Антикорупційні міфи Банкової: кому вигідні гучні справи проти високопосадовців

Генеральна прокуратура України (ГПУ) підозрює міністра фінансів України Олександра Данилюка в ухиленні від сплати податків. Суд доручив співробітникам ДФС провести перевірку міністра на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1998 до 2016 року.

Проте галас навколо Данилюка сьогодні, та справа Насірова – це лише верхівка айсбергу під назвою «корупція Банкової». Адже система вибудована таким чином, що високопосадовців, котрі не хочуть з якихось причин коритися корупційній машині, прибирають зі скандалом, показуючи це, як боротьбу з корупцією.

Про те, що стоїть за справою Генеральної прокуратури проти міністра фінансів Олександра Данилюка, хто «розмиває» антикорупційні органи і чому без зміни виборчого законодавства неможливо подолати корупцію, в інтерв’ю «Народній правді» розповів політик та громадський діяч Олег Рибачук.

– Як вважаєте, що за цим всім стоїть, які реальні цілі ГПУ?

– Я знаю, що у Данилюка нібито непогана репутація серед іноземних інвесторів і тих людей, котрі розуміють, яким тискам піддається міністр фінансів. Якщо ГПУ відкриває проти нього провадження, а він пішов в уряд з посади заступника Глави Адміністрації Президента України, то це означає конфлікт з відомими «смотрящіми», на кшталт Ігоря Кононенка, який здійснює контроль за тіньовими потоками. Це логічний висновок, бо я знаю логіку функціонування павуків у державній банці. Якби Данилюк був зручний для тіньового пропрезидентського сектора, то у нього ніяких проблем не виникало б.

– Але є ще й прем’єр-міністр Володимир Гройсман…

– Я далекий від думки, що Гройсман може впливати на всі речі. Очевидно, що виникає конфлікт з тими, хто впливає на прокуратуру – це Банкова. Тому я схильний до думки, що десь Данилюк не пішов на тиск, схеми, домовленості. Тому йому зараз створюють проблеми. Якби за звинуваченнями крились дійсно серйозні речі, то ми б мали скандал, де була б чітка інформація. Дивлячись на те, як розгортається цей скандал – це класична схема підкилимної боротьби, яка притаманна Банковій. Хоча, це гіпотеза, я не маю доказів, говорю як людина, котра працювала на Банкові і в уряді, розуміє роботу цих інституцій.

– Якщо я правильно зрозумів – це традиційний наскок, далі – порішають і відскочать?

– Так. Можливо, спробують поставити зручну людину, якщо вистачить сил. Міністр фінансів в нашій конструкції уряду одноосібно не вирішує питання великих фінансових потоків. Це людина, яка балансує між різними групами впливу. Завжди президенти мали тіньових гравців, які теж мали вплив на розподіл бюджету і фінпотоків, багато що залежить від розкладу у Верховній Раді. Міністерство фінансів – це складне місце, яке передбачає спроможність маневрувати. Хоча, у всьому світі кажуть, що міністр фінансів – людина, яка каже всі: «ні»!

– Є й інші тягучі процеси, чи є шанс, що вони доведуться до якоїсь логічного закінчення? Наприклад, Данилюка має перевірити ДФС, а колишній голова фіскалів Роман Насіров сам під слідством. Паралельно ЄС і США постійно закидають корупцію як систему ваду нинішньому Президенту України…

– Єдиний спосіб доведення чогось до результату – абсолютна незалежність антикорупційних органів. Про це можна тільки мріяти. Є відносно незалежне НАБУ, несформований антикорупційний суд і антикорупційна прокуратура, які знаходять під постійним тиском з усіх сторін. Світ нічого іншого не придумав. Якщо хочемо мати результати, повинні мати захищені Законом механізми притягнення до відповідальності будь-кого. В наших реаліях це міф. У нас ті, хто бореться з корупцією призначаються і звільняються з посади корупціонерами.

– А у кого в руках основна корупція?

– Основна корупція сконцентрована в руках у президента. Президент успішно впливає на судову систему, уряд чи фінансову поліцію. Приклад одіозного Насірова – це приклад того як така людина могла обійняти посаду. Якщо є спроба створити щось незалежне, як напівнезалежне НАБУ, то одразу починається проти них кампанія від президента, депутатів і ГПУ. Прокуратура завжди була собачкою президента. Зараз суперечки навколо антикорупційного суду, нам починають розказувати, що це не треба створювати, мовляв, і так антикорупційних органів багато. Та незалежних антикорупційних органів немає, якщо вони й працюють, то справи доходять до судів, а там все розвалюється. Відповідь одна: потрібно унезалежнювати судову владу.

– Яким чином?

– За нинішньої виборчої системи – це наївна мрія. Люди, які зараз за цими «гібридними» правилами потрапляють у парламент йдуть в політику заробляти гроші. Ці люди не можуть погодиться на існування незалежних органів. Тому першооснова боротьби з корупцією – ліквідація мажоритарки, яка є гарантією корумпованості. Подивіться на цих депутатів – полякових, розенблатів та інших.

По-друге, скорочення політичної корупції через відкриті списки з регіональною прив’язкою. Там теж можливий підкуп, але значно більше залежить від волі виборців. Зараз це просто люди, які купують місця в прохідному списку. Як автор «тендерної мафії» Яценко, який хизується тим, що потрапить у будь-який список, чи закидає вкраденими у нас грошима мажоритарний округ.

Теперішня політична система створила замкнуте коло і кругову поруку, тому за теперішнім виборчим законодавство нереально подолати корупцію.

Олександр Куриленко, "Народна правда"