Свавілля сільського голови на Київщині: було ваше — стало наше!

Керівники сіл та селищ в Україні дедалі частіше привертають увагу громадськості своїми витівками. Карманичі нахабніють на очах: забирають будинки, земельні ділянки, розтрачують бюджетні кошти, проводять махінації з документами…

Наглядним прикладом відвертого чиновницького зловживання владою стала історія на Київщині. В центрі подій — сільський голова с.Мар’янівка Макарівського району Київської області Савенок Ніна Миколаївна, яка, на думку громади, незаконним шляхом при підтримці посадових осіб сільської ради змогла організувати цілу шахрайську схему по захопленню спадкового майна та землі у сільських жителів. 

Ніна Савенок

«В селі Мар’янівка змінилось декілька сільських голів, але ніхто, крім Савенок Ніни Миколаївни не наважився забрати в моєї родини спочатку 0,20 га землі, яка була надана моєму покійному батьку ще в 1984 році, а потім і половини житла», — обурюється Машовець Андрій Володимирович, який постраждав від свавілля сільського голови.

Чоловік згадує: «З 1958 по 1961 роки мій дід, Яків Григорович, будував нову хату. В 1978 році дідусь написав заповіт на моє ім’я і залишив мені весь свій будинок, розташований на 0,52 га землі.

В 1979 році Великокарашинська сільська рада видала мені довідку про передачу будинку і землі в приватну власність».

Андрій Володимирович зазначає, що спадковий будинок був розділений на дві квартири, одну із яких свого часу орендувала переселенка із Чорнобиля Кривенок Н.І. Жінка похилого віку була зареєстрована за іншою адресою, але домовилась з власником (Машовцем А.В.) про пожиттєву оренду ½ будинку, не претендуючи жодним чином на майно. Весь цей час власник спадкового житла намагався узаконити будинок через суд, проте сільський голова цьому всіляко перешкоджала.

І ось в 2009 році квартирантка Кривенок Н.І. помирає, а в ½ будинку вселяються посторонні люди, які не мають відношення до родини Машовців. Ці особи позиціонують себе родичами Бараша М.М. — так званого співмешканця померлої. Виявилось, що спритна сільський голова при можливій фінансовій підтримці з боку зацікавлених осіб переоформила ½ спадкового житла на вже померлу бабусю-квартирантку, підробивши рішення №2 від 13 лютого 1989 року і зробивши дописи в усі погосподарські книги. Що ж, Микола Гоголь був правий — «Мертві душі» оживають і в наш час!

Розвиток даної схеми вражає своїм цинізмом: на померлу бабусю оформляється ½ будинку, після чого право на наслідування її майна набуває так званий співмешканець Бараш М.М., а той в свою чергу призначає своїм представником власну доньку Лагутку М.М. Остання, імовірно підробивши документи, не пасе задніх, і «на правах окупаційної власності» заселяє в так зване нове житло сім’ю своєї доньки, яка незаконно проживає там і досі. Все це стає реальним після прийняття в 2011 році Макарівським районним судом рішення на користь Бараша М.М.

На судові слухання Машовця Андрія Володимировича як єдиного спадкоємця на весь будинок навіть не було запрошено. Всі можливі махінації, проведені сільським головою Савенок Ніною Миколаївною, пройшли на ура!

Андрій Володимирович, маючи дві тяжкі операції на серці, мусив день у день проходити нелегкі випробування, намагаючись повернути своє житло, успадковане від діда-прадіда. Так, було виграно суди апеляційних, касаційних інстанцій В вересні 2016 року набрало чинності рішення Макарівського районного суду про визнання права на спадщину за Машовцем Андрієм Володимировичем.

Здавалось би, все скінчено, і сільський голова залишить родину Машовців у спокої. Проте ні. Савенок Ніна Миколаївна не бажає миритись з «незручними» рішеннями, і продовжує судову тяганину, спотворюючи факти, надаючи до суду недостовірну інформацію, підроблюючи архівні документи.

Весь цей час Андрій Володимирович писав листи в вищі органи влади, так як місцеві чиновники не могли (чи не хотіли!) зупинити аморальну та незаконну діяльність сільського голови. Проте чоловік навіть не думає здаватись, адже щиро впевнений, що справедливість має восторжествувати.

Протягом 3 останніх років чоловік без зупину звертався в Макарівське відділення поліції з вимогою провести розслідування фактів можливої підробки документів сільським головою Савенок Ніною Миколаївною. І от нарешті — в грудні 2016 року було відкрито кримінальне провадження проти даної посадової особи.

Але навіть це не спиняє чиновницю і надалі, на думку мешканців села, займатися своїми корупційними оборудками. Більше того, вона заявляє, що не боїться нікого і дане кримінальне провадження буде закрито.

Крім Машовця Андрія Володимировича від самочинства сільського голови постраждали й інші громадяни села. Так, громадянка Кулиба Ніна Василівна стверджує, що пережила спробу захоплення земельної ділянки. А от жительці с.Мар’янівка Петрівській Галині Іванівні пощастило менше — при активному втручанні сільського голови Савенок Н.М. було відібрано землю, яка перебувала в користуванні. Селяни впевнені, що всі захоплені земельні ділянки чиновниця перепродала багатим купцям, а сама непогано на цьому заробила.

Виходить, що сільські голови зараз самі собі Закон. Лиш вони вирішують долі громадян. Лиш вони мають право забирати, відчужувати, виганяти… Логіка вражає: тепер кожен, хто не догодить голові сільської ради, потрапляє в чорний список і ризикує залишитись без будинку, дачі, земельного наділу. Вранці ви прокинетесь і зрозумієте, що в сусідній кімнаті спить троюрідний брат двоюрідної тітки сільського голови, а ви будете змушені з торбами жебракувати по світу в надії повернутися додому. І всі ваші спроби звернути увагу на незаконні дії зі сторони місцевих органів влади будуть рівні нулю. Сучасні красномовні посадовці виставлять вас дурнем, психічнохворим, неадекватним. І вищі ешелони влади скоріше повірять їм, ніж вам. І в цьому вся проблема нашого з вами суспільства: ми б’ємося, як риба об лід за свої права та свободи, але від державного апарату ми отримуємо не реальну допомогу, а байдужі відписки.

То де ж шукати правду простим людям, які потерпають від тиранії посадовців? Що робити, коли беззаконня розвивається темпами геометричної прогресії? Чому не покарані ті, котрі використовують своє службове становище в корисливих цілях задля особистого збагачення? Невже в правовому полі неможливо встановити факт порушення прав людини? Чому мають пройти роки, поки органи влади схаменуться? І чи переможе правда на світі, якщо за неї боротися?

Мешканці села Мар’янівка Макарівського району Київської області впевнені — корупційну гангрену можна здолати тільки спільними зусиллями. Мовчати про такі злочини — значить миритися з системою. Не дозволяймо ж махінаторам і здирникам обіймати посадові крісла!

Тетяна Калиновська

«Наша версия»