ФОТО
| |

“Дипломати антимайдану” знову в обоймі. Чому Порошенко призначив одіозного посла?

Призначення Вячеслава Яцюка послом України у Норвегії для багатьох стало справжнім ляпасом, – написав у Європейській правді її редактор Сергій Сидоренко.  

Яцюк посол

Авторові цих рядків не раз і не два доводилося відповідати на питання західних дипломатів, експертів та журналістів про кадрову політику нової дипслужби.

Проблем там справді чимало – приміром, про незаповнені посади послів не говорив хіба що лінивий. Деякі дипустанови (як, приміром, посольство України в Норвегії) працюють без керівника протягом більше ніж двох років.

Та в кадровій історії був також важливий позивний момент.

Я міг абсолютно щиро говорити своїм західним співрозмовникам, що мені не соромно за жодного з десятків топ-дипломатів, призначених за останні два роки. Звісно, були кадрові рішення, з якими частина експертів не погодились. Але не було жодного, яке можна було назвати ганебним.

А всі горе-посли, про яких нам доводилося писати останнім часом, включно з главами посольств у Чехії та Словаччині, насправді були призначенцями колишньої влади.

Та, на жаль, цей період добіг завершення.

Призначення посла України у Норвегії Вячеслава Яцюка для багатьох стало справжнім ляпасом.

Перш за все – для тієї частини українського дипкорпусу, хто розраховував на зміну підходів.

Якщо колишні міністри закордонних справ часів Януковича – Леонід Кожара чи Костянтин Грищенко – відомі широкому загалу, то прізвище Яцюка для переважної більшості читачів є новим.

І навіть його біографія не дає “ключ” для розуміння проблеми.

Дипломат з 20-річним стажем, досвід роботи – від Москви до Нью-Йорка. З 2012 року – директор політичного департаменту МЗС, у 2012-2013 тісно залучений до головування  України в ОБСЄ…

Та кожен посол, що працював в останні роки правління Януковича, підтвердить: роль та вагу Яцюка не варто недооцінювати. Він був третьою людиною в міністерстві після Кожари та його “сірого кардинала” Руслана Демченка.

Підпис Яцюка стоїть на проектах найодіозніших директив (циркулярів) для посольств України.

Саме він давав послам рознарядки розповідати у своїх столицях очевидну неправду про “злочини Майдану”. Не сприймаючи жодних компромісів.

Після революції зоряний час Яцюка закінчився. Тримати на посаді такого одіозного дипломата не стали – його змістили з посади директора департаменту і призначили “послом з особливих доручень без доручень”. Це така форма дипломатичного заслання, коли людині натякають – час звільнятися.

Про грізного Яцюка забули до червня 2016 року.

Доки не з’явилася  новина про його призначення.

“Люстрація ваша – повна профанація… Такими темпами я теж незабаром добровільно напишу заяву на звільнення”, – написав у закритому спілкуванні, з яким ЄП змогла ознайомитися, один із фахових дипломатів. “Попередь, приєднаюсь… з аналогічних причин…”, – підтримав інший.

І проблема не лише в корінні часів Януковича.

ЄП на початку тижня щиро намагалася знайти людей з системи МЗС, хто мав би позитивні відгуки про нового посла України в Норвегії. Безуспішно.

Натомість – знайшлося чимало тих, хто пояснив, що робота в команді Кожари – то не найважливіше.

“Якщо згадати його заслуги в посольстві в Росії (наприклад, їзда по Москві п’яним на авто і ще багато різних моментів, які не з кращого боку характеризують людину), то це нівелює всю історію про “серйозний і відповідальний” підхід АП і МЗС до процесу підбору послів”, – написав редактор зовнішньополітичного блоку LB.ua Ігор Соловей, який раніше працював у корпункті Укрінформу в Москві.

“Історія про п’янку – правдива. Це був 2009 рік. Він їхав Москвою п’яний, його зупинили ДАІшники. То він нахамив їм, кинув машину і просто пішов. А ДАІшники просто не ризикнули затримати – все ж таки, заступник посла”, – поділився Олег Волошин, перший секретар посольства в той період.

Відразу кілька дипломатів, серед яких є і діючі співробітники МЗС, і відставні (що пішли з системи після 2014), підтвердили схильність нового посла до спиртного. Щоправда, більшість зі співрозмовників ЄП відмовилися говорити авторизовано, на це погодився лише Олег Волошин.

“Колись у Москві на прийнятті з військовими аташе інших країн він нахамив їм під час тосту. Сказав: “Я хочу підняти тост за генералів, які є людьми недалекими”. По суті, назвав їх дурнями”, – додає Волошин.

І, нарешті, ще одна небезпека – російський слід.

Диптусовка знає, що своєю кар’єрою Вячеслав Яцюк зобов’язаний особисто Анатолію Орлу, колишньому керівникові зовнішньополітичного напрямку в адміністрації Кучми. Орел не приховує зв’язку з Росією, та й зараз перебуває саме там.

“І саме через це він так “піднявся” за міністра Кожари – бо Кожара також пов’язаний з Орлом. Тобто, обидва його “куратори” – з російської гілки”, – погоджується з цим Волошин.

* * * * *

Скажу відверто – коли надійшла інформація про призначення Яцюка, я вагався – чи робити колонку? Адже, всупереч стереотипу, писати про “зраду” геть не є приємним.

Але думка дипломатів про цю особу – однозначна. Це призначення – ганебне.

Більшість співрозмовників вважають лобістом цього призначення першого помічника президента Юрія Онищенка, хоча гарантованих підтверджень цього ми не маємо. Згадували і про роль Демченка, який нині близький до президента, але знову ж – це лише припущення.

Хай там як, а відповідальним за це призначення є особисто президент – він підписав указ.

Саме Порошенко несе відповідальність за те, що на топ-посади української дипломатії повертаються настільки одіозні посадовці. І за те, як сприйматимуть Україну і закордонні партнери, і власні, українські дипломати.

Невже йому байдуже???

ЄП

Доданий до: Блоги, Корупція в Києві, Україна
Теги: , , , , ,

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

Проект «Блогери проти корупції» має на меті створити мережу журналістів та громадських активістів з різних регіонів України та забезпечити їм єдиний ресурс «Ні корупції!» для публікації інформації про факти корупції та зловживання владою на місцях.

Проект виконує Інститут масової інформації за підтримки міжнародної організації Freedom House та МЗС Норвегії