Пастка в гаманці. Як захистити батьківські благодійні внески від зловживань

Весна — непроста пора для батьківських гаманців, адже саме тепер повним ходом іде збір благодійних внесків у школах і дитсадках. Батьки дружно несуть гроші: хтось на літній ремонт, а хтось — за те, що дитину взяли на навчання. Іноді офіційно, з квитанцією, а іноді — з рук у руки.

За даними громадської організації "Батьки SOS", за три роки (2014–2016 рр.) батьки вклали у школи близько мільярда гривень. "Це лише те, що пройшло через бухгалтерію закладів і було обліковане.

Скільки коштів узагалі батьки принесли до школи — уявити неможливо. Охорона, ремонти — це зазвичай проходить "повз касу", а суми не маленькі", — наголошує Олена Бондаренко, співголова ГО "Батьки SOS" — Тоді як від держави навчальні заклади отримали за три роки 2,3 млрд".

А скільки скандалів спалахувало в школах через нечесне використання батьківських грошей ! Деяким директорам це навіть коштувало посади. Та найчастіше фондами, в яких є зловживання, керують не директори, а їхні родичі, друзі або "свої" батьки. 

Які проблеми і підозри виникають навколо благодійних (а часто, по суті, примусових) батьківських благодійних внесків? "Наприклад, батьки приходять до школи у вересні, бачать, що там усе чисто й охайно, але ніякого ремонту не було, — розповідає Альона Перфьонова, співголова ГО " Батьки SOS". — Однак гроші на цей ремонт у батьків збирали. Куди поділися ті внески, на що їх було витрачено? Немає ніякої звітності взагалі. Це одна категорія справ. Друга — коли батьки не впливають на рішення школи про те, як витрачати їхні благодійні внески. А потім з'ясовується, що голова батьківського комітету має свій "свічний заводик", тому свічки закуповуються там. Часто батьки бояться ставити школі незручні запитання про кошти, бо їхня дитина є в цій ситуації заручником". 

Ну, а що відбувається з благодійними внесками в школах, у яких не створено благодійних фондів, тобто батьківські гроші циркулюють неофіційно, — годі й казати. Аби уявити масштаби цього лиха, досить згадати історію однієї столичної гімназії, де на батьківських зборах директор оголосила батькам, що зникли 170 тис. грн. батьківських грошей. Тільки уявіть — просто зникли безслідно. До речі, зберігалися ці благодійні внески у звичайній коробці від взуття в кабінеті завгоспа. Батьки тоді звернулися до правоохоронних органів, слідство триває вже майже три роки.

Тож не дивно, що неналежне використання батьківських внесків у школах та дитсадках вважається одним зі слабких місць нашої освіти, які створюють умови для недоброчесності. Такої думки дотримуються і експерти Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які провели дослідження й підготували звіт "Огляди ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017". У ньому не лише проаналізовано причини неналежного використання батьківських внесків, а й прописано рекомендації, як їх усунути. 

Чому, на думку міжнародних експертів, порушення із використанням батьківських внесків стали можливими?

Є кілька чинників. Якщо грошові внески батьків у фонд школи чи класу офіційно не документуються, немає й офіційної звітності про те, куди і як їх витрачено. Тому "батьки не можуть вимагати від шкіл розкриття інформації про точне використання наданих ними коштів. Інформація, яку вони можуть отримувати на батьківських зборах чи засіданнях шкільних рад, членами яких вони є, — не офіційна", — зазначено у Звіті. 

Крім того, законодавство акцентує увагу на отримувачах внесків, а не на донорах. Батьків, які дають школі грубу готівку й погоджуються не документувати її, ніхто до відповідальності не притягне. А якби було інакше, можливо батьки учнів вимагали б від школи зазначати в договорі не лише суму внесків, а й мету їх використання. 

Ще один чинник, що сприяє порушенням у використанні батьківських внесків: за школами і дитсадками наглядають кілька установ, тому "грошові батьківські питання" й випадають із поля зору. "Установи, що наглядають за функціонуванням шкіл, не відповідають за контроль їхніх бюджетів і мають обмежені можливості для такого контролю. Своєю чергою, установи, уповноважені контролювати бюджет, мають обмежену присутність в освітній галузі та доступ до неї", — підкреслюють міжнародні експерти.

Сприяє маніпуляціям із благодійними внесками і непрозорість місцевих бюджетів. Батьки часто не знають, на які потреби їхня школа отримала державне фінансування, а чого справді бракує. Ось і виходить іноді, що з батьків збирають гроші на ті речі, які вже профінансовані державою.

Задля справедливості слід зазначити, що не лише через махінації школи не документують батьківських внесків. Виконання бюджетних вимог (відкриття спецрахунку, облік, звітність) потребує певної адміністративної спроможності. Як мінімум, бухгалтера у штаті. Крім того, офіційний кошторис готується раз на рік, отже, якщо школа прив'язана до нього, вона не може гнучко використовувати ресурси для своїх потреб. 

Якщо школа закуповує якісь товари й послуги із своїх спеціальних фондів (куди йдуть і батьківські гроші), вона мусить дотримуватися процедури державних закупівель, коли вартість послуги перевищує певну суму і хоча б частково фінансується з державних джерел. А отже, треба затверджувати плани закупівель та самі закупівлі. Це довго й складно, простіше "порішати" все неофіційно.

Можливо, частково цим пояснюється той факт, що кошти, виділені школам державою, використовуються не "під нуль". "Другий рік поспіль понад 2 млрд грн освітньої субвенції залишаються на рахунках місцевої влади, — розповідає Олена Бондаренко . — Торік ми намагалися з'ясувати причину такої "економії". Проте жодних чітких відповідей не отримали: нас заспокоювали, що ці кошти не пропадуть. А тепер — знову залишки, ще й на 200 млн більші, ніж торік. Уважно подивіться на ці цифри, коли нестимете гроші до школи "на ремонт" або "на папір". Бюджетні мільярди виявилися зайвими, то чому тоді ваші 100 грн такі потрібні?" 

Які ж рекомендації дають міжнародні експерти щодо того, як уникнути зловживань із батьківськими благодійними внесками? Що ми можемо зробити?

Потрібно більше залучати батьків до нагляду за використанням коштів: визначити їхні права доступу до інформації про внески та умови участі в ухваленні рішень щодо збору і використання коштів. Необхідно також створити умови спільної відповідальності батьків та школи за використання внесків.

Потрібно більш прозоро розподіляти місцеві бюджети. До речі, у Києві на сайті міського департаменту освіти давно створено інтерактивну карту фінансування. Батьки кожної школи можуть знайти на ній свій навчальний заклад і одним кліком дізнатися, скільки коштів та на що йому виділено державою. Цей досвід уже поширюється і в інших містах.

Варто розширити спроможності Державної інспекції навчальних закладів. Вона має брати участь в адміністративному і бюджетному нагляді за школами, за потреби — в партнерстві з центральними органами, які здійснюють контроль за державними фінансами.

Необхідно також полегшити адміністративний тягар, що лежить на школах і дитсадках у питанні розпоряджання батьківськими внесками. "Зробити це можна, зменшивши кількість законів і підзаконних актів, які застосовуються з цього питання, а також дозволивши школам і дитсадкам розпоряджатися грошовими внесками поза межами системи Державного казначейства, відкриваючи власні рахунки в комерційних банках, — в обмін на суворішу підзвітність та зовнішній контроль, наприклад шляхом незалежних аудитів і чітких наслідків за зловживання", — рекомендують міжнародні експерти. І підкреслюють: успішний перехід до більшої автономії шкіл потребуватиме навчання керівників та адміністраторів шкіл. 

Може, слід прислухатися до цих порад і врешті-решт поставити пастку в батьківський гаманець, яка, можливо, й не впіймає за руку того, хто нахабно туди заліз, та хоча б обмежить йому поле для зловживань.

Дзеркало тижня