ФОТО
| |

Сімейні схеми депутата Лаврика: офшори і скандальні тендери

лаврик

Микола Лаврик. Фото з Фейсбука

Як гроші можуть подорожувати від Міноборони до Бангладешу по лабіринту «фейкових» компаній та чи мають зв’язок  успіхи в державних замовленнях з наявністю мандату: про це і не тільки в розслідуванні сімейних схем народного депутата.

Депутат Микола Лаврик не часто привертає увагу засобів мас-медіа, хоча й має «чим поділитись».  Під час виборчої кампанії кандидат запевняв людей, що йде у парламент не заради власного збагачення.

“Ні корупції!” вирішив довідатися, чи вдалося  народному депутатові від президентської політичної сили втриматися від спокуси “використання ресурсів, людей, службового становища для власного збагачення”.

Ознайомлюючись із декларацією народного обранця, ми не знайшли нічого незвичного (на перший погляд). За минулий рік Микола Іванович заробив 270 тисяч гривень, має у своїй власності кілька квартир та 1 мільйон гривень внесків до статутних капіталів підприємств. Картина абсолютно нормальна як для українського парламентаря. Та значно більше зацікавлює історія про доходи членів сім’ї, а саме, дружини. Згідно з поданою декларацією, дружиною Миколи Лаврика є Покась Ірина Валеріївна. За 2015 рік прекрасна половина депутатської родини заробила 12,8 мільйонів гривень. Це виглядає досить дивно, адже за 2014 рік пані Покась заробила всього 96 тисяч, а в 2013-му трохи більше 60-ти. Що ж стало запорукою стрімкого злету доходів у понад 100 разів?

123

Майже вся сума отриманих Іриною Валерїівною  статків у 2015 році зазначена як дохід від підприємницької діяльності. Перевіривши держреєстри, ми знаходимо необхідну інформацію: дружина народного депутата є співвласником кількох компаній, у тому числі ТОВ «Ліберті», яка дуже схожа на типового офшорного донора.

ЛАВРИК14 Ліберті

Самій пані Покась належить менше 2% «Ліберті», ще 0,1% цієї організації перебуває у власності Лаврик Валентини Андріївни, а головним власником є компанія «Суперпроектів шуз прайвет лімітед», яка знаходиться в республіці Бангладеш. Ця країна, окрім статусу однієї з найгустонаселеніших, має ряд привілеїв для ведення офшорного бізнесу, які полягають у пільгах та слабкому державному контролі.

ЛАВРИК15 Пікась

Компанія-власник ТОВ «Ліберті» розміщується на 9-му поверсі однієї з багатоповерхівок міста Дгака. За українським законодавством, прибуток підприємства розподіляється між його власниками, відповідно до розміру статутного внеску, і у випадку, якщо власником є іноземна компанія, то прибутки абсолютно спокійно можуть долати моря й океани, оминаючи банківські обмеження та податковий тягар.

бангладеш

Бангладешські поїзди – одне з облич Дгаки

Саме по собі «Ліберті» не фігурує в жодних державних замовленнях, але воно є співвласником іншої юридичної особи –  ТОВ «Таланпром», яка входить до групи компаній  «Талан» сімейного бізнесу Миколи Лаврика з виготовлення спецвзуття.  Сам народний депутат, порушуючи статтю 25 Закону «Про запобігання корупції», продовжує бути співвласником цілого ряду компаній цієї групи (ТОВ Об’єднання «Талан» – 50%, РКВТО «Талан» – 50%, ТОВ Група «Талан» – 16%) із загальною сумою внесків 1,1 мільйонів гривень. Решта власності цих компаній розподілилася між близькими родичами – дружиною, дітьми та онуками представника законодавчої гілки влади.

Примітка: стаття 25 Закону України «Про запобігання корупції»:  Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (Президент, Прем’єр-міністр, депутати ВРУ та ін.), забороняється:  … 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Серед усіх компаній «Талану» впродовж багатьох років участь в державних замовленнях бере одна фірма  – ТОВ «Таланлегпром», яка належить Лаврик Андрію Миколайовичу та Лаврик Оксані Миколаївні. Тож, чи змінилася ситуація з перемогами в державних тендерах після обрання  Миколи Івановича народним депутатом?

До обрання:

За  рік до отримання заповітного мандату Миколою Лавриком  ТОВ «Таланлегпром», за даними веб-сайту державних закупівель, отримало перемогу у 38 тендерах на суму 126,9 мільйонів гривень. Причому, вартість черевиків з високим берцем виробництва «Талану» становила для держструктур в середньому 500-600 гривень за пару.

Після обрання:

У 2015 році спалахує скандал довкола держзакупівель оборонки. Колеги Миколи Лаврика поширюють інформацію про те, що Міноборони придбало 250 тисяч пар взуття на 340 мільйонів гривень, фактично допустивши до торгів тільки одну компанію – «Таланлегпром».

Однією з вимог для участі в тендері стала наявність підошви з відбитком, який характерний виключно для черевиків виробництва компаній групи «Талан». Тож, абсолютно очевидно, що «Таланлегпром», отримавши супервигідні умови, стає переможцем по всіх 28-ми лотах. Як доказ цього мережею інтернету подорожують фотокопії згаданих технічних умов ТУ У 15.2-0034022-072:2015, на яких зображений «слід талану». Також за результатами тендеру 190 мільйонів гривень «Таланлегпром» отримав авансом за ще неіснуючий товар. Така щедрість Міністерства оборони навряд чи є випадковою.

Окрім цього,  «талановиту» компанію звинувачують у неконкурентній ціні, адже взуття «Талану» в 2015 році коштувало вже не 600, а 1360 гривень за пару берців, і це дорожче на 300 гривень за аналогічний товар виробництва інших українських підприємств. Збитки держбюджету називають на рівні від 70 мільйонів гривень.  Їх компанія «Таланлегпром» отримала виключно через те,  що до державних тендерів не допустили інші компанії-конкуренти.

Всього ж за рік депутатства Миколи Лаврика  ТОВ «Таланлегпром» від держави отримало 384 мільйони гривень, що в 3 рази більше, ніж за рік до цього.

45

Після того, як гроші потрапляють від державних установ на рахунки «Таланлегпрому», подальша їх доля стає невідомою. Ці кошти можуть подорожувати між сімейними компаніями Миколи Лаврика, аж поки не потраплять до «Ліберті», через яке відкрито вихід на закордонні рахунки. І скільки б компаній не входило до групи «Талан» та за якими адресами не приховувалися б  юридичні особи, – це не так важливо. Ми повернемось до того, хто ж виробляє взуття. Незважаючи на те, що майже всі сімейні фірми Миколи Івановича зареєстровані в столиці України, адресою потужностей виробництва є місто Ромни, і саме за адресою виробництва взуття зареєстрована компанія «Ліберті», власником якої є таємниче «шуз прайвет лімітед», непідвласне ні українським законам, ні органам податкової.

ЛАВРИК2

Цікаво, що Роменське колективне виробничо-торгівельне об’єднання «Талан», з якого починалася кар’єра Миколи Івановича, за даними держреєстру мала на момент реєстрації 220 засновників.

Л 220 1

У процесі життя цієї організації кількість її власників скоротилася до двох: Лаврик Микола Іванович та Лаврик Андрій Миколайович. Як сталося, що 220 співзасновників втратили право власності на фабрику, залишається лише здогадуватись, та навряд чи кожен з них отримав гідну компенсацію за свою частину великого виробництва.

Л 220 2

Л 200 3 Покась

ЛАВРИК13

Відтак, бачимо, що депутат має чималий зиск від родинного бізнесу, однак  не прагне усунути конфлікт інтересів. Більше того, (і це неприємно дивує), що, декларуючи мільйонні сімейні статки,  Микола Лаврик зазначений у списках депутатів, які отримують компенсацію за проживання в Києві як «немісцевий» депутат. Виходить, що одержання мільйонних доходів не свідчить про спроможність депутата самостійно сплачувати за орендоване житло чи кімнату в готелі. При тому нагадаємо, що пан Лаврик є власником трьох квартир загальною площею 236,2 метри квадратних.

Історія рядового парламентаря відкриває нам сутність української політики, яка має на меті, перш за все, збагачення. Микола Лаврик пройшов довгий і складний шлях – від директора невеликого підприємства, міського голови провінційного містечка до губернатора двох областей, радника президента Ющенка, впливової людини в «Партії регіонів» та слухняного депутата фракції БПП «Солідарність». Партійні боси високо цінують податливість своїх однопартійців, надаючи їм певні бонуси і привілеї. Микола Лаврик майже не пропускає засідань Верховної ради, голосує саме так, як цього бажає еліта БПП і, мабуть, тому він заслужив в її очах право на невеличку винагороду –  звісно ж, за рахунок держави.

Володимир Даценко, для “Ні корупції!”

 

 

Доданий до: Блоги, Корупція в Сумах, Україна
Теги: , , , , , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії