Як у КНУ борються з борцями проти корупції

knu 1В Університеті Шевченка намагаються відрахувати двох студентів. Ні, не лише двох. Щороку там відраховують сотні. Але історія з цими двома є особливою, яка вже привернула увагу національних ЗМІ.

Бо є підозри, що хлопців вирішили позбутися не через погані знання, а через їхню антикорупційну діяльність і боротьбу з маніпуляціями при організації виборів ректора, - пише Олексій Братущак на сайті УП.

Немає людини – немає проблеми

З хлопцями зі студентської ініціативи ШеваПіл автор познайомився ще весною. Уже тоді було зрозуміло, що на цих студентів чекають проблеми під час літньої сесії. І не тому, що вони якісь дурні. Усе простіше.

Вони відкрито говорили та писали у соцмережах і намагалися боротися з проявами корупції в університеті, зокрема, щодо непрозорості проведення тендерів. І це напередодні виборів ректора КНУ Шевченка, які мають відбутися у жовтні цього року.

Зі стартом виборів ректора хлопці стали ще більше докучати адміністрації. Бо дозволили собі вимагати відкритої роботи виборчої комісії Університету. І як в старі радянські часи отримали традиційну відповідь: немає людини – немає проблеми.

Хлопців "підготували" до відрахування. Вони не склали іспит на кафедрі Володимира Цвіха, який 27 серпня цього року був обраний Головою Вченої Ради Університету. І замінив на цій посаді ректора Леоніда Губерського. Або, як кажуть у самому університеті, пан Губерський довірив пану Цвіху потримати крісло на час виборів ректора.

У радянські часи з відрахуванням "неблагонадійних" студентів у ректорів меншало головного болю. Але в сучасній України геть навпаки. Якщо весною про ШеваПіл знали лише студенти кількох вишів, то тепер історію хлопців обговорюють на національному рівні.

Підозра у політичних мотивах відрахування активістів дала старт цілій низці подій.

knu 2

Голова студентського парламенту факультету відмовився ставити свій підпис під поданням на відрахування – відповідно до закону про вищу освіту відрахування студентів проводиться за погодженням з органом студентського самоврядування.

Громадська рада при Мінсовіти ініціює створення моніторингової комісії з виборів ректора.

Студентська організація "Пряма дія" провела на сходах Червоного корпусу пікет з гаслом "Ні політичним репресіям в КНУ!".

Про бажання долучитися до вирішення конфліктної ситуації заявили випускники КНУ Шевченка, зокрема, народний депутат Вікторія Пташник.

Конфлікт став темою кількох публікацій в інтернет-медіа, а самі хлопці вже засвітилися у гостьових студіях 5 каналу та Громадського телебачення.

Попри те, що скандал набирає обертів, адміністрація Університету не налаштована йти на компроміс. Лінія поведінки проректора Володимира Бугрова наступна: студенти не склали іспит з історії зарубіжних політичних вчень на комісії, тому без будь яких особливостей мають бути відраховані, як і інші 200 "двійочників".

Що потрібно зробити в історії активістів ШеваПіл

Самі студенти переконанні і переконують інших, що відрахування пов’язано виключно з їхньою громадською діяльністю. Що їхні проблеми – це політична розправа ректора Леоніда Губерського руками його підлеглих або навіть спільників.

І хлопці готові і хочуть, щоб їхні знання перевірила незалежна комісія Міносвіти. Бо не можуть складати іспит на кафедрі, яку очолює фігурант їхніх розслідувань.

Загалом у цій історії потрібно дати відповідь на два запитання.

Перше: чи можна ще домогтися того, щоб цих активістів не відрахували?

Одна зачіпка для активістів є у пункту 6 статті 40 закону "Про вищу освіту", відповідно до якого відрахування студентів проводиться за погодженням з органом студентського самоврядування.

Свого часу ця норма вводилася як запобіжник, який міг би захистити активістів від тиску адміністрації. І у випадку з активістами ШеваПіл важливо, щоб ця норма спрацювала саме так, як її бачили. Нагадаю, що голова студпарламенту факультету відмовився погоджувати відрахування.

На жаль, сторони конфлікту по-різному читають згадану норму закону. Адміністрація Університету вважає, що це погодження не є обов'язковим для підписання наказу на відрахування.

Самі активісти ШеваПіл переконанні, що підпис голови органу студентського самоврядування є необхідною умовою для відрахування будь якого студента.

Проблема у тому, що цією нормою скористалися уперше в історії української вищої освіти. І ніхто не знає, як практично виходити з ситуації, коли студентське самоврядування не погоджує відрахування студента, який провалив останню комісію.

Тож нині доля подальшого навчання або відрахування студентів у підвішеному стані. Немає погодження студентського самоврядування, декан не подає документи в ректорат на відрахування. А як їм вчитися далі – ніхто не знає.

У цьому конкретному випадку потрібна така комісія, рішення якої не викликало б ні в кого запитань щодо неупередженості. Для її створення і роботи потрібна добра воля адміністрації Університету. Або ж втручання Міносвіти. Відповідне звернення міністру вже направлено. Але позиція чиновників Міносвіти виглядає дещо дивно.

В ефірі 5 каналу заступник департаменту вищої освіти Міносвіти Олег Шаров повідомив, що втручання міністерства не на часі. Бо проблеми, виявляється, ще немає. От коли і якщо буде наказ на відрахування, тоді чиновники подумають, що з цим робити.

Аби зрозуміти недолугість цієї позиції, потрібно провести аналогію. Під дверима вашого помешкання з’являються невідомі зі зброєю, погрожують вас вбити, ви телефонуєте у міліцію, а там відповідають: так ще ж нічого не сталося, от якщо вб’ють, от тоді ми швидко відреагуємо…

Друге питання: чи мали місце політичні мотиви у відрахування активістів ШеваПіл?

Аби дати об'єктивну відповідь на це запитання, потрібно так само створювати незалежну комісію. Але предметом її дослідження має бути не знання двох окремих студентів, а зріз знань усіх студентів, які складали цей іспит під час останньої сесії.

Якщо цей зріз продемонструє, що ці двоє студентів мають найгірші результати, то підстав говорити про "політичне відрахування" не буде. Але якщо будуть студенти, які продемонструють гірші знання з предмету, ніж "відраховані", то це прямий доказ – відрахувати хотіли за активність.

І знову таки: для створення цієї комісії потрібна воля адміністрації та/або рішення міністра освіти. Чи готовий Сергій Квіт встановлювати істину і боротися з політичними переслідуваннями студентів?

Які висновки потрібно зробити з історії активістів ШеваПіл

Уся історія з активістами ШеваПіл є лише одним епізодом великої війни за вищу освіту. Цей епізод, цей бій неприємно програвати. Але найголовніше – зробити правильні висновки і виграти війну.

Головний висновок на поверхні: боротися проти системи окремими ініціативами неможливо.

Вища система майже повністю охоплена корупційною системою. Вона вибудовувалася десятиріччями з самого низу до ректорів-царьків та їхніх формальних та неформальних об'єднань. Один з останніх прикладів – вибори до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти.

Державні виші делегували до Нацагентства люстрованих чиновників. І найактивнішу участь у цьому брали саме ті працівники Університету Шевченка, які нині переконують у правильності відрахування активістів ШеваПіл.

Створення цього Нацагентства – це вимога "нового" закону про вищу освіту. Закон передбачав більшу демократизацію вищої освіти. Але вкладені у документ прогресивні інструменти та механізми можна використовувати по-різному. У тому числі, і для гальмування реформи вищої освіти, і для цементування негативних явищ. І університетські царьки це швидко зрозуміли.

Взяти ту ж автономію. Адміністрації університетів маніпулюють цим поняттям. Вони намагаються переконати спільноту, що автономія є таким собі величезним парканом, через який ніхто не має права перелазити та втручатися у внутрішні процеси вишів. Навіть якщо всередині навчального закладу процвітає корупція та адміністративний тиск.

Але це геть не так. Хоча б тому, що університети знаходяться не на якомусь окремому острові. Вони є частиною суспільства і мають готувати для цього суспільства спеціалістів.

Від університетів суспільство має отримувати професійних лікарів і фізиків, а не просто людей з дипломами лікарів та фізиків. Тому суспільство може і має контролювати: чи дають окремі університети достатні знання, чи лише торгують "корочками".

І закон передбачає контроль у сфері вищої освіти, зокрема, громадський: "Громадський контроль у сфері вищої освіти є правом суспільства та окремих громадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадського самоврядування, професійних спілок, організацій роботодавців та їх об’єднань, громадських організацій отримувати у встановленому законодавством порядку доступ до інформації на всіх етапах прийняття рішень у сфері вищої освіти і науки, вносити пропозиції та зауваження до них, погоджувати прийняття визначених законом рішень" – стаття 78.

Отже, суспільство має користуватися закладеними в закон можливостями для якісних змін вищої освіти. І робити це не окремими ініціативами, а потужною структурою.

Ця структура має бути коаліцією різних громадських ініціатив та організацій, експертних центрів та окремих громадян, освітян та представників влади. Нині вона існує на рівні ідеї.

Далі небайдужі до долі української освіти та держави мають зібратися, і напрацювати як внутрішні механізми функціонування цієї коаліції, так і план дій по боротьбі з негативними явищами в університетах.

При цьому важливо встановити "фільтр" на вході до цієї коаліції, щоб ми не отримали черговий пшик, структуру, яку контролюватимуть люди з минулого.

Пропоную і закликаю розпочати дискусії щодо створення цієї коаліції. І попри різні перешкоди об’єднатися тим, хто хоче першу пост майданну реформу перетворити на справжні якісні зміни у вищій освіті.

Лише тоді ця коаліція зможе на рівних протистояти системі, яка вибудовувалася в українській вищій освіті ще з часів радянського союзу.

Олексій Братущак, для УП