Конфлікт інтересів

Михайло Жернаков. Директор Фундації DEJURE, головний експерт з судової реформи РПР, д.ю.н

Дії Президента останніми днями підштовхують багатьох до думки, що він і його оточення живуть у якомусь паралельному світі.

Не є виключенням і судова реформа. В той час як міжнародні партнери (як в ЄС, так і в США) і громадськість наперебій звертають увагу на те, що в список фіналістів конкурсу до Верховного Суду потрапили аж 30 недоброчесних кандидатів, Президент заявляє, що конкурс відбувся зразковий, а громадськість не має до нього жодних претензій.

Зрозуміло, що Президенту невигідно критикувати реформу, автором якої є він сам. Втім, очевидно, не можливо відновити довіру до системи, від самого початку вводячи всіх в оману і видаючи бажане за дійсне.

Але остаточно спантеличує те, хто і як прийматиме фінальні рішення щодо складу Верховного Суду в складі Вищої ради правосуддя, яка починає розглядати кандидатів уже сьогодні.

1. Голова ВРП Ігор Бенедисюк, призначений до її складу президентом Порошенком, перебуваючи в статусі судді, незаконно отримав від нього нагородну зброю. Крім того, він, імовірно, є громадянином РФ. Принаймні, доказів того, що він з цього громадянства вийшов після того, як був суддею в РФ, він не надав.

2. Члена ВРП Павла Гречківського Генпрокуратура підозрює у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах (отриманні 500 000 $ за вирішення справи в суді). Парадоксально, але п. Гречківський відбиратиме суддів Касаційного кримінального суду, яку, імовірно, розглядатимуть його справу. І ВРП, і сам Гречківський на численні заклики відсторонити його від посади або бодай не брати участі в голосуванні відповіли відмовою.

3. Член ВРП Ярослав Романюк, будучи головою Верховного Суду України, підтримав закони 16 січня і зухвало порушував права людини, за що отримав негативний висновок Громадської ради доброчесності, і тим не менше був визнаний переможцем конкурсу до нового ВС. Втім, відразу після цього він подав у відставку з посади судді, але чомусь продовжує брати участь у призначенні нових суддів Верховного Суду. За це, кажуть, п. Романюку вже пообіцяли місце в Конституційному Суді.

Найцікавіше, шо п. Романюк навіть подав заяву про самовідвід щодо кандидатів до Верховного Суду, але її відмовилася задовольняти Вища рада правосуддя. Тому очевидно, що вся історія з "відставкою" виглядає як дешевий фарс. Адже якщо пан Романюк послідовний у своєму бажанні залишити систему і не підривати довіру до суду, він може просто не брати участь у засіданні ВРП. Але він буде брати в них участь.

З конфліктом інтересів щодо інших кандидатів також вийшло цікаво – ВРП відмовила в задоволенні 48 із 52 (!) заяв її членів про самовідвід. Це означатиме, що в більшості цих випадків члени ВРП вибиратимуть суддів "нового" ВС серед своїх кумів, братів, сватів і інших "любих друзів".

Сформована і діє ВРП за законами, поданими Президентом, а чимала кількість членів напряму з ним пов'язана. І якщо б на те була воля Президента, ці речі були б іншими.

Це наводить на невтішний висновок – насправді конфлікт інтересів один, але великий – між інтересом суспільства мати справедливість і бажанням Президента мати контрольований суд, хоча б і ціною доль мільйонів громадян.

Який інтерес переважить – ми побачимо вже дуже скоро.

УП