Побутова корупція не відома лише 4% українців

Хабар подякаЛише 4 % українців, що взяли участь в онлайн-опитуванні, стверджують, що не зустрічаються із побутовою корупцією в повсякденному житті. Натомість, понад 80% стверджують, що побутова корупція є одним із елементів їхнього життя, з них третина на питання «Чи зустрічаєтеся Ви з корупцією у повсякденному житті» дала категорично стверджувальну відповідь.

В онлайн-опитуванні, яке проводилося з 22 грудня по 24 січня у рамках проекту «Я не дякую хабарем», взяли участь 82 респонденти з різних регіонів України. Понад половина опитаних назвала найбільш корумпованою сферу медичних послуг. Друге місце у цьому переліку посідає сфера державних послуг – довідкові бюро, соціальні служби, відділи реєстрації. На третьому місці у цьому рейтингу  стоїть освіта – як шкільна, так і спеціальна та вища.

Метою онлайн-опитування, започаткованого проектом «Я не дякую хабарем», є відстежування тенденцій у ставленні громадян до побутової «традиційної» корупції, а також налагодження  комунукації між різними соціальними групами з усієї України.

Побутова корупц

 

 

Як повідомляв «Ні корупції!», проект «Я не дякую хабарем» створений для громадської підтримки тих категорій громадян, що відмовляються практикувати традиційну (побутову) корупцію у Львівській області.

Під традиційною (побутовою) корупцією ми маємо на увазі дрібні хабарі, що у свідомості людей вважаються подякою за швидке та якісне (у їхньому розумінні) надання державних послуг чи особливу увагу (наприклад, коробка цукерок вчителю чи 50 грн. дільничному лікареві). Так історично склалося, що у Львівській області такі хабарі є традиційними і не засуджуються публічно.

Онлайн-опитування триває й далі, відтак, запрошуємо долучатися до нього.

Опитування – анонімне, тож залишаємо за Вами право відкривати своє ім’я чи ні.

Цим опитуванням запрошуємо Вас узяти участь в публічному обговоренні теми побутового хабарництва, створенні громадської статистики, також пропонуємо розповідати власні історії, пов’язані із хабарництвом. Серед отриманих під час онлайн-опитування історій трапляються такі:

«Три роки тому, коли проїжджала з сім'єю через митницю в Ужгороді власним авто в напрямку України, бачила, як митник, перевіривши все, що можливо, абсолютно спокійно, без сорому (він був "при чині") сказав:"Та дасте хоч щось на каву"??!! Мій чоловік іноземець, але добре розуміє українську мову. Моєму сорому за таке ставлення не було меж».

«У київському вузі, якщо студент хворіє, але лікується вдома, для того, щоб не мати проблем з відпрацюваннями в університеті, він змушений отримати довідку у студентській поліклініці. Лікар вимагає "доказів". Зрозуміло, що ніяких "доказів" бути не може, адже в лікарню за довідкою людина приходить вже здорова. Тому щоразу треба або з високою температурою їхати в лікарню, годинами стояти в черзі, реєструватися в лікаря, а потім вже спокійно вдома хворіти, або після видужання давати певну суму (залежно від кількості пропущених днів)»

Чекаємо на нові розповіді про те, як вам вдається (чи не вдається) протистояти чи запобігати побутовій корупції.

Діяльність проекту організовує ГО «Інститут масової інформації» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»