З відкритими реєстрами у руках службовців незаконне майно стає “гарячими пиріжками”

В Україні створюються нові реєстри, які допоможуть суспільству боротися з корупцією, однак деякі експерти зауважують, що вартість користування є серйозною перешкодою у цій боротьбі.

Сергій ЛещенкоСергій Лещенко, народний депутат від партії “Блок Петра Порошенко”

Останніми днями відбуваються революційні зміни, які загал не помічає. У нас відбувається не просто імплементація європейських практик, а, можливо, ми навіть випереджаємо європейські напрацювання.

Роль Мін’юсту у відкритості реєстрів величезна. Він відкриває більше реєстрів, ніж у Європі. Журналістам для своїх матеріалів треба формувати доказову базу. Коли вони відкривають якусь корупцію, то не можна писати, що фірма “Рога і копита” належать олігарху Іванову.

Треба мати витяги з реєстру афільованості цієї фірми з цими олігархами. В часи Віктора Януковича журналісти мали користуватись нелегальними базами або робити складні витяги з реєстрів на спеціальних бланках. Ці бланки завжди треба було замовляти. Тиждень чекати і не завжди ця інформація приходила вчасно.

Зараз рай для журналістів-розслідувачів. Відкрив реєстр, в одному реєстрі подивився, хто засновник фірми, де зареєстровані засновники, фіктивні чи реальні. В іншому подивився адресу нерухомості, яка є в засновників чи політичних діячів. В третьому реєстрі земельні ділянки. І на підході буде реєстр транспортних засобів. Я  навіть не знаю, чи є реєстр транспортних засобів у європейських країнах.

Вже час думати про наступні реєстри, які слід відкривати. Ми думаємо з паном міністром (міністр юстиції Павло Петренко - “Ні корупції!”) на минулому комітеті думали, чи не відкрити нам реєстр осіб, які мають ліцензії на інвестування за кордон. Сюди відносяться великі підприємці, олігархи або політики, які мають офшорні компанії, або нерухомість за кордоном.

Фінансування партій

Відбулося відкриття всієї інформації про політичних донорів партій, введено  кримінальну відповідальність за незаконне фінансування партій. Партії отримали альтернативне джерело фінансування. Сьогодні фінансують партії олігархи, а з наступного року вони зможуть отримувати гроші з державного бюджету.

Спочатку фінансуватимуться ті партії, які є в парламенті. З наступних виборів - які набрали більше 2% голосів. Створюється те, що просить Венеціанська комісія, - вікно для розвитку малих новостворених партій.

Мін’юст підтримав депутатську ініціативу, відкликав урядовий законопроект і всіляко просував його крізь парламент. Величезну роль відіграли наші партнери зі Сполучених Штатів та Євросоюзу, які підтримували цей документ і який отримав зелене світло завдяки тому, що був вимогою безвізового режиму.

Поступово, крок за кроком громадяни будуть цікавитись, журналісти-розслідувачі будуть вишукувати, хто є ці спонсори, і зрештою ми реформуємо нашу політичну систему.

Фінансування політики - це дуже чутлива тема. Завжди тут є зловживання. Це сфера, де зіштовхуються публічний інтерес, інтерес громадян і інтерес великих корпорацій.

Коли ми не маємо фінансування з бюджету, ми фактично віддаємо цю сферу на поталу олігархам. Коли ми надаємо перші гроші з бюджету в політичні каси, ми робимо ментальне перезавантаження. Тобто, громадяни з цього моменту матимуть контроль за кожною копійкою, яку партія витрачає як з державних коштів, так і зі своїх приватних внесків. Це вже не відрізняється, чи це копійка від Коломойського, чи це копійка з державого бюджету. Це все вже є гроші, де присутні фінанси з бюджету, фінанси платників податків.

В реєстр внесли адреси тих, хто робить, щоб можна було перевірити чи це бомж, чи він можливо вніс 500 тисяч пожертвування, а сам живе в селі десь під Межигір’ям. Колись була історія, що сторож Януковича був акціонером "Лемтрансу".

Це буде не просто журналістське розслідування, за яке будуть аплодувати глядачі, це буде стаття Кримінального Кодексу, за яку буде конкретна судимість, і за яку будуть нести відповідальність цілі політичні партії шляхом припинення їхнього фінансування.

У середньостроковій перспективі будуть величезні зміни.

На сьогодні найбільше діють партії, які перестали бути в парламенті, бо деякі з них вимагали, щоб закон вступив якнайшвидше. За останніми правками, закон вступає в дію з 1 липня наступного року. Ми навіть пропонували з 1 січня 2017 року. На півроку раніше це краще, люди швидше побачать, як витрачаються публічні фінанси політичними партіями. А звітувати вони мають вже з 1 січня наступного року. Я думаю, ми створюємо нову інфраструктуру, цілий інститут контролю за політичними фінансами.

Павло ПетренкоПавло Петренко, міністр юстиції України

Дуже багато використовують і оперують прийняттями реформ, і наші громадяни вже втомилися від цього слова. Іноді слово реформа підміняють якимись лозунгами, обіцянками, які не виконуються. Є чітка позиція, що будь-яка реформа є незворотньою тільки в тому випадку, коли після зміни тієї чи іншої влади цю реформу не можна повернути назад. В тих країнах, де була проведена низка цих реформ не до кінця, на жаль, є великі ризики реваншу.

На мої переконання, є низка речей, які у суспільстві змінюють ментальне сприйняття державних органів.

По-перше, це ті зміни, які стосуються прозорості. Будь-яке приховування інформації про державних службовців, про їхнє майно, про бізнес - це шлях до непрозорих рішень, до впливу на державних службовців з боку тих чи інших фінансово-промислових груп. Це шлях до залежності влади не від суспільства, а від певних окремих громадян, які називаються олігархами.

Ми принципово пішли на те, щоб запустити в Україні процес відкриття публічної інформації, якою володіє держава. В мене була дуже проста відповідь, коли депутати казали, що це втручання в їхнє особисте життя.

Якщо ви боїтеся, що до вас залізуть через паркан і знімуть вашу нерухомість, вибачте, якщо ваша нерухомість отримана легально, то чого боятись? Якщо ви цю нерухомість чи інше майно купили за нелегальні кошти, то це шлях до в’язниці.

По-друге, ми  максимально відкрили реєстри інших органів. Я вважаю, що нічого страшного немає, коли у нас під публічним прицілом перебувають всі державні службовці, які перевіряються через можливість перевірки інформації про їхній бізнес, їхнє оточення та майно.

Реєстр нерухомості

А найголовніше - ці нововведення позитивно впливають на бізнес. Коли є інформація у відкритому доступі щодо того чи іншого нерухомого майна, то це серйозний запобіжник шахрайству. Говорять, що публічність реєстру нерухомості дає можливість шахраям вкрасти нерухоме майно. Однак це не відповідає дійсності. Тому що є проста статистика країн з відкритими такими реєстрами.

В цих країнах кількість злочинів, пов’язаних з нерухомістю, зменшилась в декілька разів. Тому що будь-який документ навіть з самими серйозними способами захисту, водяними знаками можна підробити. Будь-який бланк можна вкрасти, підпис підробити, рішення суду замовити.

У тебе як покупця майна основний запобіжник від шахраїв, які це майно тобі незаконно продають, є цей реєстр. В режимі онлайн ти перевіриш, хто є власником, які були попередні операції з майном і хто є уповноваженою особою, аби укласти угоду.

В країнах Європейського Союзу угоди з нерухомим майном укладаються на простому папері у нотаріуса, тому що немає необхідності захищати сам бланк угоди.

По-третє, запобіжником реваншу певних авторитарних сил може слугувати децентралізація. Будь-яка централізація і концентрація влади в одних руках - це шлях, по-перше, до того, що є спокуса створити авторитарну модель, по-друге, це обмеження розвитку, по-третє, це неефективність рішень.

Іван ПресняковІван Пресняков, фахівець з питань аналізу політичного процесу, адміністративної реформи, реформи державної служби.

Зараз громадяни можуть отримувати інформацію про нерухоме майно, про машини, про землю. Поки що, якщо не співпадає декларація чиновника з тим майном, яке він дійсно має, то це скандал. Це добре для журналістів.

Якщо запрацює нова система декларування, яка передбачена новим законом, і коли агенство щодо запобігання корупції запрацює, ми з вами ці неспівпадіння зможемо наводити як докази кримінального правопорушення.

З цим доказом кримінального правопорушення ми йдемо у прокуратуру, де відкривається кримінальна справа проти того службовця чи політика, який збрехав у декларації, або він це відобразив, але звідки ці гроші чи майно з’явилися, залишається великою загадкою.

Йдеться про два склади злочину. Це подання неправдивих відомостей та незаконне збагачення. Це дасть нові можливості і журналістам, і громадськості.

Якщо з 1 квітня наступного року запрацює нова система декларування, шпаринки для чиновників та політиків значним чином мінімізуються.

В нових деклараціях вони мають вказувати суму готівки, яку мають, та банківські рахунки. Ці декларації будуть онлайн в реєстрі і в окремому реєстрі нерухомості. Сідайте, звіряйте і формуйте доказову базу для кримінальних справ.

Для нас всіх це означає, що незаконне майно в руках чиновника стає, як гарячий пиріжок, який не так легко з’їсти і який пече. Тому що, якщо його ідентифікують, то це кримінальна справа. Це як мінімум позбавлення посади.  І це є серйозним інструментом запобігання корупції.

Недавно перше читання пройшли важливі законопроекти, і якщо депутати їх приймуть, то ми перейдемо на наступний рівень. Тому що це означає, що корупціонер не просто сяде в тюрму, якщо ми щось знайдемо, це означатиме, що його неправомірно нажите майно буде конфісковано, навіть якщо він передав його третій особі або ще якось сховав. Коли ми це зробимо, то ми таку стіну вибудуємо між чиновником та бізнесом, яка вже буде суттєво впливати на рівень корупції.

Румунія зробила перший крок у подоланні корупції. У них є аналог нашого антикорупційного бюро, який серйозно саджає чиновників та політиків за ґрати.

Після кількох років роботи цього органу виявилось, що чиновники та політики і надалі беруть хабарі. Вони їх саджають, а вони все одно беруть, тому що конфіскаційні механізми не працюють.

Це означає, що корупція - дуже вигідний бізнес. Ти пішов у парламент, взяв десять мільйонів, один мільйон витратив на адвокатів і відсидів декілька років. І ти залишився з дев’ятьма мільйонами. Це реально гарний бізнес.

Якщо ми почнемо конфісковувати ці десять мільйонів, тоді зникає мотивація чиновника керуватись власним інтересом, керуватись інтересом олігархів. Це буде чиновник, який працює на зарплату та інтерес держави.

Я закликаю всіх працювати з реєстрами і з нетерпінням чекати початку нової кампанії декларування чиновниками, і ось тоді буде набагато цікавіше.

Дмитро ЧаплинськийДмитро Чаплинський, головний розробник проекту "Канцелярська сотня"

Наразі ми набрали досить непогану швидкість по відкриттю даних, по створенню конкретних інструментів. Ми ще не знаємо, наскільки ці інструменти будуть дієвими, бо за інструментом має стояти хтось, хто буде ним користуватися.

Я думаю, що це не останній інструмент. Планується створити реєстр декларацій онлайн, котрий дасть змогу кожному перевірити, наскільки високопосадовець, директор дитячого садочка заможний.

Давайте будемо чесними:  не можна силами 50-100 антикорупційних журналістів закрити усі ці питання. В Україні об’єктами декларування будуть 700-900 тисяч людей. Не можна руками такий обсяг даних перевірити. Тому нам треба залучати до цього процесу громадянське суспільство. Нам треба навчати його, розповідати, які можливості з’являються, заохочувати його і знімати всі перепони.

Однією з таких перепон, на мій погляд, є платність доступу до реєстру нерухомості. Журналіст може витратити 1000 гривень на 20-50 виписок. Коли тобі цікаво, хто керує школою, куди ходить твоя дитина, 1000 гривень - це досить велика сума.

Як тільки ця гілка влади почне реформуватися, у нас з’являться гарні випадки, коли хтось з громадянського суспільства зможе зняти чиновника високого рівня, тоді у нас почне лавиноподібно зростати інтерес до цих інструментів і до того, як ним можна користуватись.