Общественность пытается спасти Музей Шевченко от рук Д.Стуса и Л.Скорик

Музей Шевченка вхід

Реконструкция Национального музея Т.Шевченко в Киеве выполнена с нарушением охранного законодательства. Ошибки, допущенные в ходе реконструкции (реставрации) в 2013 г. (к празднованию 200-летия со дня рождения Т.Шевченко в марте 2014 г.) необходимо исправить. Такое решение принял Научно-методический совет Минкультуры Украины в конце сентября этого года. Обязан это сделать собственник здания – Киевская городская государственная администрация, по вине которой и случилось безобразие, при поддержке Минкультуры.

Многие киевляне и гости столицы бывали в Национальном музее Тараса Шевченко и знают это прекрасное здание, построенное в стиле итальянского ренессанса на углу ул. Терещенковской и бульвара Т.Шевченко (бульвар Т.Шевченко, 12). Это памятник архитектуры национального значения.

В 1842 г., разными владельцами в этом месте было построено одно здание, затем рядом – другое. В 1870 г. эти два здания приобрел киевский градоначальник, князь Павел Демидов Сан-Донато, который объединил их в одно, а в 1875 г. особняк купил известный киевский сахарозаводчик и меценат Николай Терещенко (1819-1903гг.). По его заказу архитекторы Петр Федоров и Ромуальд Тустановский превратили обычный дом в роскошный дворец.

Музей Ш 1

Фасады особняка отличаются изысканной лепниной, а интерьеры - особой роскошью. Из входного вестибюля в бельэтаж и на второй этаж ведут торжественные парадные лестницы, художник Вильгельм Котарбинский расписал стены и потолки дворца.

В 1903 г. после смерти Николая Терещенко усадьба перешла к его сыну – Ивану, а со временем – к старшему сыну – Михаилу Терещенко.

В 1917-1918 гг. особняк был реквизирован, и в нем в разные годы размещались разные организации. Лишь после Второй мировой войны, в 1949 г., в особняке власти разместили Государственный (позже – Национальный) музей Тараса Шевченко.

В 1982-89 гг. институтом Укрпроектреставрация (сейчас – УкрНИИпроектреставрация) был разработан проект реставрации здания, в котором учитывались все архитектурные и художественные особенности памятника. Дворцу вернули первоначальный вид.

После этого прошло много лет, и перед празднованием в 2014 г. 200-летия со дня рождения Тараса Шевченко в 2012 г. власть обратила внимание на жалкое (аварийное) состояние здания и всех коммуникаций. Было решено срочно навести порядок.

За создание проекта взялась Архитектурная мастерская Ларисы Скорик, входившей в близкое окружение тогдашнего президента Украины Виктора Януковича.  Лариса Павловна отнеслась к работе творчески – она приняла решение снести во дворе некоторые постройки, спилить деревья и построить на освободившемся месте стеклянный атриум, увеличив площадь музея. В атриум был перенесен и вход в музей, а настоящий вход в здание был замурован, вместо двери в нем возникла ниша, в которую установили своеобразную стилизованную скульптуру. Во время строительства возникало много различных предположений и слухов.

В конечном итоге старинный дворец – памятник архитектуры национального значения лишился своего естественного входа и приобрел вместо него неожиданную, неестественную для дворца современную деталь (скульптуру в нише) на главном фасаде.

Еще одним новшеством главного архитектора в  команде Януковича стала покраска здания в бело-серый цвет, вместо старого, бело-бирюзового. Есть и другие претензии к автору.

В целом архитектор нарушила Закон Украины «Об охране культурного наследия», согласно которому памятники архитектуры можно только реставрировать, но не реконструировать.  Основным правилом реставрации является максимальное сохранение первоначального вида памятника. Вся работа проводилась без консультаций со специалистами – авторами проекта реставрации здания в 1980-х годах прошлого столетия, и музейщиками. Все это не прошло незамеченным.

Музей Ш2А

Музей Ш3

В марте 2014 г. после отстранения от власти команды Януковича в Киеве разгорелся скандал вокруг отремонтированного (слово реставрация в этом случае не подходит) с достроенным со двора атриумом Национального музея Тараса Шевченко.

Архитектор - реставратор института УкрНИИпроектреставрация В.Безякин высказал свое возмущение цветом здания: «изначально он был зелено-бирюзового цвета. Еще в 1982 году мы занимались его реставрацией и проводили лабораторные исследования, изучали архивные документы. А теперь у здания появился серый оттенок".

Институт обратился с заявлением в Минкультуры для выяснения всех обстоятельств. Яков Дихтяр – в то время и.о. начальника Управления охраны культурного наследия КГГА заявил, что зданию должны вернуть первоначальный вид, причем, за счет проектировщика.

атриум

Атриум во дворе

атриум 1

Свое мнение о преобразованиях, которые были внесены во внешний вид здания, его интерьеры, расположение экспозиции и организацию деятельности музея подробно высказала группа специалистов – архитекторов, музейщиков, писателей, ученых, художников, подписавших обращение «Спадщина Тараса Шевченка в небезпеці» к Президенту, премьер-министру, министру культуры Украины в июне 2015 г.  (см. Приложение)

Ознакомившись с материалами, представленными Управлением музейного дела и культурных ценностей Минкультуры по вопросу «О восстановлении главного входа в Национальный музей Тараса Шевченко, расположенного на бульваре Т.Шевченко, 12 (инициатива Национального союза писателей Украины») члены Научно-методического совета Министерства культуры Украины приняли следующее решение:

Поддержать инициативу Национального союза писателей Украины (НСПУ) и рекомендовать восстановить аутентичный вид фасадов и входа в Национальный музей Тараса Шевченко – памятника архитектуры национального значения – на основе предыдущего проекта реставрации здания, разработанного в 1980-х годах институтом «УкрНИИпроектреставрация». (Протокол №90 (см. сайт Минкультуры) заседания Научно-методического совета Министерства культуры Украины).

Решение Научно-методического совета Минкультуры передано Управлению музеев и культурных ценностей Минкультуры, а им - в НСПУ (инициатор рассмотрения вопроса) и в Национальный музей Тараса Шевченко.

Средства на реализацию решения НМС обязана выделить организация, на балансе которой находится памятник (КГГА), так как по ее вине были нарушены условия охранного договора, и произошли изменения внешнего вида памятника национального значения. В решении проблемы должно принять участие и Министерство культуры Украины, так как судьба музея такого уровня не может пройти мимо его внимания.

ПРИЛОЖЕНИЕ
Президенту України Петру Порошенку
Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку
Голові Верховної Ради Володимиру Гройсману
Віце-прем’єр-міністру України, міністру культури України
В’ячеславу Кириленку
Голові Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності
Миколі Княжицькому
Звернення учасників «круглого столу»
«Спадщина Тараса Шевченка в небезпеці»
До 200-літнього ювілею Тараса Шевченка були заплановані ремонтно-реставраційні роботи в Національному музеї Тараса Шевченка. В процесі їх здійснення допущено ряд порушень.
Без конкурсу проектних робіт їх здійснила архітектор Лариса Скорик, яка, до того ж, не має відповідної ліцензії.
Замовником робіт спочатку був Музей в особі генерального директора Дмитра Стуса, а згодом у ролі замовника виступило комунальне підприємство «Житлоінвестбуд». Виконавцями стали 24 будівельні організації, з яких жодна, як і генеральний підрядник СТ «Інбуд», не має ліцензії на здійснення робіт на об’єктах, що є пам’ятками культурної спадщини.
Результати цього дилетанства:
• Замість реставраційних робіт на об’єкті, що є пам’яткою культурної спадщини, здійснено повномасштабну реконструкцію, заборонену Законом України «Про охорону культурної спадщини».
• В палацовій споруді замуровано головний вхід. Замуровано ще четверо дверей і ряд вікон, через що безцінні фонди музею – оригінали творів Тараса Шевченка, документи, меморії, стародруки тощо – опинилися в пастці.
У разі непередбаченої ситуації колекцію музею евакуювати надзвичайно проблематично. Вона під загрозою! Це також стосується відвідувачів і музейних працівників.
• Роботи на фасадах проведені недбало, втрачено цілий ряд деталей декору, самочинно змінений первісний колір стін.
• У дворі музею знищено рекреаційну зону. На місці саду і квітників зведено впритул до палацу скляний атріум, який спотворив пам’ятку архітектури, позбавив повноцінного денного світла половину музейних залів, негативно впливає на температурно-вологісний режим у головному приміщенні. Споруда зведена не лише всупереч закону, а й неякісно – при негоді її заливає дощем.
• Атріум досі не зданий в експлуатацію, а саме через нього тепер, із «заднього ходу» вхід до музею. Просто вхід, отвір, двері до музею відсутні!
• Архітектор Л. Скорик, не маючи досвіду експозиціонера, окрім сумнівного «канівського», керувала також побудовою нової експозиції музею. Як і в Каневі, наслідок такого керівництва катастрофічний. З музею зникла ошатність палацу, вивітрився дух самого поета, експонатура розміщена хаотично, деякі стародруки й речі, тексти Поета лежать практично на підлозі, перший «Кобзар» важко віднайти, Шевченкова «Катерина» теж загублена в експозиції, а в першому залі відвідувача зустрічає… портрет Катерини-імператриці.
Далі так тривати не може.

ВИМАГАЄМО
Негайного створення експертної комісії за участі архітекторів, фахівців з реставрації пам’яток культурної спадщини, юристів, фінансистів, письменників, художників, музейних діячів, представників служби державного нагляду (контролю) у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту для комплексного вивчення вказаних проблем.

Порушення питання про відшкодування, Згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини», завданих Національному музею Тараса Шевченка збитків за рахунок автора проекту та виконавців.

Усунення архітектора Л. Скорик від робіт з реставрації культурних пам’яток всіх категорій з огляду на відсутність у неї відповідної фахової підготовки, ліцензії та беручи до уваги наслідки її роботи в Шевченківському національному заповіднику в Каневі і в Національному музеї Тараса Шевченка.

Звільнення з посади генерального директора Національного музею Тараса Шевченка Дмитра Стуса – ініціатора незаконної реконструкції і забороненого на території пам’ятки капітального будівництва.

До вирішення всіх питань вважаємо за необхідне:

Терміново розмурувати головний вхід до Музею з боку бульвару Тараса Шевченка для полегшення евакуації людей і фондів у випадку надзвичайної ситуації.
Тимчасово припинити широкий доступ до атріуму, оскільки об’єкт не зданий в експлуатацію, і до музейних залів – до повного вияснення питання про пожежну безпеку в музеї.
І. Дорофієнко. Головний художник-реставратор корпорації «Укрреставрація».
О. Рутковська. Директор Інституту «УкрНДІпроектреставрація»
В. Безякін. Головний архітектор проектів Інституту «УкрНДІпроектреставрація».
О. Шокало. Культуролог.
Ю. Овсієнко. Юрист.
Н. Клименко. Музейник, поетеса.
О. Шалак. Кандидат філологічних наук, поетеса.
А. Гайдамака.Народний художник України.
Р. Мельник. Доцент НаУКМА.
Л. Таран. Письменниця, музейник.
В. Портяк. Письменник.
О. Бакуменко. Відповідальний секретар Національної спілки письменників України.
В. Даниленко. Голова Київської організації Національної спілки письменників України.
М. Сидоржевський. Голова Національної спілки письменників України.
3 червня 2015 року,
м. Київ, вул. Банкова, 2,
Національна спілка письменників України

Ирина Карманова, для "Ні корупції!"