Коли ж воно запрацює, і з кого почнуть?

KLM_0237_thumb_300x999999Що нині відбувається у стінах Антикорупційного бюро? Як тривають конкурси з відбору співробітників бюро, хто і як там працюватиме?

Як виявлятимуть і виводитимуть на чисту воду корупціонерів у високих кабінетах? Чи можна переламати хребет корупції у державі, незважаючи на шалений спротив?

Про це розмова з директором Національного антикорупційного бюро України Артемом СИТНИКОМ у Голосі України

-- Майже рік тому -- 14 жовтня 2014 року -- Верховна Рада прийняла Закон України "Про Національне антикорупційне бюро України". Однак бюро досі ще повноцінно не запрацювало. Коли розпочнеться розслідування перших кримінальних проваджень і побачимо перші вироки проти корупціонерів?

-- Коли у квітні 2015-го я був призначений на посаду директора і була розроблена "дорожня карта" створення бюро, то я поставив перед собою амбітну мету -- розпочати розслідування з жовтня 2015 року. Хоча, коли ще тривав конкурс на обрання директора Антикорупційного бюро, деякі і автори закону, і працівники адміністрації Президента говорили, що бюро розпочне роботу не раніше, ніж у 2016-му. Однак у суспільства -- величезні запити на боротьбу з корупцією і очікування початку роботи і результатів. Тому ми вирішили зробити все, щоб розпочати розслідування в жовтні. На сьогодні вже склали присягу перші 70 антикорупційних детективів, за штатом їх передбачено 242, і набір триватиме до кінця року. Є вже і певні напрацювання. Проте, на жаль, досі не обрано і не призначено антикорупційного прокурора. Відверто кажучи, я розраховував, що до жовтня його оберуть. Закон про зміни до закону про прокуратуру набрав чинності 15 липня, і вже тоді можна було формувати конкурсну комісію з обрання антикорупційного прокурора та розпочинати роботу, але комісія була сформована лише у вересні -- більш як через два місяці після набрання чинності змін до закону про прокуратуру. Тобто єдина причина, чому ми вже сьогодні не розпочинаємо розслідування, -- відсутність антикорупційного прокурора.

-- Поясніть, чому бюро не може розпочати роботу без антикорупційного прокурора? Невже в нього такі визначальні значення і функції?

-- За Кримінальним процесуальним кодексом прокурор виконує функцію процесуального керівника слідчого чи детектива. Тобто здійснює нагляд за проведенням розслідування, у нашому випадку -- детективами Антикорупційного бюро.

Детектив Антикорупційного бюро низку рішень приймає сам, а низку -- за погодженням із антикорупційним прокурором, проводить процесуальні дії на підставі рішень слідчого судді. Визначальні рішення, такі, як початок розслідування, оголошення підозри і найголовніше -- передання обвинувального акту до суду -- детектив, на жаль, не може прийняти без антикорупційного прокурора, який здійснює нагляд у конкретному кримінальному провадженні. Тобто розпочати розслідування без антикорупційного прокурора неможливо.

-- Ви говорили про "певні напрацювання". Зрозуміло, що наразі не можете назвати прізвища тих, проти кого можуть бути порушені кримінальні провадження, але хоча б -- що це за справи?

-- Є чиновники, які підслідні Антикорупційному бюро, і детективи нині формуватимуть досьє на цих чиновників, напрацьовуватимуть аналітичні матеріали. Перелік таких чиновників передбачений 216 статтею Кримінального процесуального кодексу. Це -- колишні президенти України, прем'єр-міністри, члени уряду, керівники центральних органів державної влади, службовці органів місцевого самоврядування та інші державні службовці І--ІІ категорії, прокурори та судді.

-- Йдеться про нинішніх високопосадовців чи з колишньої влади?

-- Такого розмежування немає. Закон не розрізняє -- колишні чи нинішні. Тобто якщо буде з'ясовано, що злочин скоєно міністром у 2012 році, це також буде підслідність бюро. Якщо міністр нинішній -- це також наша підслідність, незважаючи на те, коли злочин було скоєно. Бюро також підслідні справи щодо корупційних злочинів, скоєних прокурорами не нижче начальника відділу прокуратури області і вище -- аж до Генерального прокурора. Те саме стосується й інших правоохоронних органів. Нам підслідні й усі злочини, скоєні суддями, -- починаючи від суддів першої інстанції до суддів Конституційного Суду.

-- Ваш прогноз: чи відкриє Антикорупційне бюро кримінальні провадження проти нинішніх чиновників високого рангу?

-- Бюро в принципі й створювалося для того, щоб відкривати такі провадження. Ми передусім ревізуватимемо дії нинішньої влади, адже громадськість вимагає нових засобів боротьби з корупцією. На жаль, ситуація з корупцією після Революції Гідності як мінімум не покращилася, а то й погіршилася.

-- Чи варто очікувати гучних арештів із публічним, перед телекамерами, надяганням наручників, чи діятимете тихо, непомітно, щоб потім крапку поставив суд?

-- На мій погляд, суспільство вже втомилося від гучних затримань, які потім нічим не закінчуються. Я маю великий досвід розслідування кримінальних проваджень, і якщо справа складна, то між моментом гучного затримання і до набрання чинності обвинувальним вироком суду може пройти дуже тривалий проміжок часу. Гучні показові затримання починають дратувати, оскільки суспільство очікує результатів у вигляді повернення до бюджету корупційних коштів і справедливого покарання за скоєння корупційних злочинів. Президент України також наголошує на тому, що потрібно відмовитися від практики піару на порушених кримінальних провадженнях і орієнтуватися не на кількість затриманих, а на кінцевий результат. Але, на жаль, відсоток справ, які до цього часу закінчилися вироком суду, -- дуже незадовільний. Затримання проводитимуться у рамках кримінально-процесуального законодавства, без усякого піару та шоу, оскільки для нас пріоритет -- це рішення суду. Не хочу бути популістом і обіцяти, що рішення суду з'являться уже цього року. Оскільки є передбачена законом процедура, яка має бути витримана, щоб не виникало сумнівів у законності проведення розслідування, а права людини та громадянина були обов'язково дотримані. Це стосується судових рішень не тільки в Україні, а й в інших державах. Скажімо, в Румунії деякі корупційні справи слухаються по п'ять, а то й більше років. Я розумію, що суспільство жадає крові, але якщо діяти у неправовий спосіб, то буде якась певна перемога, але не остаточний результат, до якого ми всі прагнемо.

-- І все-таки, чи можемо сподіватися до кінця року на завершення хоча б одного кримінального провадження проти корупціонерів високого рівня? 

-- Поки що це неможливо. Але я б цього не виключав. На жаль, є процедура призначення антикорупційного прокурора, і мені важко прогнозувати, коли вона закінчиться.

Антикорупційні детективи, "спецназ" і комп'ютери з базами даних

-- Скільки на сьогодні вже працює людей в Антикорупційному бюро, і чим вони займаються? Чи діятимуть підрозділи бюро в регіонах?

-- Так, у регіонах є наміри відкривати підрозділи. Нещодавно у Львові я анонсував відкриття першого територіального управління. Загальна кількість працівників Антикорупційного бюро повинна становити 700 осіб, із них 200 осіб -- начальницького складу. У нас дуже складна процедура призначення працівників бюро, такої процедури немає у жодній країні. Під час конкурсів, які проводимо, використовуємо передові методики наших західних партнерів, які застосовують в іноземних державах, але такої складної конструкції немає ніде. Всі працівники бюро, крім заступників директора, призначаються через відкритий конкурс. А для проведення такого конкурсу формується Конкурсна комісія і обирається Рада громадського контролю, яка діє при Антикорупційному бюро і делегує трьох членів до Конкурсної комісії. Потім Конкурсна комісія розпочинає відбір. Відбір детективів проводився у чотири етапи: перший -- тестування на знання законодавства, другий -- визначення загальних здібностей кандидата, третій -- психологічне тестування, четвертий -- співбесіда. І п'ятий етап, який стосувався уже переможців, -- поліграф, тобто детектор брехні. Щодо кожного кандидата також проводиться спецперевірка, чи не має він судимості.

Загалом -- дуже великий ажіотаж. На конкурс подали документи понад сім тисяч осіб. Найбільше претендентів на посади детективів -- 2700 чоловік, із яких було допущено до тестування 2500 осіб. Ми вже протестували близько п'яти тисяч осіб. Серед кандидатів на детективів -- переважно представники регіонів, відсоток киян невеликий. Це здебільшого молоді люди віком 26--30 років.

-- А хто приймає остаточне рішення про прийом на роботу?

-- Директор, але на підставі рішення Конкурсної комісії про визначення переможця конкурсу. Я до складу Конкурсної комісії не входжу, її очолює мій перший заступник (Гізо Углава. -- Ред.). Пріоритетним є підрозділ детективів, однак є багато інших, не менш важливих підрозділів, -- оперативно-технічне управління, яке забезпечує технічну підтримку детективів, підрозділ аналітики, який працюватиме із відкритими та закритими джерелами, базами даних. А також силовий підрозділ -- наш "спецназ", який проводитиме затримання корупціонерів, забезпечуватиме охорону та гарантуватиме безпеку учасників процесу та працівників бюро. Усі підрозділи також формуються через відкриті конкурси. Вже створено три конкурсні комісії, які працюють на повну потужність, і формується далі колектив. На кінець року має бути повністю сформоване центральне управління, і паралельно створюватимуться територіальні управління -- у Львові, в Одесі та інших містах. Загалом, згідно з законодавством, може бути створено до семи територіальних управлінь бюро. Нині також тривають тендери на закупівлю ІТ-обладнання, комп'ютерів, ноутбуків. Місія ЄС, яка ревізувала нашу роботу в рамках виконання вимог щодо безвізового режиму, позитивно оцінила наш прогрес. Повторюся: єдине, чого не вистачає нам для початку роботи в мінімальному форматі, -- це антикорупційного прокурора.

-- Що за секретний підрозділ буде в Антикорупційному бюро? Ці люди ходитимуть у масках, ховатимуть своє обличчя, матимуть допуск до державної таємниці? Чим вони займатимуться?

-- Такий підрозділ уже є. Але я б не застосовував слово "секретність", а казав "оперативно-технічне управління". "Спецназ" -- це наш аналог "Альфи", силовий підрозділ, який забезпечуватиме прикриття наших детективів при затриманні корупціонерів. Щодо державної таємниці -- то працівники бюро матимуть доступ до державної таємниці, деякі вже мають, деякі нині оформлюють. Звичайно, у бюро будуть і працівники, невідомі широкому загалу, оскільки їхня робота пов'язана із оперативними розробками, і вони не повинні бути "засвічені" суспільству. Скажімо, підрозділ, який здійснюватиме візуальне спостереження і оперативне документування. До речі, для "спецназу" є ще додатковий етап конкурсу -- заліки з фізичної підготовки з елементами рукопашного бою.

Бюро ще не працює, але вже під величезним збільшувальним склом

-- Чи хтось намагається обійти конкурс, чи не телефонував хтось "згори", з високих кабінетів, із проханням взяти на роботу "хорошого хлопця" чи "хорошу дівчину"?

-- Не телефонували. Пройти, минаючи конкурс, -- фактично нереально. Хоча були рекомендаційні листи певних громадських організацій щодо певних кандидатів, навіть листи-рекомендації від народних депутатів. Але вони для конкурсної комісії нічого не значать. На конкурсі необхідно скласти іспит із знання законодавства, набрати не менше 70 балів зі 100 можливих (якщо порівнювати з конкурсом у прокуратурі, там -- 50 балів). Тобто, якщо не знаєш законодавства, цей етап не пройдеш. Дуже багато людей (не буду називати прізвища), які працюють у Генеральній прокуратурі, не пройшли навіть перший етап тестування. Дуже багато кандидатів відсіялися на другому етапі, де перевіряється логічне мислення та вміння приймати рішення у стресових ситуаціях, тести на загальні здібності. Психологічне тестування також поставило під сумнів деяких кандидатів -- їхню щирість, спроможність працювати.

-- Яка зарплата у працівників Антикорупційного бюро? Обіцяли досить високий рівень. Чи її вже отримують? 

-- Звичайно, зарплату отримують усі, хто вже призначений на посаду. Детективи отримують більше 30 тисяч гривень, це той рівень, який суттєво знижує корупційний ризик при прийнятті серйозних рішень.

-- 30 тисяч гривень -- це велика, за нинішніми мірками, зарплата. Але які є ще запобіжники від того, щоб детективи або інші співробітники бюро, котрі розслідуватимуть справи на мільйони доларів, не піддалися спокусі закрити очі на певні справи за певну винагороду?

-- Перший і головний запобіжник -- це відкритий відбір кандидатів. 30 тисяч гривень, звісно, сума оціночна. Для когось -- величезні гроші, для когось -- копійки. Під час відкритого конкурсу кандидат вивчається з усіх боків, у тому числі й щодо ставлення до матеріальних благ. І правильність такого відбору підтвердило те, що один із кандидатів, діючий працівник СБУ, попався на отриманні хабара. Цю інформацію одразу хотіли використати наші недруги для дискредитації бюро, але для мене особисто цей випадок підтверджує, що необхідно проводити саме такі конкурси -- етапні, складні. Та хоч би як я розхвалював відкритий конкурс, ризик потрапляння до бюро нечистих на руку людей повністю не зникає. Тому другий запобіжник також передбачений законодавством. Це -- підрозділ внутрішнього контролю. Він нами створений. У підрозділі будуть свої детективи, які розслідуватимуть (якщо, не дай Бог, вони будуть) кримінальні провадження  щодо працівників Антикорупційного бюро. Вони також проводитимуть на постійній основі моніторинг життя детективів. Тобто якщо у детектива з'явиться "Бентлі" чи якесь інше майно, яке він не зможе пояснити, негайно будуть прийняті відповідні рішення. Ще один дуже важливий і дієвий запобіжник -- громадський контроль. І з боку громадської ради, яка діє при Антикорупційному бюро й до якої входять активні представники громадських організацій, і з боку  суспільства загалом. Бюро ще не працює, але вже розглядається під величезним збільшувальним склом. Мною сповідується концепція прийняття рішень групою осіб. Тобто детектив не прийматиме рішення сам. По кожній справі буде створено групу детективів, яка проводитиме розслідування під контролем першого заступника директора бюро, який свого часу був заступником генерального прокурора Грузії. І я також контролюватиму процес. Тож вплинути одразу на всіх фактично неможливо, бо це одразу стане публічним.

-- А хто контролює вашу діяльність як очільника Антикорупційного бюро? Якщо вам зателефонує чи особисто сам Президент, чи прем'єр, чи ще хтось із високопосадовців і попросить когось "не чіпати" -- що тоді робитимете?

-- Як уявляєте, що вони можуть попросити когось "не чіпати"? Ось затримуємо міністра -- і потім "не будемо чіпати", бо мені передзвонили? Це дуже важко буде зробити знову-таки через наявність громадського контролю. Якщо згадаєте війну з "діамантовими прокурорами" в Генпрокуратурі, Давиду Сакварелідзе (заступник Генерального прокурора України. - Ред.) було дуже важко. Але хоч як чинила супротив стара корупційна система, усе ж таки були прийняті правильні рішення. Не так просто зараз зателефонувати і дати якусь вказівку, пораду -- і щоб вона була виконана. А щодо контролю за моєю діяльністю, то посада директора НАБУ вводилася у законодавство як незалежна посада. Ревізія діяльності директора та всього бюро здійснюється раз на рік комісією, до якої входять представники парламенту, Президента і Кабміну. І за результатами цієї комісії, якщо буде негативна оцінка роботи бюро, може бути прийняте відповідне рішення. Корупційні ризики, звичайно, є. Але є і запобіжники, які мінімізують ці ризики.

-- Чи вже зараз відчуваєте спротив боротьбі з корупцією? Якщо так, то з чийого боку?

-- Поки що спротив один -- постійні спроби піар-атак на бюро і на мене особисто. Думаю, що з початком роботи бюро їх буде набагато більше. І це нормальний процес. Бо якби цього не відбувалося, це б означало -- щось робимо не так.

-- Нині паралельно із Антикорупційним бюро на державному рівні створено ще декілька структур із фактично однаковим завданням -- боротьба з корупцією. У Кабінеті Міністрів створено Національне агентство з питань запобігання корупції, а в адміністрації Президента -- Національну раду з питань антикорупційної політики. Навіщо стільки паралельних структур?

-- Неправильно називати їх паралельними. Це абсолютно різні органи. Скажімо, в Румунії, де я перебував із робочою поїздкою для обміну досвідом, також є різні антикорупційні органи, але вони один із одним не конкурують. Для того щоб відчути успіхи в боротьбі з корупцією, необхідно: перше -- дерегуляція, щоб зменшити корупційний тиск на бізнес і громадян. Друге -- превенція, тобто запобігання корупційним злочинам. І третє -- реагування на здійснені корупційні злочини, тобто правоохоронна, каральна, функція. Увесь цей процес має відбуватися під чіткою координацією. Завдання Антикорупційного агентства при Кабміні -- превенція, воно не має правоохоронної функції, не має права розслідувати кримінальні провадження. Його завдання -- аналіз декларацій чиновників на предмет незаконного збагачення та внесення завідомо неправдивих даних. Якщо це агентство запрацює, сподіваюся, воно стане одним із основних джерел інформації для наших розслідувань. Антикорупційна рада при адміністрації Президента -- це дорадчий превентивний орган. Тобто ці органи не мають повноважень, які дублюють одне одного.

-- Під час складання присяги першими антикорупційними детективами Президент України поставив дуже амбітне завдання -- підняти Україну в світовому рейтингу боротьби з корупцією зі 140-го місця на 51-ше. Як відбуватиметься це просування, які його критерії, скількох чиновників треба посадити, щоб піднятися у рейтингу?

-- Кількість посаджених чиновників ніколи не визначала місце в антикорупційному рейтингу. В Румунії дуже багато кримінальних проваджень спрямовано до суду, у тому числі й щодо чинного прем'єр-міністра, перед цим затримано мера столиці, Бухареста, за отримання хабара. Але у рейтингу вони ще не дуже високо. Повторюся: повинні відбуватися паралельні процеси -- дерегуляція, превенція і каральна функція. Боротьба з корупцією повинна бути спрямована не проти чиновників, а на зниження корупційних ризиків у державі. Головний корупційний ризик -- це низька зарплата чиновника, якщо він отримує три тисячі гривень, а приймає рішення щодо мільйонів гривень. Ще один ризик -- наявність величезної кількості контролюючих органів, понад 100, які буквально душать бізнес і багато в чому дублюють одне одного, маючи дискримінаційні повноваження -- припинення діяльності, нарахування штрафних санкцій. Але, з другого боку, жодна дерегуляція і превенція ніколи не призведуть до зникнення взагалі корупційних злочинів. І тоді держава застосовує каральну функцію, яка покладена саме на Антикорупційне бюро. Ще один критерій боротьби з корупцією -- інвестиції у країну. Зараз інвестори ще не відчувають зниження корупційного тиску, й, відповідно, інвестор або тікає з України чи має намір утекти, або не приходить узагалі. Кількість інвестицій в економіку, а також соціологічні дослідження думки громадян, рівень довіри до органів влади саме і стануть показниками того, що ситуація з корупцією змінилася.

-- Насамкінець декілька особистих запитань. Чому вирішили стати керівником Антикорупційного бюро, що допомогло перемогти в складному конкурсі на посаду? І чи доводилося раніше розслідувати кримінальні провадження стосовно корупціонерів?

-- Я мав величезні очікування, що після Революції Гідності в країні щось зміниться у подоланні корупції. Причиною мого звільнення з правоохоронних органів було якраз те, що вони поринули в корупційний вир, і я вже більше дивитися на це не міг. Після революції ситуація, на жаль, не змінилася. Коли було прийнято Закон "Про Національне антикорупційне бюро України", я прочитав про повноваження та процедуру призначення директора і подав документи, відверто кажучи, не вірячи, що можна прийти з вулиці й перемогти в конкурсі. Перемога була для мене доволі неочікуваною. І сама процедура конкурсу, який відбувся відкрито і прозоро, це визнали і наші західні партнери, дала мені надію, що, можливо, справді щось можна змінити у державі. Сподіваюся, мій досвід у розслідуванні кримінальних проваджень, пов'язаних із корупцією, і досвід мого першого заступника, котрий керував підрозділами по боротьбі з корупцією у Грузії, стануть у пригоді, коли розпочнемо працювати. Основна частина справ, яка розслідувалася, коли я працював у прокуратурі, -- це злочини, пов'язані з корупцією. Коли я очолював слідчий підрозділ прокуратури Київської області у 2009 році, сума хабарів, інкримінованих у справах, що перебували у провадженні, становила 40 мільйонів гривень. Були і справи, що закінчувалися вироками. Наприклад, та, яку я особисто розслідував і особисто підтримував по ній державне обвинувачення у суді, -- стосовно першого заступника міського голови Вишневого за 500 тисяч доларів хабара. Я просив 11 років позбавлення волі, суд йому дав 10.

Я розцінюю створення Антикорупційного бюро і своє призначення на посаду директора як можливість використати власний досвід для того, щоб змінити ситуацію з корупцією у державі. Бо якщо не змінимо нічого у найближчі півтора року -- виникнуть дуже величезні ризики для країни загалом.

Інтерв'ю взяла Юліана ШЕВЧУК.