Львів благає про будівельний мораторій

Політики та експерти пропонують запровадити у центральній частині Львова мораторій на будівництво нових об'єктів та перебудову тих, що є. З такою ініціативою виступила фракція Української галицької партії у Львівській міській раді, а експерти-реставратори висловили свою підтримку, - повідомляє "Z".

Львів мораторій 1

На переконання ініціаторів мораторію, у Львові триває тотальне нищення історичних пам'яток за бездіяльності чи мовчазної згоди місцевої влади, тож зупинити цей процес може тільки повна заборона. За час дії мораторію (він все ж буде явищем тимчасовим) влада має зробити повну інвентаризацію об'єктів історичної спадщини, відновити дирекцію історико-культурного заповідника і встановити прозорі місцеві правила забудови.

Казус будинку на Чайковського

Каталізатором ідеї мораторію став випадок з будинком на вулиці Чайковського, 31, хоча й перед тим у Львові руйнували історичні будинки, як це, наприклад, сталося з віллою композитора Ярославенка. Зараз на сайті петицій до міської ради збирають підписи за збереження кількох кам'яниць австрійських часів. Усі вони перебувають в приватній власності, і є обґрунтована підозра, що власники хочуть їх знести, щоб збудувати сучасні багатоповерхівки.

Львів 11

Львів 12

Чайковського,31. Це називається «реконструкція існуючих нежитлових приміщень з надбудовою та пристосуванням під адміністративний будинок»

Нагадаємо, мешканці околиці вулиці Чайковського звернулися до медій та депутатів ЛМР з приводу початку робіт в будинку, які, на їхню думку, провадили з порушенням закону. До вивчення ситуації приєднався депутат міської ради Тарас Чолій, відтак у висліді до поліції було подано три заяви щодо незаконного будівництва та перешкоджання діяльності депутата. І лише з третьої спроби кримінальне провадження відкрили. Однак позов до Львівського окружного адміністративного суду з вимогою скасувати декларацію про початок будівельних робіт і клопотання про зупинення робіт на забезпечення позову відхилили.

Вже потім на світ Божий випливла історія про те, що в процесі погодження проектної документації виявили підробку документів (сфальшовано підпис начальника управління охорони історичного середовища ЛМР Лідії Онищенко-Швець), на підставі яких видавалися подальші дозволи.

Та поки документи ходили чиновницькими коридорами і тривали судові засідання, забудовник робив свою справу, і, як виявилося минулого тижня, будинок розвалили повністю — львів'яни змогли побачити це після того, як група молодиків у балаклавах звалила паркан, що відділяє вулицю від будівельного майданчика. В такий спосіб «реконструкція існуючих нежитлових приміщень з надбудовою та пристосуванням під адміністративний будинок» була успішно завершена.

На тлі цих подій і виникла ідея про мораторій будівництва у зоні ЮНЕСКО бодай на п'ять років.

«Ми виступили з ініціативою, щоби на певний період, може, на п'ять років, в зоні ЮНЕСКО запровадити мораторій будівництва. Ремонтні роботи та реставрація мають бути, але на надбудови, перебудови та забудови "потенційно" вільних ділянок мав би бути мораторій, поки не буде змінений закон про містобудівельну діяльність, не запрацює дирекція заповідника та не буде проведено інвентаризацію пам'яток історичної спадщини», — розповів депутат фракції УГП Тарас Чолій.

У цьому мораторії також би мало бути передбачене чітке реґламентування висотності й масштабності нового будівництва та реконструкцій в буферній зоні ЮНЕСКО. Крім того, депутат пропонує визначити і затвердити охоронні зони пам'яток архітектури поза межами зони ЮНЕСКО й поширити мораторій на ці зони.

На його переконання, мораторій є кардинальним кроком, але він може стати запобіжником, що дасть можливість почати діалог між експертами, владою та бізнесом, щоб усвідомити, що сталося. Пан Чолій обурюється, що за роки незалежності Львів знищили більше, аніж за дві світові війни. «І так сталося, що за української влади триває така будівельна вакханалія», — каже він.

З цією тезою згодна й архітектор-реставратор Оксана Бойко. На її переконання, львівська влада замість стратегії збереження історичних пам'яток, завдяки яким місто внесли до списку ЮНЕСКО, обрала стратегію заробляння грошей. «Нам всім боляче дивитися, як наше місто зникає… Іде тотальне нищення пам'яток, дуже аґресивна реставрація… Ми перетворюємося на марґінальне місто», — розпачає вона.

Історія з будинком на Чайковського, 31, стверджує пані Бойко, є прикладом виробленої схеми для провадження незаконного будівництва в історичній частині Львова: «Так само було й на Озаркевича (там зруйнували стару будівлю шпиталю Шептицького. — «Z») — підроблені підписи, ті самі проектанти, і громадськість, яка виступила проти».

Львів 13

А це «реконструкція» будівлі на Озаркевича — Шпиталь Шептицького (зима 2014 року)

На думку Оксани Бойко, нищення історичного середовища набуло таких обертів, що зупинити його важко, однак за допомогою мораторію — можна. Свого часу так чинила влада Вільнюса, а зовсім недавно такий мораторій було ухвалено в сусідньому Івано-Франківську. Реставратор додала, що варто запровадити мораторій не лише на будівництво чи перебудови в зоні ЮНЕСКО, а й на встановлення пам'ятників та меморіальних таблиць.

Причини не змінилися

Громадська активістка, захисниця історичного середовища Львова Олеся Дацко вважає, що більшість проблем з незаконними забудовами у центрі Львова пов'язані з невизначеністю правого поля в цій сфері. Саме це дає можливість маніпулювати поняттями і протискатися верблюдові забудовників крізь вушко голки правил.

Пані Дацко переконана, що йдеться про кілька підвидів причин, що призвели до таких наслідків, коли в зоні ЮНЕСКО у Львові з'явилися десятки реалізованих будівельних проектів.

З одного боку, це корупція та непрофесіоналізм чиновників, які мали б захищати архітектурну спадщину. А з іншого — немає чіткого обліку земель в межах міста, і можна змінювати цільове призначення ділянок. До прикладу, всі землі в межах історичного ареалу міста є землями історико-культурного призначення, однак оскільки цей ареал не затверджений, то міська влада визначає ці землі як громадської чи житлової забудови, відтак будівництво в історичній частині стає можливим.

Ще одна група причин — невпорядкованість із містобудівною документацією. Зокрема, у Львові немає затвердженого історико-архітектурного опорного плану, не визначено межі історичного ареалу, нема правил місцевої забудови. Як наголошує Олеся Дацко, справа навіть не дійшла до того, щоб міська рада подавала ці документи на затвердження. Крім того, історико-культурний заповідник залишився без органу управління.

У Львові налічується понад дві тисячі пам'яток, каже експерт, однак в реєстрі Міністерства культури їх є лише кілька десятків. Саме тому стають можливими варіанти, коли у Мінкультури дають дозволи на провадження робіт в історичних пам'ятках міста Лева.

На її думку, затверджувати містобудівні обмеження має виконком, а не головний архітектор. У цьому з пані Дацко згодилася начальник юридичного управління Львівської міської ради Гелена Пайонкевич. Вона нагадала, що на сесію міської ради вже двічі виносили проект відповідної ухвали, однак за нього не голосували депутати ЛМР.

Гелена Пайонкевич розповіла, що 28 квітня до Львова має приїхати очільник Державної архітектурно-будівельної інспекції для передання повноважень у цій царині міській владі, тож у мерії сподіваються, що відновиться ситуація часів до 2010 року, коли ці повноваження були в руках місцевої влади і скандалів на кшталт незаконної забудови на площі Звенигородській практично не було.

Протести через незаконне будівництво на площі Звенигородській, яка є однією з найменших і найдавніших у Львові

Протести через незаконне будівництво на площі Звенигородській, яка є однією з найменших і найдавніших у Львові

Роль Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) у цій сфері важко переоцінити. Адже нині споглядальна позиція цього органу дає можливість будувати й перебудовувати все, що можна. Типовий приклад, розповідає Олеся Дацко, — це коли в ДАБІ реєструють декларацію про початок будівельних робіт на спорудження триповерхового будинку, а потім сміливо добудовують ще кілька поверхів. ДАБІ має повноваження контролювати всі етапи будівництва і оперативно реагувати на порушення. Тож якби бодай один з об'єктів-порушників знесли, а будівельника оштрафували на чималу суму, то інші потенційні порушники тричі подумали б перед тим, як щось порушувати.

Щоправда, немалу роль у цій системі відіграють і суди, які переважно стають на бік будівельників й узаконюють геть незаконне будівництво. Так було із самобудом на Снопківській та з будівництвом на вулиці Кримській, що наробили багато шуму. Тож питання про те, чи зможе мораторій зупинити будівництво, яке намагатимуться проштовхнути за допомогою судових рішень, залишається відкритим. Зрештою, як і те, чи міська рада захоче такий мораторій оголосити. Адже ні для кого не є таємницею, що частина депутатів є лобістами бізнес-проектів, інтереси яких можуть постраждати внаслідок запровадження мораторію.

Тарас Базюк