Юридично обґрунтований хабар

radiosvoboda.mobi

radiosvoboda.mobi

Україна йде до Європи. Власне, географічно туди їй іти не треба. Але ж до Європейського союзу – треба. А для цього необхідно виконати безліч умов.

Одна з них – адаптація українського законодавства до європейського. В тому числі і адаптація Карного кодексу. Дещо вже зроблено.

Давно скасовано смертну кару, арешт перестав бути ледь не єдиним запобіжним засобом, через який тисячі і тисячі підозрюваних сиділи за ґратами роками, щоб потім вийти на волю “за недоведеністю вини”.

Здавалося б, і застава як той самий запобіжний захід – цілком нормальна європейська практика. Так, була б нормальною. Якби в Україні вона не стала такою ненормальною.

Зі здоров’ям дуже погано. З грошима – все гаразд

5 липня 2015 року перший заступник начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури України Володимр Шапакін та заступник прокурора Київської області Олександр Корнієць були затримані “за підозрою в скоєнні злочину”. Офіційні джерела повідомляли, що злочин цей “передбачений частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає безальтернативне позбавлення волі від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати посади, спеціальною конфіскацією та конфіскацією майна”.
Говорячи простіше, забрали їх за те, що вони вимагали величезного хабаря “у розмірі 3,15 мільйонів гривень”.

Шапакин Подробности

Володимир Шапакін без проблем вніс 6,4 мільйона гривень застави й вийшов із СІЗО. Фото: podrobnosti.ua

“При обшуках у першого заступника начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури співробітники СБУ вилучили 400 тисяч доларів США, а у заступника прокурора Київської області – значну кількість ювелірних виробів, 65 діамантів і автомат Калашникова", – повідомляли правоохоронці.

А далі… Далі почалася історія із заставами. Щоб не переповідати її довго, наведемо тут лише одну інформацію, що з’явилася у ЗМІ:
“Колишній заступник прокурора Київської області Олександр Корнієць, підозрюваний у вимаганні хабара в особливо великих розмірах, вийшов із СІЗО після внесення застави в сумі 3,2 мільйона гривень", повідомив агентству “Інтерфакс-Україна” його адвокат Віктор Петруненко.

Екс-заступник генпрокурора Корнієць вийшов із СІЗО за 3,2 млн грн, внесені за нього адвокатом. Фото: hromadske.tv

Екс-заступник генпрокурора Корнієць вийшов із СІЗО за 3,2 млн грн, внесені за нього адвокатом.  Фото: hromadske.tv

Оскільки протягом майже місяця утримання Олександра Корнійця під вартою родині так і не вдалося зібрати 3,2 мільйони гривень для внесення застави, визначеної судом, адвокат Людмила Іванчик, враховуючи різке погіршення стану здоров'я Корнійця внаслідок перебування у в'язниці, прийняла рішення виступити поручителем і внести заставу за свій рахунок”, - розповів агентству Петруненко.
В даний час його підзахисний залишив СІЗО.
Печерський райсуд Києва виніс рішення про арешт Шапакіна і Корнійця на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 3,2 мільйона гривень. Шапакін вніс необхідну суму застави і був відпущений з СІЗО. Згодом Апеляційний суд Києва збільшив заставу Шапакіну до 6,4 мільйонів гривень”.
Шапакін без проблем вніс і ці гроші. Так обидва залишили незатишні заґратовані приміщення слідчого ізолятора.

Скільки треба нахапати, щоб надалі знову хапати?

Це, звичайно, залежить від багатьох факторів. По-перше, мають значення особисті “ділові” якості. Хтось виявляє середні здібності, а хтось – виняткові. Хтось у силу цієї обставини здатен взяти 1 000 гривень хабаря, а хтось – 100 000 доларів. По-друге, важлива наявність родинних і професійних зв’язків. Скажімо, якщо твій татусь або рідний дядечко прокурор, то майже не треба боятися, що тебе “накриє” прокуратура. По-третє, врахуємо, що саме “окучує” хабарник. Якщо у його підпорядкуванні вся область, він має змогу збирати по вертикалі хабарі зі всієї області. Якщо він командує ЖЕКом, то багатітиме за рахунок хабарів і крадіжок у масштабах ЖЕКу.
Читаємо таке повідомлення:
“Працівники управління протидії злочинності у сфері економіки УМВС в Чернігівській області виявили факт привласнення бюджетних коштів посадовими особами приватного підприємства.
Так, посадові особи підприємства при виконанні робіт за бюджетні кошти по реконструкції (відновленню) покрівлі житлового будинку по вулиці Орловській в Чернігові завищили вартість робіт шляхом внесення в акти прийому недостовірних даних щодо робіт, які фактично не проводилися, і матеріалів, які не використовувались, чим спричинили збитки державному бюджету на суму 100 тисяч гривень”.

Один дах – 100 тисяч. Помножимо на десять, двадцять, сто дахів лише в одному районі одного міста. От на таких “дрібничках” набігають по всій країні мільярди!
А ось ще одне повідомлення. Цього разу – з Тернопільщини:
“Голова однієї з сільських рад Тернопільської області вимагав у підприємця за виділення земельної ділянки площею 2 гектари майже два мільйони гривень. За твердженням чиновника, ці гроші мали стати “гарантом” у вирішенні всіх питань з документами.
Під час передання частини грошей у сумі 230 тисяч гривень працівники органів внутрішніх справ по боротьбі з економічною злочинністю УМВС України в Тернопільській області спільно з представниками Міністерства внутрішніх справ спіймали хабарника на гарячому”.

Скільки треба буде витратити на заставу? Ну, може, тисяч 10. Не більше. Такий сільський голова цілком подужає цю суму.

А це вже з прифронтової Донеччини:
“Прокуратура міста Димитров Донецької області розслідує факт незаконної реалізації вугільної продукції ДП "Червоноармійськвугілля", у результаті чого державі завдано збитків майже на 22 мільйони гривень.
Встановлено, що посадові особи державного підприємства, зловживаючи своїм службовим становищем, упродовж лютого-квітня поточного року незаконно реалізували 19 тисяч тонн вугілля комерційним структурам за заниженою вартістю. В результаті, ДП "Червоноармійськвугілля" завдано збитків у сумі близько 22 мільйонів гривень.
Одному із колишніх керівників ДП “Червоноармійськвугілля” повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України”.

А ось на це звернімо особливу увагу:
За клопотанням міської прокуратури підозрюваний перебуває під вартою з альтернативою внесення застави в розмірі 1 мільйона гривень”.
Зафіксували різницю? 22 мільйони збитків і... 1 мільйон – застави. І немає ніяких гарантій, що, опинившись на волі після внесення застави, “бізнесмен” завтра не спливе з грошима на окупованій території Донеечини, а післязавтра – у Ростові-на-Дону.
На практиці застосовується до примітивності проста схема. Відразу треба накрасти і набрати хабарів мільйонів п'ять. У нацвалюті. Цього з головою вистачить, щоб внести заставу, коли попередньо зачинять діб так, скажімо, на десять. Отже, спочатку відкласти ці п'ять мільйонів і не витрачати ні в якому разі! А решту хабарів – у сотнях тисяч доларів і в “брюліках” – збирати “на життя”.

Вніс заставу? Отримай приз – квиток на Відень

Пам'ятаєте свіженьку історію зі звинуваченням колишнього заступника міністра внутрішніх справ Сергія Чеботаря? Того самого, біля розкішного будинку якого в селі Лісники на журналістів напали його зять Олег Поліщук та бізнес-партнер міліціонера-мільйонера Сергій Гаврилко.

Фото: ipress.ua

Фото: ipress.ua

Чеботар – бідний, за офіційною декларацією, як церковна миша, – жив так, наче щойно отримав спадок від тіточки-мільярдерші з Бразилії. І ним таки зацікавилися правоохоронні органи, вирішивши викликати на допит. Офіційну повістку йому вручили 22 травня 2015 року в київському аеропорту “Бориспіль” о 6-30 ранку. Після чого він помахав слідчим бездоганно чистою хустинкою і вилетів до столиці Австрії.

Застава, що в країнах Європи застосовується і справді як запобіжний захід до підозрюваного, в Україні перетворилася на індульгенцію, яку можна в будь-якому суді купити за гроші, нажиті на хабарях. І зникнути назавжди, витрачаючи ті самі хабарі в Монако або Москві. Що й роблять, власне, десятки чиновників, які вільно виїхали з країни, маючи за плечима звинувачення у найтяжчих злочинах.

Врешті вимушений був звернути увагу на таку “ефективну” практику “боротьби зі злочинністю” і президент, голосно заявивши: “Парламент повинен заборонити відпускати під заставу чиновників, затриманих за корупцію!”
“Скасування можливості використовувати заставу для корупціонерів є на сьогоднішній день дуже важливим завданням для Верховної Ради. Я ще раз звертаюся до народних депутатів: прохання внести зміни в законодавство і позбавити можливості корупціонерів, які взяті “на гарячому” з усіма доказами, випускати під заставу”, – проголошував Петро Порошенко.

Заклик пролунав. Тепер би поцікавитися, ким він був почутий? Адже якщо у Верховній Раді “питання про заставу” розглядатимуть такі ж діячі, як Сергій Клюєв, звинувачений нещодавно у низці тяжких злочинів, а потім розшукуваний прокуратурою, то рішення ми не дочекаємося ще дуже довго.

Нахабство – друге щастя. Воно ж і перше

Колись голова Львівського апеляційного адміністративного суду Ігор Зварич, у якого під час лише одноразового обшуку вилучили мільйон доларів готівкою, пояснював, що це гроші, якими колядувальники “засівали” в новому приміщенні суду на вулиці Стецька, аби, за давнім українським звичаєм, принести господареві кабінету успіх у “добрих справах”.

Свого попередника перевершив у вигадуванні дебільних “відмазок” вже названий прокурор Олександр Корнієць, у якого знайшли 39 пакетів із діамантами. Виявляється, він, за його словами, “брюліки” і не збирався купувати або (борони Боже!) отримувати у вигляді хабарів. Мовляв, хотів придбати звичайні “камінчики для акваріума”, але йому навмисне “підсунули” дорогоцінні камені.

Ці брехні були б просто смішними, якби арештам і порушенню карних справ проти корупціонерів не чинилася така шалена протидія офіційних (і, передусім, так званих правоохорнних органів).
Один із добре обізнаних журналістів після гучного скандалу із мільйонерами Шапакіним і Корнійцем писав:
“Генеральний прокурор Віктор Шокін пішов на різкий конфлікт зі своїм першим заступником Давідом Сакварелідзе (слідство Генеральної інспекції) і заступником генпрокурора Віталієм Каськом (процесуальне керівництво). Генпрокуратура порушила справу проти їх підлеглих – групи слідчих і прокурорів Генеральної інспекції ГПУ,  які ведуть справу проти прокурорів-хабарників Корнійця і Шапакіна.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстрована 13 липня справа № 4201500000001453, відкрита рішенням старшого слідчого з особливо важливих справ управління з розслідування особливо важливих справ Дмитра Суса.
Група співробітників Генеральної інспекції, яка проводила всі процесуальні дії по затриманню прокурорів-хабарників, звинувачується у внесенні недостовірних відомостей в справу від 26 червня, порушену Генеральною інспекцією проти призначенців Віктора Шокіна – прокурорів Шапакіна і Корнійця, взятих на місці злочину на хабарі, при обшуку у яких виявлено понад 500 тисяч доларів і велика кількість нерухомого майна”.
Нахабно відкидаючи цілком обґрунтовані звинувачення, крадії і хабарники не просто вигадують казочки про сірого бичка, але й небезпідставно розраховують на підтримку могутніх босів, що отримали високі державні посади.
Отже, боротьба буде тривалою. Звичайно, в тому разі, якщо вона взагалі буде.

“Стріляти – та й усе!”

Поки корупцію на всіх офіційних рівнях лякають рішучими заявами, гроші, “зароблені” хабарями, можна внести у вигляді застави, щоб вийти з-за ґрат після звинувачень… в отриманні хабарів. Такий от виходить юридично обґрунтований хабар.

А тим часом народ дедалі частіше згадує старий рецепт протидії злочинцям: “Стріляти – та й усе!” Ну, а якщо не стріляти, то хоча б довічно тримати у в’язниці на воді й сухарях.
Але, по-перше, практика свідчить, що стріляють, як правило, якраз ті, що й зараз крадуть мільярдами. І мають звичку стріляти не в себе, а в оточуючих. По-друге, з тією стріляниною ні до якої Європи ми не потрапимо. А по-третє…
Вибачте, все це неправильно. Ні, судити, безперечно, треба. Але це в Китаї можна щодня розстрілювати по сотні корупціонерів, і там такого зменшення населення взагалі ніхто не помітить. Або у Швеції п'ятдесят років за ґратами годувати за казенний рахунок розкрадачів народного добра. У них держава багата, їм це – раз плюнути. У нас потрібен інший, інноваційний підхід.

Думаю, для хабарників і злодіїв із вищих кіл треба створити спеціальні колонії поселення. І нехай працюють.
Кому користь від того, що буде колишній прокурор нудьгувати в одиночці з телевізором, холодильником і інтернетом, страждаючи від неробства і мріючи про свободу з проживанням у Майамі? Та ще й за рахунок наших податків? І кому користь від того, що його розстріляють? Труп же працювати не зможе, правильно?
Крім того, вкрадені гроші державі-громаді-народу ніколи не повертаються. Вони вже давно в офшорах у дітей-онуків-тещ-племінників. Назавжди. А тому, якщо все разом, у мішках і за один день, відібрати не вийде, нехай хабарі свої і накрадені американські гроші відпрацьовують. Ось там, у колоніях поселення. З правом виходу на вільні роботи під конвоєм.

Фото: online812.ru

Фото: online812.ru

Украв віце-прем'єр-міністр (начальник департаменту, ЖЕКу) мільярд доларів – у колонію поселення. І того ж дня – на роботу. В малиновій жилетці з позначенням колишньої посади помітним шрифтом і спецнаписом: “Хабарник номер такий-то”. У прямому сенсі – на роботу. Асфальт укладати, засмічену каналізацію чистити, ядерні відходи розгрібати, пісок лопатою кидати при гасінні пожежі на “лівій” бандитської нафтобазі. Тобто, не в одиночці прохолоджуватися або після розстрілу лежати в могилі з останньою передсмертною посмішкою, а трудитися, як Стаханов заповідав. Нанесений збиток відпрацьовувати.

Як оцінювати роботу? А дуже просто, за встановленими державними нормами, як для всіх роботяг на волі. Напрацював за день на один долар, відшкодовуючи збитки в сто мільйонів доларів, врахувати той долар.
І ось тоді повернеться вночі до гнилого барака неголений колишній міністр, зробить на обдертій стіні обламаним чорним нігтем зарубочку і усвідомить: враховуючи один відпрацьований долар, йому залишилося до виходу на свободу з чистою совістю – 99 мільйонів 999 тисяч 999 днів.

А поки що… Поки що робити треба хоча б те, що можна зробити: викривати, заарештовувати, формулювати звинувачення. Нехай вже й під заставу випускати з-під варти. Але ж не на волю, а під нагляд без можливості втекти. До оголошення вироку. І в найближчій перспективі – до тюрми без будь-яких застав. Надовго.

Сергій Штанько, Ні корупції!