Політичний «феномен» Ігоря Сапожка. Ч.3: Місцеві вибори 2015 року – плани на реванш і новий покровитель

is 1

Майже 10 років тому на броварському політичному обрії замайоріло обличчя молодого політика Ігоря Сапожка. Спочатку в статусі міського депутата, потім секретаря  Броварської міської ради, далі цікавіше – в.о. броварського міського голови. А 2010 року Сапожка таки обрали мером. За цей час з нього всіляко ліпили образ «мера-господарника», а ще більше – намагалися приховати історії темного минулого. Розслідування МАЄШ ПРАВО ЗНАТИ.

У попередній частині ми розповідали про роки буремної молодості Ігоря Васильовича, коли він був членом одного з організованих злочинних угруповань та якого разом із його подільниками розшукували за вбивство 23-річного батька маленької дитини Івана Касьяненка (частина 1). А також – початок і розвиток його політичної кар’єри в Броварах та впливових покровителів, які перетворили водія-експедитора з кримінальним минулим на мера міста зі стотисячним населенням (частина 2). Сьогодні пропонуємо увазі наших читачів новий розділ із невідомого життя броварського мера, що розкаже про нового покровителя пана Сапожка з російським капіталом, амбіції Ігоря Васильовича щодо місцевих виборів 2015 року та що готовий він запропонувати в обмін на грошову лояльність нового «сірого кардинала» Броварів.

Якщо донедавна всі покровителі Ігоря Сапожка мали політичне забарвлення, то нині воно фінансове. Тепер його головний грошовий «благодійник» – український бізнесмен, власник ТОВ «ТЕХЕНЕРГОТРЕЙД» Віктор Поліщук. З ним та його родиною пов’язують компанії  «Ельдорадо», «Технополіс», ТРЦ «Гуллівер» та відомі всім броварчанам будівництва «Зелений» і «Лісовий» квартали. Але найцікавіше інше – якщо вірити джерелам у високих владних коридорах, дружина Віктора Поліщука Лілія Різва – племінниця Світлани Медведєвої. Тієї самої, яка дружина російського прем’єр-міністра Дмитра Медведєва. А відтак бізнес Поліщука, вочевидь, заснований на російському капіталі одіозних родичів.

Останнім часом броварський голова дуже активно танцює під грошову дудку Поліщука, ухвалюючи на його користь потрібні рішення. Одне з найкричущих – це зухвале привласнення 94,6 ГА землі, що належали Броварському радіопередавальному центру. За майже рік пан Поліщук руками Ігоря Сапожка, а згодом і суддів та прокуратури, прокрутили титанічну махінацію, в результаті котрої ласий шматок землі опинився у власності компанії, що належала Поліщукові. Розслідування про цей кричущий факт крадіжки землі та її повернення місту уже після Майдану ми вже публікували на нашому сайті.

І в цій земельній оборудці Ігор Васильович зіграв не останню роль. Саме ним на сесії Броварської міської ради з голосу і в порушення регламенту було внесено питання про зміну цільового призначення землі. Однак жодних документів депутатам не видали, прохання їх надати проігнорували і швидко проголосували. Більше того – в муніципальних ЗМІ навіть з’явилися публікації про те, що збудовані в майбутньому там промислові об’єкти принесуть місту мільйонні прибутки. Але вже пізніше з’ясувалося – об’єкти, збудовані на 94,6 га, матимуть статус технопарку. А технопарк пайових внесків не передбачає.

Та це не єдине сумнівне рішення Ігоря Васильовича на користь покровителя Поліщука. В травні 2014 року уже після Майдану і початку фактично війни з Росією броварський виконком, який очолює Сапожко, несподівано делегує функції забудовника частини IV житлового району та кількох мікрорайонів міста по вулицях Симоненка, Чорновола, Соборній, Кутового компанії «АЛЬЯНС НОВОБУД», а генеральним проектувальником призначає компанію «АРСАНБУД», а через 10 днів коригує на фірму «АЛЕКСА ГРУП». Ці компанії прямо пов’язані з будівництвами житлових комплексів Віктора Поліщука – «Зеленим» та «Лісовим» кварталами.

is 2

Таке рішення виконавчого комітету Броварської міської ради спочатку виглядає досить дивним.

По-перше, законом узагалі не передбачено такої процедури як делегування функцій генпроектувальника та гензабудовника. Тому в даному випадку БМР просто перевищила свої повноваження.

По-друге, викликають питання справжні мотиви такого рішення. Розібравшись, ми бачимо як мінімум два підводних камені. Перший – скасування для будівельного бізнесу Поліщука пайового внеску у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Адже згідно із законодавством розмір пайового внеску розраховується від загальної кошторисної вартості будівництва, але не менше ніж 4%. Уявімо собі, якщо вартість будівництва близько 30 мільйонів гривень. Відповідно місто отримує 1 мільйон двісті тисяч гривень на розвиток інфраструктури. Якщо ж компанія є генеральним забудовником (а такі права їй делегувала влада), то про який пайовий внесок може йтись.

is 3

Це одна з версій такого «аукціону небаченої щедрості» від міської влади в бік бізнесу Поліщука. Є ще одна. Якщо компанія стає генеральним проектувальником або забудовником певної території , то всі власники землі на цій території мають узгоджувати свої плани щодо будівництва з нею. Таким чином вищезгадані компанії Поліщука фактично отримують законну шпарину для того ж таки рейдерства. Приміром, власник землі на території, де вони є генеральним проектувальником, мають плани щодо будівництва. Але право проектувати будь-що на цій землі  належить компанії Поліщука. Компанія в свою чергу відмовляється надавати дозвіл. Відтак у власника лишається два виходи – або відмовитися від цієї ідеї, а земля продовжуватиме пустувати, або домовлятися з тією ж таки компанією «АРСАН БУД», яка може запропонувати купити землю. Щоправда, вже за вигідною їй ціною. Ось таке виходить на перший погляд благородне, але тим не менш «рейдерство».

У відповідь на таку неочікувану, здавалося б, лояльність до бізнес-проектів Поліщука Ігор Сапожко отримав абсолютне, в тому числі і фінансове покровительство з боку Віктора Поліщука. Приміром, Ігор Васильович адміністративним ресурсом в тандемі з фінансовим ресурсом Поліщука разом на виборах 2014-го року до Верховної ради підтримували кандидата Миколу Семеняку, бордами з обличчям якого було завішане все місто. Як і власне весь округ. Вражаючі бюджети як для простого (за легендою) чоловіка, афганця з Баришивіки Семеняки.

is 4

А нині за сприяння Віктора Поліщука Ігор Васильович протоптує стежки в політичні сили, котрі б могли теоретично підтримати його на виборах восени. Також не шкодує коштів пан Поліщук і на відбілювання іміджу колишнього регіонала Сапожка в очах потенційних виборців шляхом замовних матеріалів в центральних ЗМІ в тому числі. Сюжети на центральних телеканалах про молодого і успішного броварського мера одразу викликають масу запитань. Основне з котрих – хто як не Поліщук оплачує всі ці матеріали?

Але для чого столичному бізнесмену мер Сапожко? Все дуже просто – ручний міський голова буде проводити всі потрібні Поліщукові рішення, основна частина бізнесу котрого дислокована саме в Броварах, і його забудовні плани розраховані на 5-7 найближчих років. І вплив Віктора Поліщука у місті дедалі зростає, відсунувши на другий план навіть ще донедавна «сірого кардинала» Броварів Ігоря Трощенка. Та чи виправдаються фінансові потуги тандему Поліщук-Сапожко, стане відомо одразу після місцевих виборів 2015-го.

Чому мер міста не проживав та не проживає в Броварах, а броварську прописку зробив собі виключно напередодні виборів? Що ховається за високим парканом маєтка Сапожка у селі Гнідин Бориспільського району? Ексклюзивне відео. І що донині пов’язує Ігоря Васильовича з колегами по організованому злочинному угрупуванню 90-х?  Відповіді на всі ці запитання ви зможете прочитати в заключній частині журналістського розслідування невідомих фактів з життя Ігоря Сапожка.

МАЄШ ПРАВО ЗНАТИ