Корупція має посаду і систему, а страх не працює – експерт

zapysatyКілька років тому в нашому суспільстві завдяки групі антикорупціонерів почала поширюватись теза «корупція має ім’я і прізвище». На той момент головним ім’ям і прізвищем був Віктор Янукович, що абсолютно відповідало очікуванням і уявленням про «винного у всьому».

Але ось вже три роки немає прізвищ Янукович, Арбузов, Клименко. Відійшла купа інших прізвищ: Яценюк, Мартиненко та ін. А корупція продовжує процвітати і пахнути. Ми стоїмо у дверях можливого Порошенкогейту і змушені констатувати, що неприємна доля попередніх імен та прізвищ ніякого ефекту не мала.

Про це йдеться в статті кандидата політичних наук Віктора Андрусіва, що розміщена на сайті «Новое время».

«Тому я стверджую, що фраза «корупція має ім’я і прізвище» є примітивним популізмом, подібним до «розстріляти всіх». Віра в те, що посадка високого посадовця в тюрму створить страх красти, є всього лише черговим «філософським каменем алхіміків», який має мало спільного з тим, чим є насправді корупція в Україні», - пише Андрусів і додає: «І ось чому:

1. Корупція має посаду. Не ім’я і прізвище дають можливість красти, а посада. Тому саме посада є вихідною позицією, з якою треба боротися. Корупція наступає в момент, коли посадова особа ухвалює рішення про виділення конкретних коштів. І можна до безкінечності міняти імена та прізвища, садити їх в тюрми чи розстрілювати, момент виділення коштів – це щось абсолютно унікальне, пов’язане виключно з посадою.

2. Корупція має систему. Рішення про корупцію ухвалює не одне ім’я і прізвище, а ціла група посад. Для цього між ними мусить існувати тісний зв’язок, який виникає внаслідок системи роботи. Тому посадити одне ім’я і прізвище практично не можливо, оскільки воно міцно тримається за розгалужену систему.

3. Страх не працює. Ні посаджені, ні розстріляні ніколи не стають на заваді корупції, коли посада виділяє кошти. Унікальність цього моменту можна порівняти тільки з такою азартною грою як рулетка. Ніхто в момент здійснення ставки не думає, що він програє. Всі думають тільки про те, що вони робитимуть з виграшем. І хоча «казино завжди виграє», табуни наївних ніколи не закінчуються. Їх не вчить ні досвід інших невдах, ні навіть досвід попередніх невдач.

Так само Андрусів зазначає, що працює:

«1. Превенція. В даному випадку відмова від корупції, як і в азартній грі, може настати у випадку завідомо програшного діла. Гравець не грає в ті ігри, які він вважає однозначно програшними. Запит журналіста, силовиків, громдіячів відразу блокує азартний стан посадовця. Профілактичні бесіди, публічне представлення наперед аналізів витрат і оцінка ризиків по кожному посадовцю  можуть дати більше користі, ніж всі мільярдні справи НАБУ, не доведені до кінця.

2. Реорганізація. Миші гризуть добро по тих самих ходах. Радикальна реорганізація системи органів влади, яка власне і мала передувати реформі держслужби, може дати достатньо часу, поки корупціонери прогризуть нові ходи.

3. Цінності. Серед усіх можливих інструментів протидії корупції є один найефективніший – цінності. Саме моральні цінності утримують людей від гри в азартні ігри і саме цінності можуть не допустити ухвалення рішення «вкрасти», не тому, що страшно, а тому, що це «низько», «негідно», «ганебно». Просвітництво, засноване на цінностях, а не на страху покарання, може стати інвестицією в майбутній імунітет від корупції».

«Чи означає це, що не треба садити нікого? Ні, звісно. Садити треба. Можливо і розстрілювати. Але от думати, що це знищить корупцію, – не треба», - резюмує експерт.