Полтавський мер проти судді. На чиєму боці обласна прокуратура?

У попередній публікації я розповів про тривалий (з весни 2014 року до початку 2015-го) розгляд в Октябрському районному суді м. Полтави справи за корупційним обвинуваченням міського голови Олександра Мамая.

Мерові, вочевидь, не подобалася принциповість судді. Тому він під різними приводами уникав явки до суду і водночас шукав шляхи до усунення Лариси Гольник від справи.

При цьому Мамай та його представник не гребували нічим (подробиці – далі). Ресурси для боротьби із непокірною суддею були задіяні значні.

Суд_Іскра простих людей

Олександр Мамай – у суді, на передньому плані – його представник Олександр Ковжога. Фото газети «Іскра простих людей»

Коли підконтрольна мерові Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста внесла припис родині Гольник демонтувати придбаний у сусідки гараж, установлений 30 років тому, вже наступного дня до судді завітав колишній заступник мера, юрист за освітою. Від імені Мамая він запропонував зустрітися утрьох, щоб досягти певного «компромісу».

Отримавши натяк щодо хабара, Лариса Гольник без зволікань виїхала до Києва і подала заяву про злочин до Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю. Невдовзі у рамках оперативних слідчих дій кілька її зустрічей із посередником та одна – безпосередньо із градоначальником були задокументовані шляхом відео- й аудіофіксації.

У ході перемовин викристалізувалася суть Мамаєвої пропозиції судді – примирення, розв’язання побутових проблем і «компенсація» за моральні збитки. Звісно ж, в обмін на потрібне рішення у корупційній справі.

Суддя Лариса Гольник. Фото poltava.to

Суддя Лариса Гольник. Фото poltava.to

Коли мер збагнув, що ситуація розвивається не за його сценарієм, він притьмом  скликав прес-конференцію та звинуватив суддю у вимаганні в нього 5 000 доларів за закриття справи без визнання вини. Тоді ж, 26 січня 2015 року, Олександр Федорович відправив заяви про скоєний суддею злочин до обласної прокуратури та СБУ.

Подальша розповідь – про те, як прокурор Полтавської області Сергій Попов намагається приховати тяжкий злочин корупційного характеру, вчинений мером Олександром Мамаєм, і зволікає з розслідуванням інших його правопорушень.

Ще 27 жовтня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) слідчим обласної прокуратури було внесено інформацію такого змісту:

Провадження 303

Провадження 303

Формулювання щодо критики у ЗМІ було досить лукавим. Громадяни можуть і повинні критикувати усіх осіб, обраних або призначених від імені держави здійснювати певні функції. Судді тут не виняток.

Та в цьому конкретному випадку здійснювалася не критика. Упродовж тривалого часу відбувалося зухвале й демонстративне приниження честі та гідності судді, розголошення конфіденційної інформації стосовно неї та членів її родини, поширення відвертої брехні з метою дискредитації, висувалися завідомо неправдиві обвинувачення у здійсненні злочинів.

Робилося все те, щоб змусити суддю до самовідводу, або ж, щоб спровокувати її на публічні заперечення чи якусь емоційну реакцію. І тоді б виникли вже цілком законні підстави для тверджень про упередженість судді. Обидва «діячі» вдавалися до погроз – відкритих та прихованих. Мамай чинив тиск на суддю з використанням владних повноважень, Ковжога – маскуючись у громадського правозахисника.

Кваліфікуються подібні дії як втручання в діяльність судових органів (ч. 2 ст. 376 КК України).

Того ж дня розслідувати кримінальне провадження № …303 (для зручності наводжу тільки три останні цифри номерів проваджень) узявся слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Полтавської області радник юстиції А.Легеньковський.

***

11 січня 2015 року прокуратура області відкрила ще одне провадження – № …002. Заявником виступила вже сама суддя Л.Гольник. До ЄРДР було записано:

04_Провадження 002

Провадження 002

Слідство за ч. 3 ст. 369 КК України негайно розпочав начальник слідчого відділу прокуратури Полтавської області радник юстиції А.Буряк.

***

2 лютого 2015 року Л.Гольник звернулася до прокуратури області знову. Тепер мова йшла про злочинні дії, передбачені ч. 2 ст. 376 КК України. Провадження дістало № …040. Його фабула формулювалася так:

05_Провадження 040

Провадження 040

Слідство почав вести А.Буряк. Однак 11 березня досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні було доручено здійснити і завершити А.Легеньковському.

***

12 березня 2015 року до ЄРДР за заявою Л.Гольник внесено відомості такого змісту:

06_Провадження 095

Провадження 095

Провадження № …095 за ч. 2 ст. 383 КК України теж дісталося А.Легеньковському.

Того ж дня старший прокурор відділу прокуратури Полтавської області радник юстиції Я.Толмачев постановив об’єднати нове провадження з матеріалами досудового розслідування провадження № …002 (пропозиція Мамаєм хабара судді).

Мотивація об’єднання справ була цілком логічною:

«… оскільки на даний час не встановлено підозрюваних у вчиненні всіх вказаних злочинів, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені одними особами, а також приймаючи до уваги те, що об’єднання матеріалів досудового розслідування не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду».

Зрештою, 12 травня 2015 року всі відкриті провадження опинилися в руках А.Легеньковського.

***

Мабуть, обтяжений обсягом слідчих дій Андрій Легеньковський вирішив скинути з себе частину тягаря. 29 травня 2015 року він виніс постанову про закриття кримінального провадження № …040 (втручання в діяльність судді).

Хоч і молодий, але достатньо досвідчений слідчий в особливо важливих справах чомусь не знайшов у діях Полтавського міського голови Мамая складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України. При цьому Легеньковський проявив підозрілу легковажність в оцінці доказів. Так посібник Мамая Олександр Ковжога запевнив слідчого, що «будь-яких протиправних дій стосовно судді Гольник Л.В. ніколи не вчинялось», а той йому і повірив. Мамая ж Легеньковський допитувати не став. Як і перевіряти всі обставини, повідомлені у заяві судді.

Показово, що слідчий прокуратури «забув» поінформувати про закриття кримінального провадження заявницю. Мета цього грубого порушення процесуальних вимог очевидна – постанова Легеньковського могла бути оскаржена прокурору чи слідчому судді упродовж 10 днів з дня одержання її копії.

***

Між тим розслідування більш тяжкого злочину, вчиненого Мамаєм (пропозиція хабара судді), тривало.

3 червня 2015 року, враховуючи складність обставин, що підлягають дослідженню у ході досудового розслідування, група прокурорів у кримінальному провадженні № …002 була посилена. До неї включили прокурора відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Полтавської області.

Того ж дня підручному Мамая Дмитру Трихні було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Невдовзі суд стосовно цього підозрюваного обрав запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 48 тис. 720 грн.

***

17 червня 2015 року прокурор Я.Толмачев здійснив наступний логічний крок – постановив об’єднати матеріали досудового розслідування кримінальних проваджень № …303 (втручання в діяльність судді) та № …002 (пропозиція хабара судді). Аргументація доцільності такої дії слово в слово повторювала наведену вище (коли об’єднувалися справи № …002 та № …095).

Таким чином, основним провадженням стало № …303. Воно охоплювало кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 376, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 383 КК України.

***

Дізнавшись зі значним запізненням про закриття кримінального провадження № …040, Лариса Гольник опротестувала свавільні дії слідчого Легеньковського (сам він на той час уже був у Києві – тепер він слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України).

У результаті, 5 листопада 2015 року заступник прокурора Полтавської області старший радник юстиції Валерій Хараїм вирішив скасувати постанову Легеньковського:

«Перевіркою законності та обґрунтованості прийнятого рішення встановлено, що розслідування у даному провадженні проведено неповно, ряд суттєвих обставин не встановлено, всі доводи заявниці, викладені нею у заяві від 02.02.2015, не перевірені, у зв’язку з чим зазначене рішення про закриття кримінального провадження є передчасним і підлягає скасуванню».

Слідство за фактами втручання Мамая в діяльність судді було поновлене. Прокурор Я.Толмачев без зволікань приєднав матеріали провадження № …040 до основної справи. І знову в його постанові говорилося: «на даний час не встановлено всіх підозрюваних у вчиненні вказаних злочинів, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені одними особами».

Крім того, прокурор зазначав, що «об’єднання матеріалів досудового розслідування не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду».

***

21 листопада 2015 року Толмачев до провадження № …303 (воно тепер охоплювало ч. 3 ст. 369, ч. 1 ст. 376, ч. 2 ст. 376 та ч. 2 ст. 383) долучив провадження № …375, відкрите того ж дня за ч. 1 ст. 376 КК України стосовно Д.Трихни.

Останній підозрювався в тому, що з 16 по 23 січня 2015 року впливав на суддю Гольник, втручався в її діяльність, маючи на меті добитися винесення нею неправосудної постанови в корупційній адміністративній справі Мамая.

Мотивація необхідності об’єднання проваджень повторювала всі попередні.

На цьому логічні та зрозумілі вчинки працівників обласної прокуратури, дотичних до розслідування справи Мамая, завершилися. Почалися принципово інші діяння.

***

Тільки Д.Трихні було пред’явлено обвинувальний акт. Тільки щодо нього справа пішла до суду.

У залі суду (на передньому плані – Дмитро Трихна, ззаду за ним – Лариса Гольник). Фото poltava365.com

У залі суду (на передньому плані – Дмитро Трихна, ззаду за ним – Лариса Гольник). Фото poltava365.com

23 листопада 2015 року той самий прокурор Я.Толмачев вкотре розглянув матеріали досудового розслідування кримінального провадження № …303 і вирішив: «На даний час виникла необхідність виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України, в діях Мамая О.Ф. та Ковжоги О.І.». Те й постановив.

Другою постановою він виділив в окреме провадження матеріали щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 376 КК України.

Третьою постановою того ж таки дня в окрему справу вивів матеріали стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 383 КК України.

І кожного разу Толмачев, ніби забувши, чим мотивував попередні дії з об’єднання справ, стверджував, що «це не може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду».

Відтак матеріали великої кримінальної справи були штучно розпорошені за окремими провадженнями.

А 30 листопада 2015 року з’явилося провадження № …377. Воно включило в себе матеріали за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 376, ч. 1 ст. 376, тобто все те, що тижнем раніше виявилося відокремленим.

Яку ж мету переслідували ці маніпуляції?

Справа в тому, що найтяжче обвинувачення, яка загрожувало Полтавському міському голові – за ч. 3 ст. 369 (пропозиція хабара), залишилося у провадженні № …303, матеріали якого вже надійшли до суду. А в новому провадженні зазначена стаття відсутня.

Відтак, Мамай Олександр Федорович ні як підозрюваний, ні як обвинувачений ні там, ні там більше не фігурує. Навіть навпаки, захист Трихни оголосив мера своїм свідком.

Фокуси прокуратури нагадують гру наперсточників, під час якої кулька дивним чином зникає у руках шахрая. Та чи личить така поведінка співробітникам обласної прокуратури?

Запідозривши неладне, суддя Лариса Гольник як потерпіла звернулася зі скаргою до Генеральної прокуратури України.

У гірших совкових традиціях шокінська прокуратура переслала звернення обласній прокуратурі, тобто, тій самій «конторі», на яку потерпіла скаржилася.

Відповідь, підписана заступником прокурора Полтавської області В.Хараїмом, сумнівів не залишила:

Відповідь обласної прокуратури

Відповідь обласної прокуратури

Складається враження, що керівництво обласної прокуратури раптово вразила амнезія. Вони забули, що обвинувальний акт, відправлений до суду стосовно Д.Трихни, багато разів наголошує, що той діяв в інтересах Мамая.

Наведу уривок з цього документу:

«14.01.2015, близько 15 години 40 хвилин, у приміщенні Октябрського районного суду […] після спілкування з Трихною Д.В. та на його прохання суддя Гольник Л.В. у залі судових засідань, що неподалік кабінету голови районного суду, зустрілась із Мамаєм О.Ф. У ході розмови Мамай О.Ф. висловлював свою думку щодо розгляду справи та прийняття рішення у вказаній адміністративній справі, яке б його влаштовувало, а саме про закриття справи суддею Гольник Л.В. або відвід її як судді, а також зазначав, що остання може контактувати з Трихною Д.В. з питань, пов’язаних з розглядом справи».

У подальшому Трихна ще кілька разів зустрічався з суддею Гольник, пропонуючи їй хабар за винесення потрібного Мамаєві рішення. При цьому Трихна чітко визначав свою роль як посередника, брав паузи для узгодження своїх дій та суми «моральної компенсації» судді з «Федоровичем», кілька разів до і після розмов із суддею зустрічався з останнім. Доказів злочинних дій Мамая в матеріалах кримінального провадження цілком достатньо, щоб відправляти справу до суду.

09_Колаж_poltava.to

Мамай, Ковжога, Трихна. Колаж poltava.to

Понад рік прокуратурою Полтавської області розслідується нескладна кримінальна справа з трьома фігурантами (Мамай, Ковжога, Трихна) і стількома ж сюжетними лініями: тиск на суддю Л.Гольник, пропозиція хабара, завідомо неправдиве обвинувачення у скоєнні нею злочинів.

Більша частина доказів у справі лежить на поверхні. Тиск і обвинувачення в злочинах чинилися відверто і зухвало. А те, що приховувалось – пропонування неправомірної вигоди – відразу було задокументовано в ході негласних слідчих дій.

Однак накопичені слідством факти прокуратура аналізувати не хоче. Робити з них висновки – тим більше. Участі мера у вчиненні злочину прокуратура вперто не помічає, як і алогічності своєї позиції, адже саме Мамаєві, а не Трихні, потрібне було «правильне» рішення у корупційній справі, яку розглядала суддя.

Отож і виникає запитання, чому прокуратура зволікає й тривалий час тільки імітує ретельне розслідування?

Прокурор Попов. Фото poltava.to

Прокурор Попов. Фото poltava.to

Відповідно до чинного законодавства, на місцевому рівні висунути підозру міському голові може тільки прокурор області. Між тим, Сергій Попов на одній зі своїх украй рідких прес-конференцій на запитання журналіста щодо перспектив справи Мамая відповів: «На припущеннях ніхто звинувачення будувати не буде».

Водночас прокурор області, який по відношенню до полтавського градоначальника обрав роль адвоката, у діях Давіда Сакварелідзе відразу вгледів грубе порушення правил прокурорської етики та долучився до підписання сумно відомого листа, що вимагав негайного звільнення грузинського прокурора-реформатора.

Підписи під зверненням

Підписи під зверненням

Позиція прокурора області обурила багатьох містян. Зараз у Полтаві відбуваються протестні акції, хай і не такі масові як в Одесі.

Пікет під прокуратурою, 28.03.2016 р. Фото poltava.to

Пікет під прокуратурою, 28.03.2016 р. Фото poltava.to

Немає сумніву, що Прокуратура Полтавської області під керівництвом Попова з часом «відмаже» мера і від інших обвинувачень. А сам Мамай, відчуваючи безкарність, укотре шокував громаду цинічною заявою: «Якщо я впевнений, що можу обійти закон, і мені за це нічого не буде – я буду робити це постійно» (відео з 0:55).

P.S. Автор є чоловіком судді Гольник, тож, як ніхто інший, володіє «матеріалом». Разом із тим сподіваюся, що особиста «включеність» не заважає мені об’єктивно викладати факти.

Ігор Гавриленко, для "Ні корупції!"