Готель “Кане”: Втрата національного масштабу

Трагедія довкола будинку за адресою Хрещатик, 40/1, що зайнявся посеред білого дня, о 16:55 20 червня 2017 року, викликала очікувано болісну реакцію киян. 

Фото Karina Babenko

За останні роки чимало мешканців столиці вже встигли звикнути до раптових пожеж та техногенних катастроф, що стаються на об’єктах цивільної забудови Києва кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Нищення старого Києва триває – за байдужості власників старих будинків, чиновників місцевого та національного рівнів, що мали б стояти на сторожі закону та інтересів громади, та за відсутності реальної відповідальності і покарання за неналежне ставлення до пам’яток.

Правду кажучи, на жаль, далеко не кожна з будівель-"жертв надзвичайних ситуацій" має пам’яткоохоронний статус. Деякі з таких будинків є всього лише фоновою історичною забудовою.

Проте ця забудова формує історичний зовнішній вигляд нашого міста і сприймається його мешканцями як частина власної локальної ідентичності.

Найважливіший готель країни

І все ж, ситуація з Хрещатиком, 40/1 – принципово інша. За цією адресою у Києві розташована триповерхова пам’ятка історії та архітектури (охоронний №350-Кв, включена до державного Реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка історії, архітектури та містобудування місцевого значення) – готель "Кане".

Спорудив цю будівлю у 1873-74 роках на замовлення власника – французького підприємця Жана-Батиста Кане – видатний київський архітектор, академік архітектури, головний архітектор міста у 1873-1887 роках Володимир Ніколаєв.

До інших відомих творів архітектора Ніколаєва у Києві належать пам’ятник Богдану Хмельницькому (1888), будівля Купецького зібрання (нині – Національна філармонія України, 1882), історичні корпуси лікарні "Охматдит" (1892-1894).

Після пожежі багато киян активно згадували, що будівля готелю "Кане" є частиною єдиного кварталу старого Хрещатика, що дійшов до наших днів і дивом пережив жахіття і руйнування Другої світової війни.

Інші згадували, що "добити" цей єдиний фрагмент вулиці ХІХ століття глобальною "реконструкцією" усього кварталу у 1980-х років прагнув ще радянський режим.

Багато хто пам’ятає цей будинок і через відомий на весь Київ Центральний гастроном, що існував тут ні мало, ні багато з 1930-х років і до 2006 року.

А є й ті, для кого цей будинок найбільше асоціювався з легендарною Київською перепічкою – хоча ця категорія громадян може бути спокійною, перепічка насправді знаходиться у сусідньому будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 3, тож із нею все гаразд.

Попри те, будівля готелю "Кане" має важливу культурну цінність. З нею пов’язане життя та діяльність багатьох видатних постатей української та світової історії та культури.

Зокрема, у 1888-1889 роках тут мешкав видатний український та російський художник Михайло Врубель. Так само наприкінці 1880-х роках у номерах готелю "Кане" зупинявся видатний російський художник-імпресіоніст Валентин Сєров. У 1910-х роках у готелі "Кане" тривалий час мешкав видатний український актор Панас Саксаганський, якого у стінах цієї будівлі неодноразово провідував його рідний брат – видатний український драматург, один із засновників професійного українського театру Іван Карпенко-Карий. 

Номери Кане (зліва). Фото початку ХХ ст. Фото mik-kiev.livejournal.com

Надодачу, відомому досліднику історії Києва Михайлові Кальницькому вдалося встановити і те, що у 1913 році у номерах готелю "Кане" ненадовго зупинявся тоді 18-літній гімназист Максим Рильський – майбутній класик української літератури ХХ століття.

Осередок національної революції

Утім, найважливіше у будівлі готелю "Кане" є те, що вона становить виняткову історичну цінність не тільки для міста, але й для всієї країни, адже безпосередньо пов’язана з історією національного та державного становлення України.

Саме у її стінах відбувались одні з ключових, доленосних подій Української революції 1917-1921 років, що визначили хід української історії у ті буремні часи.

У лютому-квітні 1918 року у готелі "Кане" мешкав тоді уславлений генерал українського війська Павло Петрович Скоропадський – майбутній Гетьман Української Держави.

Численні відомості про життя Павла Скоропадського у стінах готелю "Кане" знаходимо у його "Спогадах". Саме тут, у будівлі за номером Хрещатик, 40/1, відбувались переговори та складались політичні альянси, які 29 квітня 1918 року привели Павла Скоропадського до влади, а тодішню Українську Народну Республіку – до проголошення Гетьманату.

Зокрема, у готелі "Кане" проходили неодноразові зустрічі Павла Скоропадського з його тодішніми однодумцями, відомими громадськими та політичними діячами – першим ідеологом державної самостійності України, засновником перших українських військових загонів, видатним суспільно-політичним діячем Миколою Міхновським, видатним істориком, соціологом, майбутнім теоретиком українського консерватизму В’ячеславом Липинським, майбутнім видатним українським філософом, літературним критиком, теоретиком українського інтегрального націоналізму Дмитром Донцовим, видатними українськими суспільно-політичними, громадськими та культурними діячами братами Володимиром та Сергієм Шеметами.

Саме у стінах готелю "Кане" у березні 1918 року Павло Скоропадський задумав та спільно з прихильниками сформував власну політичну партію – Українську Народну Громаду – що згодом у співпраці з консервативними політичними силами привела його до влади. 

Фото початку 1930-х років. Фото mik-kiev.livejournal.com

Важливо додати, що готель "Кане" – чи не єдина збережена у Києві будівля, що безпосередньо пов’язана з життям та діяльністю Гетьмана Павла Скоропадського. Адже, попри своє шляхетне походження, Павло Скоропадський вів скромний спосіб життя, тож після обрання Гетьманом Української Держави відмовився використовувати Маріїнський палац у якості своєї офіційної резиденції та мешкав і працював у скромнішому палаці Генерал-губернатора на розі Шовковичної та Інститутської вулиць. Цей будинок було втрачено через вибух влітку 1920-го року.

Чи зустріне готель "Кане" 100-річчя Гетьманату?

Як це зазвичай відбувається у Києві, попри визначну історичну та культурну цінність пам’ятки на Хрещатику 40/1, міська влада минулих років не приділяла належної уваги такому важливому для національної історії та культури об’єкту.

Попри те, що будинок на Хрещатику, 40/1 був визнаний нововиявленою пам’яткою архітектури ще у 1994 році та офіційно занесений КМДА до переліку пам’яток архітектури місцевого значення у липні 1998 року, з середини 1990-х років будівля готелю "Кане" поступово занепадала.

Натомість, міська влада, замість того, щоб подбати про збереження та догляд за пам’яткою, з тих часів виношувала різноманітні плани по реконструкції та надбудові будівлі, що автоматично потягло би за собою втрату її історичної та архітектурної цінності.

Наразі, за інформацією першого заступника Голови КМДА Геннадія Пліса, будівля готелю "Кане" перебуває у власності приватного інвестора – ТОВ "АБ Інвестиції та розвиток", з яким Головне управління охорони культурної спадщини КМДА уклало охоронний договір на нежилий будинок-пам’ятку від 22 лютого 2007 року. 

Колись славетний готель, а потім центральний гастроном Києва сьогодні. Фото Oksana Zaitseva

Приблизно з того ж часу – з 2007 року – видатна історична будівля готелю "Кане" стоїть у будівельному риштуванні. За останні 10 років – з 2007 по 2017 роки – інвестор не здійснював видимої ефективної господарської діяльності на об’єкті, не вживав дій задля збереження будівлі. Весь цей час пам’ятка повільно руйнувалася.

Своєю чергою, міська влада Києва також не вживала жодних дій, спрямованих на ефективний догляд за будівлею, не вживала дій, спрямованих на позбавлення недобросовісного інвестора майнових прав на пам’ятку та на повернення її до комунальної власності, зайнявши позицію байдужого відстороненого спостерігача.

Прямим наслідком цієї байдужості та безвідповідальності як приватного інвестора, так і міської влади і стала трагедія 20 червня 2017 року.

Наразі, за висновком експертів ДСНС,  існує загроза обвалу внутрішніх дерев’яних конструкцій будівлі.

Громадськість міста – небайдужі кияни, громадські активісти, значна частина авторитетних громадських діячів, а також безпосередні свідки трагедії на Хрещатику 40/1 – переконані у тому, що у будівлі готелю "Кане" мав місце умисний підпал.

Громадськість також переконана, що недобросовісний інвестор спробує використати цю ситуацію і позбавити будівлю статусу пам’ятки архітектури на підставі замовної експертизи про неможливість відновлення об’єкту та втрату ним історичної цінності.

Тим більше, що, за інформацією громадських активістів, чиновники Міністерства культури у попередні роки вже погоджували, всупереч чинним нормам законодавства, проекти "реконструкції" будівлі під офісний центр, що передбачали істотну зміну висотності та зовнішнього вигляду будівлі.

Такий сценарій, у випадку його реалізації, призведе до остаточного і безповоротного спотворення і втрати пам’ятки.

Тест для держави

Таким чином, у рік, коли Україна відповідно до Указу Президента та плану Кабінету міністрів розпочала вшанування та відзначення на державному рівні 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років, місто Київ і держава Україна ризикують втратити пам’ятку, що перебувала в епіцентрі тих славетних подій.

Наступного – 2018 – року ми відзначатимемо 100 років з часу обрання Павла Скоропадського Гетьманом Української Держави, і будівля на Хрещатику, 40/1 може просто не дожити до цієї важливої для історії українського державотворення річниці.

Після руйнівної пожежі 20 червня проблема відновлення та збереження готелю "Кане" вийшла за межі локального київського рівня та стала питанням національного значення.

Наразі це вже не просто питання престижу держави. Це – тест на державну зрілість вітчизняних політичних еліт, якщо вони справді у цій державі існують. Це також тест на інституційну спроможність держави Україна зберігати власну історію, а значить – власну ідентичність, яку регулярно публічно ставить під сумнів керівництво сусідньої з нами держави-агресора.

Зрештою, мова йде про життя та діяльність одного із колишніх очільників країни – попередника будь-якого Президента України.

Тож пан Президент Петро Порошенко також має нагоду продемонструвати, що шанує історію становлення нашої держави не лише на папері.

Це також і тест на адекватність сучасним реаліям керівництва міста та депутатів міської ради, які працюють та засідають рівно через один будинок від історичного готелю "Кане".

Реагуючи на події довкола Хрещатика, 40/1 заступники голови КМДА Геннадій Пліс та Олександр Спасибко поспішили заявити, що "пам’ятка архітектури повинна бути збережена", а у нинішнього власника будівлі "немає шансів окрім як відреставрувати будівлю або передати її назад у власність міста, щоб місто провело реставрацію власним коштом".

Однак зрозумійте, панове державні мужі, що довіри до інвестора у громади – рівно нуль.

А заяви самої компанії-власника будівлі звучать просто неадекватно, навіть попри те, що на фоні загального обурення інвестор різко увімкнув режим "котика" і розповідає про те, що для нього відновлення будівлі в її історичному вигляді є "справою честі".

Про яку честь йде мова, шановні? Де була ваша честь останні 10 років, коли видатна пам’ятка просто повільно вмирала на очах всього міста? Яким чином інвестор відновить пам’ятку після масштабної пожежі, якщо не спромігся привести її до ладу за попередні 10 років, коли з будівлею усе було гаразд?

Натомість, реальним виходом із ситуації могло би стати повернення пам’ятки у державну власність та її реставрація з подальшим пристосуванням будівлі готелю "Кане" під музей.

Зважаючи на визначну історію та значення будинку, це міг би бути Музей Української революції 1917-1921 років, який досі був змушений тулитися в одній кімнатці будівлі Української Центральної Ради (Київський будинок вчителя) та якому у КМДА нещодавно запропонували виїхати на вулицю.

Адже будь-кому, хто хоча б трішки цікавиться історією Української революції, очевидно, що цей період української історії потребує в десятки разів масштабнішого та детальнішого висвітлення, ніж одна маленька кімнатка.

Та й загалом, відсутність подібного музею у країні, що і сьогодні веде війну за свою незалежність – це абсурд, ганьба і просто безвідповідальна державна політика.

І не вірте, якщо завтра якийсь чиновник скаже, що реалізувати такий проект неможливо, бо у держави на це "немає коштів". Вони є, було б бажання їх виділити під такий проект.

Зрештою, і у цих питаннях позиція вітчизняного чиновництва виглядає несерйозно: будь-яка з цивілізованих країн Заходу, до кола яких так бажає долучитися Україна, вміє і знає як вкладати гроші у культуру, заробляти на культурі та будувати національний імідж на культурі.

Тут далеко ходити не треба, про це Київському міському голові Віталію Кличку міг би багато розповісти його берлінський колега Міхаель Мюллер, який лише нещодавно виступав у Києві з лекцією про особливості розвитку сучасного міста.

А не хочете вкладати гроші у культуру, то втратите державу. Адже культура лежить в основі національної ідентичності будь-якого суспільства.

Насамкінець

За дивним збігом обставин, пожежа у готелі "Кане" сталася у надзвичайно сприятливий для різноманітних махінацій час. Близиться до кінця червень, закінчується черговий політичний сезон, поступово розпочинається період відпусток та традиційного інформаційного "штилю".

Небайдужим киянам лишається хіба-що сподіватися, що до осені з будинком на Хрещатику, 40/1 не станеться ще якоїсь пригоди.

Наприклад, "раптово" не обвалиться фасадна стіна пам’ятки або не буде ще одного "раптового" займання або працьовиті профільні чиновники не змінять пам’яткоохоронний статус об’єкта.

Київські забудовники – вони такі. З багатими традиціями та креативним підходом до вирішення проблем.

Тиміш Мартиненко-Кушлянський, киянин, громадський активіст, УП