ФОТО
| |

Мамай місцевого масштабу. Частина друга

Мамай 2

Олександр Мамай, мер Полтави. Фото з відкритих джерел

Публікація є продовженням великого розслідування, присвяченого окремим темним сторінкам біографії полтавського міського голови Олександра Мамая. Початок можна прочитати тут.

«Відданий друг»

Кримінальне переслідування посадовців ТОВ «Інтер-Агро» і його «дочірніх» формувань поки що не досягло своєї мети.

Наприклад, 4 лютого 2013 року Київський районний суд м. Полтави постановив:

«Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 7 КПК України та ст. 48 КК України.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України провадженням – закрити».

Головуючий – суддя Юрій Куліш (за дивним збігом обставин саме він розглядає зараз справу Дмитра Трихни, посередника Мамая, який намагався підкупити суддю Ларису Гольник).

«Особою_2» був директор ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро».

ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро» (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

Як установило слідство, упродовж 2010 року Валентин Третьяков, «неналежно виконуючи службові обов’язки» директора, неправомірно відобразив у первинних бухгалтерських документах придбання у ТОВ «Альянс-Співдружність» і ТОВ «Інтер Інвест-Агро Сервіс» с/г продукції, що реально не була поставлена керованому ним Торговому дому. Вартість оборудки становила майже 975 тисяч гривень.

Крім того, несумлінний керівник зарахував до податкового кредиту ТД «Інтер-Агро» понад 38 тисяч гривень ПДВ. Зроблено те було на підставі податкової накладної, складеної від імені ТОВ «ХК «Агротехтрейд», що не містила підпису посадової особи підприємства. Інакше кажучи, документи були сфальшовані.

У результаті «службової недбалості» директора ТД «Інтер-Агро» до державного бюджету не надійшло податку на додану вартість у сумі 1 012 634,65 грн. Це у 2330 разів перевищувало встановлений на той час неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки.

До речі, «Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», № 149 (9) від 12 травня 2010 року, містить повідомлення про втрату оригіналів установчих документів

ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро». «Випадковість? – Не думаю!»

А з 20.07.2010 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України наказом № 758 запровадило щодо керованої Третьяковим фірми санкції, пов’язані з обмеженням її зовнішньоекономічної діяльності.

У суді обвинувачений погодився з висновками слідства і визнав свою вину, але звернувся з клопотанням – закрити кримінальну справу й звільнити його від відповідальності. Бо притягується він вперше та щиро розкаявся у вчиненому злочині.

Прохання підсудного підтримав його адвокат (що не дивно) і прокурор (оце вже дивно). А Державна податкова інспекція у Полтаві надала суду довідку, з якої вбачалося, що «заподіяна шкода відсутня» (!?).

Суддя Юрій Куліш (фото poltava365.com)

Суддя Юрій Куліш (фото poltava365.com)

Поблажливий суддя врахував також, що обвинувачений є пенсіонером за віком, за місцем проживання й роботи характеризується виключно позитивно, з керівної посади звільнений, а тому є всі підстави вважати, що внаслідок зміни обстановки вчинене ним діяння перестало бути суспільно-небезпечним.

Цікаво, що в постанові суду «ОСОБА_2» називалась працівником Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради. Однак сайт youcontrol.com.ua повідомляє, що Третьяков Валентин Васильович є беззмінним очільником ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро», починаючи з 14.07.2008 року. Тобто, по сьогоднішній день він не звільнений з цієї керівної посади.

Чомусь представники органів, котрим належало дбати про інтереси держави, не проявили належної принциповості при розгляді справи директора ТД «Інтер-Агро». Навпаки, рішення судді Куліша засвідчило, що за наявності високих покровителів заподіяння державі тяжких наслідків у сумі понад мільйон гривень може бути розцінене як «дріб’язок», а сам обвинувачений ризикує відбутися легким переляком.

Та, може, горе-директор, який, за логікою, спричинив збитки власному підприємству, бо віддав сотні тисяч за непоставлений товар, наразився на санкції, ще й статутні папери погубив, був покараний своїм патроном? Теж ні!

Наприкінці 2010 року Третьяков потрапив у депутати Київської районної ради м. Полтави як член партії «Совість України», політичної сили, на яку спирається Мамай.

Син Третьякова – Дмитро Валентинович у 2010 році працював менеджером ТОВ «Інтер-Агро» і був обраний депутатом міської ради від тієї ж партії.

На виборах 2015 року обидва балотувалися від «Совість України» до Полтавської обласної ради, а батько, знову, – ще й до Київської районної.

Зараз і старший, і молодший Третьякови віддано служать територіальній громаді. Перший, маючи вищу освіту і не припиняючи управління ТД «Інтер-Агро», – на скромній посаді столяра Комунального підприємства «Декоративні культури» Полтавської міської ради. Другий іще в березні 2011-го очолив полтавське Комунальне автотранспортне підприємство (КАТП-1628).

Доречно згадати, що Валентин та Дмитро Третьякови входили до числа обраних, які разом із Мамаєм, його дружиною та падчеркою засновували кредитну спілку «Полтавщина». Вона діяла з 2005 до 2014 року, а очолювала її, нагадаю, Ірина Климко, котру інколи Мамай називає не падчеркою, а донькою своєю. Керівник кредитної спілки виступив і її ліквідатором.

У сюжеті «ГромадськогоТБ.Полтава» від 14 серпня 2015 року директор КАТП-1628 Дмитро Третьяков ухилився від відповіді на запитання, хто контролює переробку сміття на центральному міському звалищі. Та згодом, у січні 2016 року, наполегливий журналіст Анатолій Мележик змусив полтавського мера визнати причетність до «брудного» бізнесу його зятя Володимира Бакуменка, чоловіка все тієї ж Ірини Климко. Через кілька місяців безкомпромісний журналіст-розслідувач за загадкових обставин пішов із життя, 33-річним.

«Добросовісний набувач»

Схоже, Валентин Третьяков є давнім і довіреним партнером Олександра Мамая. Починаючи з 2005 року ТОВ «Інтер-Агро» через процедуру банкрутства намагалося заволодіти майном Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України», що називалося «Хлібна база № 80» (розташоване у селищі Балки Красноградського району Харківської області).

Хлібна база № 80 (фото з порталу galleryua.com)

Хлібна база № 80 (фото з порталу galleryua.com)

Підприємство пережило драматичну зміну кількох директорів: один із них зник разом із документацією та печаткою, другий, призначений ДАК «Хліб України»,  не міг без усього того вступити в повноваження. Далі на цій посаді якимось чином опинився Третьяков В.В. 18 листопада 2009 року він підписав від імені хлібобази-боржника мирову угоду з кредиторами. Ними були представник голови комітету кредиторів ТОВ «Інтер-Агро» Коваленко А.М. та директор ТОВ «Інтер-Агро» Мамай О.Ф.

Унаслідок тієї та інших подібних оборудок ініціатор банкрутства набув у рахунок погашення боргових зобов’язань «Хлібної бази № 80» «з врахуванням часткової сплати боргу, на загальну суму 454 тис. 539 грн. 80 коп.» частину майна державного підприємства, що включало його основні активи (виробничі будівлі, споруди, обладнання та інше).

З часом, уже в 2013 році, комплекс нежитлових будівель, споруд та обладнання, який раніше належав банкруту, теж у порядку мирової угоди одержало ТОВ «Компанія енергетичних технологій «Енергоальянс».

Оскільки вітчизняне законодавство забороняє подібний порядок «прихватизації» державних підприємств (ба більше, відповідно до спеціального Закону України ДП «Хлібна база № 80» входить до переліку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації), у 2015 році було порушене провадження за фактами вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами «Хлібної бази № 80».

У провину останнім ставилося те, що під час проведення процедури банкрутства вони зловживали своїм службовим становищем та діяли в інтересах кредиторів. Укладена мирова угода призвела до незаконного відчуження майна ДАК «Хліб України» на суму, зазначену вище. Знову мова йшла про спричинення тяжких наслідків для держави.

21 січня 2016 року слідчий суддя Красноградського районного суду Харківської області задовольнив клопотання прокурора надати тимчасовий доступ до речей і документів, пов’язаних зі справою, слідчому Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Чим завершиться розслідування цієї справи, наразі невідомо.

Сподіваюсь, що не так, як багато інших. Котрі відкривали, а згодом тишком-нишком закривали. І всі особи, причетні до розслідування (= розвалювання) кримінальних проваджень, виявлялися у виграші. Програвали тільки держава і народ. Але то таке – поняття абстрактні. Збагачувалися ж цілком реальні персони.

Фунт з роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля», схоже, користується попитом і досі

Фунт із роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Золоте теля», схоже, користується попитом і досі

Кількаразове директорство громадянина Третьякова, котре щоразу оберталося тяжкими для держави наслідками, наводить на думку – перед нами типовий «зицпредседатель Фунт». Підставна особа, номінальний керівник, який замість реального шахрая бере на себе ризик потрапити під слідство, суд та ув’язнення. Зрозуміло, за належне відшкодування своїх специфічних послуг.

Гаражний кооператив «Чураївна» (витяг з з Єдиного державного реєстру …)

Гаражний кооператив «Чураївна» (витяг з з Єдиного державного реєстру …)

Вірогідно, подібну роль відігравав і Віктор Стражець. Восени 2011 року він усівся у колись належне Мамаєві крісло директора ТОВ «Інтер-Агро», а від дружини й матері градоначальника отримав права власності на підприємство зі статутним фондом 83 000 000 гривень!

Справжній рівень такого керманича – гаражний кооператив, не більше! До речі, його й очолив Стражець у 2015 році.

«Ідейний політик»

Улітку 2012 року полтавський градоначальник отримав найнадійніший на ті часи політичний дах – Партії регіонів. До неї Мамай перейшов, полишивши «Совість».

Від останньої Олександр Федорович був уперше обраний міським головою восени 2010 року.

Скріншот з офіційного сайту партії «Совість України»

Скріншот з офіційного сайту партії «Совість України»

Щоправда, ще у липні 2010 року тодішній голова Полтавської облдержадміністрації та «регіонал» Олександр Удовіченко на запитання журналістів, як його партія ставиться до претендування Мамая на посаду міського голови, відповів: «Для розуміння, Мамай є членом Партії регіонів. І не один рік. Мамай вступив у Партію регіонів ще рік тому».

Взаємовиключення своїх тверджень – вступив рік тому, а членом є не один рік – губернатор не помітив. Журналісти ж змусили Удовіченка прокоментувати й іншу невідповідність: «Чи відмовили Олександру Мамаю як члену Партії регіонів у підтримці на виборах міського голови Полтави, адже вище було сказано, що у Партії регіонів немає власного кандидата, який міг би перемогти?»

На це керманич області відповів ухильно: «Чому не плануємо? Подивимось, поки що ми не впевнені […] поживемо – побачимо. Може й Мамая підтримаємо… Ми ще не визначимось. Ще є час».

Олександр Удовіченко, 2010 рік  (фото інтернет-видання «Полтавщина»)

Олександр Удовіченко, 2010 рік  (фото інтернет-видання «Полтавщина»)

Свої вагання губернатор аргументував тим, що за рейтингом «Мамай попереду всіх у Полтаві», «він сьогодні отримав підтримку великої кількості пенсіонерів – це правда», разом із тим: «людина, яка займається виключно бізнесом, навряд чи її зможуть підтримати, наприклад, інтелігенція, та інші верстви населення Полтави».

Категоричним Олександр Удовіченко був у іншому: «Ті, хто напередодні виборів бігають із партії в партію, ми таких приймати не будемо».

Висувати власного кандидата на посаду міського голови Полтави у 2010 році Партія регіонів не стала й реально підтримувала «совісного» Мамая, котрий, якщо губернатор не лукавив, був її законспірованим агентом.

Минуло 2 роки…

Таємний «регіонал» Мамай зробився «регіоналом» відкритим. Шпальти ЗМІ заполонили заголовки на кшталт такого: «Мер Полтави обміняв «Совість України» на Партію регіонів».

Отримуючи членський квиток на 14-й конференції обласної організації Партії регіонів, Олександр Федорович поділився своїм баченням завдань політичного та державного будівництва: «Коли при владі одна партія, то в країні буде порядок. Керувати повинна єдина політична сила».

Зауважу, що в країні з однією партією ми жили, звалась вона СРСР, розвалилась у 1991 році, а носіїв ідеології, подібної до Мамаєвої, прийнято називати «совками». Узагалі ж монопартійна система вважається родовою ознакою недемократичних політичних режимів, передусім тоталітарних (комуністичних і фашистських). Зараз вона продовжує існувати в Північній Кореї, на Кубі та в деяких країнах Африки.

Цікаво, що «регіональне» опартійнення Мамая відбулося за тиждень до початку кампанії з обрання депутатів до Верховної Ради України (невже за 2 роки губернатор зрадив своїм високим критеріям добору спільників?).

Тоді ж міський голова заявив, що має намір проводити активну агітацію під час виборчих перегонів.

Як новоявлений «регіонал» сказав, так і зробив. Намагаючись зміцнити своє становище й протягнути до парламенту потрібних йому людей.

Фактично кампанія стартувала наприкінці 2011 року. За випробуваною раніше схемою – замаскована під благодійність.

Методи агітації використовувалися доволі прості, вже перевірені на невибагливому місцевому електораті: продуктові набори, екскурсії для дітей + підконтрольні ЗМІ.

Знову ГО «Наш Дім – Полтава» надсилав запрошення пенсіонерам, інвалідам та іншим малозахищеним верствам населення. Їм пропонувалася альтернатива з 2 варіантів комплектації пайків.

«Продуктовий набір № 1» містив рис, гречку, цукор, олію, макаронні вироби, згущене молоко, а також «рибну консерву» та «муку». Його розмаїтому асортименту протистояв мінімалістичний склад другого «набору»: 8 кг цукру. За ціною обидва комплекти, вірогідно, були рівнозначними.

Анкета «виборця» продуктового набору (фото poltava.to)

Анкета «виборця» продуктового набору (фото poltava.to)

Запрошення прикрашали осяяні посмішками парсуни благодійників: міського голови Олександра Мамая та двох інших членів ГО, Олександра Залужного і Володимира Макара.

Громадські активісти відразу ж забили на сполох, підозрюючи, що голоси потенційних виборців скуповують за продукти.

Невдовзі їхні здогадки підтвердилися. «Безкорисливі» доброчинці ураз перетворилися на цілком прагматичних кандидатів у народні депутати.

При цьому діяльність «філантропів» продовжувала активно висвітлюватися на офіційному сайті Полтавської міської ради та Виконавчого комітету (обидві структури утримуються на податки громади).

Із підпису до фото, що супроводжувало допис на сайті міської ради від 19.12.2012 року:

Із підпису до фото, що супроводжувало допис на сайті міської ради від 19.12.2012 року:

«Міський голова Олександр Мамай разом з Лідерами Громадського об’єднання «Наш Дім – Полтава» Олександром Залужним та Володимиром Макаром, які активно продовжують свою благодійну діяльність, привітали дітей міста з першим передноворічним святом – Днем Святого Миколая».

Показово, що в обох позапартійних претендентів довіреними особами виявилися Мамаєві (колишні?) однопартійці та співробітники: у Залужного – член «Совісті України» Юрій Вусик, у Макара – відомий нам уже «совістний» Валентин Третьяков (директор ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро», який на той час перебував під слідством).

У 2010 році Вусик був обраний, як і Третьяков, депутатом Київської районної у місті Полтаві ради від зазначеної політичної сили. Займана ним тоді посада – заступник директора ТОВ ТД «Інтер-Агро».

За даними сайту youcontrol.com.ua, Юрій Вусик устиг попрацювати керівником обох інтер-агрівських ТД.

Щойноутворене ТОВ «ТД Інтерагро» він очолив ще наприкінці 2005 року. За рік із лишком поступився кріслом Олександру Заболотному, а в 2009 році кермо правління перейшло до рук Вікторії Ширмовської.

Із березня 2008 року, тобто, з часу виникнення, Вусик 4 місяці 11 днів обіймав директорську посаду в ТОВ «Торговий дім «Інтер-Агро», де його потім змінив Валентин Третьяков.

Як і останньому, Вусику родина Мамаїв довірила співзаснування кредитної спілки «Полтавщина». А у 2014 році він удостоївся права під орудою Ірини Климко ліквідовувати це фінансове утворення.

Коли ж Климко разом із молодшою сестрою на початку 2014 року заснувала ТОВ «Полтава Реал Естейт Груп», Вусик і там успішно долав складнощі періоду становлення. І через рік з лишком передав директорські повноваження мерській падчерці.

Утім, виборча кампанія 2012 року закінчилася поразкою для обох Мамаєвих кандидатів. Не зарадили «прольоту» ані розторопний організатор Вусик, молодий та енергійний, ані пристаркуватий, однак на все готовий Третьяков.

А повертаючись до подій 2010 року, доводиться констатувати – хтось із двох хитрував, губернатор чи мер. Швидше ж за все, нещирими були обидва. Такими й залишаються.

І ще один принциповий момент. Хто знає, чи обрали б тоді полтавці Мамая градоначальником, а його «списочників» від «Совісті» до районних, міської та обласної рад, якби розуміли, що цей проект є лише замаскованим відгалуженням Партії регіонів? Принаймні, у такій великій кількості (тільки в міськраді 72 % голосів!).

Далі буде…

Ігор Гавриленко, для “Ні корупції!”

При підготовці цієї публікації автор використовував навички, набуті й вдосконалені під час тренінгу з #OSINT, проведеному Дмитром Золотухіним у Полтаві 23.02.2016 року.

Доданий до: Блоги, Корупція в Полтаві, Україна
Теги: , , , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії