ФОТО
| |

Синові екс-заступника генпрокурора – ексклюзивний сервіс від Струкова, або Будні «донецьких» в Україні

Суддя Струков | стоп-кадр з сюжету Радіо Свобода

Суддя Струков | стоп-кадр із сюжету Радіо Свобода

Трюкацтво полтавського судді Олександра Струкова не знає меж.

А його винахідливість зростає пропорційно до вартості автівок правопорушників.

Нинішня моя розповідь, як і низка попередніх (1, 2, 3, 4, 5), присвячена витівкам із судочинством голови Октябрського райсуду міста Полтави.

Нагадаю, у цьому «палаці справедливості» тільки він та його віддана заступниця Ганна Андрієнко розглядають провадження за ст. 124 та 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Тобто, ті справи, де горе-водіям, пиякам, наркоманам та аварійникам загрожує позбавлення права керування транспортними засобами.

Ерудит Струков

6 липня, рано-раненько, швидко-швиденько суддя оформив справу № 554/5047/16-п.

Почав о 8:35, щойно звільнившись від попереднього провадження, де також устиг ухвалити постанову, а закінчив о 8:40. І відразу приступив до наступного судового засідання.

Не вірите? Ось частина робочого графіку стрімкого мантієносця, за даними офіційного веб-порталу «Судова влада України»:

Час № справи Особа, яка притягається

до адмін. відповідальності

Категорія правопорушення
8:30 554/5049/16-п Компанієць

Олександр Михайлович

Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у ста­ні алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
8:35 554/5047/16-п Андрєєв

Ілля Романович

8:40 554/5046/16-п Романюк

Сергій Євгенович

8:45 554/5045/16-п Сидоренко

Денис Борисович

Усього в темпі 5 хв. / 1 справа Струков працював того дня до 11-ї години і мав розглянути 29 проваджень.

Гадаєте, гіпершвидкість у відправленні правосуддя відбилася на якості рішення?  Аж ніяк!

За лічені миті наш супергерой устиг ретельно вивчити матеріали провадження та письмову заяву правопорушника і накатати постанову на 3-х сторінках.

При цьому, із неймовірних глибин своєї феноменальної пам’яті Струков як професіонал з великої літери видобув, проаналізував і зіставив усі необхідні правові норми та положення.

Перелік документів, використаних цим титаном і водночас метеором юридичної думки, вражає.

У своїй постанові, крім 1) КУпАП, він послався на 2) «Інструкцію з оформлення працівниками патрульної служби МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затверджену наказом МВС України від 10.07.2015 р. № 842; 3) «Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджену наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, та на 4) «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103.

Звісно ж, Струков бездоганно володіє текстом 5) Конституції України, а також пильно стежить за діяльністю колег із Конституційного суду. Це засвідчило застосування ним положень 6) Рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина Багінського Артема Олександровича щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) – такою є повна назва цього документу.

Спираючись на норми 7) Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», сивочолий плугатар суддівської ниви демонструє віртуозні знання і в цій царині.

Так, Струков, вочевидь, напам’ять знає і завжди готовий зацитувати 8) Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) від 21.07.2011 року. І навіть 9) Рішення Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року (!) у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series A заява № 25!

В умовах немислимого для простої людини цейтноту розум вершителя справедливості спрацював філігранно.

Свої думки й аргументи Струков виклав логічно, чітко й грамотно, на відміну від переважної більшості інших своїх рішень.

Приклад цього тут, де усього дві діючі особи переплелись у фантасмагоричній «Камасутрі» займенників:

«Ознайомившись з документами поліцейський запропонував мені сісти в салон його службового автомобіля, на що він погодився. Перебуваючи в автомобілі, останній повідомив йому, що він буде на мене складати протокол».

Здійснивши колосальну аналітичну роботу, самовідданий «служитель Феміди» дійшов однозначного висновку:

«Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП провадженням закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення».

І ми повинні вірити, що прагнення відновлення справедливості та встановлення істини – це і тільки це – рухали Струковим у той момент, коли він скріпив своїм підписом дану постанову.

Однак не будемо поспішати з висновками.

Фатальний бланк

Інцидент, що став предметом судового розгляду зі щасливим для водія фіналом, трапився 20 червня. До суду матеріали про правопорушення надійшли 24 червня, а свій вердикт суддя затвердив уже 6 липня – у першому ж засіданні.

Відбулося воно за відсутності особи, яка притягалася до відповідальності. Для з’ясування обставин справи Струкову цілком вистачило письмової заяви правопорушника.

Звісно ж, винуватець пригоди усе заперечував. А володар суддівського знаку і дерев’яної колотушки услід за ним записав:

«Вирушаючи до м. Харкова о 3 годині ночі, його автомобіль безпідставно, з невідомих причин, адже він нічого не порушив, зупинили співробітники патрульної поліції з вимогою надати документи для перевірки. Після перевірки документів, які були в порядку, йому запропонували пройти огляд на стан спяніння шляхом застосування ALCOTEST 6810. З невідомих йому причин, адже алкоголь він не вживав, результати тесту на стан спяніння виявились позитивними. ОСОБА_1 з такими результатами тесту не погодився та в протоколі про адміністративне правопорушення серії АП2 №112965 від 20.06.2016 року надав свої пояснення про те, що керуючи транспортним засобом не знаходився у стані алкогольного спяніння. Для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоровя не направлявся».

Здавалося б у ситуації, коли правопорушник стверджує, що «наявні відомості у протоколі не відповідають дійсності, ПДР України не порушував, з результатами огляду на стан спяніння не згоден, докази по справі є недопустимими, а доведеність його вини ґрунтується на припущеннях», Струков як страж законності мусив би викликати до себе патрульних поліцейських, які склали той протокол, та свідків події. І зіставити свідчення усіх сторін.

Нічого того голова Октябрського райсуду робити не став.

Заявник просив його закрити справу згідно зі ст. 247 КУпАП (до речі, зазвичай цю абревіатуру Струков пише як КпАП) – чого ж відмовляти гарній людині?

Натомість, усю міць свого пресвятого гніву оборонник правди обрушив на злощасний протокол. Вірніше, на його бланк – серії АП2.

Я давно помітив, що час від часу у Струкова виникають прояви розладу, відомого фахівцям під назвою papyrophobia. Але системності не спостерігається.

Результати розгляду справ, у яких фігурував роковий протокол, зведені мною до таблиці:

Рішення Дата ухвалення Претензії до протоколу
http://reyestr.court.gov.ua/Review/58278289 31.05.2016 не виникли

(особу визнано винним)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58864245 16.06.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59611821 04.07.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/61809156 02.08.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59639916 11.08.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62111398 19.10.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62309000 26.10.2016
    = 39 %
http://reyestr.court.gov.ua/Review/57590514 27.04.2016 не виникли

(справу закрито з інших підстав)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58865424 16.06.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/61483558 22.06.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59611966 04.07.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/61483563 04.07.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/59439297 05.07.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/61809145 31.08.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62008227 14.09.2016
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62184061 13.10.2016
    = 50 %
http://reyestr.court.gov.ua/Review/61528460 21.06.2016 протокол визнано недопустимим

та неналежним доказом – 11 %

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61528464 06.07.2016

Тільки двічі справи були закриті, а їхніх фігурантів визнано невинними через те, що «копи» застосували нібито хибний бланк протоколу.

Однак в останньому випадку Струков «відірвався по повній». Аж до Ірландії у тяжбі проти Великої Британії добрався!

Прискіпливий шукач істини порівняв вигляд протоколу, оформленого патрульними, з технічним описом бланку протоколу про адміністративне правопорушення, затвердженого наказом МВС України 7 листопада 2015 року. Пильне око районного патріарха з 30-річним суддівським стажем миттєво вловило «очевидні відмінності».

Струков безпомильно встановив, що така форма бланку затверджувалась 10 липня 2015 року. А відповідний наказ МВС України уже втратив чинність.

Отож, суддя безапеляційно визнав поліцейський протокол «недопустимим та неналежним доказом у даній справі».

Ще й ствердив, немов кілок осиновий у груди вампіру увігнав, що протокол «не був складений у визначеному законом порядку»!

Відтак, невмолимий «жрець Феміди» підвів риску:

«у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1».

…Цирк можна було не влаштовувати. Струков свідомо брехав. І намагався надати видимості законності своєму неправедному рішенню.

Закон України «Про Національну поліцію», чинний від 2 липня 2015 року, містить Розділ XI (Прикінцеві та перехідні положення). А той у свою чергу завершується пунктом 18.

Наведу його повністю:

«До 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України».

Що було насправді?

Версію правопорушника ми знаємо – нічого не порушував, злі «копи» невідомо чому причепилися.

У дійсності все відбувалося інакше. 20 червня близько 2 години 54 хвилин, то була ніч із неділі на понеділок, молодик на шикарному авто скоїв ДТП.

Вул. Котляревського, 6, – місце пригоди | скріншот з Google Street View

Вул. Котляревського, 6, – місце пригоди | скріншот з Google Street View

Халепа спіткала хлопця в центрі міста – у районі, де скупчилося багато ресторанів та барів, а в теплу пору року ще й літніх майданчиків діє чимало.

Результат пошуку ресторанів сервісом Яндекс

Результат пошуку ресторанів сервісом Яндекс

Далеко не повний перелік Яндекса показує 12 ресторанів на відстані до 15 хвилин неспішної ходи від місця пригоди.

Більше посеред ночі тут робити нічого.

Безпосередньо поблизу адреси, зафіксованої у протоколі, розташований один із таких закладів.

Опис ресторану та красномовний відгук про його відвідувачів на сайті pubs.org.ua

Опис ресторану та красномовний відгук про його відвідувачів на сайті pubs.org.ua

Патрульний екіпаж, що прибув на місце події, зафіксував не тільки ДТП, але й нетверезий стан водія та відсутність страховки на автомобіль.

Правомірність дій поліцейських підтвердили свідки. Огляд на стан сп’яніння проводився за допомогою Drager Alcotest 6810, № ARАМ2308. Цей професійний прилад виготовляють у Німеччині. Він дозволяє вимірювати вміст алкоголю в організмі людини в діапазоні від 0,00 до 5,00 промілле. Драгер сертифікований Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації, зареєстрований Міністерством охорони здоров’я. Особливістю моделі є можливість підключення до нього мобільного принтера.

Drager Alcotest 6810

Drager Alcotest 6810

Поліцейські діяли суворо в межах закону. Якби правопорушник відмовився від освідування на місці, йому б запропонували навідатися до медичного закладу відповідного профілю.

Усього на нетверезого водія було складено 2 протоколи: за ст. 124 (порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та ст. 130 (керування транспортним засобом  у стані сп’яніння). Крім того, поліцейські винесли постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів).

Постанову правопорушник не оскаржував, але й штраф досі не сплатив. Відтак, сума останнього зросла удвічі – з 425 гривень (25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) до 850 гривень.

Протокол за ст. 124 чомусь «пішов» до Київського районного суду м. Полтави. Рішення по ньому невідоме.

Інший протокол потрапив до Струкова. Результати його розгляду ми знаємо.

Заява, відправлена порушником ПДР до суду, була наскрізь брехливою.

Мені довелося докласти порівняно незначних зусиль, щоб з’ясувати правду. Без сумніву, якби таку ж мету поставив перед собою суддя, йому це зробити було б іще простіше.

Та досвідченого «вартового законності» не зацікавило, що о третій годині ночі, після завершення вихідного дня, не мешканець Полтави на автівці з київським номерами робив у чужому місті. У кварталі, куди просто так на машині не потрапиш,  бо виїзд тільки в один бік, та й від траси далеко. І яким чином звідти непрацюючий хлопчина на пафосному автомобілі намірявся виїздити до Харкова?

Голова Октябрського райсуду пішов шляхом, прямо протилежним тому, який передбачено Законом.

Тому цілком логічно виникає запитання – заради кого Струков ризикував, виносив незаконне рішення?

Майбутній прокурор зі студентського готелю та його татусь

У судовій постанові наведені такі відомості про правопорушника:

05-postanova-5047_osoba

Отож, маємо: 19-річний парубок, з донецьких, мешкає у Харкові, роботи не має, користується шикарним авто зі «статусними» трьома сімками на номерному знаку.

Повна назва машини звучить так: Land Rover Range Rover Evoque. Він належить до класу SUV (sport utility vehicle – практичний спортивний автомобіль).

Скріншот зі сторінки компанії «ВіДі-ПАУЕР», офіційного дилера Land Rover

Скріншот зі сторінки компанії «ВіДі-ПАУЕР», офіційного дилера Land Rover

Про ціни на такі автівки краще не говорити. Більшість українців і після підвищення мінімальної зарплатні не зможуть навіть килимок до неї придбати.

Ціни на аксесуари з сайту winnerauto.ua

Ціни на аксесуари з сайту winnerauto.ua

Пошук за ПІБ дозволив з’ясувати, що Андрєєв Ілля Романович у 2014 році був абітурієнтом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Вступив на навчання до Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України за напрямом правознавство.

За вказаною у протоколі адресою розташовується студентський готель № 15 Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого».

Один із корпусів студентського готелю | фото Вікімапії

Один із корпусів студентського готелю | фото Вікімапії

При комфортабельному гуртожитку функціонують магазин, салон краси, спортивні зали, басейн, зимовий сад.

Зрозуміло, що у хлопця-мажора мають бути відповідні родичі.

Низка збігів дозволила ідентифікувати його батька.

Андрєєв Роман Геннадійович народився 1969 року у м. Слов’янську. Там, із посади слідчого почав торувати прокурорську стезю. Ступив на неї не надто рано, у 26 років, після закінчення навчання у Саратовській держакадемії права.

Працював у різних містах донбаського краю. Очолював районні та міські прокуратури.

Дмитро Хмельницький, автор сайту «Обозреватель», стверджує, що в цей час за ним міцно закріпилося прізвисько «Рома – 20 штук». 20 тисячах доларів, за інформацією Хмельницького,  становив прокурорський «гонорар» за надання тих чи інших «послуг».

Андрєєв Роман | фото politrada.com

Андрєєв Роман | фото politrada.com

Життєвим кредо Андрєєва стала фраза:

«Прокурор – це бізнесмен, який почав справу без стартового капіталу».

Ще з тих часів Андрєєв «кришував» Володимира Іванкова, більше відомого як «Ушастік», «Вован», або ж «Вова гелікоптер». Це – місцевий кримінальник, який почав діяльність в Артемівську, а потім поширив свій вплив на деякі інші частини Донеччини.

Діапазон «професійних» інтересів Вована поширювався на різні сфери – від скупки чорних та кольорових металів до грального бізнесу, контролю за наркотрафіком і проституцією. Попутно, за сприяння правоохоронних органів та шляхом рейдерства, «авторитет» усував зі свого шляху конкурентів і в такий спосіб підім’яв під себе торгівлю ювелірними виробами, будівництво, земельний бізнес.

Після того, як Генпрокурором України 2010 року став Віктор Пшонка, розпочався злет Андрєєва.

Прожогом він перескочив у крісло першого заступника  прокурора Донеччини. У лютому 2011 року внаслідок експансії донецьких очолив прокуратуру Полтавської області.

Однак уже в червні 41-річний Андрєєв повернувся додому – на головну прокурорську посаду рідного регіону.

Його попередник поплатився керівним кріслом нібито через те, що не міг подолати спротив місцевих активістів зведенню в Донецьку на місці готелю «Дружба» монструозної споруди в стилі а-ля Чикаго 30-х років минулого століття. Будівельна компанія «Менеджмент Ассетс Компані» (МАКО) належала старшому синові президента Януковича – Олександрові.

Листівка 2011 року

Листівка 2011 року

Приборкувати непокірних донеччан Віктор Пшонка призначив відданого та перевіреного «кадра».

А Роман Андрєєв за чотири повні місяці перебування в Полтаві начебто «вместе с прокурором областного центра Андреем Мироновым смог обуздать зарвавшегося и своенравного мэра города Александра Мамая» (ходили чутки, що в останнього «порозуміння» з Януковичем забрало половину статків).

В усякому разі, Пшонка особисто представляв колективу донецької облпрокуратури нового начальника, підкресливши, що той «професійно зарекомендував себе на Полтавщині».

«Дефіцит» донецьких в інших частинах України сприяв стрімким підйомам нагору «найздібніших» представників регіону.

Уже через 2,5 місяці (!) Андрєєва забрали в Київ на посаду начальника Головного управління з нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України.

Улітку 2012 року він брав участь у брифінгу силовиків, котрі звітували про завершення досудового слідства у кримінальній справі «дніпропетровських терористів» (за обвинуваченням чотирьох осіб у вчинені у 2010–2012 роках вибухів у Дніпропетровську, Харкові й Запоріжжі).

Як зазначив Роман Андрєєв, розслідування було проведено об’єктивно та неупереджено. Блискавичному розкриттю злочину, за його словами, сприяло створення за указом Януковича координаційного штабу на чолі з Генеральним прокурором України.

Зауважу, що суд у цій доволі підозрілій справі й досі не відбувся.

У 2013 році Андрєєв опинився в прицілі «Обозревателя» у зв’язку з іншим специфічним провадженням.

Літом 2011 року в околицях Дніпропетровська з потужної гвинтівки англійського виробництва з оптичним прицілом був обстріляний гелікоптер зі знімальною групою фотопроекту «Україна: погляд з неба», задуманого у рамках підготовки до ЄВРО-2012. На щастя, постраждала тільки повітряна машина.

Стрільцем виявився нетверезий місцевий авторитетний «бізнесмен» Мирон Сосновський.

Оскільки «клієнт» був явно грошовитим, прокурорські півтора року затягували розслідування. Коли ж воно підійшло до завершення, всі обставини події, неодноразово встановлені, закріплені показами свідків, очними ставками, експертизами, на вимогу Генпрокуратури кримінальне провадження раптом передали прокуратурі Полтавської області. Нібито для нового «неупередженого розслідування».

Особисто Андрєєву як начальнику (на той час) Головного управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні закидали намагання витягнути стрілка по повітряних цілях з-під відповідальності – то через «відсутність складу злочину», то через дивовижне зникнення доказів. Дійшло до того, що Спілка журналістів України звернулася по допомогу до тодішнього «гаранта».

Електронні ЗМІ повідомляли також про придбання у прокурора Андрєєва донецьким фермером Анатолієм Шимоняком, обвинуваченим у загибелі найнятого працівника, вживаного автомобіля «Lexus». За ціною, набагато вищою за вартість нової машини. Припускали, що це – замаскований хабар.

Пшончиній креатурі подібні обвинувачення не завадили.

У жовтні 2013 року Генеральний прокурор України призначив Андрєєва своїм заступником.

Андрєєв і Пшонка | фото politrada.com

Андрєєв і Пшонка | фото politrada.com

Люстрація Андрєєва як високопосадовця часів Януковича не зачепила. Хоч і пробув він у Пшончиній «обоймі» до 22 лютого 2014 року, устиг звільнитися з посади раніше, ніж почалася та неприємна процедура.

Що нині поробляє Роман Андрєєв, з’ясувати не вдалося.

Чиї тачки?

Знайомство з автопарком колишнього та майбутнього прокурорів спантеличило.

Автівки, на якій було скоєне правопорушення в Полтаві, у них не знайшлося.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України, Андрєєв Ілля Романович невдовзі після ДТП на новенькому Evoque обзавівся потужним, хоч і старим, автомобілем Porsche Cayenne 2004 року випуску.

Витяг з реєстру

Витяг з реєстру

У татуся машин побільше. Тут і старенький, але надійний Ford Scorpio, і простенька Dacia Logan, і загадковий «Одисей» (вірогідно, Honda Odyssey – японський мінівен, тобто, невеликий фургон).

Витяг з реєстру

Витяг з реєстру

Land Rover Range Rover Evoque з державним номерним знаком «АА 7177 СН» відшукався у Києві.

Його власник мешкає в новенькому недешевому будинку № 59 на вул. Жилянській.

Скріншот з Google Street View

Скріншот з Google Street View

Звати чоловіка Юдіцький Леонід Борисович. Він теж із донецьких, у тому – найгіршому – розумінні цього слова.

Промишляв у шахтарському краї бізнесом.

Наприклад, у 2013 році він із компаньйоном, другим співзасновником ТОВ «Укрпродукт», звернув на себе увагу преси постачанням продуктів харчування до санаторію соціальної реабілітації дітей-сиріт «Смарагдове місто».

На суму в майже 8 мільйонів гривень.

За цінами, що перевищували середньоринкові у кілька разів.

Скажімо, цибуля була продана по 5 гривень за кіло замість 1 гривні 77 копійок.

Тоді ж «Укрпродукт» добре заробив на постачанні продовольства до донецьких лікарень. ТОВ увійшло в шістку фірм, що брали участь в експериментальній схемі закупівель – за «рамковими угодами» замість тендерів.

Пілотними визначили 2 регіони – Донеччину й Крим.

Нова процедура мала зекономити медичним закладам час і гроші.

Насправді, прогнозований «оптимальний рівень» виявився вищим за роздрібні ціни у півтора, два, а то і три рази.

Основним постачальником став саме «Укрпродукт». Його виторг становив 322,94 мільйона гривень, тоді як п’ять інших учасників сукупно тримали тільки 173,02 мільйони.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Донецька адреса співзасновника та кінцевого бенефіціарного власника «Укрпродукт» збігається з місцем реєстрації адвоката Юдіцького Олександра Леонідовича. Логічно припустити, що Леонід Борисович є  його батьком.

У 2013 році Олександр Юдіцький у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук.

Тема наукового дослідження звучала так:

«Правове регулювання закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Оцінили специфічний гумор донецьких? Батько освоював практичні моменти дерибану державного бюджету. Син здійснив теоретичне узагальнення.

Понад те, Юдіцький Олександр Леонідович і в 2013 році, і в 2014-му був членом Громадської ради при Антимонопольному комітеті України. А в лютому 2015 року увійшов до складу ініціативної робочої групи з підготовки установчих зборів для формування нового складу Громадської ради  як  заступник голови правління Міжнародної громадської організації «Рада з питань європейської інтеграції України».

З огляду на ці обставини можна зробити висновок, що інтеграція «донецьких» в український політичний, соціальний та економічний простір відбулася цілком вдало.

От тільки з автівками виникають проблеми.

Маю на увазі не тільки Range Rover Evoque, пошкоджений студентом Андрєєвим у Полтаві.

Уже понад 2 роки Юдіцький Дмитро Леонідович (схоже, це ще один син бізнесмена) намагається повернути собі спортивний хетчбек Porshe Panamera 4s. Люксове авто синього кольору 2009 року випуску, за версією членів родини, було придбане Дмитром навесні 2011-го за 100 тисяч доларів США.

Рекламне фото Porshe Panamera 4s

Рекламне фото Porshe Panamera 4s

13 липня 2014 року Юдіцький-батько здав Porsche Panamera до багажного відділення станції «Донецьк», щоб його доставили вагоном-автомобілевозом на станцію «Київ-Пасажирський».

Отримати машину вже наступного дня збирався брат її власника. Проте до столиці України автомобіль начебто не доїхав, принаймні тоді.

Відтак, 6 серпня до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено заяву про злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Кримінальне провадження отримало № 12014100140000472.

2 липня 2015 року Дмитро Юдіцький випадково помітив пропажу на автостоянці в Києві, але з іншими номерами, про що він повідомив за телефоном 102.

Після цього слідчі вилучили Porsche Раnamera у нового власника. Проте з’ясувалося, що той має свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25 червня 2015 року. А до нього з 12 червня 2013 року автомобілем володіла інша особа – перереєстрація на неї відбулась у центрі ДАІ м. Маріуполя.

Допитаний як свідок новий господар розповів свою історію: він є співвласником автомобільного агентства «Автотрейд» у Донецьку, 22 червня 2015 року на цьому Porsche Раnamera до них приїхав чоловік і запропонував купити машину за  50 тисяч доларів США, але після телефонної розмови з кимось зменшив ціну до 45 тисяч.

Наступного дня обидва з’їздили до Маріуполя, де на території МРЕО о 6 годині ранку (?) оформили довідку-рахунок. Повернувшись тоді ж до Донецька, в «Автотрейді» у присутності друга продавця покупець в обмін на гроші отримав автомобіль, ключі, сервісну книжку та керівництво користувача.

Карта АТО станом на 12:00 год. 23.06.2015 року

Карта АТО станом на 12:00 год. 23.06.2015 року

Уже 24 червня співвласник донецького агентства дістався до Києва, а назавтра в одному з центрів ДАІ м. Києва зареєстрував автомобіль на себе.

Наразі хетчбек заарештовано.

З літа 2015 року Окружний адміністративний суд  м. Києва слухає справу № 826/13601/15 за позовом Дмитра Юдіцького до донецького обласного та київського міського управлінь ДАІ.

Перше перереєструвало авто на якогось Геннадія Пущенка, друге – на Владислава Міхєєва.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Заявник просить суд визнати дії обох «контор» протиправними та зобов’язати перереєструвати авто на його ім’я.

Наприкінці 2015 року Юдіцький звернувся ще й до Солом’янського районного суду м. Києва з проханням визнати його цивільним позивачем у кримінальному провадженні, скасувати всі попередні документи, пов’язані з купівлею-продажем та перереєстрацією авто, а також визнати право власності на транспортний засіб за ним.

Цікаво, що позивач посилається на інші обставини здійснення купівлі-продажу, ніж допитаний слідчими співвласник «Автотрейду». Як говориться у судовому рішенні, ТОВ «Донбас-авто-трейд», воно зареєстроване в Краматорську, оформило договори комісії, купівлі-продажу рухомого майна та довідку-рахунок ще 30 травня 2015 року.

Суд відмовив Юдіцькому на тій підставі, що його кривдники «зареєстрованими в м. Києві не значаться». Оскільки ті мешкають у Донецьку, «позовна заява підлягає поверненню позивачу для подачі до належного суду».

У травні 2016 року інший суддя Солом’янського суду не задовольнив клопотання, подане представником співвласника «Автотрейду», щодо скасування арешту на автомобіль. Адвокат мотивувала прохання тим, що її клієнт, до речі він теж був присутнім на засіданні, не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за завдану шкоду.

Та й справді, підозру в злочині не повідомлено нікому, жодного остаточного рішення слідством не ухвалено.

13 липня Юдіцький звернувся до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовом до Пущенка Геннадія Геннадійовича про визнання правочину недійсним.

До розгляду справи він попросив долучити Регіональний сервісний центр МВС в Донецькій області – як третю особу, що не заявляє самостійних вимог, а ТОВ «Донбас-авто-трейд» як співвідповідача.

Юдіцький Олександр Леонідович представляє інтереси брата в суді.

8 листопада у газеті «Урядовий кур’єр», № 209 (5829), з’явилося оголошення Краснолиманського суду. Пущенку пропонували надати свої заперечення та докази. У разі неявки відповідача 11 листопада справу мали розглянути за наявними матеріалами.

Інформація про призначення судового засідання з офіційного веб-порталу «Судова влада України»

Інформація про призначення судового засідання з офіційного веб-порталу «Судова влада України»

Отаке воно життя «донецьких» – «віджимають», переправляють через лінію АТО круті тачки, перепродують, судяться за них.

Радує лише те, що на цьому Porsche Раnamera ніхто не гасає п’яним уночі. Поки що!

***

Та повернемося до наших баранів.

Суддя ухвалив незаконне рішення. Урятував п’яного мажора від заслуженої кари. Суд в особі Струкова порушив Закон. Нонсенс для будь-якої цивілізованої держави. Не кажучи про правову!

Однак для нас  це буденність. Дріб’язок, котрий практично нікого не турбує. Ні в суддівському самоврядуванні, ні в структурах, котрі мають притягати лжесудочинців до відповідальності.

Інший аспект проблеми. Своїми протиправними діями чоловік у мантії та при керівній посаді упродовж багатьох років створює загрози іншим людям. П’яниця чи наркоман за кермом, витягнутий торгівцем кривосуддям із біди, відмовлятися від своїх звичок не стане.

Цікаво, чи задумується Струков, що жертвою такого водія можуть стати його власні діти чи онуки?

***

Подяки:

1) При підготовці цієї публікації автор використовував навички, набуті й вдосконалені під час тренінгу з #OSINT, проведеному Дмитром Золотухіним у Полтаві 23.02.2016 року.

2) Отриманням оригіналів рішень судді Струкова та деяких інших важливих документів, що дозволяють проводити персоніфікований пошук інформації, автор завдячує працівникам апарату Октябрського районного суду м. Полтави. Віднедавна їх уже двоє. Їхні робочі місця знаходяться значно ближче до кабінету Струкова, ніж він може уявити.

Гра продовжується!

Ігор Гавриленко, для “Ні корупції!”

Доданий до: Блоги, Корупція в Полтаві, Україна
Теги: , , , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії