Прокуратура вважає, що інформація про осіб, які вносять заставу за хабарників, не є публічною. Юристи аргументують, що це не так

Інформація про особу, яка вносить заставу за обвинувачуваного у хабарництві держслужбовця, не належить до публічної.

Про це повідомляє Павлоградська місцева прокуратура у відповіді на запит користувача «Доступу до правди», інформує видання.

На підставі затримання Павлоградською прокуратурою Запитувач просив надати директора КП «Управління ринками» за підозрою в отриманні хабаря у 80000 гривень, запитувач просив надати інформацію про те, якою особою була внесена застава (якщо була внесена) і чи мало місце звернення прокурора (чи слідчого у справі) до органів місцевого самоврядування щодо відсторонення підозрюваного від виконання обов’язків директора КП «Управління ринками».

У відповіді, Павлоградська місцева прокуратура повідомила, що запитувана інформація не є публічною у розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації» , оскільки прокуратура в цьому випадку виконувала не владні управлінські функції, а зобов’язана була вчинити процесуальні дії у порядку Кримінального процесуального кодексу України.

Ситуацію у рамках проекту «Юридичні коментарі» коментує Христина Буртник, Центр демократії та верховенства права:

«У своїй відповіді розпорядник вказував, що інформація, якою володіє прокуратура, не є публічною, оскільки прокуратура при цьому виконувала не владні управлінські функції, а вчиняла процесуальні дії відповідно до КПК. З такою думкою, ми не можемо погодитись.

Відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», публічною є УСЯ інформація, що перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1.1 Постанови Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2016р.). Закон України «Про доступ до публічної інформації» робить виключення тільки стосовно управлінських функцій щодо «інших суб'єктів», а прокуратура є державним органом.

Аналогічна позиція висвітлена у Постанові ВАСУ №11 від 30.09.2013 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації». У ній суд зазначив, що «зі змісту частини першої статті 1 Закону випливає, що публічна інформація отримується або створюється в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Синтез цієї норми дає можливість зробити висновок про те, що під обов'язками суб'єктів владних повноважень, передбачених чинним законодавством, необхідно розуміти також обов'язки цих суб'єктів не тільки під час виконання владних управлінських функцій, а й інші обов'язки, в тому числі ті, що передбачені процесуальним законодавством. Тобто на визначення інформації публічною не впливає те, при виконанні яких обов'язків суб'єктом владних повноважень вона отримана та яким законодавством ці обов'язки визначені.»

Таким чином, інформація про вжиті заходи в процесі досудового розслідування, а також матеріали такого розслідування, є публічною інформацією, оскільки вона отримана і створена органом державної влади (суб’єктом владних повноважень) під час виконання своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством.

Проте, доступ до такої інформації надається в порядку, визначеному:

  • процесуальним законодавством, наприклад КПК, регулюється порядок доступу (ознайомлення) учасників відповідних процесів до інформації, створеної (одержаної) у ході (досудового) судового провадження
  • Законом України «Про доступ до публічної інформації» - доступ осіб, що не є учасниками відповідного процесу

У даному випадку запитувачу фактично не надали відповідь на одне питання запиту: хто саме вніс заставу за колишнього посадовця. Така інформація дійсно може становити таємницю слідства, а тому, вирішуючи питання чи надавати її особі, яка не є учасником кримінального провадження, розпорядник зобов’язаний застосувати «трискладовий тест».

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов’язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст «трискладового тесту» (п. 6.1 Постанови Пленуму ВАСУ № 10 від 29.09.2017р.). Інакше така відмова буде вважатись незаконною».