Київське інвестиційне дежавю з присмаком корупції

Іван СІКОРА, директор Фундації "Відкрите суспільство"

Іван СІКОРА, директор Фундації "Відкрите суспільство"

"Єдине вікно для інвесторів" від команди Віталія Кличка може стати модифікованим вікном для легалізації давно апробованих корупційних схем попередників. У переліку "обраних" інвесторів можуть "випадково" опинитися, як це вже було в недалекому минулому, офшорні компанії, пов'язані з посадовцями КМДА, депутатами-забудовниками або олігархами, - пише Іван Сікора у Дзеркалі тижня

Чи відкриє таке "інвестиційне вікно" шлях у столицю для відомих інвесторів із бездоганною репутацією, велике питання. Не секрет, що іноземні інвестори не поспішають до столиці України. Однією з основних перепон є корупція у різних її проявах.

Поліпшити ситуацію із залученням інвесторів мав би проект рішення Київської міської ради "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів у місті Києві", що був поданий на суд громадськості в березні 2015 р. Однак аналіз проекту цього документа дає підстави казати про численні корупційні ризики.

Пов'язані вони насамперед із відсутністю передбачуваності у питаннях власності на землю та землекористування (наслідки масових земельних махінацій і порушень чинного Генплану Києва до 2020 р. переважно командою Черновецького та намагання їх легалізувати вже забудовниками в команді Кличка), непрозорістю процедур і критеріїв для обрання інвесторів, браком громадського контролю за проведенням інвестиційних конкурсів, незбалансованим (а фактично контрольованим) складом конкурсних комісій, що обиратимуть переможців інвестиційних конкурсів, можливістю створення труднощів (часто штучних) в отриманні дозволів, висновків і погоджень для учасників конкурсів за посередництва "інвестиційного агента".

Вірогідно, вже скоро кияни стануть свідками продовження київського інвестиційного дежавю із гірким присмаком корупції для інвесторів.

Історія "єдиного вікна для інвесторів" і централізації корупції

Вже за правління Віталія Кличка було реорганізоване комунальне підприємство "Київське інвестиційне агентство" (КІА). Мета — створити "єдине вікно для інвесторів", забезпечити інвесторів "кураторами" проекту, скоротити час на процедури погодження необхідних документів. Нібито все добре. Але на словах.

Аналізуючи проект рішення Київради "Про затвердження Положення про проведення інвестиційних конкурсів у місті Києві", можемо побачити зовсім іншу картину та практику побудови відносин міської влади й інвесторів.Прикриваючись створенням сучасних механізмів залучення та супроводження інвесторів, КІА може перетворитися на новий, ще професійніший, ніж під час попередньої влади, механізм централізованої корупції.

Перший заступник голови КМДА Ігор Ніконов заявляв про монопольне право КІА на представлення київської влади у відносинах з інвесторами. Водночас КІА "бере на себе право вирішення багатьох питань" за умови "підписання з ним окремої угоди". Тобто, створюється офіційна монополія надання послуг інвесторам на платній основі. Наразі КІА "реорганізовано". У новому складі КІА певний час першим заступником був близький до І.Ніконова колишній заступник директора Української торгової гільдії (УТГ) Віталій Бойко. Впродовж останніх років УТГ обслуговувала основні олігархічні групи забудовників Києва: проект "Республіка" (КАН Ніконова, "Мегаполісжитлобуд" Фірташа), "Оушен Плаза" (ТПС Ротенберга), "Блокбастер", "Лавина" (Вагіф Алієв/Фірташ). Нині в списку команди КІА Віталія Бойка не знайдено, хоча вірогідно, що через відсутність інформації про наглядову раду КІА ми незабаром зможемо побачити його там.

Попри критику положення про проведення інвестиційних конкурсів з боку Американської торгової палати в Україні, деяких операторів ринку нерухомості та громадських експертів, згідно з інформацією від депутатів Київради, які є членами її бюджетної комісії, на останньому засіданні 14 вересня 2015 р. було підтримано із незначними корективами запропоноване ще в березні 2015-го департаментом економіки та інвестицій КМДА Положення про проведення інвестиційних конкурсів у місті Києві. На жаль, воно принципово не відрізняється від попереднього положення, яке існує ще з 2007 р. Показово, що досі протоколу засідання від 14 вересня на сайті міськради немає. Тобто замість виконання п. 2.1 розпорядження міського голови В.Кличка від 27 серпня 2015 р., яким затверджено план окремих заходів щодо запобігання та зменшення ризиків корупції в столиці (що звучить як "розробка нового порядку проведення інвестиційних конкурсів за участі зовнішніх експертів"), вирішено "ламати через коліно" та скористатися браком уваги до цього питання з боку громадян. Уже найближчим часом проект положення про проведення інвестиційних конкурсів буде винесено на сесію Київради, де більшість його може підтримати.

Можна очікувати, що В.Кличко подасть цей крок як важливий для попередження корупції у відносинах з інвесторами. Однак чи справді це так і чи не "підставляють" Віталія Кличка його підлеглі та забудовники, яких вистачає в його команді?

Інвестиційний агент — "єдине вікно" для управління та приховання корупції?

Не секрет, що комунальні підприємства (КП) замість того, аби підвищити якість управління комунальним майном і земельними ресурсами, використовуються для приховування та прикриття корупційних схем. Профільні департаменти КМДА знизують плечима та кивають на КП, які перебувають в їх управлінні. "Ці повноваження ми делегували КП", ввічливо кажуть посадовці КМДА і спрямовують "потік" суб'єктів звернень до відповідних комунальних підприємств.

А далі схема працює настільки філігранно, що ні правоохоронна, ні судова системи не можуть нічого вдіяти. КП можуть надавати різноманітні послуги на комерційній основі. І це при тому, що ці ж послуги мали б надавати відповідні департаменти та їх структурні підрозділи. Вміло побудована корупційна схема виводить з-під удару посадових осіб і замикає громадян (суб'єктів звернення) на комунальних підприємствах. А яка відповідальність комунального підприємства як суб'єкта господарювання? Правильно, досі майже ніякої, бо в КП працюють не державні службовці і не посадові особи місцевого самоврядування. В кращому разі замінять "поганого" керівника КП на іншого.

Щось подібне маємо і з порядком залучення інвестицій до столиці. Фактично департамент економіки та інвестицій КМДА перекладає відповідальність за неналежне виконання чи бездіяльність при виконанні існуючих повноважень на "інвестиційного агента" в особі КП "Київське інвестиційне агентство".

Інвестиційний агент як "рєшала" у "жирних" департаментах КМДА

Департаменти із найбільшими корупційними ризиками, як правило, опікуються бюджетами, землею та майном. Відповідно, це департаменти земельних ресурсів, архітектури та містобудування, комунального майна та транспортної інфраструктури, благоустрою. Саме від їх висновків і погоджень залежить, чи бути тому або іншому інвестиційному проекту, а отже, вони впливають на напрям руху мільйонних інвестицій. Недивно, що таке делікатне питання, як отримання відповідних висновків і погоджень, пропонується віддати на відкуп "інвестиційному агенту".

Зрозуміло, що так легше та безпечніше пояснити бізнесменам, що треба зробити, як і з ким укласти необхідні угоди для отримання позитивних висновків і погоджень. Фактично (п. 4.54.7) КІА надається монопольне право на обслуговування та супровід інвесторів шляхом надання їм консультацій з організаційних, юридичних, економічних та інших питань, а також нав'язування на безальтернативній основі послуг підрядників, яких згідно з п. 4.16 обирає той самий "інвестиційний агент" шляхом укладення угоди з третіми особами для підготовки інвестиційного проекту.

Цікаво, для чого вкладалися мільйони бюджетних коштів у створення Київського міського дозвільного центру та центрів надання адміністративних послуг, які і мали б надавати інвесторам необхідні послуги від "жирних" департаментів КМДА, в тому числі і від департаменту економіки та інвестицій?

Створення корупційних можливостей, або Оцінювати залежно від інвестора?

Будь-який конкурс — це передусім питання критеріїв для визначення переможців і прозорості процедур. "Підгін" критеріїв під "свого" інвестора та двозначність процедур — відома корупційна практика. Водночас п. 5.25 говорить, що переможцем визначається учасник інвестиційного конкурсу, який запропонував "найкращі умови за основним(-ми) критерієм(-ями) оцінки конкурсної пропозиції, затвердженим комісією, у складі конкурсної документації".

Очевидно, що такий підхід створює широкі можливості для корупції. Більш того, цей же пункт посилається на якісь "виняткові випадки", коли аналіз і порівняння конкурсних пропозицій за основним(-ми) критерієм(-ями) та/або додатковими критеріями потребує значного часу. Ті, хто в темі, читають між рядків, що після конкурсу можна його переграти в інтересах "свого" інвестора або того, хто більше заплатить "рєшалі", якщо не вдалося зробити це з першого разу. Як кажуть, є ще час і предмет для корупційного торгу. Логічно, аби в положенні були зазначені чіткі та однозначні вимоги до критеріїв визначення переможців (п. 5.25) інвестиційних конкурсів.

Також логічно було б не надавати комісії із залучення інвесторів права (п. 2.7) визначати розмір і порядок сплати реєстраційного внеску, розмір інвестиційного внеску. Чи не краще розробити відповідну методику та уніфіковані підходи для різних типів інвестиційних проектів, що має стати невід'ємним додатком до відповідного положення?

А судді хто?

Разом із процедурами та критеріями важливими для визначення переможців інвестиційних конкурсів є склад, порядок обрання та затвердження конкурсної комісії. У пункті 2.5 зазначається, що склад комісії формується за таким принципом: 50% від депутатів Київради, 50% — від виконавчого органу (КМДА).

Персональний склад комісії затверджується розпорядженням виконавчого органу Київради, тобто Київською міською державною адміністрацією, за поданням організатора інвестиційного конкурсу — профільного департаменту КМДА.

Таким чином, є ризики отримати контрольовану організатором конкурсу (департаментом економіки та інвестицій КМДА) комісію із браком можливостей для контролю громадськості та депутатів Київради як представницького органу. Чому б не формувати склад комісії за принципом: 1/3 — від депутатів Київради, 1/3 — від КМДА і 1/3 — від представників експертних громадських організацій і бізнес-асоціацій, висуванці від яких мають відповідні компетенцію й освіту та готові на відкритих і конкурсних засадах поборотися за участь у конкурсній комісії?

Напевно, логічніше було б, аби склад комісії затверджувався розпорядженням секретаря Київради за поданням організатора інвестиційного конкурсу. Така ситуація дала б можливість посилити вплив депутатів як обраних представників громади на рішення КМДА як виконавчого органу, що відповідає за організацію інвестиційних конкурсів. Окреме питання — публічність і відкритість роботи комісії з підготовки та проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів (п. 2.11). Логічно було б зазначити чіткі процедури інформування про календарні плани та засідання комісії, а також порядок участі громадськості під час розкриття конкурсних пропозицій і забезпечення оприлюднення протоколів засідань комісії на сайті КМДА, що так і не передбачено п. 2.12.

Легалізація системних порушень затверджених проектів забудови?

Факти будівництва висоток у 20 поверхів замість передбачених 5–10-поверхівок стали вже системними для столиці. Лише одиниці подібних об'єктів, які зведено із грубими порушеннями затверджених проектів і будівельних норм, включені до проекту, що передбачає демонтаж зайвих поверхів. А як із іншими об'єктами, побудованими із порушеннями затверджених проектів? Вибір невеликий — або демонтаж, або легалізація та відшкодування збитків.

Фактично п. 6.12 положення пропонує останнє — легалізацію. Зокрема, п. 6.12 зазначає, що "у разі, якщо визначені інвестором техніко-економічні показники об'єкта інвестування будуть більшими, ніж орієнтовні техніко-економічні показники, зазначені в умовах інвестиційного конкурсу, інвестор звертається до організатора інвестиційного конкурсу з проханням розглянути питання щодо зміни техніко-економічних показників об'єкта інвестування на засіданні комісії".

Очевидно, що варто чітко визначити допустимі коригування техніко-економічних показників, зазначених в умовах інвестиційного конкурсу, що допоможе попередити можливість масового порушення інвесторами умов інвестиційного договору задля їх подальшої легалізації шляхом використання п. 6.12.

Також викликає питання п. 6.16, який говорить, що "дозвіл на знесення будинків, будівель, споруд тощо, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, якщо така необхідність виникла в процесі реалізації інвестиційного проекту, надається окремим рішенням Київської міської ради".

Чомусь забули, мабуть, невипадково, додати, що такий дозвіл може надаватися в разі, якщо це не суперечить чинній містобудівній документації та функціональному призначенню земельної ділянки, або шляхом внесення змін у встановленому законом порядку до містобудівної документації. В іншому випадку ми можемо стати свідками масових коригувань затверджених проектів будівництв і легалізації знесення будинків, які "випадково", а часто через будівництво, яке відбувається поруч, прийшли в аварійний стан і розташовані поблизу інвестиційного проекту. *** Чи відбудеться легалізація корупційної схеми роботи з інвесторами у новій варіації під благим видом "єдиного інвестиційного вікна", стане зрозуміло вже найближчим часом.

На жаль, будучи свідками того, як забудовники із команди Кличка прагнуть легалізувати численні земельні махінації через новий Генплан Києва до 2025 р., можна очікувати чого завгодно. Однак хочеться вірити у здоровий глузд політика Віталія Кличка, який очолив не лише Київ, а й президентську партію "Солідарність".

Бо за розроблених умов єдиного інвестиційного вікна "по-київськи" відома шведська компанія Ikea ще довго буде шукати в Києві земельну ділянку площею приблизно 40 га. Хіба що Віталій Кличко особисто дасть вказівку знайти таку ділянку. Але чи потрібні нам винятки із правил? Інвесторів, які мають бездоганну ділову репутацію, передусім цікавлять чіткі та прозорі правила гри, єдині для всіх учасників ринку. Невже це досі незрозуміло очільникам столиці, які за 2014 р. мають долю іноземних інвестицій у загальному обсязі капітальних вкладень лише близько 1%?

Фундація "Відкрите суспільство" підготувала Відкрите звернення до очільників столиці та депутатів Київради з приводу інвестиційних конкурсів. Чи вистачить у них політичної волі та мужності зробити висновки й розпочати "розробку нового порядку проведення інвестиційних конкурсів за участі зовнішніх експертів", як це зазначено у плані антикорупційних заходів, підписаному Віталієм Кличком як міським головою?