Українська корупція – це спосіб життя

Корупція в Україні це не злочин, і не суспільна проблема. Це спосіб життя. Проблему можна вирішити, злочин покарати (або запобігти). А спосіб життя змінити... ну майже неможливо. Коли ми починаємо говорити про корупцію, то дуже швидко приходимо до висновку, що йдеться про соціальний біоценоз.

Про це пише доктор політичних наук, старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Максим Розумний.

«Почнемо згори. Люди, які дерибанять бюджет у профільному комітеті ВР, — вони ж не лише на себе працюють. Вони тримають баланс інтересів основних адміністративно-економічних груп. А ці групи – розгалужені клієнтистські мережі, що включають органи влади, системоутворюючі підприємства, судово-правоохоронну мафію, лідерів думок і медіа, благодійні організації та культурні заходи. Кошти, отримані сильними світу цього, далі перерозподіляються серед численної челяді та обслуги, попит стимулює продажі автомобілів і будівництво нерухомості. Виростають нові мікрорайони і бабусі з передмість мають, де продавати урожай свій і сусідський...

Своя людина в поліклініці допоможе вирішити питання своїй людині в університеті. А не дай Бог увійти в близьке знайомство з правоохоронцями, може допомогти політична активність чи журналістська "корочка". Так це працює, і це називається "вміти жити", - пише Розумний і додає, що це лише внутрішній вимір системи.

Але й назовні вона проросла не менш серйозно. За словами доктора політичних наук, наші інвестори і кредитори отримують свою частку вигоди від нинішнього стану речей. Нам важко дорівнятися до масштабів російського корупційного проникнення на Захід.

«Але, впевнений, що від подарунків шуб іспанським арбітрам ми просунулися вже далеко вперед. Зв’язки і обопільна зацікавленість є, і вона співставна з розміром нашої економіки», - пише Розумний.

Тобто міняти спосіб життя доведеться не лише свій.

«А зламати страшно. Почнемо знизу. Бо проблеми починаються завжди знизу. Підприємець відкриє касу, сплатить податки і негайно закриється. Будівельник і офісний клерк не отримають зарплату в конверті і не поведуть родину в ТРЦ. Студент отримає заслужену двійку і університет залишиться без контракту. Хірург буде змушений платити орендну плату і підвищить вартість операції удвічі. Міліціонер отримає голу зарплату і захоче офіційно працевлаштуватися рекетиром. Олігарх набере кредитів у власному банку, виведе їх за кордон, і закриє своє підприємство. І з усього цього неможливо буде зібрати навіть тих жалюгідних податків, які крапають у бюджет сьогодні.

Стоп машина!», - каже науковець.

За його словами, перш, ніж затопити «Титанік» української корупції, треба розробити детальний план розташування рятувальних шлюпок, передбачити для пасажирів чітко визначені місця і пояснити їм, як вони будуть виживати у перехідний період. Ну і дати чітко зрозуміти, що корабель в принципі іде на дно.

«Для цього на капітанському мостику повинна бути влада, вона повинна думати і діяти, а не затягувати час для наповнення власних кишень. Нинішня ж боротьба проти корупції більше нагадує розбірки в кают-компанії із пробними пробоїнами нижче ватерлінії в якості індивідуального і групового шантажу», - підсумовує Розумний.