Чиновников, нарушивших закон и допустивших растрату 165 млн грн, накажут?

 

С момента «открытия» фасадов Черного театра на Андреевском спуске  29 ноября 2016 г., прошло почти три месяца. Можно сказать, что бурная фаза обсуждения проекта уже миновала, однако эта тема общественностью не забыта: 4 февраля рядом с театром прошла очередная акция протеста. И общественность имеет намерения эти акции продолжать.

На странице ФБ ГО "Громада Андріївського узвозу" читаем: «Від 5 числа і до кінця лютого 2017 року з 12 до 16 години ПОРЯД З КАВ’ЯРНЕЮ "СВІТЛИЦЯ" діє офіційний пікет ГО "Громада Андріївського узвозу". Тут ви зможете ознайомитись із суттю протестної акції "Зупиніть будівництво ПОТВОРИ! #SaveAndriivskyiUzviz" нашої громадської організації, отримати роз’яснення щодо здійснених численних правопорушень під час реконструкції своєї споруди "Київським академічним драматичним театром на Подолі" на Андріївському узвозі, №20б.
Вказана акція є однією з низки запланованих заходів боротьби з подібними прецедентами брутальних правопорушень в історичному середовищі пам’ятки національного значення "Замкова гора - Андріївський узвіз" та Історичного Центру Столиці».

Я бы не стала обвинять только руководство Театра на Подоле в совершенном вандализме – им нужно помещение для работы, но вопросы, что и где можно строить решает, не оно, а многочисленные структуры киевской и центральной украинской власти, сидящие на шее налогоплательщиков. И к ним в первую очередь должны быть обращены претензии общественности. И такие претензии были высказаны.

Роль киевского мэра и Департаментов КГГА

29 ноября издание РИА Новости Украина опубликовало реакцию на «потвору» мэра Киева В.Кличко: «Без учета мнения специалистов и общественности относительно внешнего вида здания столичный Театр на Подоле не будет сдан в эксплуатацию». Как это часто бывает, мэр солгал - строительство продолжается и сегодня, и ничего не делается для того, чтобы найти решение проблемы. 

Пережитый шок заставил киевлян в день открытия фасадов (29 ноября) создать петицию: «Повернути історичний вигляд Андріївському узвозу, який є спільним спадком всього Українського народу. Знести новий фасад театру та зобов`язати повернути історичний вигляд будинку». Этот документ за месяц набрал 10405 голосов. Основная мысль: новые модернистские фасады театра полностью разрушают историческую ценность Андреевского спуска и его туристическую привлекательность. Решения о перестройках должна принимать община Киева, а не несколько чиновников-взяточников. Петиция до сих пор не рассмотрена Киевсоветом.

Здесь хочется добавить, что год назад примерно столько же голосов набрала петиция «Унеможливити знищення історичних памяток в місті Києві».  Петиция была рассмотрена Киевсоветом, а киевский мэр в ответе на нее (см. «Відповідь» на стр. Петиции») пообещал очень много чего, в том числе вернуть Управлению охраны культурного наследия самостоятельность - функцию отдельной структуры КГГА, а не быть в составе Департамента культуры, когда документацию по киевским памятникам подписывает не профессионал - руководитель Департамента культуры. Кличко свои обещания не выполнил, поэтому рассчитывать на его понимание и поддержку вряд ли стоит.

17 декабря в ФБ была создана страница группы ГО «Громада Андріївського узвозу», в которую вошли архитекторы, искусствоведы, историки, киевские активисты, болеющие за судьбу исторического Киева. Группа начала проводить различные мероприятия (обсуждения, акции), связанные с сохранением градостроительного комплекса улицы и архитектурно-градостроительных памятников Киева. В настоящее время в группе насчитывается около 7450 человек.

Одновременно конец ноября - декабрь 2016 г. стал периодом жарких дебатов между теми, кто был за и против этого здания. Нашлись люди, которых поразил «новаторский» стиль автора проекта - харьковского архитектора Олега Дроздова. Киевские чиновники перебрасывали вину за происшедшее на центральный орган – Минкультуры, что действительно позже подтвердилось: профильный замминистра культуры Т.Мазур и начальник Управления охраны культурного наследия А.Епифанов (не имеющие профильного образования!) на пару согласовали Историко-градостроительное обоснование строительства и проект здания – мнение специалистов - членов Научно-методического совета им для этого не понадобилось.

Но Департамент культуры (Д.Попова) и Департамент градостроительства и архитектуры КГГА (А.Свистунов) также внесли свою лепту в строительство Черного театра, возможно, своим бездействием, что требует отдельного расследования. Заместитель мэра по гуманитарным вопросам А. Старостенко признала, что на строительство нового театра меценат (компания «Рошен») потратил 165 млн.грн (а это очень много!). Возможно, если бы провели общественные слушания, деньгам нашли бы лучшее применение.

О том, что слушаний не было (а должны были быть!), сообщил главный архитектор Киева А.Свистунов. Свистунов знал о разработке проекта и строительстве. Почему не настоял на проведении конкурса?

Советник главного архитектора А.Курбас заявил, что «с первого взгляда на здание видно, что оно не имеет права находиться на исторической улице Киева». Тогда, что послужило препятствием для недопущения строительства? И еще один вопрос: зачем существуют Департаменты, которые допускают бессмысленную трату такой суммы в тяжелое для страны время? Откуда такое безразличие? И опять, я уверена, никто не будет наказан.

Не шедевр

По поводу «выдающегося современного произведения». Этот миф был развенчан самими киевлянами в ФБ. Оказалось, архитектор Дроздов, не долго думая, позаимствовал идею сочетания кирпичного низа и металлического промышленного верха фасадов у европейских архитекторов. Подобное сочетание заметили киевские архитекторы в зданиях, построенных в городах Вроцлав (Польша) и Шеффилд (Англия). На мой взгляд, у Дроздова получилось намного хуже, так как он был «скован» объемами недостроенного здания театра, из-за чего «черная крыша» получилась несоразмерно огромной (такая себе огромная бесформенная черная масса) по сравнению с куцым кирпичным низом. Я уже не говорю о месте строительства – узкой старинной крутой улице на сложном ландшафте. Это не было учтено.

г.Шеффилд (Великобритания)

г. Вроцлав (Польша)

Нарушение законодательства Украины

Украинские чиновники не боятся нарушать законы Украины – со времени обретения Украиной независимости не было ни одного прецедента наказания чиновника за незаконное согласование проектов.

Видимо, уверенность чиновников в безнаказанности и создает возможность застройщикам реализовывать «нахалпроекты». Хотя, простите, был прецедент: Нищук в свой первый приход на должность министра культуры, проведя аудит деятельности, показавший злоупотребления служебным положением, с большим трудом уволил директора Департамента сохранения культурного наследия Винграновского и его зама Вечерского с их должностей. В этом и состояло «наказание» - отодвинули от коррупционной кормушки, но не судили и не посадили.
16 января 2017 г. на Черное безобразие отреагировала Киевская организация Национального союза архитекторов Украины (КО НСАУ).

 ГО ««Громада Андріївського узвозу» дала свой перечень нарушенных чиновниками КГГА и Минкультуры законодательных актов.

Минкультуры – центральный орган по охране культурного наследия и Черный театр

Уверена, что двое случайных людей – юристов по образованию, никогда ранее не работавших в сфере охраны культурного наследия, назначенных актером- министром Е.Нищуком на высокие должности: Т.Мазур - замминистра по охране культурного наследия и А.Епифанов – начальником Управления охраны культурного наследия, имеют смутное понятие о законодательстве Украины в сфере своей деятельности. И понятно, что за период с конца апреля 2016 г. (момент назначения) по сегодняшний день оба не были замечены в достижении каких-либо успехов (например, добились реставрации памятника архитектуры или остановили строительство высотки в историческом центре!), но стали широко известны рядом громких скандалов: уничтожение памятника архитектуры на ул. Златоустовской, 35; согласование высотных застроек на территории бывшего Сенного рынка и на ул. Мечникова, 11 б, согласование пристройки к памятнику архитектуры на ул. Круглоуниверситетской ½, согласование проекта и Историко-градостроительного обоснования строительства Черного театра на Андреевском спуске.

5 декабря 2016 г.  «Ні корупції!» обратился в Минкультуры с информационным запросом. Ниже приведен текст запроса.

Запит до Міністертва культури України
Про погодження Історико-містобудівельного обгрунтування (ІМО) і проекту на останній варіант проекту будівництва (перебудови) театру на Андріївскому узвозі в м.Києві

"Відповідно до наказу Мінкультури N45 від 20.01.2012р. та відповідного додатку до нього - вся територія Андріївського узвозу є комплексною пам'яткою містобудування "Замкова Гора-Андріївський узвіз" (охоронний номер 675КВ), а також відноситься до заповідника "Стародавній Київ". Це означає, що будь-які дії по відношенню до об'єктів культурної спадщини та інших будинків на цій території (крім їх реставрації з обов'язковим узгодженням проекту з уповноваженими установами та громадськістю) ЗАБОРОНЕНІ!
Тому просимо повідомити дату розгляду ІМО на Науково-методичній раді міністерства та надіслати протокол цього розгляду. Якщо це питання не виносилось на розгляд ради (так не повинно бути, але, як свідчить досвід, буває), просимо надіслати копію листа-погодження, який підписано керівником управління охорони культурної спадщини і затверджено замміністра. Наскільки нам відомо, без рішення Мінкультури будівництво (в нашому разі – перебудова) не повинно було розпочинатись".

На запрос был получен ответ, из которого следует, что Историко – градостроительное обоснование (ИГО, ІМО – по – украински) проекта и сам проект Черного театра не были рассмотрены специалистами Научно-методического совета, а были согласованы юристами по образованию Т.Мазур и А.Епифановым. Причем, сначала (10.05.2016 г.) был согласован проект здания, а затем, 21.06.2016 г. – ИГО, что говорит о том, что юристы не понимают значения разработки ИГО (или пренебрегли этим  как формальностью).

Письмо - согласование проекта от 10.05.2016 г.

Письмо – согласование ИГО от 21.06.2016 г.

 Между тем, «Историко-градостроительные обоснования (ИГО) должны определить принципиальную возможность строительства на конкретной территории и граничные параметры объекта градостроительства» (Приказ 37 от 22.03 2004 г. Госслужбы по охране культурного наследия). Есть и более поздние документы на тему разработки ИГО, но сути это не меняло: ИГО разрабатываются до разработки проекта, а проект должен следовать рекомендациям ИГО. Тот факт, что ИГО разрабатывается за деньги застройщиков, несет в себе огромные коррупционные риски, однако чиновники не имеют права согласовывать вначале проект, а затем разработанное под него ИГО, что было сделано двумя юристами из Минкультуры. Так случилось, что подписи этих двух чиновников открыли «зеленый свет» строительству Черного театра, и они должны ответить за это преступление против города.

Еще об ИГО. Эта документация стала большой тайной как их разработчиков, так чиновников и застройщиков. Получить ИГО в руки жителям города практически невозможно. Как бывший член Научно-технического совета могу сказать, что для этого есть серьезные причины. Выводы, которые делаются специалистами – разработчиками ИГО под диктовку застройщиков, иногда ошеломляют. Так, в ИГО для объекта по ул. Мечникова, 11 а, разработчик обосновал строительство на оползнеопасном склоне здания высотой в 110 метров. Неудивительно, что ИГО по строительству Черного театра на Андреевском спуске и проект не были переданы на рассмотрение в совет. Члены совета сразу увидели бы нарушение законодательства.

Преследовалась какая-то другая цель. Какая? И каков результат?
Сегодня героиня этого спектакля - Тамара Мазур стала звездой ФБ. Отдельные ее высказывания широко цитируются, как непрофессиональные, нелепые, смешные (хотя от согласований проектов не смешно!). Я приведу некоторые из них: «градостроительные проблемы меня не интересуют»; «этот памятник архитектуры не имеет культурной ценности»; «исторического центра Киева не существует»; «бороться с коррупцией нужно с двух сторон. Со стороны тех, кто берет деньги, и со стороны тех, кто дает»; «министр Нищук меня во всем поддерживает».
Кстати, по поводу «во всем поддерживает»: 9 января на 5 канале Е.Нищук отметил, что здание нового театра очень хорошо оснащено необходимым оборудованием, хотя есть вопросы к месту расположения. Если есть вопросы, зачем Т. Мазур поставила свою подпись? Не пора ли господину министру воспользоваться ЗУ «О государственной службе», который вступил в силу 1 мая 2016 г.? В законе предъявляются очень высокие требования к уровню профессионального образования и опыту работы госслужащих ранга Т.Мазур и А.Епифанова. Не пора ли объявить конкурс на эти должности и избавить украинцев от непрофессиональных чиновников с сомнительной репутацией? Ведь Украина, по словам премьер-министра В.Гройсмана, борется с коррупцией и проводит реформы.

 Ирина Карманова, для "Ні корупції!"

Валерій Сопілка

Думка експерта. Валерій Сопілка, архітектор, член Громадсько-експертної ради при Культурному центрі міста Києва.

Ложка дьогтю зіпсувала бочку меду: театр на Андріївському узвозі.

На Андріївському узвозі, одному із найкращих місць Києва, може бути побудована лише визначна споруда, яка була би яскравою і самобутньою. Таку можна виявити лише на основі конкурсу із залученням успішних зодчих та талановитої молоді, спроможних впоратися із непростим за ступенем складності завданням.

Проте останнім часом прикре явище на Андріївському узвозі викликало потужний резонанс. Громадськість збурена до краю через неспроможність чиновників забезпечити завершення будівництва. На втрату історичної своєрідності Узвозу особливо ображені ті кияни, які з дитинства душею прив’язані до цього мальовничого куточка над Подолом. Ця проблема виходить за межі цього об’єкту і набуває загальнодержавного значення.

Шанований у Харкові архітектор Олег Дроздов якось заявив, що історична цінність Андріївського узвозу - це просто міф. Його багатофункціональний комплекс «Платінум Плаза» на вулиці Сумській у Харкові переконливо вписаний у багатоповерхову забудову 1950-х років. Проте умови Андріївського узвозу відрізняються цінністю забудови і відповідним законодавчим статусом щодо охоронних вимог Стародавнього Києва. Дроздов же бачить в ній лише архаїчність і недостатньо усвідомлює, з чим має справу, і цим він проявляє свою некомпетентність. Відповідно до Історико-архітектурного опорного плану, що затверджений у складі Генерального плану м. Києва, Поділ знаходиться в Центральному історичному ареалі м. Києва і пам'яткоохоронні вимоги встановлені в Постанові Кабінету Міністрів України вiд 13 березня 2002 р. № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимiв використання iсторичних ареалiв населених місць». Тож, збережемо цінності минулого для світлого майбутнього нащадків.
Стародавній комплекс «Замкова гора – Андріївський узвіз» є пам’яткою містобудування національного значення, прийнятою Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929. Охоронний № 260 060-Н. До відома автора проекту, на його території налічується 38 пам'яток архітектури, містобудування, археології та історії місцевого значення, статус яких затверджений Наказами Міністерства культури України і за статтею 5 та пунктом 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і які відповідно до повноважень центрального органу виконавчої влади та місцевої адміністрації підлягають неухильному збереженню. Проте Міністерство культури України вже не перший рік зволікає із остаточним вирішенням питання щодо затвердження меж території пам’ятки містобудування «Замкова гора – Андріївський узвіз». А відповідальні служби у Київській державній адміністрації не проявляють належної стійкості перед замовниками, які зацікавлені у вивільнені наданих їм земельних ділянок від старих будівель, незважаючи на їх історичну і культурну цінність та чинний статус охорони. Відповідно до діючого законодавства, для пам'яток національного значення невідкладно повинен бути розроблений проект регенерації історичної забудови та ландшафту території пам’ятки з визначенням режимів використання його території та регламентів будівельної діяльності. Подальше зволікання щодо затвердження меж пам’ятки містобудування завдасть ще більшої непоправної шкоди через необмежене свавілля в забудові Узвозу.
Непримириме протистояння між прибічниками спорудженої чорної громіздкої будівлі та її противниками не випадкове явище. На те є суттєва причина. Сучасні активісти прогресивної забудови відрізняються страшенною відсталістю у розумінні культурної і художньої цінності історичних досягнень вітчизняного містобудування, або просто їх ігнорують. Звідси – повна відсутність усвідомлення необхідності спадкового розвитку та збереження пам'яток як опорних об’єктів. Неосвіченість в цьому наших успішних новаторів архітектури дивує і викликає глибоке непорозуміння.

Місце театру в плані Узвозу

Будівля Театру зайняла місце, що є особливо відповідальним щодо формування вуличного простору. Ділянка забудови знаходиться на крутому повороті, театр розташований на зовнішній стороні дуги, тому при огляді Узвозу як на підйомі, так і на спуску вісь вулиці спрямована на театр, і тому він замикає перспективу вуличного коридору. Завдяки своєму положенню будівля театру відіграє роль визначального об’єкту в картині, що відкривається перед відвідувачами старовинної вулиці. Ця обставина накладає особливу відповідальність за вирішення архітектурного образу театру та забезпечення його коректності у відношенні до фасадів історичних будівель та скромної висоти навколишніх пагорбів.

Про невдалий образ

За пластикою і тоном нова будівля не створює гармонійного контрасту, який би посилював звучання історичного середовища наповненого численними пам'ятками. В даному випадку надмірний контраст зайшов у крайнощі і спровокував дисонанс.
Несподіване явище на Узвозі не має самого головного - художньої привабливості, властивої будівлям громадського призначення. Навпаки, будівля відштовхує відвідувачів, бо є настільки далекою від образу театру, що закономірно викликає цілком адекватну реакцію. Цій споруді можна вручити спеціальний приз за рекордну кількість отриманих від публіки траурних синонімів – саркофаг, чорний ящик, чорний монстр, домовина, склеп, мавзолей, крематорій, енергоблок Чорнобильської АЕС… Змагання дотепників продовжується. Зовнішній вигляд споруди не відображає її внутрішнього змісту і викликає сумні асоціації. Таке враження, що всередині проводяться не вистави, а надаються ритуальні послуги. Адже там, де немає образу, там немає і мистецтва.

Обмеження висотних параметрів

Андріївський узвіз цілком достойний для його порівняння з паризьким Монмартром, де церква Секре Кьор на вершині пагорба зберігає виразний контраст з масивом невисоких навколишніх будівель. І хоча обмеження висотних параметрів суперечить фінансовим інтересам забудовників, проте завдяки цим регламентам Монмартр зберігає чарівну привабливість і завдяки потужному потоку туристів,забезпечує важливу частку поповнення  міського бюджету.

Негативна тенденція у Києві проявляється в тому, що ми не формуємо історичне місто за законами ансамблевості, а заради комерційних інтересів зводимо, де трапиться, і загромаджуємо цінну історичну забудову. Розміщення нових крупних об’єктів громадського призначення ведеться спонтанно, оскільки місце їх розташування визначається не заздалегідь задуманими композиційними положеннями, а лише наявністю ділянки, отриманої у випадковому місці. При цьому руйнуються важливі опорні об’єкти, що віками складалися за задумами зодчих минулих поколінь.

Храм створює божественну ауру, продовжуючи вплив Лаври у північній частині долини Дніпра.

Ділянка для спорудження театру належить до територій з надзвичайно високим ступенем відповідальності архітектора за якість створеної ним будівлі. Пам'ятка світового значення – Андріївська церква в панорамі фіксує місце заснування Києва, бо поряд з нею на початку вулиці Володимирської знаходиться історичне городище – місто легендарного Кия. Церква фіксує завершення Андріївського узвозу як святого місця в Києві. Місце для церкви обране не випадково, воно вказано імператрицею Єлизаветою Петрівною, де у 1744 році нею закладено перші три цеглини, саме там, де за переказами святий покровитель України апостол Андрій Первозванний поставив хрест. Так само як фігура Ісуса Христа над Ріо-де-Женейро, церква стоїть на виступаючій над містом звідусіль оглядовій горі, панує на широкому просторі і створює божественну ауру, продовжуючи вплив Лаври у північній частині долини Дніпра. В цьому зв’язку важливо, щоб це унікальне творіння Франческо Бартоломео Растреллі, що є пам’яткою історії та архітектури світового значення, зберегло свою роль у низці храмових споруд, поставлених вздовж гряди Київських гір, що створили основу силуету Києва як історичного центру православ’я.

Андріївський узвіз – це урочиста дорога до храму

Андріївський узвіз не просто вуличний коридор. Це дорога, спрямована вгору до неба, де ритми стриманих по висоті будівель починаються знизу від старовинного Подолу, розвиваються по підніжжю пагорбів і завершуються на священному місці Андрія Первозванного стрункою церквою висотою 46 м з п’ятиглавим завершенням. Тут невеликі будинки різної історичної цінності поєднуються в ланцюжок і утворюють цілісну систему забудови, гармонійно споріднену з мальовничими пагорбами, і в цьому єднанні полягає велич Андріївського узвозу. Саме тому на шляху до храму, куди прочани ідуть з молитвою, похмура і громіздка будівля театру виглядає стороннім чужинцем, зовсім недоречним об’єктом.

Наше місто розбудоване на глибоко пересіченій місцевості. Вважають, що цьому Київ подібний до Риму – міста на семи пагорбах. Проте у нас значно більше природних височин, і серед них  на кромці стоїть Андріївська церква. На північному крилі придніпровської панорами столиці відкривається Старокиївська гора з відрогами: гори Михайлівська висотою – 187,7 м; Андріївська – 167,7 м з пагорбом Уздихальниця та Дитинець – 185,1 м, Замкова – 169,1 м, Вовча – 185,2 м, на лівому боці Глибочицької балки цю низку висот продовжують Щекавиця – 172,2 м, Хоревиця – 173,5 м, Кудрявська – 173,7 м, Кирилівська – 185,5 м, що утворюють виразний природний стилобат для формування силуету забудови.
Тому столичний Київ потребує послідовного впровадження висотної композиції, розробленої під керівництвом президента Української академії архітектури Валентина Штолька. На її основі треба продовжити роботу з більш детальною її розробкою для історичного району Подолу в тій необхідній конкретності, якої вимагає гострота даної проблеми, викликана появою крупних будівель на непередбачуваних територіях, де вони вступають в конфлікт з масштабом забудови і природних височин.