Корупція панує там, де люди не вірять державним інституціям

БілаЧим вища довіра громадян до державних установ та інституцій, тим нижчий рівень корупції у суспільстві. Такого висновку дійшли учасники дискусії про побутову корупцію, яка відбулася  під час тренінгу для директорів шкіл Львова та області.

 «Корупція – це не питання моралі, це замінник комунікації у суспільствах, де відсутня довіра»,- вважає  тренер проекту «Я не дякую хабарем», викладач філософії філософсько-богословського факультету Українського католицького універститету (УКУ) Орися Біла.

Одним із головних елементів інституційної довіри тренер назвала ставлення громадян до навчальних закладів, яким вони довіряють виховання дітей, бо  освіта є  фундаментальним правом кожної людини, а також основою та головним рушієм розвитку всього суспільства.

Коли немає довіри між інституціями та громадянами, то на місці того вакууму виникає «паралельна система зв’язків, особливо на побутовому рівні», - вважає пані Біла, особливо наголошуючи на  відповідальності освітян за виховання і навчання молоді.  Відтак, саме учителі наділені особливим кредитом довіри від громадян, - каже тренер проекту.

Низький загальний рівень довіри до інституцій у сучасній Україні вона пояснює тоталітарним радянським минулим: «Історія Радянського Союзу – це історія сильної вертикалі, яка роз’єднує людську громаду  зсередини, позбавляє її опори. Через таку недовіру суспільством дуже легко маніпулювати та керувати».

На тренінгу, в якому взяли участь 22 директори загальноосвітніх шкіл та гімназій Львівщини,  було виділено ключові елементи інституційної довіри до системи освіти:

  • Прозорість і зрозумілість дій
  • Підзвітність
  • Професійна ефективність
  • Цілісність (моральні принципи, які зумовлюють довіру)

Цим принципам повинно відповідати кожне рішення, прийняте у навчальному закладі. Крім того, воно повинно бути морально добрим та справедливим – тобто, приймати і поважати в повній мірі права, інтереси і побажання всіх тих, кого це рішення стосується. Важливою є ієрархія – спершу права, потім свободи та інтереси.

Проект «Я не дякую хабарем» створений для громадської підтримки тих категорій громадян, що відмовляються практикувати традиційну (побутову) корупцію у Львівській області.

Під традиційною (побутовою) корупцією маємо на увазі дрібні хабарі, які у свідомості людей вважаються подякою за швидке та якісне (у їхньому розумінні) надання державних послуг чи особливу увагу (наприклад, коробка цукерок вчителю чи 50 грн. дільничному лікареві). Так історично склалося, що у Львівській області такі хабарі є традиційними і не засуджуються публічно.

 Діяльність проекту організовує ГО «Інститут масової інформації» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»