Битва за Музей Голодомору: міжнародний конкурс vs «васюники»

У 2018 р. виповниться 85 років з часу однієї з найстрашніших трагедій в історії українського народу – Голодомору 1932-33 рр., який забрав мільйони життів.

За даними соціологів, на сьогодні Голодомор – це єдина тема, яка по-справжньому об’єднує країну. Понад 75% населення України вважає Голодомор актом геноциду і злочином комуністичного режиму. Жодне історичне питання навіть близько не має таких показників.

До 85-річчя трагедії Україна збирається організувати чергову хвилю визнання Голодомору актом геноциду на міжнародному рівні. Також заплановано побудувати в Києві Музей Голодомору, який є другою чергою меморіального комплексу, відкритого у 2007 р.

На жаль, вже на початку підготовки до будівництва музею з’явилися серйозні ризики того, що ця добра справа обернеться черговим скандалом і ганьбою. Тому що за нього взялася «команда професіоналів» на чолі з екс-віце-прем’єром, екс-заступником глави секретаріату президента Іваном Васюником, про існування якого багато хто вже забув. 

Як має бути

27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — в Лондоні були підведені проміжні підсумки міжнародного конкурсу на створення в столиці Великобританії меморіалу жертв Голокосту. Місце для меморіалу вибрано найпрестижніше – безпосередньо біля будівлі британського парламенту. Конкурс був оголошений у вересні 2016 р., а його переможець стане відомий влітку 2017 р.Високий статус конкурсу повною мірою підтверджують учасники змагання. Свої проекти меморіалу пропонують зірки світової архітектури – Норман Фостер з партнерами, Аніш Капур і Zaha Hadid Architects, а також інші імениті митці. В результаті немає ніяких сумнівів в тому, що меморіал вийде гідний.

Можуть заперечити, мовляв, це – Лондон, одна зі світових столиць. Вони можуть собі дозволити, а нам таке не до снаги. І це буде неправдою.

Тому що в кінці вересня 2016 р. – в День пам’яті жертв Бабиного Яру в Києві відбулася презентація концепції меморіального комплексу, який планують відкрити протягом 5 років. У презентації взяли участь президент України Петро Порошенко, мер Києва Віталій Кличко, інші політики першого рівня, а також представники міжнародного бізнесу та меценати.

Меморіал і музей при ньому обіцяють бути дуже масштабними і сучасними. І ні в кого не викликає сумніву той факт, що проект повинен бути міжнародним, аби на виході вийшов найкращий результат.

Загалом, у нас перед очима свіжий кращий вітчизняний і зарубіжний досвід роботи з історичною пам’яттю: масштабний проект втілюється через міжнародне змагання. Здавалося б,  ЩО може бути простіше, ніж просто взяти і застосувати його до теми Голодомору в контексті будівництва музею?

Як би не так. Адже в Україні є свої «зірки» — Васюник, В’ятрович та їм подібні, які сьогодні задають тон.

Що відбувається у нас

26 листопада 2016 р. у своєму виступі в День пам’яті жертв Голодомору Президент Порошенко підкреслив важливість створення музейної частини в Меморіальному комплексі пам’яті жертв Голодомору.

Як зазначив Порошенко, «… музейна частина, що відповідає кращим світовим зразкам музейно-меморіального мистецтва, досі не побудована. Я переконаний, що потрібно розпочати роботу з метою створення гідної музейної установи».

Для реалізації, в тому числі, даного проекту Президент видав Указ №523/2016 «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932 — 1933 років в Україні — геноцид Українського народу»..

Це абсолютно правильні слова і важливе рішення, яким можна тільки аплодувати. Якби не одне «але».

Будівництво музею ще до підписання відповідного указу президента фактично було віддано на відкуп Івану Васюнику, який є головою Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду.

Тобто, британці проводять свій конкурс майже рік. А в Україні, де навіть концепцію МАФу з шаурмою треба затверджувати пару місяців, наказано за 10 днів скласти концепцію музею, присвяченого ключовій історичній темі.

Для чого це робиться? Все просто: для того, щоб вже на старті перетворити проект у авральне будівництво, яке стане абсолютною непрозорою "топкою" для спалювання грошей. Тому що "аврал" дозволяє вимагати особливого порядку проведення закупівель, ігнорувати всякі Prozorro, в рази завищувати розцінки, уникати перевірок і т. д. А відкритий міжнародний конкурс якраз позбавляє всіх цих "благ".

Досвід авральних будівництв у Васюника є. Адже саме він опікувався будівництвом першої черги меморіалу в 2007 р. І він чудово розуміє, які «перспективи» відкриває аврал державного масштабу.

І якщо б мова йшла про будівництво стадіону, це ще якось можна було б зрозуміти. Але ж мова йде про будівництво музею, де кожна українська сім’я повинна знайти частинку своєї пам’яті, ще раз пережити спільний біль і відчути єднання.

Такі проекти треба робити бездоганно. А раз вже стоїть завдання міжнародного визнання Голодомору актом геноциду, то  і музей повинен бути міжнародного рівня, як абсолютно правильно зазначив Петро Порошенко. І єдиний шлях для цього – проведення міжнародного конкурсу та вибір проектувальника зі світовим ім’ям.

Петиція як запобіжник

Але ідея відкритого конкурсу наводить на «васюників» жах. Тому що будівництво такого музею дійсно може залучити серйозні компанії. Адже це великий проект, він стане помітною подією європейського масштабу.

Не кажучи вже про те, що Україна збирається витратити чималі гроші. Наприклад, у бюджеті 2017 р. на проектування вже закладено 14 млн. грн. Тому зараз в надрах зазначеного оргкомітету за участю людей з Інституту нацпам’яті терміново народжується концепція майбутнього музею.

Зауважте. Британці оголосили відкритий конкурс -  і вже через 4 місяці мають ряд готових проектів високого рівня. В Україні конкурс не проводили, але через 4 місяці нічого подібного не буде. Хоча «васюники» посилаються на терміновість і нагнітають, що «часу немає». До чого це може призвести, буквально пару днів тому побачили харків’яни.

У Харкові давно обговорювалася ідея встановлення якогось монумента на площі Свободи, де раніше був пам’ятник Леніну. І ось здивованій публіці міські власті пред’явили результати «бліц-конкурсу» проведеного, судячи з якості робіт, серед охоронців Кернеса.

«Виграв» проект, який багато хто спочатку вважав невдалим жартом. Оговтавшись від шоку, на сайті Харківської міської ради зареєстрували петицію з вимогою скасувати результати «бліц-конкурсу» а-ля Кернес та провести міжнародний конкурс. Менше ніж за добу петиція набрала понад 2000 голосів і при такому темпі до вечора збере бажані 5 тисяч.

І ось тут виникає нюанс.

Два тижні тому, 17-19 січня на сайтах Кабміну і Президента були зареєстровані петиції з такими вимогами: 1) провести міжнародний конкурс на будівництво Музею Голодомору; 2) забезпечити прозорість всіх закупівель.

Тут є цікавими два моменти.

Перше – дані петиції перебувають у «сплячому» режимі і поки що не набули широкого розголосу. Мобілізація голосів через ЗМІ та соцмережі не проводиться.

Друге – особистість ініціатора петицій. Обидві петиції зареєстрував відомий київський історик Кирило Галушко. На сьогодні Галушко є одним з головних популяризаторів історії України. Він керує громадським проектом «Лікнеп. Уроки історії», постійно виступає в ЗМІ, організовує публічні лекції в регіонах, проводить акції історичної реконструкції і т. д.

Найпікантніше – Галушко входить до складу Ради національної єдності при Президенті. Щоб донести свою позицію щодо історичних питань до глави держави, Галушку точно не потрібно створювати петиції на президентському сайті.

Так чому вони виникли? Напрошується тільки один висновок.

В АП прекрасно знають, до чого можуть призвести художества «васюників». І розуміють, що політичну відповідальність за результати будуть нести не «васюники», а президент. Проте влаштовувати публічні чвари навколо такої чутливої теми, коли скандали і так на кожному кроці, ніхто не хоче. До того ж, ще ніхто нічого не вкрав і не зіпсував, тільки готується.

Тому петиція – це свого роду страховка. «Васюникам» посилають сигнал: «хлопці, ми за вами спостерігаємо. Будете вести себе погано, отримаєте публічну прочуханку». Саме тому петиція виникла не від імені пересічного громадянина, а від імені людини, про тісний зв’язок якого з АП «васюники» чудово обізнані.

Якщо не вдасться зняти ризик перетворення будівництва музею на годівницю для недобросовісних осіб, або якщо проект музею вийде занадто убогим, при включенні «порохоботів» необхідну кількість голосів під петиціями можна буде зібрати за пару днів. Вимоги до них — абсолютно розумні. І відповідальність можна перекласти на Гройсмана, тому що створення музею – це завдання Кабміну.

Важливість теми Голодомору важко переоцінити. Навіть Янукович не міг її ігнорувати, а для Ющенка вона стала свого роду індульгенцією – за роботу по поверненню пам’яті про Голодомор йому багато чого прощають. Чим ця тема стане для Порошенка – покаже його ставлення до будівництва музею.

Хвиля

Читайте також: Можно ли строить рядом с Лаврой вторую очередь Музея Голодомора?