Антикорупційний вірус: як побороти корупцію зсередини

Інна Єщенко
Голова ГО “Редька”, координатор проекту stopcorrupt.poltava.ua

Сьогодні питання боротьби з корупцією стоїть на порядку денному чи не всіх реформаторів та в ТОПі найактуальніших проблем України.

Відсутність політичної волі й відверте небажання багатьох чиновників відмовитися від корупційних схем відкидає Україну в аутсайдерську площину.

Про це свідчать і світові рейтинги: за Індексом сприйняття корупції 2016 Transperency International Україна посіла 131 місце у світі, набравши 29 балів зі 100 можливих. Звісно, ми можемо тішитися з того, що у 2015, скажімо, мали 27 балів, а в 2015 - 26, проте ми надзвичайно відстаємо від Грузії, яка посідає 44 позицію і тим паче - від Данії та Нової Зеландії - лідерів рейтингу. Але не тільки міжнародні дослідження є показниками корумпованості  країни. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, рівень тіньової економіки України становить 35% ВВП станом на лютий 2017 року - і це ще за умов детінізації економіки та проведення реформ. З іншого боку, Україна - на 7 місці в світі за прогнозованим  індексом бідності 2017 року за версією Bloomberg.

Причини такої ситуації - очевидні: повільність реформ, війна, низький соціально-економічний розвиток, небажання закордонних інвесторів приходити в Україну. До того ж, останні  переважно пояснюють відстороненість від нашої економіки не військовими діями на сході чи низькою купівельною спроможністю населення, а корумпованістю влади і судів, що унеможливлює захист їхніх майнових інтересів та підвищує ризик втрати інвестованого капіталу.

Як бачимо, комплексність проблеми потребує і комплексних рішень щодо боротьби з нею. І стосується це не тільки корупції у масштабі країни, але й її регіональних проявів, адже ціле складається із частин, а оздоровлення всього організму можливе тільки за умов повномасштабного лікування. Сконцентруємося на одному з регіонів України, який за показниками відкритості та комунікації у системі “влада-суспільство” посідає не найвищі місця у загальноукраїнських рейтингах – Полтавській області. 

Прозорість регіонів та кому вона невигідна

Відсутність прозорості в роботі будь-якого державного органу влади - це прямий стимулятор вірусу корупції та нечистих схем, адже рівень відкритості непрямо пропорційний рівню корупційних ризиків. Так, за рейтингом прозорості міст, опублікованому TI Ukraine, Полтава потрапила до списку аутсайдерів, набравши всього 26,3 балів зі 100 можливих. До того ж, місто ввійшло в ТОП із найгіршими показниками щодо інформації про діяльність органів місцевої влади. У рейтингу демократичності міст України Полтава теж не може похвалитися лідерськими позиціями, набравши всього 37% (19 місце).

З іншого боку, Полтавська область – лідер 2016-го року по збору зернових України та має чи не найбільшу кількість нафтогазових свердловин у державі, що свідчить про досить непогані перспективи в плані дохідності як регіону в цілому, так і його населення.

Так, у 2016 році область увійшла у вузьке коло регіонів-донорів – тобто таких, що приносили до Держбюджету кошти (28 500 тис. грн). Беручи до уваги такі дисонанси, нам слід реально дивитися на речі: справжні обсяги корупції в місті й регіоні ми оцінити не в змозі, проте можемо виокремити ключові важелі впливу на це явище та зрозуміти масштаби втрат середньостатистичного мешканця регіону, особливо з урахуванням того, що у 2014 році валовий регіональний продукт Полтавської області в розрахунку на одну особу складав 48 тис. грн, поступаючись тільки Дніпропетровській області (53,7 тис. грн).

До основних причин корупції як у Полтаві, так і в країні в цілому, можна зарахувати відсутність політичної волі, недостатню поінформованість суспільства щодо роботи влади і механізмів контролю чиновників, відсутність прецедентів реальних покарань корупційних злочинців, законодавчо не врегульовані конфлікти інтересів.

Так, наприклад, ще із 2015 року триває справа проти мера Полтави Олександра Мамая та його колишнього заступника Дмитра Трихни. Вони намагалися вплинути на суддю, яка вела справу проти пана Мамая щодо неправомірної передачі ним земельної ділянки своїй падчерки. Щоб закрити справу, очільник міста через свого заступника пропонував судді хабар – саме цей момент було зафіксовано на відеокамеру – запис є навіть у публічному доступі. Та незважаючи на це, суддя Гольник дотепер не може довести вину підозрюваних – справа просувається дуже повільно. Єдиною альтернативою в таких випадках є тільки публічність та максимальний розголос таких справ. За умов відсутності законодавчих важелів впливу чи не єдиним варіантом лишається максимальне залучення ЗМІ, соціальних мереж та публічний розголос.

Звісно, це не гарантує покарання винного, але підриває його репутацію, яка все ж важлива для будь-якої виборної посадової особи.

Крім того, згадаймо хоча б нещодавнє звільнення директора «Полтавського облавтодору» за проведення неякісного ремонту доріг, зафільмованого одним із водіїв та розповсюдженого в соціальних мережах. Керівництво просто не могло не відреагувати на публічне висміювання і проявило характер та звільнило посадовця. Це, звісно, одиничний випадок, але він демонструє силу прозорості. 

Щоб лікувати, треба знати, де болить

Якщо ми думаємо, що проблеми корупції спіткали тільки нашу країну, то ми помиляємося. Це явище – інтернаціональне. Згадаймо хоча б нещодавні події в Румунії, коли півмільйонний майдан протестував проти корумпованого парламенту, а міністр внутрішніх справ країни подав у відставку через підозри в корупційній діяльності. У Іспанії цього року було засуджено герцога Іньякі Урдангаріна до 6 років ув’язнення за участь у корупційних схемах та розкрадання бюджетних коштів. Єдина відмінність: у цих країнах є прецеденти покарань винних чиновників. Ми поки що цим похвалитися не можемо.

У прямокутнику “суспільство - влада - правоохоронні органи - ЗМІ” є кілька проблемних моментів, що уповільнюють реформи, розвиток і очищення влади.

1) Красти з бюджету – це красти в мене: недостатня поінформованість та освіченість суспільства щодо механізмів громадського контролю. Для кожного громадянина важливо знати, як надіслати запит, який обсяг міського бюджету на поточний рік виділено владою, скільки коштів виділяється на ту чи іншу галузь діяльності міста або регіону. Тільки за умов усвідомлення того, що міський бюджет - це власність громади, і кожен з нас має контролювати цільове використання цих коштів, громадськість перетне межу “критичної маси” свідомого суспільства та стане впливовим важелем у антикорупційній боротьбі. Доступ до інформації і вміння нею користуватися - рівноцінні у своїй важливості боротьби з корупцією.

2) Мінімум контролю – максимум можливостей: для чиновників вигідна максимальна закритість і завуальованість інформації. Зважаючи на те, що до цього моменту не проведена судова реформа, у кожного недобросовісного можновладця є важливий козир - можливість затягування справ та влада і зв’язки. Випадок судді Гольник - важливий і повчальний, але, на жаль, поодинокий.

3) Некомандна гра: правоохоронні органи рідко звертають увагу на журналістські розслідування. Навіть за умов максимального розголосу в пресі без участі правоохоронних органів жоден корупціонер не буде покараний. Наразі ЗМІ можуть вплинути тільки на репутацію чиновника, але не на його подальші неправомірні дії.

НВ