Поки чиновник зупинить незаконне будівництво – воно завершиться

Ворон ворону око не виклює, крутій крутія не обкрутить…

Тема незаконних будівництв у Львові щоразу привертає увагу громадськості, турбує, найперше, мешканців древнього міста, коли під вікнами або й навпроти них за місяць-другий виростає нашвидкуруч збудована коробка, що за якийсь час перетворюється або в офіс, або у черговий хостел чи апарт-готель. Натомість міські чиновники, які поспішно і успішно намагаються розпродати комунальне майно, здебільшого розводять руками або перекладають справу з одного кошика в інший, киваючи пальчиком на недобросовісних забудовників, відхрещуються від їхніх незаконних дій, мовляв, дозволу не давали. Бувають, щоправда, показові шоу – випадки, як от із нещодавно частково демонтованою заправкою на проспекті Чорновола, яка, між іншим, пропрацювала у центрі міста щонайменше 12 років.

Але, здебільшого, від бездіяльності чиновників мешканці міста потерпають, псують собі нерви, звертаються у всілякі управління комунальної власності Львова, держархбудконтролі, які, зі свого боку, затягують розгляди справ, мотивуючи таку «резину» тим, що законодавство дозволяє розглядати скарги упродовж 30-ти, а то й 45-днів. Особливо чітко вибирається крайня межа дозволеного розгляду ще й тоді, коли у скандалах задіяні чиновники, юристи районних адміністрацій Львова, які клеять дурня у питаннях чи то незаконної забудови, чи то в орендних відносинах із незаконослухняними партнерами.

Уявіть собі, що ви здали в оренду комусь свою квартиру, а ваш орендар заповзято взявся розбудовувати ваше майно уздовж і впоперек за свої кошти, свідомо додаючи вашому майну капіталізації, але водночас зухвало нехтуючи інтересами ваших сусідів. Цілком нелогічна ситуація. Саме так сталося у подвір'ї будинку N20 у центрі Львова на вулиці Грушевського. Його мешканці звернулися в редакцію з розпачем, адже у їхньому подвір'ї із невеликого одноповерхового нежитлового приміщення виріс цілий бункер, який, до того ж, зайняв площу подвір'я ще одного, суміжного будинку на вул. І.Франка, 38.

З листа мешканців будинку по вул. Грушевського, 20, стало відомо, що на початку 2017 року у їхньому будинку з'явився Василь Винницький, юрист Франківської райадміністрації Львова, який викупив у дворі приміщення майстерні, що знаходилася у комунальній власності. Оформив на маму-інваліда. Відтак попросив мешканців дозволу добудувати собі ще кілька метрів в обмін на ремонт даху спільними зусиллями. Мешканці зраділи такій пропозиції, бо дах вже потребував ремонту, а до жеку (ЛКП), як правило, звертатися марно.

Мешканці дали згоду на розбудову 27-метрової майстерні.

У розмові із кореспондентом «Вголосу» Василь Винницький підтвердив, що за наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури мерії перевів нежитло у житло і отримав квартиру N9. Відтак передав квартиру матері в оренду Вуйті Роману Петровичу, який там проводив свою господарську діяльність. І орендар почав діяти на свій розсуд. Отож, власник навіть написав скарги до інспекції держархбудконтролю, Галицької адміністрації. Договір оренди, за його словами, на стадії розірвання. Василь Винницький також зауважив, що одна з мешканок будинку, побачивши його жертовність в частині облаштування подвір'я, почала вимагати «працювати на її приватну кишеню».

Втім, якщо дійсно і були такі, з дозволу сказати, вимоги від когось із мешканців, то вони жодним чином не стосуються незаконної розбудови квартири N9. А йдеться про збільшення орендованої квартири, а саме її поверховості.

Василь Винницький зазначив, що орендар мав би зібрати людей, пояснити, що він хоче будувати і «робити все по-людськи». Дивно і якось нелогічно, щоб власник не зупинив орендаря в частині розбудови свого ж помешкання. У телефонній розмові Василь Винницький запевнив, що його позиція «одностайна і непорушна – відновити попередній стан і навести порядок. Бо це наше ім'я, ставлення до людей, це є обличчя».

Алогічність такої ситуації визнав і один із головних чиновників Галицького району – в.о. голови Галицької райадміністрації Андрій Зозуля, який зазначив, що його функції – зафіксувати заяву про незаконну забудову і скерувати її в інспекцію держархбудконтролю.

В інспекції юрист Святослав Кіндратів підтвердив, що десь 7 чи 8-го липня мешканці звернулися про те, що йдуть якісь будівельні роботи у подвір’ї. Станом на 18 серпня працівники інспекції не мали змоги вийти на місце. Якщо вдасться інспектору, у якого багато роботи, потрапити на об'єкт з наступного тижня, то буде складено протокол про порушення і видано припис про зупинення будівельних робіт і усунення порушення. Чи зараз ведеться будівництво – юристу інспекції не відомо. А відреагувати на скаргу мешканців інспекція може навіть упродовж 45-ти днів !

Зважаючи на такий довгий термін, мешканці будинку на вул. Грушевського, 20 наголошують у своєму листі, що «лише упродовж місяця на їхньому подвір’ї виросла будівля, що перетворила двір в закритий колодязь без доступу світла і повітря. Мешканці сусіднього будинку N38 по вул. І.Франка неодноразово звертались до забудовника з проханням показати якісь дозвільні документи, але жодного документа вони не бачили, жодного дозволу на свій двір не давали. А шкарадна споруда у дворі росла.  Дзвонили на гарячу лінію міської ради, звертались у ЛКП «Княже місто»,  викликали поліцію. Після цього нам озвучили дивний документ, за яким Винницький не має стосунку до незаконної забудови, але за всі дії орендаря все одно відповідає власник. Але незаконна забудова вже штукатуриться, без жодних дозволів проводяться зварювальні роботи, працює бетонозмішувач.

Невже ніхто не заступиться за мешканців наших будинків, більшість з яких пенсіонери, люди похилогу віку. На всі наші претензії одна відповідь: пишіть, жалійтеся, я і так все куплю. І це в історичному центрі міста хтось будує, що хоче, як хоче».

Наразі розводить руками і поліція Галицького відділу, яка у своїх відповідях акцентує увагу на тому, що лише після перевірки інспекцією держарбудконтролю (а це може бути і через 45 днів після звернення – авт.) перевірку за фактом незаконного будівництва може бути продовжено. Коли ж зупинять незаконне будівництво (і чи зупинять? ) і демонтують – невідомо.

Петро Галицький, «Вголос»