ФОТО
| |

Ужгород. Замість скверу – залізобетонний монстр

uzh-2

Ось така картина зустрічає гостей міста при в’їзді у центр

В Ужгороді знищили “зелену зону”: розпочали будівництво торгово-офісного центру, але так його і не закінчили.

Заробляти на туризмі – завжди було мрією багатьох ужгородців. Як пересічного громадянина, так і кожного нового мера. Проте, якщо у перших таких можливостей зазвичай обмаль, то у других вони є, але використовують вони її зовсім невміло.

Якщо заїжджати в Ужгород на автівці чи  на автобусі з боку вулиці Гагаріна, то при повороті на вулицю, яка прямує в центр, одразу можна помітити дві речі (вони першими впадають в око) – захаращений зелений сквер та недобудований архітектурний монстр.

Не помітити його неможливо. І подібні об’єкти в очах туристів та гостей міста не додають привабливості Ужгороду з перших секунд перебування на території міста.

Вивчивши історію будівництва, розуміємо, що ділянку виділили з порушенням норм. Це по-перше.

По-друге, конструкцію, яку звели на сквері, вже давно мали знести. Адже з існуючих документів бачимо, що оренда тієї ділянки закінчилась у 2013-ому році. Нову угоду влада Ужгорода чомусь не поспішає оприлюднювати.

ЗАМІСТЬ ОЗЕЛЕНЕННЯ – ПРИВАТИЗАЦІЯ ЗЕМЛІ ОДНІЄЮ РОДИНОЮ

За повідомленням газети “Ужгород”, офіційного видання Ужгородської міської ради, на тій території ще у 2005-му році була “зелена зона” та кафе “Пікова дама”.

На початку 2000-их років “Пікову даму”, залізну будку, знесли. Почали знищувати і зелений сквер – обгородивши 154 кв.м. дерев’яним парканом.

uzh-3

Парканом обвели колишній зелений сквер

З того часу на площі почалося зведення триповерхової бетонної споруди. Будували до початку кризи 2008-го. Потім все зупинилося.

Згідно з кадастровою картою Ужгорода, ця площа поділена на чотири ділянки. Їх відчужили з власності міста за керівництва міського голови Сергія Ратушняка.

Перша ділянка, площею 152,04 кв.м., була надана в оренду приватному підприємству “АКО-2005″ 22 березня 2006-го року.

Серед засновників цього підприємства, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб, є Віола Ботг – мешканка Берегівського району.

Іншими двома засновниками підприємства є Єва Пейтер та Євген Лукша.

Єва Пейтер є давньою діловою партнеркою Віоли Ботг. Зокрема, вони обидві є засновниками підприємства “Лурді”. А ще Є.Пейтер є засновником підприємства “Котнар”, яке займалося виноробством і яке в червні 2010-го року стало банкрутом. ЗМІ подейкують, що зробили це навмисно аби не виплачувати кредит російському банку.

Ще один засновник підприємства Євген Лукша – син Олега Лукші, екс-депутата міської ради Ужгорода, екс-секретаря ради.

uzh-4

Виділена ділянка під будівництво

У видах діяльності “АКО-2005″, згідно відомостей держреєстру, зазначено – торгівля напоями та тютюном, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування та будівництво житлових і нежитлових будівель. Саме будівництвом і вирішили зайнятися на колись “зеленому” сквері. Інші ж ділянки – пустують. Очевидно, що й їх приватизували заради цього будівництва.

Іншу ділянку, розміром в 0,0782 га, депутати міської ради виділили на сесії 11 липня 2008-го року. Надали ділянку у приватне користування – Людмилі Лошак. Щоправда, вже зараз, згідно інформації Державного земельного кадастру, цією ділянкою володіє Андраш Ботг – мешканець села Вари Берегівсього району. Те, що він родич, або навіть чоловік, Віоли Ботг – засновника підприємства, яке орендує сусідню ділянку, доводить той факт, що обидві ці людини зареєстровані за однією адресою в селі Вари Берегівсього району.

Для чого одній родині дві земельні ділянки практично в центрі Ужгорода? Це до питання, яким міська влада тих часів мотивувала виділення стількох ділянок в місті – мовляв, хіба люди, які в земельній черзі, не заслужили це? Виходить окремі родини – заслужили.

Ще дві ділянки скверу, в 0,078 га, та в 0,10 га, 4 грудня 2009-го та 5 березня 2010 року отримав Мирослав Гівчак – людина близька до екс-голови Закарпатської ОДА Олександра Ледиди. Саме він був довіреною особою останнього на позачергових виборах до Верховної Ради в 2014-ому році.

ВЗЯТИ В ОРЕНДУ ДЛЯ НЕІСНУЮЧОГО КАФЕ

То що робилося на тій землі? Вищезгадана “АКО-2005″ орендувала комунальну ділянку в міста з двома цілями. Перша – для обслуговування кафе “Пікова дама”, яка на 2005 рік там вже перебувала. Друга – для будівництва торгово-офісного центру.

Перший договір оренди представники підприємства, а саме директор О. Дзибал, підписав договір оренди з тодішнім начальником управління майнової політики – В. Мартиним. Сталося це 17 жовтня 2005-го року. Місяць перед тим, 16 вересня, свій дозвіл дала міська рада на сесії. Мова йшла про оренду на 3 роки. Ціна питання – доволі невелика – 2 тисячі 632 грн на рік або 219,39 грн в місяць (!). За тодішнім курсом – це 43 доларів США. В договорі оренди зазначено, що нормативна оцінка ділянки, згідно довідки КП “Румб”, складає 52 тисячі 654 гривні.

Наприкінці березня 2006-го сторони переуклали договір. І міська рада трохи підвищила ціну – місячна плата стала на цілих 7,68 грн дорожче (2 тисячі 724 грн в рік).

Після закінчення цього договору, підписали новий – 16 березня 2008-го року. Підписали на нових умовах – щоправда, не надто вигідних: 2 тисячі 801 грн в рік, або 233,49 грн в місяць.

Рівно через півроку, 16 грудня 2008-го року, підписали ще раз договір. Цього разу ціна, з незрозумілої причини, не виросла, а впала. Тепер вона складала 560,38 грн в рік та 46,7 грн на місяць. В тому ж договорі був ще один цікавий нюанс – його пролонгували ще на 5 років – до 2013-го. Попередньо, ще 17 жовтня того ж року, міська рада більшістю голосів підтримала це рішення.

Очевидно така низька ціна трохи збентежила керівників міста і вже 26-го січня 2009 року вони знову перепідписали договір оренди. Вчетверте. Згідно нового документу “АКО-2005″ зобов’язувалося платити за оренду вже 53,8 грн в місяць або 645,56 грн – тобто міська влада Ужгорода ініціювала підписання нового договору аби підняти ціну на 7 грн.

Таким чином, за 8 років експлуатація “зеленого скверу” принесла міському бюджету 9,2 тисячі гривень. Тобто більше 1 тисячі гривень в рік, що складає місячну зарплату медсестри в Ужгороді.

Є ще один цікавий нюанс. Якщо довіряти місцевим ЗМІ, то “Пікової дами” давно не стало – ще в 2009-ому році. А ось ділянка  саме з цією метою використовували, за ціною нижче, ніж ринкова.

ЗБУДУВАТИ ТОРГОВО-ОФІСНИЙ ЦЕНТР ДЛЯ БОМЖІВ?

Більш логічним став другий договір стосовно оренди ділянки заради будівництва торгово-офісного центра площею в 0,0306 га. Його запланували зводити на тому місці ще у 2006-ому році. За таке рішення депутати Ужгородської міської ради проголосували 22 березня 2006-го року.

Через два дні сторони підписали договір на 7 років. Правда, ціна оренди ще більше вразить читача. Адже за рік оренди цієї ділянки підприємство “АКО-2005″ сплачувало всього 220,85 грн в рік або 18,40 грн в місяць. Сума просто смішна. Чи варто казати, що ціна оренди громадської землі була суттєво занижена.

Через два роки, 4 квітня 2008 року, підписали додаткову угоду. Міська влада підняла ціну аж на 10 грн – 28,38 грн в місяць, або 340,56 грн. на рік.

А 26 січня 2009-го року, сторони знову переуклали угоду. І підвищили місячну платню вдвічі – до 32,69 грн в місяць або 392,33 грн в рік.

Угода діяла до 2013-го року. За цей час бюджет Ужгорода поповнився на 2 тисячі 238 грн. Що за цей час отримали ужгородці, окрім мізерних надходжень, дивимося на фото.

uzh-5

Ось таку площу тепер мають ужгородці

Складається враження, що цей торгово-офісний центр став притулком для людей без місця постійного проживання – територія будівництва захаращена, там чимало якихось брудних речей. А ось поки обіцяного центру для користі громади нема.

Наразі договір оренди на використання ділянки не продовжений. Принаймні, в міській раді не повідомили про укладання договору оренди комунальної землі з підприємством. Але і демонтувати залізобетонного монстра ніхто не поспішає.

Ще один цікавий момент. Офіційна газета Ужгородської міської ради “Ужгород” у 2009 році приводила слова тодішнього головного архітектора міста Олени Стричик про те, що однією з умов надання вищезгаданої ділянки в оренду є сучасна реконструкція “зеленої зони”.

В самому договорі чіткого визначення реконструкції ми не знайшли. Лише є нечітке формулювання у графі “умови і строки передачі ділянки в оренду”:  передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Як бачимо, жодні формулювання в договорі та заяви архітектора не допомогли в облаштуванні того скверу. Тут нема ні лавиць, ні тротуару, ні дитячого майданчика. Його не облаштували, а тільки захарастили.

Покинуте будівництво

Покинуте будівництво

НЕІСНУЮЧИЙ ОФІС КОМПАНІЇ

uzh-7

В цьому житловому будинку зареєстрована фірма АКО-2005. Прямо напроти забудованого скверу

Ми вирішили запитати долю об’єкту безпосередньо у самих забудовників. Навідалися в офіс компанії за адресою, вказаною у  Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб. Проте ми наткнулися лише на кодовий замок, який ніхто не відчинив, попри всі вмовляння. Ми повторили цю спробу наступного дня – ті же результати.

Два телефонні номери, вказані у реєстрі, також не допомогли встановити контакт з “АКО-2005″. Один номер вже не обслуговується, а по іншому повідомили, що журналісти помилилися адресою.

Відповідно, зв’язатися з ними ми не змогли.

Відомо поки одне – відчужили сквер, користуючись не надто прозорими методами. По-перше, ділянку віддали без громадських обговорень та публічного конкурсу – в ті часи це взагалі не практикувалося.

По-друге, на діючому нині генеральному плані Ужгороді ця ділянка позначена як “зелена зона”, і будівництва там не передбачено. Проте це не зупинило тодішню міську владу, як, власне, і будівельників.

На Генплані Ужгороді ця ділянка позначена як “зелена” зона

На Генплані Ужгороді ця ділянка позначена як “зелена” зона

Як наслідок, Ужгород замість обіцяного торгівельно-офісного закладу має залізобетонного монстра, який зустрічає гостей міста прямо на в’їзді в історичний центр.

Денис Фазекаш,
Бюро журналістських розслідувань “Варто ЗНАТИ!”
спеціально для CorruptUA.org 

Доданий до: Блоги, Корупція в Харкові, Україна
Теги: ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії