ФОТО
| |

Як заробляти на реформах, або Дещо про синдром «дурних грошей»

Тарифи 2

Цікава ситуація складається в країні. Є міжнародні донори, які підштовхують нас до правильних кроків. Є прогресивні реформатори, які відчайдушно намагаються впроваджувати ці зміни. А є люди з української реальності, які починають вчитися заробляти на реформах, – пише CASE Україна у своєму звіті на сайті Ціна держави.

Усі чули про «трансформатори Григоришина» – гучний корупційний скандал, який розгортався минулого року. Недавно прогримів не менш гучний скандал про ціни на вугілля «Роттердам+». Перше враження – олігархи знову крадуть. Проте мало хто усвідомлює, що всі ці події є побічним ефектом росту тарифів на електроенергію. Іншими словами – це зворотний бік медалі впроваджуваних реформ. Те, що повинно було перетворитися на ресурси для модернізації мереж, генеруючих потужностей і ліквідації згубного крос-субсидування, стало ласим шматком для «дерибану». Запах «дурних грошей» для бізнесменів українського розливу затьмарив розум і, здається, притлумив почуття самозбереження.

То що? Треба зупиняти всю історію з ростом тарифів і повертати все «взад»? Не зовсім так. Та давайте по порядку.

Ріст тарифів на електроенергію: п’янкий запах мільярдів

У січні цього року середній рахунок за електроенергію для одного домогосподарства сягнув близько 120 грн на місяць. Ще рік тому він становив близько 70 грн. У березні тарифи знову зросли, і далі електроенергія буде тільки дорожчати – вже наступного року її середня вартість для споживачів підніметься ще на 58.8% до 122.77 коп за 1 кВт·год.

Кожне підвищення – це мільярди гривень додаткових доходів для сектору. І якщо у випадку з підвищенням тарифів на тепло та газ загалом зрозуміло, для чого це робиться і на що підуть ці кошти (див. Звіт НАК «Нафтогаз України» за 2014 рік), то з тарифами на електроенергію ситуація не настільки очевидна. Фактично є тільки рішення про ріст тарифів, а ось питання, хто на цьому заробить, – це на сьогодні предмет торгу для зацікавлених сторін.

Та якщо причину росту тарифів на газ широко пояснюють (дорогий імпортний газ), то навіщо підвищувати вартість електроенергії в 2.5 разу, маючи багато дешевої атомної енергії та ще й виробляючи її стільки, що можемо експортувати, – це для більшості українців залишається загадкою.

Графік підвищення тарифів на електроенергію для населення, коп/кВт·год 

Графік 1

Коли одні платять за інших

Розповідь про те, чому ростуть тарифи, потрібно почати з того, що електроенергію для нас (побутових споживачів) субсидують. Саме так! Електроенергія, за яку ми платимо, коштує дорожче, аніж те, що написано у наших рахунках. Оскільки ми країна соціалістична, то уряд вирішив, що за населення будуть платити «олігархи», тобто підприємці.

Це створило багато проблем і системних перекосів в економіці, однак дотепер ситуація залишається без змін: населення платить нижче собівартості, а підприємці змушені за це доплачувати. Скажете, справедливо? Відповідь підприємців – дорога електроенергія повертається українцям у вартості товарів і послуг. Для прикладу, недавнє підвищення вартості водопостачання для населення стало прямим наслідком здорожчання електроенергії для підприємств.

Перехресне субсидування вартості електроенергії, грн/МВт·год 

Графік 2

З чого складається тариф?

Субсидування спотворює картинку. Однак якщо скласти докупи те, що платять громадяни та підприємства, то можна побачити реальну структуру собівартості. Якби ми платили 100 грн за електроенергію за обґрунтованими тарифами, то 16.9 грн були б втратами електроенергії в мережі, 3.3 грн заплатили б за користування високовольтними лініями, а 12.2 грн за те, що мережу підведено до нашого будинку. Сама ж собівартість електроенергії – 67.6 грн зі 100. Більше про структуру тарифу на електроенергію дивіться ось тут.

Цікаво, що на сьогодні із цих 100 грн собівартості ми сплачуємо лише 49 грн. Це навіть не покриває вартість палива, не кажучи вже про «доставку товару» додому.

Структура витрат на електроенергію, за 100 грн рахунку 

Графік 3

Чому тарифи для населення треба підвищувати?

Перехресне субсидування (від підприємств до громадян) видається основною причиною для підвищення вартості електроенергії. Однак не все так просто. Є ще такі проблеми, як зношеність обладнання, мереж і ріст собівартості палива, які на сьогодні створюють навіть більше проблем, аніж субсидування.

Виробництво електроенергії,2015 рік, МВт·год

Графік 4

  1. Зношеність основних фондів електростанцій

    Обладнання на більшості електричних станцій було впроваджено в експлуатацію в 60–70 роках. На сьогодні зношеність основних фондів в енергетиці становить 70–80%. Такий стан справ призводить до того, що гостро постає питання безпеки роботи електростанцій. Окрім того, собівартість виробництва електроенергії суттєво зростає через великі питомі втрати палива. Для реконструкції/модернізації електрогенеруючих потужностей, за приблизними оцінками, потрібно 150 млрд грн1 у поточних цінах.

    1 За оцінками Concorde Capital

  2. Недофінансування мереж

    Стан мереж мало чим відрізняється від стану генеруючих потужностей. За приблизними оцінками, 70% мереж уже відпрацювали свій вік. Наслідком цього є проблема з приєднаннями нових підприємств і створенням індустріальних парків. Десятки інвесторів відмовляються від інвестицій в Україну через проблему приєднання до електромереж, а це втрачені робочі місця, а також можливості нарощувати експорт і витісняти імпорт. Проблему відображено 137 місцем (із 189 країн) у рейтингу Doing Business за напрямом приєднання до електромереж 2016 року. Для повноцінного фінансування мереж, за приблизними оцінками, потрібно 15 млрд грн на рік. На поточний момент через тариф фінансують усього близько 20% необхідної суми (3.5 млрд грн на рік через інвестиційні програми).

  3. Перехресне субсидування

    2015 року на перехресне субсидування було витрачено 43.8 млрд грн2. Це в 1.5 разу більше, аніж бюджетні витрати на ремонт доріг минулого року. Фактично це означає, що одні споживачі оплачують рахунки інших споживачів. Наслідком такого субсидування є спотворені стимули та перенесення вартості електроенергії на вартість товарів і послуг.

    2 НКРЕКП, Звіт про результати діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 2015 рік.

  4. Ріст собівартості

    Паливо для АЕС імпортують. Частково також імпортують вугілля та газ, які використовують на ТЕС і ТЕЦ. Через девальвацію валюти паливо для АЕС за два роки здорожчало в гривні більш, аніж удвічі3. Вартість вугілля зросла приблизно на 70%, а вартість газу в гривні на 50%4. Очевидно, така тенденція гостро ставить питання додаткових коштів.

    3 Немає точної інформації щодо ціни палива для АЕС, але припускаємо, що ціна закупівлі залишилася майже без змін у дол. США. 4 Середня ціна імпортного природного газу 2013 року становила 412.5 дол. США за 1000 м3. У І кв. 2016 року Україна імпортувала газ за ціною 197.1 дол. США за 1000 м3.

Тариф на електроенергію: від споживача до виробника, січень 2016 р.

Графік 5

Хто отримує гроші за електрику?

2015 року всі споживачі заплатили за електроенергію 154 млрд грн5. Ця сума суттєво більша ніж навіть обсяги виручки НАК «Нафтогаз України» у 2015 році (112.8 млрд грн)6. Основну частину цих коштів, звісно, було витрачено в оплату собівартості виробництва електроенергії. Нагадаємо, що в Україні всі виробники електроенергії «здають» вироблену продукцію в «загальний казан», який має назву ДП «Енергоринок». У цьому «казані» ціну усереднюють, а після продажу електроенергії споживачам кожен виробник отримує свою частку, пропорційну своєму внеску.

Однак, окрім виробників, за свої послуги «передачі» електроенергії отримує винагороду оптовий оператор мереж (Укренерго), а за послуги «розподілу» свою частку мають роздрібні оператори мереж7.

5 Оцінка на основі даних НКРЕКП. 6 Фінансовий звіт НАК «Нафтогаз України» за 2015 рік. 7 Обленерго та інші ліцензіати – підприємства, які мають право на передачу електроенергії.

Розподіл доходів від продажу електроенергії, січень 2016 р., млрд грн

Графік 6

Хто отримав гроші від підвищення тарифу?

Дотепер відбулося три етапи підвищення тарифів на електроенергію. Куди пішли ці гроші? Ми порівняли доходи від тарифу цього року і січня минулого. Побачили таке:

Розподіл додаткових доходів від підвищення вартості електроенергії, січень 2016 р., млрд грн

Графік 7

Як розпорядилися цими грошима? Точні дані недоступні, але на реконструкцію основних фондів і зменшення субсидування ці кошти майже не надходили (див. «Як ріст тарифів виявився даремним»). Зокрема обсяг фінансування інвестиційної програми для АЕС на 2016 рік особливо не збільшився (4.0 млрд грн проти 3.6 млрд грн, запланованих на 2015 рік). І це при тому, що навіть за приблизними оцінками АЕС цього року отримають щонайменше 6.5 млрд грн додаткових доходів від нових тарифів. Аналогічна ситуація з роздрібними мережами – фінансування інвестиційних програм ліцензіатів залишилося майже без змін. Єдиний, хто нагромаджує гроші для реконструкції, – це оператор магістральних мереж Укренерго.

Такі цифри говорять про те, що весь ріст тарифів «з’їли миші». Іншими словами, ріст тарифів дотепер використовували лише для компенсації росту собівартості поточних витрат. Такий результат реформи, звичайно, розчаровує.

Кому йдуть гроші за електроенергію,січень 2016 р., млрд грн

Графік 8

Якби електроенергія залишалася дешевою?

Незадовільний результат першого етапу підвищення тарифів порушує слушне питання: навіщо було все починати? Давайте змоделюємо ситуацію, коли електроенергія для населення залишається дешевою. І справді, розрахунки свідчать, що якісь додаткові 12 коп. за 1 кВт·год для підприємств8 і підвищення тарифів для населення 2015 року можна було уникнути. Нехай за все платять «олігархи»!

Однак не все так просто. Електроенергія є одним із базових ресурсів для будь-якого виробництва. Інвестор, приймаючи рішення, передусім звертає увагу на доступність електроенергії. А ось із цим у нас проблема. По-перше, в Україні вартість електроенергії для підприємств уже одна з найвищих в Європі. На цьому тлі навіть дешева робоча сила в Україні (низькі зарплати українців) видаються зовсім непривабливими. По-друге, щоб купувати навіть таку дорогу електроенергію, потрібно приєднатися до мереж – а в Україні це одне з найскладніших завдань у світі (див. «Зачаровані» електромережі, або Анатомія інвестиційного прокляття»). А тому чергове рішення перекласти вартість електроенергії на підприємців – це ще один удар по нашій конкурентоспроможності та ще один крок до наступної девальвації національної валюти (див. «Анатомія хронічної девальвації гривні»). Тому залишати електроенергію для населення дешевою і піднімати її вартість для підприємців – найбільш надійний спосіб «законсервувати» середню зарплату на рівні 100 дол. США на десятки років наперед.

8 У січні промисловість платила в середньому 1.345 грн за 1 кВт•год.

Ціни на електроенергію: Україна та Східна Європа,євро/МВт•год

Графік 9

Тарифи треба піднімати, але…

Занижені тарифи для населення та субсидування – це зло й одна з причин наших економічних проблем останніх десятиліть. Вирівнювання тарифів для населення та підприємств – правильний вихід із ситуації. Утім, досвід 2015 року ставить питання руба про ефективність витрачання зібраних коштів. Оцінки свідчать, що ріст тарифів 2016–2017 рр. дасть щонайменше 20 млрд грн додаткових доходів на рік. І тут виникає запитання – хто отримає ці кошти? Охочих багато, і за цей ласий шматок розгортається ціла війна (див. «Про узаконення корупції на 10 млрд грн»). Проте в цій війні мало хто думає про модернізацію та розвиток, не кажучи вже про проблеми споживачів. Наприклад, та сама схема «Роттердам+» просто дає змогу «освоювати» гроші на завищеній вартості вугілля. У таких умовах, без жорсткого громадського контролю, є ризик, що тарифи зростуть, а проблеми сектору залишаться. І тому, якщо вже нести на собі тягар нових тарифів, треба «витискати» з цього максимальну користь для суспільства.

Куди витрачати гроші: нові енергоблоки

Перше, на що потрібно було б витрачати додаткові кошти, – це, звичайно, модернізація енергоблоків. Урядовці ніколи не хотіли «турбувати» громадян підвищенням вартості електроенергії. «Краще нехай заробляють 100 дол. США на місяць, але не задумуються про вартість «комуналки», думали можновладці усіх часів і народів. Як наслідок, в енергетиці склалася така ж ситуація, як із міськими маршрутками – грошей вистачає на бензин і зарплату водія, а от на ремонт маршрутки – вже ні. Як такий підхід відображається на комфорті пасажирів – бачив кожен.

В енергетиці ситуація така сама. Більшість теплових електростанцій уже давно відпрацювали свій граничний ресурс, а «атомники» постійно просять кошти на добудову енергоблоків9. І на відміну від «зношених» маршруток тут питання не тільки в комфорті (хоча віялові відключення нікому не подобаються), а в енергетичній безпеці та конкурентності економіки. Коли ваш автомобіль часто ламається і «з’їдає» 30 літрів на 100 км, то рано чи пізно вам доведеться ходити пішки.

Щоб в енергетичному сенсі нам не довелося «ставати пішоходами» подальший ріст тарифів може бути тільки в обмін на модернізацію сектору. А інвестиційні плани повинні бути відомі, прозорі та мати підтримку громадськості (люди повинні розуміти, на що витрачають їхні кошти). У протилежному разі ріст тарифів – ніщо інше, як фінансування корупції.

9 Ольга Кошарная, Ядерно-энергетический комплекс на очередном перепутье: выживание или развитие

Куди витрачати гроші:розвиток мереж

Розвиток генеруючих потужностей – лише частина історії. Інший бік медалі – як доставити «товар» до споживача. І з цим серйозна проблема. Оператори розподільчих мереж не мають ані коштів, ані бажання ремонтувати, а тим більше розвивати мережі. Обленерго як збанкрутілі банки – гроші є, але не для всіх. А тому єдиний інтерес – «вивести» на свої рахунки ті невеликі кошти, які для них доступні.

Рішення проблеми вбачається у запровадженні так званого стимулючого тарифоутворення. Суть ідеї полягає в тому, що оператор отримує винагороду за створення нових мереж і реконструкцію їх у вигляді відсотка здійснених інвестицій. Тобто інвестуєш кошти в мережі, а за це тобі гарантований відсоток прибутку. Однак проблема в тому, що на стимулюючий тариф знову потрібні гроші. «Ціна питання» близько 12 млрд грн додаткових коштів на рік, що достатньо для повноцінного фінансування мереж. Громадянам запровадження такого стимулу буде коштувати додаткових 27 коп. за кВт∙год до вартості електроенергії – близько половини підвищення, запланованого до 2017 року.

Що робити?

Тарифи для населення до 2017-го року будуть зростати. Іншого способу подолання проблем галузі не існує. Це дасть енергетикам суттєвий обсяг коштів, достатній для вирішення багатьох завдань. Однак якщо процес використання коштів залишити без громадського нагляду, то схеми «освоєння грошей» будуть множитися із шаленою швидкістю. Адже є лише чіткий план росту тарифів, а плану використання їх немає.

Тому, щоб не було «як завжди», громадськість повинна:

  • вимагати від НКРЕКП прозорого плану використання додаткових коштів від росту тарифів з дуже якісним і зрозумілим обґрунтуванням (за зразком середньострокового бюджетного планування);
  • встановити чіткі критерії ефективності використання додаткових коштів (наприклад, зобов’язати розподільчі компанії в максимально обмежені терміни виконувати приєднання нових замовників до мереж);
  • відстежувати та припиняти всі спроби запровадження будь-яких схем необґрунтованого ціноутворення задля неринкового збагачення в секторі.

Інакше любителі «дурних грошей» дуже швидко зроблять «реформу енергетики» ще одним впізнаваним мемом подібно до того, якими стали «трансформатори Григоришина» та «Роттердам+».

Ціна держави

 

Доданий до: Думка експерта, Корупція в Києві, Україна
Теги: , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії