками через проблеми із сумнівними статками.

Втім, досі немає жодної гарантії, що після зняття з конкурсу ми не побачимо Романюка з Вовком на інших високих посадах, до яких поки що не добралася реформа. 

До фіналу потрапило 17 науковців та 9 адвокатів. Втім, така незначна кількість людей "не з системи" серед фіналістів — швидше, "зрада", ніж "перемога". 

І хоча багато хто хвалить безпрецедентну відкритість та прозорість нових конкурсних процедур, вони таки недостатні, адже результат виявився плачевним.

На жаль, до фінального рейтингу потрапила "недоброчесна тридцятка" кандидатів, які шокували ГРД і журналістів своєю одіозністю. Такий фінал конкурсу й уособлює ту багатоголову гідру, яка знов і знов постає перед громадськістю, коли зміни вже здаються неминучими. Адже як можна сподіватися на перезапуск судової системи та її очищення, якщо рішення у фінальній інстанції виноситимуть судді, котрим не можна довіряти? 

Чого очікувати від судді Верховного суду Валентини Сімоненко, що була серед противників е-декларування, за висновками ГРД, має стійкі зв'язки з окупованими територіями, а тепер готується стати суддею Касаційного цивільного суду?

Що робить у фінальному рейтингу рекомендований до Касаційного кримінального суду В'ячеслав Наставний, який ухвалював політичне рішення у справі Юрія Луценка: він був у колегії суддів, котра підтвердила вирок попередньої інстанції і відправила Луценка у в'язницю на чотири роки за нібито незаконне святкування Дня міліції в час його перебування на посаді міністра внутрішніх справ? На думку ВККС, у новому Касаційному господарському суді місце судді Вищого господарського суду України Ларисі Рогач, яка разом із колегією суддів визнала законною передачу землі природно-заповідного фонду під маєток для Юрія Іванющенка.

До Касаційного адміністративного суду ВККС рекомендувала цілий пул суддів, які забороняли мирні зібрання, а саме — Олександра Золотнікова, Ірину Саприкіну та Світлану Пасічник. Є в рейтингу й ті, чиї дії можна розцінити як допомогу "суддям Майдану" уникнути відповідальності: це Тетяна Стрелець та Алла Лесько. 

А ось діюча суддя ВС Інна Берднік, яку нині рекомендують до Касаційного господарського суду, ухвалювала рішення, що його Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) назвав "грубим свавіллям" у справі "Бочан проти України 2". Це гучна справа з участю української пенсіонерки, якій уже давно за 90 років. Марія Бочан доводила своє право на квартиру в приватному будинку, зайняту сторонньою людиною. Кілька разів українські суди ухвалювали рішення на її користь, але їх скасовував Верховний суд. Літня жінка була вимушена звернутися до Страсбурга, однак перше рішення ЄСПЛ український ВС відфутболив, тож пенсіонерка вдруге виграла справу у ЄСПЛ і відсудила 10 тис. євро.

 М'яч на боці Вищої ради правосуддя, але чи готова вона до чесної гри?

Список фіналістів, отриманий від ВККС, у четвер почала переглядати Вища рада правосуддя. Вона проводить із кандидатами співбесіди і має право відхилити будь-кого зі 120 претендентів, а вже потім внести подання на призначення президентові. Саме до компетенції Вищої ради правосуддя закон відніс відповідальність за доброчесність та професійність суддів. 

Оскільки ВРП вирішила приділити кандидатам лише 8 робочих днів — з 14 по 25 вересня — є сумнів, що розгляд буде докладним.

Цікавим поворотом виявилося рішення не проводити голосування щодо кожного кандидата одразу в день його співбесіди. Члени ВРП домовилися дозволити своїм висновкам "настоятися" до завершення всіх співбесід, тобто до 25 вересня.

Відкладання рішення в часі містить ризик, що представники "недоброчесної тридцятки" спробують знайти додаткові "аргументи" й домовитися про своє потрапляння до ВС.

Тим часом, згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів", немає потреби призначати всіх 120 кандидатів, тому можливо і вкрай необхідно відхилити всіх недоброчесних кандидатів, перш ніж вони стануть проблемою вже на посадах у новому Верховному Суді. Щоб потім не вигадувати велосипед, як їх позбутися, чи роками оскаржувати абсурдні рішення у ЄСПЛ.  Нагадаю: відповідно до Закону "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд зможе повноцінно працювати у складі 65 суддів. На цю важливу норму звернуло увагу Представництво ЄС у своєму коментарі напередодні початку розгляду, підкресливши, що "ВРП відповідальна за призначення суддями лише тих кандидатів, чия доброчесність, незалежність, а також професійність є незаперечними". Це більш ніж прямий натяк на те, що Євросоюз пильнує за перебігом конкурсу, результати якого — жахливі, попри всіх спроби суддівської верхівки їх відбілити.

Ключовим критерієм для ВРП у відсіві кандидатів може стати сумнів у їхній доброчесності чи професійній етиці. Щоб відмовити кандидатові в поданні на затвердження президенту, членам ВРП досить скористатися нормою статті 79 Закону "Про судоустрій і статус суддів", в якій сказано про "наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням".

Крім того, члени ВРП мають розібратися зі своїми конфліктами інтересів: два зі 120 фіналістів є діючими членами Вищої ради правосуддя, а чимало інших — пов'язані з окремими кандидатами. Крім того, у серпні нинішнього року Генпрокуратура вручила членові ВРП Павлу Гречківському обвинувальний акт за підозрою в замаху на вчинення шахрайства в особливо великих розмірах. Задля збереження довіри до формування нового Верховного Суду, краще було б панові Гречківському утриматися від будь-яких голосувань. Але він не буде відмовлятися від голосувань, адже, за словами Гречківського, це не просто його право, а обов'язок.

До речі, нинішній очільник Верховного Суду Ярослав Романюк спробував узяти самовідвід щодо голосування за всіх конкурсантів, але Вища рада правосуддя не дозволила це зробити. Крім того, ВРП відмовила у самовідводі ще одинадцятьом своїм членам щодо окремих кандидатів, із якими їх пов'язували робочі стосунки в різних судових органах. Відмовивши у самовідводі низці членів ВРП, Рада тим самим стрімко підвищила сумніви в неупередженості конкурсу. Адже якщо члени ВРП самі заявили про самовідвід і сумніваються у власній неупередженості щодо певних кандидатів, варто бути послідовними й усунутися від голосувань за таких кандидатів. Форма такого усунення може бути різною: залишити зал засідань під час голосування або ж утриматися.

Головне завдання Вищої ради правосуддя — забезпечити довіру до результатів конкурсу, відфільтрувавши недоброчесних кандидатів до ВС, чиї рішення були скасовані ЄСПЛ чи хто збрехав у декларації доброчесності. А також тих кандидатів, чиї статки не відповідають е-декларації або офіційним доходам. Не повинні пройти до нового ВС й судді, котрі виносили несправедливі рішення щодо активістів Майдану, та судді, які забороняли мирні зібрання. Призначення таких осіб, поза сумнівом, негативно позначиться на суспільній довірі до судової влади.

Відповідальність президента: шукаємо Геракла для приборкання суддівської гідри

Втім, саме президент Петро Порошенко, як ініціатор судової реформи, несе особисту політичну відповідальність за доброчесність майбутнього Верховного Суду. Він має виконати свої неодноразові публічні обіцянки щодо оновлення суддівського корпусу, поставивши суспільні інтереси вище дрібних інтересів старої суддівської касти. І, як остання інстанція в цьому ланцюжку, — не призначати одіозних кандидатів до ВС, якщо їхні кандидатури потраплять до нього на підпис. Якщо президент справді на боці демократії, яка має за аксіому незалежну і справедливу судову владу, то він має зустрітися з представниками ГРД, почути їхні аргументи стосовно недоброчесних кандидатів у судді й дізнатися кричущі факти про їхні недоброчесні біографії та незрозумілі статки. 

Якщо Петро Порошенко й не стане тим Гераклом, який зарубає суддівську гідру, він принаймні не повинен заважати суспільству рубати їй голови та припікати розпеченими головешками, як було у грецькому міфі. Адже, коли цього не робити, на місці кожної відрубаної голови виростатимуть дві нові. 

У нашому випадку це означає, що старі кадри розцінять потрапляння недоброчесних суддів у найвищу інстанцію — новий Верховний Суд — як "зелене світло" і знову заповнять собою оновлені суди. А це знівелює саму суть ініційованої судової реформи і зруйнує надію на появу в Україні чесного й неупередженого суду. У ВРП та президента є всі шанси не допустити такого розвитку подій: почути принципові аргументи громадськості й рішуче викинути "недоброчесну тридцятку" на смітник історії, де їй і місце.

Вадим Міський, керівник відділу адвокації Реанімаційного Пакету Реформ, ДТ