Як Кубів та Гройсман вирішили львівський аеропорт «украсти»

Непомітним залишилося нещодавнє рішення уряду щодо долі тисяч державних підприємств. Виявляється, Кабмін ухвалив концепцію, що визначає, які державні підприємства в довгостроковому періоді повинні залишитись у державній власності, бути передані в концесію, приватизовані або ж ліквідовані. Так-от, у переліку цих об’єктів опинилось і державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького».

Перелік об’єктів на розгляд уряду готувало Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, яке очолює перший віце-прем’єр Степан Кубів. Як зазначає прес-служба КМУ, «розроблена концепція є основою подальшого реформування сфери управління державною власністю та одним із зобов’язань, які Україна взяла на себе в рамках домовленостей із Міжнародним валютним фондом».

Відповідно до цього документа, в державній власності мають залишитися 15 особливо важливих державних підприємств та 363 об’єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій. Ще 359 об’єктів державної власності треба передати в концесію, а інші 893 підлягають приватизації.

За словами першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова, державні підприємства є невичерпним джерелом фіскальних ризиків. «Фінансові проблеми державних підприємств зрештою стають проблемами бюджету і висмоктують кошти, які могли би бути використані на важливіші речі, ніж порятунок хронічно неприбуткового бізнесу. Саме тому нам необхідно радикально скоротити кількість державних підприємств, а частину передати в концесію», – пояснює він.

Усе це ніби так, але коли йдеться про ті підприємства, які дійсно мають проблеми. Проте львів’яни з подивом довідалися, що до переліку об’єктів, які мають бути передані в концесію, потрапив і Міжнародний аеропорт «Львів», який є доволі успішним і прибутковим державним підприємством. Для чого віддавати комусь курку, яка несе золоті яйця?

У всьому світі в концесію віддають об’єкти, з якими держава чи місцеві громади не можуть дати собі ради, які потребують інвестицій, нового менеджменту. А концесіонер львівського аеропорту отримає в оренду підприємство, яке чудово працює. Згідно із законом, він змушений перераховувати концесійні платежі, а також щось і собі заробити. Однозначно, що все це може призвести до подорожчання послуг, які надає аеропорт. Ми попросили висловити своє ставлення до зазначених питань голову Львівської облдержадміністрації Олега Синютку. Його відповідь була короткою і зрозумілою: «Погоджуюсь з вами на 100%!».

Хочу звернути увагу на ще один нюанс. Концесійний договір укладають на строк, визначений у договорі, який має бути не менший ніж 10 років та не більший за 50 років. Зрозуміло, що за цей час інвестор вкладе із суперприбуткового підприємства, яким є аеропорт, зароблені кошти в поліпшення його інфраструктури. Так-от, після завершення строку дії концесійного договору, в разі ухвалення рішення про приватизацію майна об’єкта, який надавали в концесію, у колишнього концесіонера виникає право на викуп цього майна, згідно з визначеними умовами приватизації, якщо він у зв’язку з виконанням умов концесійного договору створив (побудував) це майно або здійснив його поліпшення (підкреслення наше – авт.) вартістю не менш як 25% вартості майна на момент приватизації. У такий спосіб державний аеропорт чи його «поліпшена» частина можуть стати приватною власністю, а держава повністю втратить вплив на стратегічний об’єкт на західному кордоні країни.

Зазначимо, що, згідно зі статтею 6 Закону України «Про концесії», концесію на об’єкти права державної власності надають з урахуванням загальнодержавних інтересів і максимального забезпечення інтересів споживачів товарів (робіт, послуг). Але видається, що в цій ситуації інтереси держави та територіальної громади Львівської області стоять на останньому місці.

З проханням прокоментувати цю ситуацію ми звернулися до народного депутата України, першого заступника голови комітету Верховної Ради України з питань транспорту Ігоря Васюника. Він висловив своє здивування тим, що ця справа з включенням аеропорту «Львів» до переліку концесійних об’єктів відбувалася кулуарно, без залучення профільного комітету парламенту та місцевої влади.

«Зазначу, що форма концесії існує в усьому світі, і приватникам легше працювати, ніж державним підприємствам. Але в цьому випадку пропозиція Мінінфраструктури про включення державних міжнародних аеропортів «Львів» та «Бориспіль» до переліку об’єктів, які можуть бути передані в концесію, є неправильною і несвоєчасною. Запитаєте чому? А тому, що ці два аеропорти на сьогодні є прибутковими, недотаційними, мають інвестиційну привабливість і можливість для свого розвитку. Вони мають право розвиватися та приносити прибутки державі. Під час Євро-2012 в їхню реконструкцію було вкладено мільярди. Для кого ми вкладали ці кошти? Для того, щоб хтось тепер із приватників заробляв на цих державних аеропортах?

Тому ця позиція міністерства є недалекоглядною і здається мені дивною. Уже не кажу про те, що не відбулося жодного публічного обговорення, ніхто про це не знав. Я як перший заступник голови парламентського комітету з транспорту довідався про цю концепцію з преси. Що це за прихована концепція? Так справи державної ваги не роблять! Це потрібно обговорити і в трудових колективах, і серед громадськості та винести на розгляд профільного комітету. Тому я не розумію позицію міністерства щодо цього й порушуватиму це питання на засіданні комітету й у Верховній Раді», – заявив народний депутат Ігор Васюник.

Він також підкреслив, що насамперед у концесію треба віддавати регіональні аеропорти, які потребують інвестицій, розвитку, де малий пасажиропотік через відсутність нових терміналів та смуг. Наприклад, у Вінниці, Чернівцях, Стрию, Черлянах.

Як зазначили експерти, справу про концесію аеропортів треба розглядати глибше. Кому це вигідно? Йдеться про впливи на закупівлю величезних обсягів паливно-мастильних матеріалів для техніки, закупівлю харчування для пасажирів, здачу в оренду рекламних площ, розміщення магазинів, банків, десятків об’єктів харчування в приміщеннях терміналів, страхування та багато іншого. І концесія – це лише прикриття для контролю над усіма цими немалими фінансовими потоками, які після безвізового режиму з Європою лише збільшуватимуться. Тому Гройсман знає, що робить. Під прикриттям словами про інтереси держави може бути звичайний лобізм певних груп, які вже давно поклали око на Міжнародний аеропорт «Львів».

Leopolis.news