Клан недоторканних. Чому в Україні не люстрували жодного суддю

suddi 1

Українські судді частіше залишаються в тіні. Але насправді саме вони "правлять бал" у сучасній Україні. Бо при всіх політичних землетрусах і шквалах залишаються нездоланною фортецею.

Нагадаємо тільки тих, хто на слуху. Що не прізвище – то антизірка, ідеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Суддя Сергій Вовк – відомий за справою Юрія Луценка. Оксана Царевич – справи проти автомайданівців. Вундеркінд Родіон Киреєв, який засадив Юлію Тимошенко. Ігор Зварич – відомий усій країні як суддя-колядник. Андрій Мельник, за суддівства якого досі надійно сховані замовники вбивства Георгія Ґонґадзе.

А ще більше тих, кого ми не знаємо. Їх – тисячі. Справжній клан недоторканних. Який радше сам перемагає державу, аніж вона його. За півтора року після Майдану не звільнено за люстрацією жодного судді. За зміну всього суддівського корпусу цього тижня виступив прем'єр Арсеній Яценюк. Але чи вдасться зламати систему, яка охороняє сама себе?

"В країні дев'ять тисяч суддів. Вони виносять приблизно три мільйони судових рішень. І зараз навіть не низька довіра суспільства до судів – фактично вона є відсутня. У тій системі, яка в наших судах існує, можна вбити, можна продати, знищити власність, забрати бізнес. Можна позбавити її волі. У наших судах можливо все", – наголошує начальник департаменту люстрації Міністерства юстиції України Тетяна Козаченко.

Вони – закрита каста обраних. Вхідний білет – екзамен на посаду судді – в часи Януковича, за неофіційною інформацією, коштував 100 тисяч доларів. Ще 200 тисяч, як розповідають юристи поза камерою, коштувало крісло судді звичайного районного суду. Ці історії – страшний абсурд. Подейкують, що суддею одного з судів став колишній водій голови суду, який зібрав потрібні гроші і отримав заочну юридичну освіту.

Членство в цьому клубі не дарма таке дороге, бо приносить не лише збагачення, а й фактичну безкарність. Конфісковані правоохоронцями мільйони доларів судді-колядника Ігоря Зварича чи талони на 14 тонн пального, вилучені в кабінеті його колеги Антона Чернушенка, – це радше виключення. Система викидає на узбіччя не корупціонерів, а скоріше порушників загальної змови.

Єдина структура, яка може звільнити українського суддю, – Вища рада юстиції. Навіть не звільнити, а лише подати пропозицію про звільнення до президента чи у Верховну Раду. Парадокс у тому, що цей орган півтора року взагалі не працював. Замість нього повинна була діяти тимчасова комісія – вона мала розглядати скарги громадян на безчинства суддів під час подій на Майдані. Скарг було більше трьох тисяч. Але цій комісії просто не дали працювати.

"Причина, чому ми не працювали, – відсутність повноважного складу комісії. Законом він встановлений у 15 осіб. Ні разу ще за півтора року комісія не мала у складі 15 осіб. Було дев'ять, є зараз десять. 1000-1500 суддів мають позбутись своїх посад. І не тільки за справи Майдану. Набагато більше справ накопичилося. Ми бачили дикі безчинства, які творили судді. Але, на жаль, ми не мали права їх розглядати і віддавали поштою до Вищої ради юстиції, до вищої кваліфкомісії", – пояснює голова Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів Володимир Мойсик.

Складається враження, що звільняти суддів бояться. Чи не в кожного з них – компромат на можновладців. Із півтори тисячі, яких потрібно звільнити, реально намагаються позбутися лише шістьох – та й те безрезультатно. З цих шістьох – один в розшуку, інші п'ятеро – раптом захворіли і не прийшли на розгляд власної справи. Процес розтягується до безкінечності.

Ще один орган, який повинен впливати на суддів, – вища кваліфікаційна комісія. Шикарна будівля, прозорі ліфти – тут теж не працювали більше року. Тепер просять не гарячкувати і зачекати – мовляв, руйнувати систему не можна, суддів перевіряють поступово. З семи тисяч скарг, які розглянула кваліфкомісія, невідповідність присязі знайшли лише в десятьох випадках. Ще 30 суддів отримали догани.

Як вийти із цього замкненого кола? Виходів пропонують аж три – тотальне звільнення всіх суддів, переатестація, та перенабір. Звільнити всіх – майже неможливо. Бо це проти європейських правил, і судді завалять євросуди позовами. Переатестація, яку пропонує влада, – суто косметична реформа. Бо тих, хто не пройде це оцінювання, просто відправлять у школу суддів – на підвищення кваліфікації. У Мін'юсті пропонують влаштувати перенабір – новий конкурс на посаду кожного судді. За кожне крісло теперішні власники мантій зможуть позмагатися з іншими юристами – їх українські виші випускають 12 тисяч щороку.

Більше подробиць дивіться в сюжеті кореспондента ТСН Станіслава Ясинського.