Штучно створений ажіотаж у суспільстві спонукає дати хабара

На питання проекту «Я не дякую хабарем» відповідає Світлана Блінова, координатор Львівського Медіафоруму:

IMG_1044

Чому побутова корупція становить реальну проблему для формування здорового суспільства? Чому ця категорія важлива та необхідна для обговорення?

Корупція - то страшне. Вона настільки глибоко позалазила у різні сфери нашого життя, що ми просто перестали це помічати. Це стало для всіх загальноприйнятним, так само як побажати гарного дня. Наприклад, коли заходиш у трамвай, а тобі добрі люди дарують квиточок. Це ніби дуже мило. Але де потім електротранс має взяти кошти на обслуговування трамваїв? Невже так дорого заплатити дві гривні за свій проїзд?

Чи оті всі шоколадки? Моя подруга була на обліку вагітності у приватній клініці, де кожна послуга оплачується по прайсу в касу. А коли її чоловік забирав обмінну карту,  лікарка сказала, що взагалі за таке прийнято шоколадку приносити. Ну це ж просто дико.

Здорове суспільство з такими поглядами не збудувати ніяк. Здоровим воно буде тільки тоді, коли кожен просто добре і ефективно виконуватиме свою роботу і зможе отримувати за це гідну зарплатню.

Серед реформ уряду чимало законодавчих новел присвячено антикорупційному законодавству. Чи бачите реальні зрушення в цій сфері у рамках того, що називаємо «побутовою корупцією»?

Так, на законодавчому рівні робиться багато. Людям просто все це додає впевненості. Люди стали трохи свідоміші і сильніші. Все більше моїх знайомих, родичів не хочуть на кожному кроці брати і отримувати хабарі.

Зло не тільки там, де хабар вимагають. Ми часто, не задумуючись, самі його несемо. Просто «бо так прийнято».

Якими бачите механізми подолання побутової корупції в українській ситуації?

Я думаю, що побороти побутову корупцію зможе покоління українців, які народилися в Незалежній Україні. Вони інші: сильні, принципові і впевнені. Вони вчать своїх мам не давати десятку сантехніку з ЖЕКу. Вони пояснюють мамам, що краще в школі мати 4 з математики в атестаті, ніж занести вчительці на "восьме марта" трохи бабла.

Вони зараз народжують дітей і точно  вчитимуть їх бути чесними.

Їм комфортніше їздити на б/у автомобілі, але чесно заробленому. І таких трохи є. Вони заряджають своїм позитивом усіх навколо.

А ще вони звикли пахати і вимагати за це гідну оплату. Вони йдуть з роботи, якщо їх не влаштовує зарплата. Їм не проблема перекваліфікуватися, наприклад, в ІТ у віці 27. Вони не готові працювати за копійки 30 років на одному і тому ж місці. І це теж викорінює корупцію. За кілька років їхні діти підуть у школу. І ці батьки точно  не будуть носити вчителькам квіти і гроші за гарні оцінки.

Яку сферу Ви вважаєте найбільш корумпованою?

На побутовому рівні це однозначно освіта і медицина. Тому що в людей у цьому секторі страшенно низькі зарплати. І це несправедливо, справді.

Знаю крутий випадок у пологовому в одному з райцентрів - там лікарі добру частину своїх подяк віддають на розвиток лікарні. І там умови кращі, ніж у Львові. Думаю, це справедливо. Хоча все одно за межами правового поля.

Часто читаємо матеріали про випадки побутової корупції у медіа. А які ситуації персонально для Вас стали найбільш вражаючими прецедентами у цій сфері?

Я дуже не люблю давати хабарі. Я просто не вмію це робити. А коли в мене вимагають – просто морожуся 🙂

Я вчилася на юрфаці у Львівському університеті ім. Івана Франка, заочно. Це просто ціла довга сторі про корупцію. На першому курсі я заплатила за якісь два заліки по 100 (!!!!!!!!) доларів. Бо мені було страшно, бо я була мала і дурна. І мама боялась. Але потім мені вистачило розуму зрозуміти, що я за свою освіту плачу гроші. Що викладачі - працюють на мене. І якщо я знаю предмет - яке вони мають право мене лякати двійкою? Чи тим більше її ставити? І коли навіть платила вся група - я цього не робила. Уявіть собі, просто вчилася. Мені не ставили оцінки. Посилали на пераздачу. І я ходила до викладачів, вимагала пояснень, мене виставляли за двері (на кафедрі цивільного права, особливо цинічні викладачі там), а я все ходила і ходила. Була тричі на комісіях. Це коли іспит складається у присутності тих викладачів, які приймають рішення – вигнати тебе з факультету чи ні. Але я закінчила той юрфак. І якби повернути час назад - нізащо б не вступила туди. Шукала б ВИШ, де нема корупції, бо це дуже втомлює. Зараз у Львові є УКУ, де чудова якість освіти – і без корупції.

Коли ми з чоловіком реєстрували машину в МРЕВ, то просто пішли отримати послугу. Хоча тоді всі навколо домовлялися, бо ніби номерних знаків не видають і все таке. Штучно створений ажіотаж, що спонукає дати хабаря. І ви не повірите, але абсолютно спокійно і без черг авто зареєстрували, а номерний знак – видали.

А в школі у мене просто  в атестаті трійки з предметів, яких я не знаю. Ми домовилися з мамою, що хай так і буде. Це ніяк не вплинуло на мою кар'єру.

Коли моя доня Вікторія піде у садок, якщо зможу - віддам у приватний. Якщо ні - ініціюватиму в садку створення благодійного рахунку, який контролюватиме батьківський комітет. І так само в школі.

Чи можна сприяти виникненню таких позитивних прецедентів? Якою має бути «позитивна пропаганда» щодо побутової корупції?

Щоб усе це викорінити, потрібно запропонувати людям інші моделі поведінки. От насправді, звідки людині знати, як вчинити, коли в неї вимагають хабар. Звідки знати, що його можна і не дати? Якщо це всім просто втовкмачили в голову.

Я думаю, що цей процес може трохи прискорити потужна інформаційна кампанія, яка пропонуватиме такі моделі поведінки. Наприклад, ставлять двійку в університеті – не треба це "хавати" і нести сто доларів. Треба наполягтися, вивчити, перездати. А ще можна написати заяву на ім'я ректора, що такий-то викладач необ'єктивний. У нас на юрфаці ті, хто платили, на контрольних писали в своїх аркушах просто нісенітниці. Або упс і здавали. Уявляєте, що буде, якщо підняти всі ті роботи після однієї із заяв?

Треба пояснити людині, що лікареві за консультацію можна просто подякувати. СЛОВАМИ щиро сказати "дякую", а не засунути в кишеню двадцятку.

У школі можна створити окремий рахунок, тоді всі внески контролюватимуть батьки. Таких механізмів багато.

Лікарі, які отримують по 2000 гривень зарплати, не мають виправдовувати себе з приводу того, що мусять брати хабарі. Хай усі свідомі лікарі зберуться, придумають юридично законну форму оплати лікування (так, давайте забудемо, що медицина в нас безкоштовна, бо це не так). Хай пишуть листи в міністерство. Я не думаю, що проблема - легалізувати хабарі. Хай люди платять за лікування. Просто в касу. А лікарям з тої каси хай платять зарплату. А соціально незабезпечені люди можуть отримувати пільги.

І наостанок. Ще раз. Корупція – це огидно. І кожен з нас живе в тому лайні. І думає "а шо я можу зробити !?" Кожен може. І чим швидше ми то зробимо, тим більше шансів, що наші діти не житимуть у тому лайні. Бо нашим батькам не вдалося...

Розмовляла Богдана Неборак

фото: Василь Владика