Як гендиректор зробив собі бізнес на базі держпідприємства «Рівнестандартметрологія»

Рівне 1

Як керівник держпідприємства «Рівнестандартметрологія», з команди екс-губернатора регіонала Василя Берташа, на власну користь позбавив доходів очолювану ним держструктуру. Тему дослідив Дмитро Бондар з Рівненського агентства журналістських розслідувань спеціально для СorruptUA.org.

Школа майбутніх керівників РДА

У 2010 році президентом став Віктор Янукович, а губернатором Рівненщини – його ставленик Василь Берташ. Того ж року змінилося й керівництво рівненської районної держадміністрації – її очолив регіонал Василь Карпенчук, який до того працював директором Державного підприємства «Рівнестандартметрологія».

За поданням пана Берташа місце Карпенчука в метрології посів Анатолій Камінський. Він очолював «Рівнестандартметрологію» з 2010 по 2013 рік, після чого повторив долю попередника – також став головою Рівненської РДА.

Отож два керівники державного підприємства «Рівнестандартметрологія» один за одним стали очільниками районної державної адміністрації. Можна подумати наче у період діяльності губернатора Василя Берташа держпідприємство стало «школою майбутніх керівників РДА», але ні. Секрет у тому, що до цього держпідприємства голова адміністрації був просто небайдужим.

Довідка: Державне підприємство «Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» («Рівнестандартметрологія») – територіальний орган Департаменту технічного регулювання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації, єдності вимірювань, сертифікації продукції та послуг. Зокрема видає сертифікати відповідності на товари і послуги які цього потребують.

Схема Берташа з «Рівнестандартметрологією»

Близькі стосунки між родиною регіонала-губренатора та «Рівнестандартметрологією» не були секретом. Адже підрядником на виконання випробувань для метрології була фірма сина губернатора – Мирослава Берташа. Інформацію про це в 2011 році оприлюднив журналіст Мустафа Найем у блозі на УП.

Цю інформацію журналіст отримав від своїх джерел в правоохоронних органах.

В публікації Мустафа писав про організовану групу під керівництвом Берташа молодшого, «яка розробила корупційну схему, пов’язану із фальсифікацією документів при проведенні лабораторних випробувань по сертифікації автомобілів».

Окрім інших прізвищ у якості учасників угруповання пан Найем згадував також начальника сертифікаційного центру – Віктора Зарудного та його «співмешканку Дмиш Ларису Миколаївну», щоправда це ніяк не завадило їм продовжувати працювати на підприємстві.

Директор-підприємець

Віктор Зарудний продовжував очолювати сертифікаційний центр допоки Василь Берташ не поставив його генеральним директором – 13 січня 2014 року. Це був останній керівник «Рівнестандартметролоії», якого призначили за поданням Берташа. Йому ж – не вдалося повторити долю обох попередників та стати головою РДА. Пана Зарудного люстрували влітку 2015 року, проте за півтора роки керівництва він встиг чимало «зробити» на держпідприємстві.

Якщо поглянути на кількість сертифікатів, які видавала «Рівнестандартметрологія» помітна чітка тенденція. З 2011 року держпідприємство щорічно сертифікувало більше 40 тисяч транспортних засобів. Це, між іншим, найвищі показники в Україні.

З приходом Віктора Зарудного у крісло гендиректора ситуація змінилася. Вже у 2014 році кількість сертифікатів зменшилася до менш ніж 18 тисяч, а це ледь не у 3 рази менше ніж у попередньому році. За перше півріччя 2015 року сертифікатів ще менше – всього 26.

Причина такого може критися у наступному. 11 вересня 2013 року, тобто за кілька місяців до призначення Віктора Зарудного у Рівному створили фірму ТОВ «Рівнестандарт». Засновник – мати Зарудного – Ганна Григорівна. На сайті підприємства директоркою і досі зазначена Лариса Миколаївна Зарудна – дружина директора держпідприємства, дівоче прізвище якої, очевидно Дмиш. Основний вид діяльності – «технічні випробування та дослідження». Згодом засновник змінився, у квітні 14-го ним став Захар Вознюк, нині – екс-працівник «Рівнестандартметрології».

Наказом Мінекономрозвитку від 4 серпня 2014 року ТОВ «Рівнестандарт» уповноважено видавати сертифікати відповідності в системі «УкрСЕПРО» – всеукраїнській базі сертифікатів.

Отож для «Рівнестандартметрології» півтора роки керівництва Зарудного – це зокрема падіння кількості сертифікованих транспортних засобів ледь не до нуля. А от для ТОВ «Рівнестандарт» цей же період став більш ніж успішним, адже вони з нуля наростили кількість виданих сертифікатів до майже 12 тисяч у 2014 році, а лиш за перше півріччя 2015-го сертифікували вже 8 з половиною тисяч транспортних засобів.

Таким чином доходи з державного підприємства перетекли в приватне.

Рівне 2

У таблиці наведено кількість сертифікатів на ДТЗ виданих уповноваженими на це органами. Додаток до відповіді на запит з Мінекономрозвитку.

Війна за керівництво

Чи пов’язана така тенденція з діяльністю пана Зарудного? Про це ми спершу прийшли запитати у керівництва «Рівнестандартметрології». Зараз обов’язки генерального виконує заступник директора Олег Камінський. Заступником він працював і у Віктора Зарудного і у свого тезки Анатолія Камінського, і навіть у Василя Карпенчука.

Ми не повідомляли про майбутній візит, тому керівника підприємства довелося дещо зачекати. А тим часом у фойє охоронець старшого віку та з вусами встиг порозпитувати про мету візиту та характер майбутньої публікації на кшталт: «позитивне щось плануєте висвітлювати, чи негативне?».

Почувши тему розмови пан Камінський одразу попередив, що не хотів би про це говорити, бо бере участь у конкурсі на посаду керівника і його відповіді можуть бути неправильно трактовані, через конфлікт інтересів. Каже що за посаду гендиректора зараз борються і навіть називає це «війною». Та й взагалі на питання про роботу підприємства у часи попереднього керівництва відповідав він неохоче.

Заступник гендиректора «Рівнестандартметрології» Олег Камінський

Заступник гендиректора «Рівнестандартметрології» Олег Камінський

Отож, чи реальні цифри – більше 40 тисяч сертифікатів відповідності дорожньо-транспортних засобів? Олег Камінський каже, що у різний час випробування для них проводили від шести до десяти лабораторій. А саме випробування може тривати від 15 до 20 хвилин, якщо авто справне.

На запитання, чи правда, те що писав Найем у 2011-му, каже, що не все – точно. Якщо й були якісь порушення то точно не в них, а в лабораторіях:

– Ви бачите не всі автомобілі, – каже Олег Камінський. – Технічно компетентні лабораторії працюють з нашими працівниками. Якщо ж це незалежна лабораторія – вона працює самостійно, тобто автомобіль заходить, а ми отримуємо протокол.

Ми не бачимо, як проводяться випробування. Не бачимо автомобіль, тобто чи він справний, чи він не справний. Скажем, оце й біда велика держави, що вона віддала таку функцію сертифікації. Усе залежить від лабораторії, якщо вони виконують свою роботу чесно, значить там було все зроблено чьотко.

– Якщо коротко, то вам не відомі факти фальсифікації сертифікатів? – перепитує журналіст.

– Особисто – ні.

– У 2014 році кількість виданих вами сертифікатів на ДТЗ впала у 2,6 раза. У 14-му році з 46 тисяч стало 17 тисяч, а цього року за перше півріччя – лише 26 сертифікатів. Ми підозрюємо, що це пов’язано з якимись управлінськими рішеннями.

– Реформовано було у нас відділ дорожньо-транспортних засобів.

– І скільки там раніше працювало людей і скільки зараз?

– Працювало там 8. Ну у різні періоди різна кількість була і 10 і 12, але в час коли був реформований було 8 чи 6.

– І скільки зараз там працює?

– Цього підрозділу зараз немає.

– А коли він зник?

– Він зник при директору Зарудному Віктору Володимировичу. В цьому році. За цей напрямок я не відповідав, на той час. Зрозуміло, що це рішення було прийнято директором.

– Чи були якісь тенденції на ринку, чи будь які інші причини, наприклад той відділ погано працював?

– Ну тенденції були, сто відсотків. Зміни і в законодавчому полі відбувалися, ми розуміємо, що не тільки митний кодекс змінювався і всі ці оподаткування. Але в основному це зрозуміло, що це з’явився ще один орган у Рівному – це приватний «Рівнестандарт».

– Тобто на підприємстві розуміють вагу цього «Рівнестандарту»?

– Розуміють, канешно, ми всі розумієм. Я особисто.

– А чи правда те, що працівники, які працювали у вас у відділі сертифікації транспортних засобів перейшли на «Рівнестандарт»?

– Так.

– А чи працював у вас Захар Вознюк (нинішній засновник ТОВ «Рівнестандарт» – ред.)?

– Так.

Ми ставили запитання пану Камінському виходячи з тієї інформації, яку на умовах конфіденційності розповіли нам джерела серед працівників «Рівнестандартметрології». Позиція Олега Камінського не здивувала нас, попри те, що він був заступником Віктора Зарудного. Бо ми знали, що між ними існує певний конфлікт. Про це пан Камінський розповів сам:

– Автоматично, якщо вийде стаття з моїми посиланнями, це буде сприйнято як «заказна», я вам кажу зразу. Вони дуже чьотко все зразу прив’яжуть, бо Зарудний з Калєніковим (своїм заступником – авт.)… Я дійсно з Віктором Володимировичем [Зарудним] тут не поділяв його погляди на систему керування цим державним підприємством і мені вона трошки по іншому бачиться. Я вважаю, що заробляти кошти, якщо ти хочеш, ти не державний службовець, ти маєш право, ти можеш створювати десь і приймати участь у якійсь приватній фірмі.

Зрозуміло, що законом це не заперечується, але профільно отак створювати, розумієте, і забирати звідси от роботу – це канешно корупція, це кримінал. Але це все повинні правоохоронні органи займатися. Повірте у нас було багато перевірок по ДТЗ, вони всі проходили, результати я не знаю, бо воно розпочиналася, здійснювалася перевірка, а нам практично й не доводилося, як вона закривалася, чи не закривалася чи вона висить в повітрі чи як там, чи не було фактів, – каже пан Камінський.

Отож керівництво підприємства добре розуміє, що сталося і знають про підприємство «Рівнестандарт», куди ми і поїхали у пошуках Віктора Зарудного.

Зарудного тут немає

Рівне 4

Новобудова із темної цегли – саме тут прописано ТОВ «Рівнестандарт». Не одразу зрозуміло де вхід, бо будівля нова і ще не обжита. Двері з назвою підприємства сховані з іншого боку будівлі, і щоб знайти їх треба обійти навколо.

У невеликій кімнаті три робочих столи та стільки ж працівників. На підлозі темний кахель, виглядає «по багатому», як і весь восьмиповерховий будинок.

– Доброго дня, а є Віктор Зарудний?

– Немає, – відповідає молода пані у рожевій кофтинці.

– А є хтось з керівництва?

– Так, зараз покличу, – каже вона і прямує углиб будівлі. Слідом за нею виходить чоловік, напевне директор. Почувши, що прийшов журналіст каже, що у нього немає часу і краще б поспілкуватися у вівторок (тоді була п’ятниця – авт.).

Чоловік представився Захаром Вознюком. Саме він наразі зазначений у реєстрі засновником ТОВ «Рівнестандарт» і, як з’ясувалося, працював раніше на «Рівнестандартметрологію».

Представившись та з’ясувавши особу пана Вознюка журналіст пропонує подзвонити Віктору Зарудному у надії, що той приїде поспілкуватися. Вийшовши на зовні дзвонимо – два з трьох телефонних номерів, які дали нам джерела – мовчать. За третім піднімає слухавку чоловічий голос:

– Пане Зарудний? – питає журналіст.

– Хто? – каже голос.

– Це Віктор Зарудний?

– Ні.

Зв’язатися з героєм не вдається, тому повертаємося до «Рівнестандарту». Працівниця знову кличе Захара Вознюка. Ми чекаємо його кілька хвилин і потім питаємо:

– Ви не могли б подзвонити пану Зарудному, бо за телефонами, які ми маємо він не відповідає.

– В мене немає його номера, – каже пан Вознюк.

– Але ж я так розумію, що він власник.

– Ні, я взагалі не знаю, чого ви його тут шукаєте.

– Не знаєте?

– Його тут не буває.

– Але ж ви розумієте про кого я говорю?

– Так.

– І у вас немає телефону до нього? – пан Вознюк негативно киває головою. – І ви не можете мені допомогти? Ясно дякую.

Складається враження, наче пан Вознюк передзвонив до Віктора Зарудного і повідомив про візит журналіста. На що той сказав щось на кшталт: «Скажи, що мене там не буває взагалі». Це припущення і можливо воно помилкове, але менше з тим саме таке складається враження.

У пана Зарудного ми спершу хотіли б запитати про те, що робиться у нього в декларації, бо на його рахунки у 2014 році впало 2,4 мільйони гривень. А вже потім про «Рівнестандарт» та його роботу на посаді гендиректора.

Фотокопія частини декларації Віктора Зарудного за 2014 рік

Фотокопія частини декларації Віктора Зарудного за 2014 рік

Проте зв’язатися з ним не вдалося, і номер нам не підказали у фірмі, на сайті якої дружина Зарудного зазначена директором. Фото його неможливо знайти в мережі, а джерела серед працівників кажуть, що він не відвідував публічні заходи.

Прокурор міста Рівне Тарас Ільящук каже, що Закон не забороняє займатися підприємницькою діяльністю директору держпідприємства, адже той не має статусу державного службовця. Ми коротко описали йому нашу історію.

– Все залежить від конкретних фактів, – каже прокурор. – Звичайно, що якщо є докази, що це якесь використання службового становища, умисні дії, тим більше, якщо при цьому завдані якісь матеріальні збитки, то це може бути кримінальна відповідальність. Але без конкретних фактів це ми все дуже абстрактно говоримо. […] В описаній вами ситуації необхідно з’ясовувати, чи не має зловживання або використання службового становища у власних інтересах, всупереч інтересам того державного підприємства.