Селяни на Волині бунтують проти вирізання лісу

Лес Луцьк

Здавалось би, після всіх лісових майданів, що сколихнули Камінь-Каширський район минулоріч та у січні ц.р., здоровий глузд нарешті мав би перемогти. Тим більше, що ще напередодні 2015 року за «круглим столом», який організувала влада, керівники лісогосподарських підприємств пообіцяли представникам самоврядування району та селянам санітарні рубки без погодження з місцевими громадами не проводити. Ось тільки пообіцяли, та забули. Не минуло й місяця, як ліс посиленими темпами почали в районі вирізати знову.

Не так давно проти цього збунтувалися жителі Видерти, які спіймали лісовоза, навантаженого деревиною, без супровідних документів біля свого села. І ось нещодавно в епіцентрі конфлікту опинилися лісові масиви навколо села Верхи. Колись поблизу цього села буяли знатні березові, соснові та ялинові гаї, які мали б бути під охороною лісництв. Однак люди стверджують, що на цих площах замість рубок догляду чи освітлення, суцільно і далі вирізаються лісові насадження, які ще тільки набирають силу.

Василь Іляшик, житель Верхів, у розмові з кореспондентом розповів, що серце кров’ю обливається, коли бачиш, як нищаться ще молоді, які не досягли зрілості, насадження. Раніше верхівські ліси славилися на весь район. Тепер там майже не знайдеш дозрілого дерева, а тому зрізають і молодняк. Вирізаються сосняки 40-30-літнього віку. Їх садили тодішні колгоспники, школярі, наші батьки, дідусі й бабусі. Як приклад, Василь Іляшик навів діяльність лісівників в урочищі «Ляховці», яке практично під селом. Тут проведено суцільну рубку на площі приблизно в 8,2 гектара. Та ще й так підчищено заліснені площі, що й малого деревця на них не залишилося. Загалом довкола села суцільні вирізані ділянки.

Щоб зупинити свавілля, жителі Верхів нещодавно зібралися на сходи селян та поставили вимогу місцевим лісникам припинити вирізати ліси на відстані не менше 2 кілометрів від села. Також вони вимагали пояснень від сільської влади, яким чином колись родючі сільські землі громади в урочищах «Дмитрово», «Волоки», «Жугалово» опинилися в користуванні ДП СЛАП «Камінь-Каширськагроліс».

Василь Іляшик пояснив, що колишня голова сільської ради Валентина Гошин, яка напередодні подала у відставку та пішла на пенсію, в попередні роки, не порадившись із громадою, поставила свій підпис на акті надання цих земельних ділянок у постійне користування Камінь-Каширського спецлісгоспу.

Йдеться про гектари колишніх радгоспних полів, які мали б бути у власності громади села. Такі землі, зарослі чагарниками, заболочені водою, передавали й інші сільські ради. Однак, як правило, вони віддали лісгоспам лише непридатні для ведення сільського господарства заліснені самосівом лісових культур площі. А у Верхах, переконують селяни, чомусь віддали цілком родючі землі. Деякі з них, правда, були вже порослі чагарниками, але хіба то підстава, щоб землю роздавати?! Зрозуміло, що довкола села земельних паїв не бракує. Але всі вони  — власність громади, а не конкретного керівника. Тому природно, чому селяни вимагають звітності від своєї влади в таких ділах. Новина про передачу земельних ділянок під лісовий фонд, напевне, стала тією останньою краплею, що переповнила невдоволення громади своїм колишнім головою. Людям наболіли задавнені проблеми, які роками не вирішувалися. Та й те, що Валентина Гошин не прийшла на збори до людей, виглядає якось безтактно, не свідчить про те, що місцева влада живе болями селян. Сама ж Валентина Михайлівна зводить пристрасті односельців до особистих конфліктів із одним з місцевих жителів, з яким вона мала спір за присадибну ділянку, і який, за її словами, нібито сам крадькома деревину вивозить з лісу. Однак, відколи Валентина Гошин головувала у селі, жодного разу навіть не зверталася з цього приводу до правоохоронців. Вже згодом у розмові телефоном вона сказала ось що:

— Яким чином були передані землі — зараз не відповім. З тих пір спливли роки. Щоб не помилитися, мушу подивитися документи. Зрозуміло, що передавалися ці території в законний спосіб. Таке рішення ухвалене на сесії сільськими депутатами. Щось більше сказати з цього приводу вам не можу, адже вже головою сільської ради не працюю, пішла на пенсію. Тому щось коментувати з даного приводу — не в моїй компетенції.

Чим була викликана потреба передачі сільських земель, Валентина Михайлівна також не змогла пояснити. Як і відповісти на запитання щодо вигоди для села від цього.

— Лісогосподарські підприємства сплачують податки в бюджет сільської ради за лісокористування. При відведенні рубок загального та санітарного користування вони користуються своїми обґрунтованими нормами, — акцентувала вона. — Я знаю, хто баламутить громаду. Це людина, яка сама кожен день возить з лісу деревину. У нас з одним жителем Верхів був конфлікт, от він і мстить мені в такий спосіб.

Відповідаючи на моє запитання, чи підтримує вона вимоги своїх односельців, які зібралися на збори, Валентина Михайлівна не стрималася і дала волю своїм емоціям, сказавши:

— Ці збори незаконні. Жителі мали повідомити сільську раду, що скликають схід селян. Раз цього вони не зробили, то й збори їхні не мають законної сили.

Ось на такій підвищеній ноті ми закінчили наше спілкування з Валентиною Гошин. Тут можна було б посміятися, якби не було так гірко.  Враження від розмови — не з приємних, особливо після слів, що зібрання народні мали б погоджуватися. Виходить за такою логікою, що й майдан у Києві незаконний, бо його треба було погодити з Януковичем. Ось тільки самі жителі щодо цього вважають по-іншому. На їхню думку, вони рятують своє — ліси, а вони, як відомо, добро народне.

 Попередник Валентини Михайлівни на посаді, теж колишній сільський голова Микола Філюк був головуючим на зборах села. Він розповів, що вони скликалися двічі. Спершу зібралося майже все село, особливо багато було вчителів. Селян цікавило, скільки лісництва сплачують податків у сільську раду, і на що ці кошти щорічно витрачаються.

- Аби це з’ясувати, ми 29 березня ще раз скликали збори села, — підкреслив Микола Іванович. — Запросили представників лісництв. Зокрема, прибули лісники з Стобихвівського — Іван Мартинюк, Великообзирського — Роман Монець, Боровненського — Анатолій Бігун лісництв. Адже саме до їх володінь за територіальним розподілом належать ліси довкола нашого села. Вони розповіли, скільки лісові підприємства сплачують податків щороку в бюджет села. Лісівники також запевнили, що на всі відведені ділянки є відповідні документи, обіцяли подальші рубки погоджувати з громадою. Головне — вдалося домовитися, що не буде вирізатися ліс в урочищі «Цегельня», де селяни збирають гриби та ягоди. Лісовий масив недалеко від села. І саме тому цей ліс так відстоюють наші люди.  Ось тільки селяни словам лісників неохоче вірять. Люди налаштовані рішуче і заявляли: «Якщо не припинять різати ліс під селом, звернемося в правоохоронні органи. Дійдемо й до президента».

  — Виріжуть наші ліси, як нам тоді вижити? — говорить Василь Іляшик, — Адже вони дають нам не лише дрова. Молодь у селі без роботи. Влітку одна надія на гриби та ягоди, які селяни здають заготівельникам. Головиха наша роками цього не бачила. Отож, звертаюся до правоохоронних органів, органів охорони природи, зокрема екологічної інспекції з проханням навести порядок. До мого прохання приєднується багато мешканців села.

* * *

Відразу за верхівцями, 1 квітня подібні свої збори зібрали жителі села Оленине. Приводом до місцевого майдану стало дві причини. Перша — це те, що хтось пустив селом безпідставну чутку, що в Оленине у дні Великого посту діятиме цілодобово бар. Набожний люд села, зрозуміло, відразу збунтувався проти цього. Правда, представники райспоживспілки, які приїхали до людей на збори, відразу спростували ці чутки. Запевнили, що такого тут ніколи не буде.

Інше питання, яке стояло на порядку денному зборів в Оленине — збереження лісів. Мало хто знає, що це село поступово перетворюється на рекордсмена в районі за кількістю стрічкових пилорам, їх тут функціонує аж 32. Цей населений пункт поступається лише Стобихівці, де пилорам 36. І ріжуть вони не лише законний ліс, а й такий, що привозять без відповідних документів. Якщо ж цього не припинити, то довколишнього лісу скоро не буде. 

Олесь ФЕДОРОВИЧ, газета "Полісся"

Камінь-Каширський район,

Волинська область.