Чому проекти рішень міських рад не оприлюднюють за 20 робочих днів?

Одеса МРЗакон «Про доступ до публічної інформації» вимагає від органів місцевого самоврядування опубліковувати проекти рішень за 20 робочих днів до їх розгляду (близько календарного місяця).

З часу ухвалення цього закону пройшло вже 5 років, але вчасного оприлюднення усіх проектів рішень місцевих рад досі не відбувається.

Депутати використовують цілу низку різноманітних хитрощів для того, щоб громадськість не мала можливості завчасно отримати проекти і розібратися в їх змісті.

Давайте розглянемо, як це відбувається, на прикладі сесії Одеської міської ради, що відбулася 3 лютого 2016 року.

Спосіб 1. «Безіменна могила».

5 січня (рівно за 20 робочих днів до пленарного засідання) міська рада оприлюднює проекти рішень сесії. Але розібратися з ними пересічному одеситу досить складно, оскільки це просто архів, в якому розміщені чотири десятки файлів, які не мають ніякої специфічної назви.

 Нерозібрані проекти рішень

Щоб зрозуміти, чи є там рішення, яке стосується сфери компетенції певного члена громади, він має відкривати по черзі всі сорок з гаком файлів, лише щоб прочитати їх назви. Звичайно, що так безглуздо витрачати час ніхто не хоче.

Так від аналізу проектів рішень за 20 робочих днів до сесії відсікається широка громадськість. (На сайті обласної ради цей спосіб довели до абсолюту. Вони оприлюднили декларації кандидатів у депутати архівами по 700 нерозібраних фотокопій. Мовляв: «В законі сказано оприлюднити – ми оприлюднили. А про те, щоб цим можна було користуватися, в законі нічого не сказано»).

Спосіб 2. Внесення проектів «не розпорядниками».

Порядок денний зявляється на сайті міської ради тільки за 10 днів до сесії - 22 січня. До нього додається 49 проектів рішень, які так само знаходяться в архіві, але вже пронумеровані відповідно до пунктів порядку денного. Логічно було б подумати, що це ті самі проекти рішень, що були оприлюднені за 20 робочих днів, просто систематизовані. Але, якщо витратити декілька днів на те, щоб створити порівняльну таблицю, то виявиться, що це вже інші проекти. З них 30 є такими, що взагалі оприлюднюються вперше (за вісім робочих днів до сесії).

На засіданні постійної комісії міської ради по законності я повідомив депутатам, що з 49 проектів рішень порядку денного сесії вчасно оприлюднені тільки 19, і попросив їх втрутитись в ситуацію.

На це мені надали відповідь, що на думку членів комісії, порушення в цьому немає. Мовляв, у законі сказано: «Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття».

Депутати Одеської міської ради апелюють до того, що проекти рішень розробляє не міська рада (яка є розпорядником), а окремі депутати цієї ради, а також депутатські комісії, що є робочими органами ради. А оскільки депутати і постійні комісії не є розпорядниками, то оприлюднювати ці проекти рішень не треба.

За такою логікою, жоден розпорядник не має оприлюднювати проекти рішень, оскільки їх завжди готують конкретні співробітники або їх групи, а не весь орган. Якщо аргументація цих депутатів буде підтримана в суді, то я не здивуюся, якщо наступним рішенням цього суду буде: «Визнати, що звинувачуваний не винен у крадіжці, оскільки судом доведено, що крав не він, а його ліва рука. Рука є лише органом обвинувачуваного. А відповідальності для окремих органів законодавством не передбачено. Притягнути до відповідальності руку не можна, а отже, і винних немає».

Спосіб 3. «Правки до повної зміни змісту».

Отже, за 8 днів до сесії маємо 19 проектів рішень, які були оприлюднені вчасно, і в яких ми встигли розібратися. Здавалося, повторно їх можна було б не вичитувати. Проте, якщо у спеціальній програмі порівняти документи, то виявиться, що проекти, які були оприлюднені 22 січня, дуже сильно відрізняються від тих проектів, що були оприлюднені 5 січня.

Різниця між проектрм 3 і 3.4

Як ви бачите, в цьому проекті рішення з опублікованих 5 січня об’єктів для приватизації не лишилося жодного. Але з’явилися нові об’єкти, які носили явні ознаки схеми, що дозволяє відчужувати землю в парковій зоні. Завдяки піднятому журналістами і депутатами галасу, туалети вирішили не приватизовувати, і на сесію було винесено вже третій варіант рішення, що не був схожий на жоден з опублікованих.

Подібним чином майже в кожен проект були внесені ті чи інші зміни. Проте жодної інформації щодо того, хто, коли, і на якій підставі ці правки вніс, ні в проектах, ні на сайті нема.

Таким чином, з моменту публікації до часу голосування, проект може бути повністю змінений, і громадськість цих змін, як правило, навіть не помічає.

Вірогідно, що і самі депутати не завжди можуть слідкувати за усіма змінами. Вони регулярно скаржаться на те, що департамент по організації роботи міської ради надсилає їм проекти рішень в останній момент перед голосуванням, коли розбиратися в них вже немає часу. Наприклад, 3 лютого, в день сесії, яка розпочалася о 10 ранку, депутати отримали на свої електронні скриньки 24 нові проекти та правки.

Спосіб 4. Винесення «з голосу».

Апофеозом правового нігілізму стала сама сесія, на якій «з голосу» в порядок денний було включено 35 проектів рішень, з яких оприлюдненим був лише один.

Міський голова Одеси, Геннадій Труханов, якому я задав запитання щодо того, чому з 84 проектів рішень, що розглянули на сесії, вчасно були оприлюднені лише 19, порадив мені читати закони і повідомив: «Законодатель дает нам возможность. Депутату непосредственно. В момент сессии. Это его законное право. Поднять руку на сессии и внести предложение. И «с голоса» внести свой вопрос. Дальше депутатский зал определяется: включать его в повестку дня, либо не включать его в повестку дня».     

 Дивно, що Геннадій Леонідович вважає, що вносити проект «з голосу»- це законне право «безпосередньо депутата», але користується ним сам, хоч він і не депутат. Він першим вніс в порядок денний 11 проектів рішень «з голосу».

Цікаво, що не тільки міський голова, але і багато депутатів, з якими я спілкувався, дійсно впевнені, що закон дає їм право виносити проекти без оприлюднення, «з голосу», прямо на сесії. Спробуємо відшукати цю міфічну законодавчу норму.

Відкриваємо закон «Про статус депутатів місцевих рад».  

Стаття 19. Права депутата місцевої ради у раді та її органах.

2. Депутат місцевої ради має право:

3) пропонувати питання для розгляду їх радою та її органами;

4) вносити  пропозиції  і  зауваження  до   порядку   денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті;

6) вносити  на  розгляд  ради  та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них;

Ці пункти закону дозволяють депутатам виносити на розгляд проекти рішень, але про право винесення проектів без оприлюднення, в законі нема ні слова.

В результаті всіх цих махінацій ми маємо 83 прийнятих 3 лютого рішення міської ради, які ніхто нормально не аналізував.

Не дивно, що побудована таким чином процедура дозволяє дерибанити комунальну власність. І це буде тривати до того моменту, доки ухвалені з порушенням законодавства рішення не почнуть скасовувати через суд.

В інших містах України вже є прецеденти скасування рішень через порушення процедури їх прийняття (зокрема через те, що вони не були вчасно оприлюднені).

Тож, я закликаю одеситів подавати позови до суду, щоб примусити міську раду дотримуватись процедур. Нам дуже потрібні юристи, які готові скасувати одне з незаконно ухвалених рішень або допомогти в складанні позовів іншим одеситам, що звернуться до суду. Якщо Ви хочете нам допомогти в цій роботі, то напишіть, будь ласка, на info@aco.in.ua або в фейсбук.

Для підготовки цієї статті використовувалися матеріали, зібрані в рамках проекту «Громадський контроль діяльності Одеської міської ради», що реалізується організацією «Антикорупційний офіс» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Олексій Чорний, для "Ні корупції!"