ФОТО
| |

Від стартапів – до справжніх політичних партій. Частина 2

У першій частині статті голова Національного агентства з питань запобігання корупції України Наталія Корчик розповіла, на якому етапі перебуває нині виконання закону,  і з якими труднощами зіштовхнулось її агентство.

У другій частині українські експерти продовжують розмірковувати, як змусити закон про фінансування політичних партій запрацювати, і що для цього потрібно зробити. 

Сергій ЛещенкоСергій Лещенко, народний депутат від партії “Блок Петра Порошенка”

Без чесних партії ніколи не буде чесної політики, а без чесної політики ніколи не буде демократично розвинутої, заможної України – всі гроші, які крадуться з бюджету, крадуться через політику. Їх краде не грабіжник, який прийшов з ножем і приставив його до горла прем’єр-міністра. 

Спочатку крадуться гроші, потім вони інвестуються в політичний проект, потім проект приходить на вибори, витрачає ці гроші протягом виборів, потім знову продовжує цей цикл. Тобто, це стартап по-українськи, якому б у Силіконовій долині позаздрили.

Без закону про фінансування партій ми ніколи не побудуємо чесної політики. І це показав світовий досвід, зокрема, в Європі. Там хіба що кілька країн не фінансують партії, в тому числі Швейцарія. У цій країні фінансування партій – це постійний предмет дебатів. Вони фактично визнали, що не можуть забезпечити прозору політичну систему без фінансування партій з бюджету. Я думаю, що Швейцарія рано чи пізно прийде до цього, тому що вона часто наражається на критику у зв’язку з цим.

Я очікував, що закон про фінансування політичних партій запрацює швидше. Коли ми закладали півроку на перехідний період, то здавалося, що це надто багато. Зараз ми бачимо, що навіть ті півроку все одно недостатньо. Це сталось через відсутність політичної волі швидко сформувати Національне агентство із запобігання корупції (НАЗК).

Рік тому ми  всією країною спостерігали, як уряд Яценюка створив фейкову номінаційну комісію, як туди набрали людей сумнівного походження. Потім довелося кілька місяців ламати ці змови за участі європейських партнерів.

Хочеться, щоб закон запрацював якнайшвидше. Як тільки перша гривня піде з бюджету в політичні каси, тоді, я думаю, свідомість громадян почне дуже активно змінюватися. Для того, щоб запрацював закон, треба, щоб громадяни були свідомі, що їхні гроші йдуть замість їхніх пенсій на фінансування партій. Звичайно це боляче усвідомлювати, можливо, це навіть у декого буде викликати обурення, але інакше система не працює.

З першими грошима українці почнуть набагато критичніше ставитись до політичних партій, ретельніше будуть відчувати, про що вони говорять, як сповідують те, що вони обіцяли на виборах.

Я вважаю, що надзвичайно важливо зробити систему декларування прозорим ефективним інструментом. Тому що від того, як всі громадяни України зможуть перевіряти бюджетні надходження і видатки із кас партій, залежить взагалі функціонування антикорупційної перестороги фінансування з бюджету.

Гроші в бюджеті були передбачені на початку року, і це теж велика перемога. Я думаю, що немає проблем із тим, щоб партії отримали гроші. Щодо додаткових 10% на фінансування ґендерної політики, то це питання до міністерства фінансів. Але з досвіду, завжди дуже складно “вибивати” додаткові гроші вже після закінчення бюджету.

Негативна практика

Практика відтермінування закону була ще за часів Кучми. Закон “Про фінансування партій” був ухвалений ще у 2003 році, але його виконання кожного року відкладали. Закон насправді написали дуже гарно, але оскільки немає жодної копійки, постійно пропонувалось на рік його відкласти.

Якби насправді закон працював з 2003 року, можливо б, Янукович не прийшов до влади, можливо, і політична система України була б набагато прозорішою, і соціальні ліфти працювали б там швидше, і, можливо, б не було смертей на Майдані.

Є в нашій історії кілька поворотних пунктів, від яких залежить насправді дуже багато і, повертаючись назад, ми можемо тільки робити припущення, як би воно сталося. Я думаю, що можливо, все було б зовсім інакше.

Що стосується керівника номінаційної комісії, я думаю, наш комітет швидко це питання розгляне. Ми вже це обговорювали як нагальну потребу.

В жодному разі не можна допустити, щоб партії звітували в паперовій формі або в pdf формах. Тільки створення спеціальної бази, де можна зробити пошук по прізвищу, партії, сумі внеску, даті надходження, коли можна вишукати від найбільшого до найменшого внеску. Журналіст зможе це перевірити, і тоді він буде головним помічником НАЗК у перевірці політичних фінансів. Як тільки запрацює база, то журналісти почнуть вишуковувати там родичів, безхатьків, фейкових донорів партій, людей, які не мають грошей для того, щоб зробити свої внески.

Повірте, перші політичні скандали будуть. Буде скандал із чорною касою Партії регіонів. Такий скандал у своїй довгостроковій перспективі буде робити нашу країну набагато демократичнішою, європейською і цивілізованою.

Я б, наприклад, спирався на британський досвід. У них на сайті ЦВК є дуже добра система, як шукати жертводавців за прізвищами. Наприклад, я особисто там шукав людей Фірташа, які фінансували консервативну партію, консервативних кандидатів. Легко знаходиться Роберт Шетлер-Джонс (Robert Shetler-Jones), компанія Скінтія. Все це мені вдалося знайти, коли я писав розслідування про Фірташа. Тому, якщо є можливість, треба спиратись на британський досвід. Я думаю, що в International IDEA (міжурядова організація, яка допомагає вдосконаленню моделей основних демократичних інститутів і процесів – ред.) з радістю допоможуть і, можливо, поділяться системою звітності.

Не треба боятись піднімати питання недофінансування партій з бюджету. У НАЗК союзником тут виступає суспільство. Якщо чиновник буде на НАЗК дивитись косо, то це проблема чиновника. Від НАЗК залежить, як українська політика буде очищуватись. Тому за спинами службовців будуть стояти журналісти, депутати, які розуміють, що таке політична корупція, міжнародні організації, але головне – це суспільство.

Денис КовриженкоДенис Ковриженко, радник із юридичних питань Міжнародної фундації виборчих систем

Україні був би особливо цікавим досвід Грузії. У них державний офіс аудиту по суті перебував кілька років тому у тій самій ситуації, в якій сьогодні перебуває НАЗК. Цей орган пройшов певний еволюційний шлях і нині працює досить ефективно, маючи відносно скромні штатні ресурси.

Робота агентства буде складною, бо партії подаватимуть величезні звіти. 59 сторінок – це лише проста форма звітності. До звітності треба ще підшити копії договорів, різних касових розрахункових документів, виписок з банку і так далі.

З іншого боку, якби не було цих вимог у законі,  ми б не могли бачити принаймні офіційну картину партійного фінансування.

Зрозуміло, що тіньові фінанси або амбарні книги не зникнуть, але принаймні громадськість, ЗМІ отримають доступ до легальної частини партійної діяльності, чого раніше не було.

Сергій СидорчукСергій Сидорчук, аналітик Фонду “Демократичні ініціативи”

Не секрет, що більше 80% українців не підтримують фінансування партій з державного бюджету. Це очевидно, оскільки ця проблема існує практично в усіх країнах, де держава фінансує партію. Україна не є в цьому питанні винятком.

Однак є загроза, що на хвилі популізму, певного незадоволення людей, будуть спроби цей закон якимось чином відтермінувати. Тут можна говорити суспільству не про те, що партії отримують якісь додаткові кошти від держави, а що вони піддаються більш жорсткому регулюванню.

Це регулювання безпрецедентне. І воно в Україні є більш жорстким, ніж в багатьох країнах Європи.

За порушення строків звітності є відповідальність як і за різноманітні порушення в самих звітах чи за незаконні джерела отримання коштів. Це все має “відтінити” фінансування партії з державного бюджету.

Ми можемо побачити, що довіра до партії впаде. І це буде позитивним знаком, оскільки, якщо виборці раніше здогадувались, що партії пов’язані з великою корупцією, то зараз вони в цьому лише переконаються. Цього боятися не треба. Наскільки я знаю, цей процес відбувався і в багатьох інших країнах, де ця система працювала.

Потрібно робити розмежування, що реально очікувати, а що нереально очікувати від закону. Нереально чекати, що партії дійсно позбудуться залежності від великих донорів. Така їхня залежність – це доволі поширена практика в багатьох демократичних країнах. Партіям без підтримки великого бізнесу дуже важко виживати і конкурувати.

Не варто очікувати, що всі випадки політичної корупції будуть карати – це не лише проблема в ресурсах НАЗК, а й правоохоронних органах, і в судовій системі.

Цей закон в комплексі з іншими зрушеннями у відкритості даних, який зараз є, дає змогу відшукувати і дивитись, хто кому заплатив і що за це отримав. Це буде найбільшим досягненням цього закону. Суспільство зможе отримати достовірну інформацію про те, як працюють стартапи політичної корупції. В довгостроковій перспективі це буде серйозною допомогою для самих виборців, щоб вони покращували свої знання і підвищували свою відповідальність.

Микола Мирний, для “Ні корупції!”

Доданий до: Блоги, Корупція в Києві, Україна
Теги: , , , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії