Стаття недаремно називається «реформами» за зачиненими дверима. З одного боку, сказати, що жодних змін не відбулося, неправильно. Все ж таки і потяг до Перемишля відправився, і вперше за багато років залізниця почала закуповувати вантажні вагони не десятками, а сотнями. Та й паливних тендерів залізниця провела достатньо, аби на найближчі місяці забезпечити безперебійну роботу підприємства.

З іншого боку, назвати це справжніми реформами досить складно.

Реформу автоматизованого розподілу порожніх вантажних вагонів ми побачимо вже в 2017 році. До 2019 року маємо побачити реформу пасажирських перевезень. Маємо сподівання на закупівлю нових вагонів і нормальне забезпечення перевезення вантажів в найближчі рік-два.

Але ці кроки зовсім не дають впевненості, що зроблено або має бути зроблено все.

Половинчастість змін загрожує тим, що в кінцевому результаті не зміниться головне. Більшість перемовин і рішень продовжує відбуватись за зачиненими дверима. Про що і як домовляють високопосадовці, міністри і олігархи, доводиться лише здогадуватись. Для когось Укрзалізниця продовжує бути прибутковим бізнесом. Для когось вона продовжує бути полем втілення власних амбіцій. А для когось мрія про сервіс, надійність і прозорість компанії, яка не поступається європейським перевізникам, продовжує бути мрією завтрашнього дня.

І головне,  щоб одного дня не виявилось, що конфлікти і скандали, яскраві заголовки публікацій і дописи в Фейсбук всього лише виконують роль строкатої ширми, за якою нічого не змінюється - за якою продовжуються тендерні жнива, підставні компанії, проклади, фіктивні фірми і десятки кримінальних проваджень, які нічим не завершаться…

Секрет будь-якого фокусу в тому, щоб відвернути увагу від того, що відбувається насправді.

ZBK